Постанова

від 23.03.2012 по справі 2а-15323/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 березня 2012 року 14:54 № 2а-15323/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Лубьяниченко В.О., Хомишина М.А.,

від відповідача: Невмержицької І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр клінічних досліджень» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2011 року № 0000882306/0, № 0000892306/0,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось з позовом Приватне мале підприємство «Центр клінічних досліджень»(далі -позивач, ТОВ «Центр клінічних досліджень»), з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень б/н_2306/0 та б/н_2306/0 від 03 червня 2011 року.

Заявою від 31 січня 2011 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03 червня 2011 року № 0000882306/0, № 0000892306/0 (том ІІІ, а.с. 139-140).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за наслідками операцій з ТОВ «Вакко», оскільки на момент складання податкових накладних ТОВ «Вакко» було зареєстровано платником ПДВ, податковий кредит було сформовано на підставі наданих контрагентом оригіналів податкових накладних, а витрати, понесені позивачем в рамках договору підтверджуються відповідними документами.

Позивач також вказував на необґрунтованість висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Вакко», як таких, що порушують публічний порядок, оскільки вироком суду не встановлено вини сторін в ухиленні від сплати податків, крім того, договори за своїм змістом не суперечать інтересам держави та суспільства.

Крім того, позивач посилався на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне виконання робіт та подальше використання результату робіт в господарській діяльності позивача.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2. 6, п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 89 215,00 грн. та в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сформовано валові витрати у розмірі 118 876,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Вакко».

Відповідач зазначив, що працівниками податкової міліції було зафіксовано відсутність фактичного місцезнаходження ТОВ «Вакко»за його юридичною адресою, на підставі чого ТОВ «Вакко»було присвоєно стан «8»та внесено до ЄДР запис про відсутність за місцезнаходженням. З аналізу податкової звітності ТОВ «Вакко»було встановлено, що у підприємства відсутні будь-які трудові ресурси, складські приміщення, устаткування, виробниче обладнання, транспортні засоби, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, в провадженні СУ ПМ ДПА України перебуває кримінальна справі № 69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_1., в.о. Голови правління ПАТ «Класикбанк»ОСОБА_2 та інших осіб за ознаками складу злочинів передбачених ст. 191 ч. 5, 205 ч. 2, 212 ч. 3 КК України. З пояснень співзасновника та директора ТОВ «Вакко»ОСОБА_3., наданих під час розслідування вказаної кримінальної справи, вбачається, що ТОВ «Вакко»було створене за відсутності її волевиявлення та без мети здійснення справжньої господарської діяльності, що свідчить про не набуття вказаним підприємством цивільної дієздатності.

Враховуючи вищенаведене, правочини вчинені позивачем з ТОВ «Вакко», на думку відповідача, є такими, що не відповідають загальним умовам щодо чинності правочинів, а саме ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -ТОВ «Центр клінічних досліджень»(код ЄДРПОУ 32659213) зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.11.2003 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 11698348 від 14.11.2011 року ( том І, а.с. 52-54), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29.04.2011р. по 06.05.2011р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Центр клінічних досліджень»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 14.04.2009 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Вакко»(код ЄДРПОУ 36425949).

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 233/1-23-60-32659213 від 16.05.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -том І, а.с. 25-46.

03 червня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення -рішення:

- № 0000892306/0, яким позивачу, за порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 111 519,00 грн., з яких 89 215,00 грн. основного платежу та 22 304,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том ІІІ, а.с. 185);

- № 0000882306/0 , яким позивачу, за порушення абз. 4 пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств»у розмірі 148 595,00 грн., з яких 118 876,00 грн. основного платежу та 29 719,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.48).

Доказів оскарження вказаних рішення в адміністративному порядку позивач суду не надав.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Вакко», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що ДПІ отриманий акт № 104/23-10/36425949 від 21.02.2011 року ДПІ у Печерському районі міста Києва про результати перевірки ТОВ «Вакко», з якого вбачається, що у останнього згідно даних податкової звітності відсутнє виробниче обладнання, устаткування, транспортні засоби, трудові ресурси, що свідчить про відсутність у контрагента ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а отже ставить під сумнів факт здійснення ТОВ «Вакко»задекларованого основного виду діяльності.

Крім того, в Акті перевірки вказано, що листом від 17.01.2011 року № 978/7/09-0017 СУ ПМ ДПА України було надано протокол допиту обвинуваченої, директора та співзасновника ТОВ «Вакко»(код ЄДРПОУ 36425949) ОСОБА_3 від 07.01.2011 року та протокол допиту співзасновника ТОВ «Вакко»ОСОБА_4, з яких вбачається, що до фінансової господарської діяльності ТОВ «Вакко»вони не причетні, ніяких угод з моменту створення підприємства вони не укладали, ніяких документів про призначення на посади не підписували.

