Постанова

від 29.03.2012 по справі 2а-608/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2012 року 10:33 № 2а-608/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 26.12.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 16.03.2012 р. № 204/9/10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хевес» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Хевес» з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в якому, з урахуванням заяви від 30.01.2012 р., позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0001530720/0 від 07.09.2011 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (звітний період за який подано декларацію -вересень 2010 р., лютий 2011 р.) відповідно на 49939 грн. та 29334 грн., а всього 79273 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн. за порушення п. 4.1., п. 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 188.1., 190.1. ПК України (щодо застосування звичайної ціни );

- № 0001540720/0 від 07.09.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 35488 грн. за основним платежем та на 8872 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення п. 4.1., 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість», п. 188.1.190.1. ПК України («щодо застосування звичайної ціни»).

Позивач зазначає, що акт перевірки ґрунтується на довільному застосуванні правових норм та містить грубі арифметичні помилки. Визначені числові показники, які наведені в одних таблицях не кореспондуються з числовими показниками (насамперед сум заниження податкових зобов'язань та сум, невключених до складу дозволеного податкового кредиту) в інших таблицях і не зводяться до єдиного знаменника.

Позивач зазначає, що акт не містить жодних розрахунків, які б підтверджували факти завищення сум бюджетного відшкодування.

По суті спірних відносин позивач зазначає, що здійснював імпортні операції та подальшу реалізацію придбаного товару (заморожених морепродуктів). Спірні відносини виникли у зв'язку з тим, що для цілей визначення «звичайних цін»при продажу товарів на митній території України податковий орган застосовує митну вартість товарів, яка визначена при митному оформленні імпортованих товарів, ототожнюючи та прирівнюючи по суті митну вартість до визначення терміну «звичайна ціна». Проте, як вважає позивач, митна вартість застосовується виключно для цілей митного оподаткування та ведення митної статистики, а отже ототожнення понять «митна вартість»та «звичайна ціна», як і ототожнення норм п. 4.1. і п. 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставним.

У той же час, позивач зазначає, що в акті перевірки відсутнє жодне співставлення договірних цін із рівнем «звичайних цін»чи рівнем митної вартості імпортованих товарів. Відповідач не навів, як зазначає позивач, в акті числових виразів допущеного позивачем відхилення договірних цін від рівня звичайних цін чи митної вартості. Жодних відповідних даних податкового обліку позивача чи перевірки відповідача в акті не зазначено. Відсутні, як зазначає позивач, будь-які докази того, що відповідач зробив спробу встановлення через митні органи чи в інший законний спосіб отримати інформацію про митну вартість імпортованого товар та його звичайну ціну.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в акті перевірки та просив у задоволенні позову відмовити вважаючи спірне рішення законними та обґрунтованими.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хевес»(код з ЄДР 31239597; зареєстроване 07.12.2000 р.; адреса: 03040, м. Київ, вул. Деміївська 35/б к. 254; є платником ПДВ у т.ч. у спірний період) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року та за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.08.2011 р. № 828/1-07-20-31239597 (далі -Акт перевірки).

З пункту 2.3. Акту перевірки вбачається, що податковий орган суцільним порядком перевірив декларації з ПДВ за серпень, вересень 2010 р., грудень 2010 р., січень -лютий 2011 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки, імпортні ВМД, видаткові накладні, прибуткові накладні, а також здійснював перевірку з урахуванням оборотно-сальдових відомостей по рах. 281, 361, 631, 632, 64 за наведені вище періоди.

Як зазначено у п. 2.8. Акту перевірки причиною виникнення від'ємного значення є реалізація імпортованого товару (заморожених морепродуктів) за ціною, як зазначає ДПІ, нижчою митної вартості .

Тобто, як вбачається з Акту перевірки , єдиною підставою для невизнання права позивача на відшкодування ПДВ в усіх випадках є реалізація імпортованих морепродуктів за ціною нижчою, ніж митна вартість.