Враховуючи зазначені свідчення, відповідач прийшов до висновку, що угоди, укладені ТОВ «Центр клінічних досліджень»з ТОВ «Вакко», були спрямовані не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже підприємства діяли з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування. Оскільки, на думку відповідача, така мета суперечить одному з принципів існуючого суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави та суспільства та підлягає визнанню недійсною із застосуванням, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Центр клінічних досліджень»пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за липень 2009 року -на суму 3 667,00 грн., за серпень 2009 року -на суму 6 507,00 грн., за вересень 2009 року -на суму 2 427,00 грн., за жовтень 2009 року -на суму 3 403,00 грн., за листопад 2009 року - 7 200,00 грн., за грудень 2009 року на суму 8 137, 00 грн., за січень 2010 року на суму 8 667, 00 грн., за лютий 2010 року на суму 13 756,00 грн., за березень 2010 року на суму 12 593, 00 грн., за квітень 2010 року на суму 22 858,00 грн., що у сукупності становить 89 215,00 грн.

Також в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 118 876 грн., а саме по періодах: за ІІІ квартал 2009 року - 18 937,00 грн., за 2009 рік - 20 238,00 грн. та за квартал 2010 року - 51 128,00 грн., за ІІ квартал 2010 року на суму 28 573,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Центр клінічних досліджень»(Замовник) та ТОВ «Вакко»(Виконавець) було укладено Договір на виконання робіт (послуг) № 03-07-01 від 03 липня 2009 року , відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Вакко») зобов'язувався виконати на користь Замовника (ТОВ «Центр клінічних досліджень») роботи, а саме: виготовити та встановити захисні зовнішні ролети та вертикальні жалюзі; встановити міжкімнатні двері; а Замовник, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно здійснити оплату виконаної роботи Виконавцем (п.1.1, п. 1.2) - том І, а.с. 87-88.

У відповідності до п. 3.1 Договору приймання Замовником виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних робіт, який складається Виконавцем в день завершення робіт.

На виконання договору № 03-07-01 від 03 липня 2009 року, укладеного між ТОВ «Центр клінічних досліджень»та ТОВ «Вакко», останнім були виконані роботи, визначені у п. 1.2 Договору, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт : № 1546 від 30 липня 2009 року на суму 9 000, 00 грн. у тому числі ПДВ- 1 500,00 грн., № 1545 від 30 липня 2009 року на суму 12 998, 40 грн., у тому числі ПДВ - 2 166, 40 грн. (том І, а.с. 96, 97).

Загальна вартість робіт, виконаних ТОВ «Вакко»за договором № 030701 від 03 липня 2009 року, склала 21 988,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 4 399,60 грн.

За наслідками виконання зазначених вище робіт ТОВ «Вакко»були виписані на користь ТОВ «Центр клінічних досліджень»податкові накладні: № 1546 від 30.07.2009 року на суму 9 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 500,00 грн., № 1545 від 30.07.2009 року на суму 12 998,40 грн., в тому числі ПДВ - 2 166,40 грн. (том І, а. с. 176-177), які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Вакко», тобто в момент оформлення вищезазначених актів здачі-приймання робіт, що засвідчують факт виконання робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Центр клінічних досліджень»та ТОВ «Вакко»за виконані роботи проводились на підставі рахунків-фактур ТОВ «Вакко»№ 1546 від 30 липня 2009 року на суму 9 000, 00 грн. (у тому числі ПДВ- 1500,00 грн.), № 1545 від 30 липня 2009 року на суму 12 998,00 грн. (у тому числі ПДВ - 2166,40 грн.) шляхом перерахування коштів з поточного рахунку позивача , що підтверджується платіжними дорученнями : № 80 від 30 липня 2009 року на суму 9 000,00 грн., № 79 від 30 липня 2009 року на суму 12 988, 40 грн. (том І, а. с. 59, 60, а.с. 149-150).

Крім того, 15 липня 2009 року між ТОВ «Центр клінічних досліджень»(Замовник) та ТОВ «Вакко»(Виконавець) було укладено Договір на виконання робіт № 1507-01 , відповідно до якого Виконавець зобов'язувався виконати роботи по монтажу Структурованої кабельної системи (СКС) в приміщенні Замовника за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 27, а Замовник в свою чергу зобов'язувався оплатити вартість робіт згідно умовами договору (п.1.1, 1.2) (том І, а.с. 90-91).

У відповідності до п. 3.1 Договору приймання Замовником виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних робіт, разом з документацією, яка до нього долучається.

На виконання договору № 1507-01 від 15.07.2009 р., укладеного між ТОВ «Центр клінічних досліджень»та ТОВ «Вакко», останнім були виконані роботи з монтажу структурованої кабельної системи, що підтверджується актом здачі-прийняття виконаних робіт № 2238 від 28 серпня 2009 року на суму 23 520, 00 грн. у тому числі ПДВ- 3 920,00 грн. (том І, а.с. 101).

За наслідками виконання монтажних робіт ТОВ «Вакко»була виписана на користь ТОВ «Центр клінічних досліджень»податкова накладна № 2238 від 28.08.2009 року на суму 23 520,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 920,00 грн. (том І, а. с. 121), яка була складена у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Вакко», тобто в момент оформлення акту здачі-приймання робіт, що засвідчує факт виконання робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Центр клінічних досліджень»та ТОВ «Вакко»за виконані роботи проводились на підставі рахунку-фактури ТОВ «Вакко»№ 2238 від 28 серпня 2009 року на суму 23 520, 00 грн. (у тому числі ПДВ- 3 920,00 грн.) шляхом перерахування коштів з поточного рахунку позивача , що підтверджується платіжним дорученням : № 137 від 01 вересня 2009 року на суму 23 520,00 грн. (том І, а.с.145, а. с. 163).

Окрім того, 15 липня 2009 року між ТОВ «Центр клінічних досліджень»(Замовник) та ТОВ «Вакко»(Виконавець) було укладено Договір про надання послуг з письмового перекладу № 1507-02 , відповідно до якого Замовник доручав, а Виконавець зобов'язувався виконати роботи з перекладу текстів, документів, тощо (п.1.1) - том І, а.с. 93-94.

У відповідності до п. 2.4 Договору Виконавець передає переклад Замовнику на електронну адресу та (або) у друкованому вигляді.

На виконання договору № 1507-02 від 15.07.2009 р., укладеного між ТОВ «Центр клінічних досліджень»та ТОВ «Вакко», останнім були надані послуги з перекладу, визначені умовами договору, що підтверджується: актами здачі-прийняття виконаних робіт: № 3692 від 28 жовтня 2009 року на суму 5 199,95 грн. у тому числі ПДВ- 853,33 грн., № 4024 від 26 жовтня 2009 року на суму 15 300,00 грн., у тому числі ПДВ- 2 550,00 грн., № 2823 від 15 вересня 2009 року на суму 14 559, 85 грн., у тому числі ПДВ- 2 426, 64 грн., № 2236 від 28 серпня 2009 року на суму 12 933, 20 грн., у тому числі ПДВ- 2 586,64 грн., № 1728 від 04 серпня 2009 року на суму 15 300, 00 грн. у тому числі ПДВ- 2 550,00 грн., № 703 від 25 січня 2009 року на суму 20 020,56 грн., у тому числі ПДВ- 3 336, 76 грн., № 504 від 18 січня 2009 року на суму 21 599, 78 грн., у тому числі ПДВ- 3 599,96 грн., № 5991 від 26 грудня 2009 року на суму 15 300, 00 грн., у тому числі ПДВ- 2 550,00 грн., № 5757 від 14 грудня 2009 року на суму 22 880,64 грн., у тому числі ПДВ- 3 813,44 грн., № 5243 від 30 листопада 2009 року на суму 12 799, 87 грн., у тому числі ПДВ- 2 133,31 грн., № 4869 від 18 листопада 2009 року на суму 30 399,70 грн., у тому числі ПДВ- 5 066,62 грн., № 1821 від 11 березня 2009 року на суму 17 160,48 грн., у тому числі ПДВ- 2 860,08 грн., № 1246 від 16 лютого 2010 року на суму 6 435,18 грн., у тому числі ПДВ- 1 072,53 грн., № 1127 від 10 лютого 2010 року на суму 60 799,39 грн., у тому числі ПДВ- 10 133,23 грн., № 803 від 28 січня 2010 року на суму 30 399,70 грн., у тому числі ПДВ- 5 066,62 грн., № 2892 від 19 квітня 2010 року на суму 15 000,00 грн., у тому числі ПДВ- 2 500,00 грн., № 2921 від 20 квітня 2010 року на суму 25 199,75 грн., у тому числі ПДВ- 4 199,96 грн., № 3164 від 29 квітня 2010 року на суму 45 120,00 грн. у тому числі ПДВ- 7 520,00 грн., № 2751 від 12 квітня 2010 року на суму 20 799,79 грн, у тому числі ПДВ- 3 466,63 грн., № 1973 від 16 березня 2010 року на суму 58 399,42 грн. у тому числі ПДВ- 9 733,23 грн., № 2863 від 16 квітня 2010 року на суму 15 730, 44 грн. у тому числі ПДВ- 2 621,74 грн. (том І, а.с. 98-100, 102-122).