Надалі, як зазначено в Акті перевірки (розділ 3), згідно з поданою до ДПІ декларацією за вересень 2010 року (вх. від 07.06.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 49 939 грн. Окрім того, згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за лютий 2011 року (вх. від 07.06.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 29334 грн.

У взаємозв'язку з цим в Акті перевірки наступним набором формулювань зазначено (стор. 5), що перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань встановлено, що на порушення п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ), підприємством протягом серпня, вересня, грудня 2010 року реалізовувало ТМЦ за договірними цінами, нижчими ніж звичайні (митної вартості з урахуванням мита) більш ніж на 20% із включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, що нараховані згідно з ВМД на митну вартість з урахуванням мита відповідно до п. 4.3., п. 6.1., п. 7.4.1. Закону про ПДВ, в січні, лютому 2011 р. на порушення п. 188.1. ПК України підприємством реалізовано ТМЦ за договірними цінами, нижчими ніж митна вартість товарів, разом із включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, що нараховані згідно ВМД на митну вартість з урахуванням мита відповідно до п. 198.3. ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань за серпень 2010 року у розмірі 7561 грн., вересень 2010 року у розмірі 77048 грн., у грудні 2010 року у розмірі 11606 грн., січень 2011 року у розмірі 25128 грн., лютий у розмірі 3918 грн. у зв'язку з чим занижено суму податкових зобов'язань (р. 25 Декларації) за вересень 2010 року на 25942 грн., за грудень 2010 року на 9546 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за серпень 2010 р. 7561 грн., за вересень 2010 року 8728 грн., за грудень 2010 р. на 2060 грн., за січень 2011 р. на 25128 грн., за лютий 2011 р. на 3918 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2010 року, лютому 2011 р. на 49939 грн., 29334 грн. відповідно.

Надалі, з посиланням на п/п. 7.4.1., п. 4.1. Закону про ПДВ та лист ДПА України від 09.04.2008 р. № 7310/7/16-1517 , відповідач зазначає, що при продажу імпортних товарів за звичайну ціну визнається їх митна вартість .

Аналогічно цьому, як зазначено на стор. 6 Акту перевірки, відповідно до п. 4.3. Закону про ПДВ та листа ДПА України від 09.04.2008 року у разі якщо договірна вартість імпортованих товарів нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування, як зазначено в Акті перевірки, розраховуватиметься виходячи із митної вартості.

Отже, як зазначає податковий орган в Акті перевірки, при подальшій реалізації імпортованого товару податкові зобов'язання повинні визначатися за правилами встановленими п. 4.1. Закону про ПДВ, а саме, якщо його договірна вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції повинна бути розрахована виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної ціни, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизного збору, ввізного мита, що включається в ціну товару.

Надалі, податковий орган визначає, що відповідно до п. 198.3. ПК України податковий кредит визначається виходячи із договірної ціни, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу (стаття набирає чинності з 1 січня 2013 р. ). Аналогічно цьому, як зазначено в Акті перевірки, відповідно до п. 190.1. ПК України базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна вартість, але не менше митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, мита та підакцизних товарів, що підлягають сплаті, за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

Тобто, зазначаючи підставою прийняття оскаржуваного рішення норми, які відсилають до ст. 39 ПК України, відповідач по суті обґрунтовує оскаржуване рішення нормою (ст. 39), яка не набрала чинності.

Фактично, як зазначено в Акті перевірки, за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг складає відповідно до документів, що підтверджують фактичну оплату за серпень 2010 року по постачальнику Dar-Mar - 121700 грн. ПДВ, за грудень 2010 року по постачальникам Maramar Siafood, Dalian Hintong Aguatic Food C.,LTD, Kihnu Kala, Dar-Mar, Rizhao Yirongyu an Marine Food Co -491200 грн., по постачальникам за імпортними операціями за січень 2011 року - 476700 грн.