Крім того, на підставі усних угод ТОВ «Вакко»були надані позивачу юридично-консультаційні послуги, що підтверджується актами виконаних робіт № 4024 від 26.10.2009 р. на суму 15 300,00 (в т.ч. ПДВ - 2 550,00 грн.), № 1728 від 04.08.2009 р. на суму 15 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 550,00 грн.), № 5991 від 26.12.2009р. на суму 15 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 550,00 грн.), № 1382 від 31.03.2010 р. на суму 15 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 550,00 грн.); послуги з юридичного супроводу на переговорах, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 2834 від 15.04.2010 р. на суму 15 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 550,00 грн.), редагування збірників «Стандартних операційних процедур», що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 2892 від 19.04.2010 р. на суму 15 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 500,00 грн.); створення бази даних фахівців онкологів і кардіологів, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № 3164 від 29.04.2011 р. на суму 45 120,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 7 520,00 грн.), та передано товар (друкарська продукція), що підтверджується видатковою накладною № 5992 від 21.12.2009 року на суму 10 642,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 773,80 грн.)

За наслідками надання послуг та передачі товарів ТОВ «Вакко»були виписані на користь ТОВ «Центр клінічних досліджень»податкові накладні № 3164 від 29 квітня 2010 року на суму 45 120, 00 грн., у тому числі ПДВ- 7 520,00 грн., № 2921 від 20 квітня 2010 року на суму 25 199, 75 грн., у тому числі ПДВ - 4 199,96 грн., № 2863 від 16 квітня 2010 року на суму 15 730, 44 грн., у тому числі ПДВ- 2 621, 74грн. , № 2834 від 15 квітня 2010 року на суму 15 300, 00 грн., у тому числі ПДВ- 2 550,00 грн., № 2751 від 12 квітня 2010 року на суму 20 799, 00 грн., у тому числі ПДВ- 3 466,63 грн., № 1973 від 16 березня 2010 року на суму 58 399, 42 грн., у тому числі ПДВ- 9 733,24 грн., № 1821 від 11 березня 2010 року на суму 17 160, 48 грн., у тому числі ПДВ- 2 860, 08 грн., № 1382 від 22 лютого 2010 року на суму 15 300, 00 грн., у тому числі ПДВ- 2 550,00 грн., № 1246 від 16 лютого 2010 року на суму 6 435, 18 грн., у тому числі ПДВ- 1 072,53 грн., № 1127 від 10 лютого 2010 року на суму 60 799, 39 грн., у тому числі ПДВ- 10 133,23 грн., № 803 від 28 січня 2010 року на суму 30 399,70, 00 грн., у тому числі ПДВ- 5 066,62 грн., № 703 від 25 січня 2010 року на суму 20 020, 56 грн., у тому числі ПДВ- 3 336,76 грн., № 504 від 18 січня 2010 року на суму 21 599, 78 грн., у тому числі ПДВ- 21 599, 78 грн., № 5992 від 21 грудня 2009 року на суму 10 642, 80 грн., у тому числі ПДВ- 1 773, 80 грн., № 5991 від 21 грудня 2009 року на суму 15 300, 00 грн., у тому числі ПДВ- 2 550,00 грн., № 5757 від 14 грудня 2009 року на суму 22 880, 64 грн., у тому числі ПДВ- 3 8313,44 грн., № 5243 від 30 листопада 2009 року на суму 12 799, 87 грн., у тому числі ПДВ- 2 133,31 грн., № 4869 від 18 листопада 2009 року на суму 30 399, 70 грн., у тому числі ПДВ- 5 066, 62 грн., № 4024 від 26 жовтня 2009 року на суму 15 300, 00 грн., у тому числі ПДВ- 2 550,00 грн., № 3692 від 15 жовтня 2009 року на суму 5 119, 95 грн., у тому числі ПДВ- 853,33 грн., № 2823 від 15 вересня 2009 року на суму 14 559, 85 грн., у тому числі ПДВ- 2 426,64 грн., № 2238 від 28 серпня 2009 року на суму 23 520, 00 грн., у тому числі ПДВ- 3 920,00 грн., № 2236 від 28 серпня 2009 року на суму 15 519, 84 грн., у тому числі ПДВ- 2 586,64 грн., (том І, а. с. 150-173), які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Вакко», тобто в момент оформлення вищезазначених актів здачі-приймання робіт та видаткової накладної, що засвідчують факт виконання робіт та передачі товарів.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Центр клінічних досліджень»та ТОВ «Вакко»за виконані роботи проводились на підставі рахунків-фактур ТОВ «Вакко»: № 3164 від 29 квітня 2010 року на суму 45 120,00 грн., у тому числі ПДВ - 7 520,00 грн., № 2892 від 19 квітня 2010 року на суму 15 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 500,00 грн., № 3164 від 29 квітня 2010 року на суму 45 120,00 грн., у тому числі ПДВ - 7 520,00 грн., № 2834 від 15 квітня 2010 року на суму 15 300,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 550,00 грн., № 2921 від 20 квітня 2010 року на суму 25 199,75 грн., у тому числі ПДВ - 4 199,96 грн., № 2863 від 16 квітня 2010 року на суму 15 730,44 грн., у тому числі ПДВ - 2 621, 74грн. , № 2751 від 12 квітня 2010 року на суму 20 799,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 466,63 грн., № 1973 від 16 березня 2010 року на суму 58 399,42 грн., у тому числі ПДВ - 9 733,24 грн., № 1821 від 11 березня 2010 року на суму 17 160,48 грн., у тому числі ПДВ - 2 860, 08 грн., № 1382 від 22 лютого 2010 року на суму 15 300,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 550,00 грн., № 1127 від 10 лютого 2010 року на суму 60 799,39 грн., у тому числі ПДВ - 10 133,23 грн., № 12 46 від 16 лютого 2010 року на суму 6 435, 18 грн., у тому числі ПДВ - 1 072,53 грн., № 803 від 28 січня 2010 року на суму 30 399,70, 00 грн., у тому числі ПДВ - 5 066,62 грн. , № 703 від 25 січня 2010 року на суму 20 020, 56 грн., у тому числі ПДВ - 3 336,76 грн., № 504 від 18 січня 2010 року на суму 21 599, 78 грн., у тому числі ПДВ - 21 599, 78 грн., № 5992 від 21 грудня 2009 року на суму 10 642, 80 грн., у тому числі ПДВ - 1 773, 80 грн., № 5991 від 21 грудня 2009 року на суму 15 300, 00 грн., у тому числі ПДВ - 2 550,00 грн., № 5757 від 14 грудня 2009 року на суму 22 880, 64 грн., у тому числі ПДВ- 3 813,44 грн., № 5243 від 30 листопада 2009 року на суму 12 799, 87 грн., у тому числі ПДВ - 2 133,31 грн., № 4869 від 18 листопада 2009 року на суму 30 399, 70 грн., у тому числі ПДВ- 5 066, 62 грн., № 4024 від 26 жовтня 2009 року на суму 15 300, 00 грн., у тому числі ПДВ- 2 550,00 грн., № 3692 від 15 жовтня 2009 року на суму 5 119, 95 грн., у тому числі ПДВ- 853,33 грн., № 2823 від 15 вересня 2009 року на суму 14 559, 85 грн., у тому числі ПДВ- 2 426,64 грн., № 2238 від 28 серпня 2009 року на суму 23 520, 00 грн., у тому числі ПДВ- 3 920,00 грн., № 2236 від 28 серпня 2009 року на суму 15 519, 84 грн., у тому числі ПДВ- 2 586,64 грн. (том І а.с. 123-145,147) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку позивача , що підтверджується платіжними дорученнями : № 127 від 28 серпня 2009 року на суму 15 519,84 грн., № 136 від 31 серпня 2009 року на суму 15 300,00 грн., № 165 від 25 вересня 2009 року на суму 14 559,85 грн., № 218 від 23 жовтня 2009 року на суму 5 119,95 грн., № 222 від 27 жовтня 2009 року на суму 15 300,00 грн., № 300 від 30 листопада 2009 року на суму 30 399,70 грн., № 307 від 01 грудня 2009 року на суму 12 799,87 грн., № 342 від 21 грудня 2009 року на суму 10 642,80 грн., № 344 від 21 грудня 2009 року на суму 14 496,00 грн., № 343 від 21 грудня 2009 року на суму15 300,00 грн., № 399 від 15 січня 2010 року на суму 8 384,64 грн., № 426 від 26 січня 2010 року на суму 20020,56 грн., № 425 від 26 січня 2010 року на суму 21 599,78 грн., № 467 від 10 лютого 2010 року на суму 30 399,70 грн., № 490 від 19 лютого 2010 року на суму 6 435,18 грн., № 489 від 19 лютого 2010 року на суму 60 799,39 грн., № 503 від 25 лютого 2010 року на суму 15 300,00 грн., № 548 від 17 березня 2010 року на суму 17 160,48 грн., № 549 від 17 березня 2010 року на суму 58 399,42 грн., № 607 від 15 квітня 2010 року на суму 20 799,79 грн., № 619 від 20 квітня 2010 року на суму 15 300,00 грн., № 620 від 20 квітня 2010 року на суму 15 730,44 грн., № 621 від 20 квітня 2010 року на суму 25 199,75 грн., № 669 від 11 червня 2010 року на суму 15 000,00 грн., № 677 від 14 травня 2010 року на суму 45 120,00 грн. (том І, а. с. 61,62, 64-86).

Як встановлено перевіркою, витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Вакко» були віднесні позивачем до складу валових витрат на загальну суму 475 506,00 грн. в т.ч. за ІІІ квартал 2009 року -у розмірі 75 749,00 грн., в ІV кварталі 2009 року -у розмірі 80 953,00 грн., в І кварталі 2010 року -на суму 204 512,00 грн., в ІІ кварталі 2010 року -на суму 114 292,00 грн.

Суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту у загальному розмірі 89 215,00 грн., в тому числі за липень 2009 року -на суму 3 667,00 грн., за серпень 2009 року -на суму 6 507,00 грн., за вересень 2009 року -на суму 2 427,00 грн., за жовтень 2009 року - на суму 3 403,00 грн., за листопад 2009 року - 7 200,00 грн., за грудень 2009 року на суму 8 137, 00 грн., за січень 2010 року на суму 8 667, 00 грн., за лютий 2010 року на суму 13 756,00 грн., за березень 2010 року на суму 12 593, 00 грн., за квітень 2010 року на суму 22 858,00 грн.

З приводу правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за вищевказаними операціями суд зазначає наступне.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірного податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Центр клінічних досліджень»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-грудень 2009 року та січень-квітень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Вакко», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) робіт та послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані у періоді з липня по грудень 2009 року та протягом січня - квітня 2010 року, приймання-передача товарів, робіт та відбулася в тих же податкових періодах, що підтверджується первинними документами, то в силу приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право ТОВ «Центр клінічних досліджень»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно, у липні-грудні 2009 року та січні-квітні 2010 року.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача -ТОВ «Вакко»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100223835 від 22.04.2009 року, що підтверджується матерілами наданими на запит суду листом ДПІ у Печерському районі м. Києва № 512/9/17509 від 17.01.2012 року (том І, а.с. 232-237).

Суд зазначає, що актом ДПІ у Печерському м. Києва № 7287 від 17.11.2010 року свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Вакко»було анульовано з 16 листопада 2010 року (том І, а.с. 235-236), в той час як податкові накладні на користь позивача були виписані у липні-грудні 2009 року, січні-квітні 2010 року , тобто на момент видачі податкових накладних таке свідоцтво було чинним.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних на користь позивача вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Вакко»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Вакко»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи (том І, а. с. 150-173), відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення вказаних податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи довідка № 12526620 від 21.12.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Вакко»станом на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Центр клінічних досліджень»зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том І, а.с. 245-249).

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру, станом на момент здійснення господарських операцій інформація про відсутність ТОВ «Вакко»за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців не вносилась; товариство не було ліквідоване, його діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем робіт та придбання таких робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь - яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.11.11 року № 11698348 до основних видів діяльності ТОВ «Центр клінічних досліджень»належать: В«Медична практика В» ( 85.12.0 ), В«Роздрібна торгівля фармацевтичними товарамиВ» (52.31.0) , В«Інші послуги, надавані юридичним особам та не включені до інших угрупуваньВ» ( 74.84.0 ), В«Дослідження та розробки в галузі природничих та технічних наукВ» ( 73.10.0 ), В«Оптова торгівля фармацевтичними товарамиВ» (51.46.0), В«Роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами В» (52.32.2) - (том І, а.с. 52-54).

Як встановлено під час розгляду справи, на підставі Договору оренди № 15/07/09-1 від 15.07.2009 року позивач орендує у ТОВ «ТДВ-Інвест»нежиле приміщення загальною площею 60,4 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 27, з метою розміщення офісу та здійснення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідним Договором та актом приймання-передачі приміщення б/н від 15.07.2009 року (том ІІ, а.с. 5-15).

21 липня 2009 року ТОВ «ТДВ-Інвест»було надано згоду ТОВ «Центр клінічних досліджень»на проведення у орендованих приміщеннях монтажу структурованої кабельної системи, встановлення захисних віконних ролетів та дверей, про що було складено акт погодження № б/н від 21.07.2009 року до договору оренди № 15/07/09-1 від 15.07.2009 року (том ІІ, а.с. 16).

На підставі договорів № 030701 від 03 липня 2009 року та № 1507-01 від 15.07.2009 року, укладених між ТОВ «Центр клінічних досліджень»та ТОВ «Вакко», останнім були виконані роботи по монтажу структурованої кабельної системи, встановлення захисних віконних ролетів та дверей в приміщенні Замовника за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 27.

Таким чином, вказані роботи були виконані ТОВ «Вакко»з метою приведення у належний стан приміщень, які використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, суд зазначає, що вказані роботи (встановленням жалюзі, дверей та прокладки кабельних мереж) не входять до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 47 від 27.01.2009 року, які потребують отримання ліцензії. Відтак, доводи відповідача щодо відсутності ліцензії у ТОВ «Вакко»на виконання будівельних робіт не приймається судом до уваги.

Фактичне виконання таких робіт підтверджується також актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, зі змісту яких видно що вартість встановлених міжкімнатних дверей та захисних ролетів була включена позивачем до балансової вартості орендованого приміщення (том ІІІ а.с. 163-180) та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 631 (том І, а.с. 188-189).

Стосовно фактичного виконання ТОВ «Вакко»послуг з перекладу згідно Договору про надання послуг з письмового перекладу № 1507-02 від 15 липня 2009 року суд зазначає, що надання таких послуг підтверджується як актами приймання-передачі виконаних робіт (том І, а.с. 98-100, 102-122), так і наявними в матеріалах справи копіями здійснених перекладів, що здійснювалися ТОВ «Вакко»за замовленням ТОВ «Центр клінічних досліджень» (Додатки № 1 - № 10 до матеріалів справи).

Як вбачається з наданих позивачем документів, об'єктом перекладу були різного роду тексти медичні і фармацевтичні тексти: інструкції з експлуатації медичного обладнання, медична документації (довідки, результати обстежень і тому подібне), медична література і наукові статті з різних галузей медицини, брошури дослідників і протоколів досліджень, інструкції зі вживання лікарських препаратів, переклад результатів досліджень і випробовувань фармацевтичних препаратів тощо.

Враховуючи те, що до основних видів діяльності позивача відноситься медична практика (код КВЕД 85.12.0), оптова та роздрібна торгівля фармацевтичними товарами (код КВЕД 52.31.0, 51.46.0), роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами , суд приходить до висновку, що послуги з перекладу, які надавались ТОВ «Вакко», були пов'язані зі здійсненням звичайної господарської діяльності позивача.

Отже достовірність виконання ТОВ «Вакко»на користь позивача зобов'язань за умовами договору № 1507-02 від 15 липня 2009 року, на думку суду, було підтверджено належним чином.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на недоцільність здійснення перекладу медичної документації з російської на англійську мову через здійснення позивачем своє господарської діяльності у межах України, оскільки, як вбачається з наданих позивачем документів, послуги з перекладу документації з російської на англійську мови здійснювались позивачем на виконання умов контракту укладеного з Ergomed Clinical Research LTD про надання послуг від 28.05.2008 року (том ІІІ а.с. 203-220).

При цьому у додатку до контракту від 28.05.2008 року між сторонами було погоджено прас-лист можливих послуг, згідно якого позивач зобов'язувався здійснювати переклад документів.

З приводу реальності надання позивачу ТОВ «Вакко»юридично-консультаційних послуг, послуг з юридичного супроводу на переговорах, редагування збірників «Стандартних операційних процедур», створення бази даних фахівців онкологів і кардіологів та поставки друкарської продукції суд зазначає, що факт надання вказаних послуг (передачі продукції) підтверджуються актами виконаних робіт № 4024 від 26.10.2009 р., № 1728 від 04.08.2009 р. № 5991 від 26.12.2009р., № 1382 від 31.03.2010 р., № 2834 від 15.04.2010 р., № 2892 від 19.04.2010 р., № 3164 від 29.04.2011 р. та видатковою накладною № 5992 від 21.12.2009 року.

Вказані акти та видаткова накладна містять інформацію про зміст господарських операцій, обсяг наданих послуг (кількість товару), вартість послуг (товарів), містять особисті підписи представників обох сторін, найменування їх посад, назви підприємств, відбитки печаток та інші дані, що дозволяють ідентифікувати осіб, що брали участь у здійсненні господарських операцій.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищенаведені вимоги, вказані акти прийняття- передачі наданих послуг та видаткова накладна містять всі обов'язкові реквізити, які вимагає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для визнання первинними документами.

Вказані послуги (товари) були придбані позивачем у ТОВ «Вакко» для власного споживання та пов'язані із веденням господарської діяльності товариства, що свідчить про правомірність віднесення таких витрат у господарській діяльності на валові витрати, а сум ПДВ, сплачених у складі їх вартості -до податкового кредиту.

Доводи податкового органу про відсутність документів, що стосуються виконання цих послуг (передачі товарів), та відсутність зв'язку цих послуг (товарів) з господарською діяльністю позивача суд вважає необгрунтованими, оскільки відповідачем безпідставно розширено вимоги до документів, якими повинен підтверджуватися факт надання послуг, передачі товарів. Суд зазначає, що економічна доцільність витрат, зокрема на консультаційні послуги та друкарську продукцію, визначається не тільки за фактично отриманим прибутком в конкретному податковому періоді, а тим, чи направлені такі витрати на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому.

Враховуючи вказані вище договори та вид діяльності позивача, з огляду на характер виконаних ТОВ «Вакко»робіт (переданих товарів) та надані позивачем документи, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Вакко»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище роботи та послуги були використані ТОВ «Центр клінічних досліджень»у власній господарській діяльності.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача про порушення кримінальної справи відносно керівника ТОВ «Вакко», оскільки, на переконання суду, порушення кримінальної справи відносно керівника юридичної особи - контрагента не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, кримінальну справу, порушену відносно посадових осіб ТОВ «Вакко»ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за фактом створення фіктивних підприємств ТОВ «Вакко»та ТОВ «Скап Холдінгс», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК УкраїниОСОБА_1 було закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (том ІІ, а.с. 1 -4).

З наданої позивачем постанови про закриття кримінальної справи від 27.04.2011 року вбачається, що «у ході досудового слідства не здобуто доказів , що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 умисно, виконуючи свою злочинну волю , направлену на створення фіктивних підприємств, підписали установчі документи та реєстраційні документи ТОВ «Скап Холдінгс»та ТОВ «Вакко» . …Виходячи з викладеного, в матеріалах кримінальної справи немає жодних даних, які вказують на скоєння злочину ОСОБА_4. та ОСОБА_3 передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України».

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що доводи податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «Вакко»не підтверджені належними доказами, ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути самостійною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового законодавства.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти УкраїниВ» ).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт отримання позивачем у ТОВ «Вакко»робіт та наданих послуг підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого (нарахованого) ТОВ «Вакко»ПДВ у розмірі 89 215,00 грн. до податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ТОВ «Центр клінічних досліджень»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за липень -грудень 2009 року та за січень -квітень 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3. п. 7.2.; пп. 7.2.6 п.7.2; пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89 215,00 грн. на підставі податкового повідомлення рішення № 0000892306/0 від 03 червня 2011 року є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 22 304,00 грн. є також протиправним.

З приводу правомірності формування позивачем валових витрат за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Вакко» суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97 -ВР від 22.05.97 р. зі змінами і доповненнями (тут і далі - в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з нормами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон № 334/94-ВР) платник податків відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, не відносяться до складу валових витрат.

Таким чином, з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що обов'язковими умовами віднесення вартості придбаних товарів, робіт, послуг на валові витрати є:

1) пов'язаність витрат з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці (тобто подальше використання придбаних товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності);

2) підтвердженість таких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 5.3. статті 5 зазначеного Закону містить вичерпний перелік випадків коли витрати підприємства не відносяться на валові витрати.

При цьому пункт 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій з ТОВ «Вакко»підтверджується первинними документами.

Так, відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.99 р. зі змінами і доповненнями (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ в розумінні ст. 1 Закону це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному разі, як було встановлено судом, факт виконання ТОВ «Вакко»на користь позивача спірних робіт підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, які були складені в залежності від виду господарської операції, а саме -договорами, актами приймання-здачі виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами тощо, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів.

Договори, на виконання яких складались вищезазначені первинні документи є чинними на день розгляду спору, в судовому порядку недійсними не визнані. Сторонами виконані в повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне підкреслити, що порушення контрагентом позивача чи його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку . У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відповідачем не було надано під час розгляду справи факт обізнаності позивача про можливі факти неподання контрагентом податкової звітності чи несплату податків.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Вакко»найманих працівників, необхідних для виконання господарських зобов'язань, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Вакко»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цього підприємства.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку .

Крім того, такі висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси тощо.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для надання переліку робіт, наданих ТОВ «Вакко»позивачу, також слід зазначити що законодавство України не містить чітко визначених нормативів трудового ресурсу необхідного для виконання будівельно-монтажних робіт наданих позивачу.

Крім того, як зазначалось вище, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся , а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Вакко», суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваного рішення ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Вакко», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів, укладених позивачем з ТОВ «Вакко».

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Вакко»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а замовлені послуги та роботи, що придбавалися позивачем у ТОВ «Вакко», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 В«Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової службиВ» Вищий адміністративний суд України зазначив: В«…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття В«добросовісний платник податківВ» . Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 рокуВ» .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Центр клінічних досліджень» правомірно відніс до валових витрат витрати понесені на оплату послуг та робіт наданих ТОВ «Вакко»протягом липня-грудня 2009 року та січня-квітня 2010 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку»є помилковим, відтак донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 118 876,00 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 29 719,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень - рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Центр клінічних досліджень» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання рішень нечинними, а не про визнання їх протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 03 червня 2011 року № 0000882306/0, № 0000892306/0.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр клінічних досліджень»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 30 березня 2012 року.