Із врахуванням вищенаведеного та даних у Додатку 2 за вересень 2010 року частина залишку від'ємного значення, як зазначено в Акті перевірки, фактично митним органам та постачальникам товарів робі/послуг на митній території України, не брала участі у розрахунку бюджетного відшкодування складає 49939 грн. (серпень 2010 року).

Відхилення виникло за рахунок порушення, як зазначає ДПІ, п. 4.1., п. 4.3. Закону про ПДВ, а саме підприємством протягом перевіряємого періоду реалізовано ТМЦ за договірними цінами, нижчими ніж звичайні (митної вартості з урахуванням мита ).

Окрім того, із врахуванням зазначено та даних Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена митним органам та постачальниками товарів/послуг на митній території України, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування складає 29334 грн. Відхилення, як зазначено в Акті перевірки, виникло за рахунок порушення вимог п. 188.1., п. 190.1. ПК України, підприємством протягом перевіряємого періоду реалізовано ТМЦ за договірними цінами, нижчими ніж митна вартість .

Надалі, на стор. 8 Акту перевірки ДПІ зазначає, що перевіркою встановлено, що на порушення вимог п/п. 200.4. ПК України ТОВ «Хевес»включено до розрахунку сум бюджетного відшкодування суми ПДВ не сплачені постачальникам товарів/послуг, у зв'язку з чим залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту за лютий 2011 року збільшується на 2146 грн.

Тобто, по суті висновок ДПІ загалом ґрунтується на вищезгаданій позиції відносно того, що для розрахунку ПДВ при реалізації імпортованого товару на митній території ціна реалізації не може бути меншою митної вартості товарі (з урахуванням відповідних складових), а також на математичному розрахунку, виходячи із узагальнених показників митної вартості і узагальнених відомостей щодо операцій з подальшої реалізації імпортованих товарів на митній території України.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржувані рішення, які за результатами адміністративного оскарження залишені без змін.

Виходячи з позиції податкового органу, яка покладена в основу висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення (відносно прив'язки звичайної ціни до митної вартості) та враховуючи, що спір по суті стосуються правильності застосування норм податкового законодавства при реалізації імпортованої продукції на митній території України, позиція сторін щодо чого викладена вище, суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Відносно операцій з реалізації до 2011 року на митній території України імпортованих товарів, слід зазначити, що відповідно до п/п. 7.4.1 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому "звичайна ціна" встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (далі -Закон про прибуток) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону). Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно із ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

На підставі системного аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про те, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними . База обкладення ПДВ при реалізації товару на митній території України визначається виходячи з продажної вартості товару.

Позиція ж податкової інспекції (відносно операцій до 2011 року) про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Наведена правова позиція ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, яка визначена у постанові від 29.10.2010 р. № 21-9а10, яка (постанова) прийнята у зв'язку з вирішенням питання усунення неоднакового застосування зазначених норм. В контексті наведеного, суд зазначає, що відповідно до ст. 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, відносно операцій з реалізації до 2011 року на митній території України імпортованих товарів, висновки ДПІ, а отже і оскаржувані рішення, не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що відповідають наведеним вище положенням законодавства, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

В контексті положень п. 4.1. Закону про ПДВ під час розгляду справи податковий орган не довів належними та допустимими доказами того, що ціна реалізації на митній території України імпортованої у 2010 році продукції нижче за звичайні ціни більш ніж на 20%.

Що стосується регулювання спірних відносин у 2011 році слід зазначити наступне.

(1) Як вбачається з оскаржуваних рішень та Акту перевірки (стор. 6), спірні рішення прийняті на підставі п. 188.1., п. 39.13 , та п. 190.1. ПК України із зазначенням того, що вони ґрунтуються на застосуванні правил про «звичайні ціни» .

Зокрема, щодо звичайних цін у п. 188.1. ПК України, на положення якого посилається ДПІ як підставу прийняття оскаржуваних рішень, зазначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У той же час, відповідно до Розділу XIX ПК України, стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року .

Тобто, по суті правовою підставою для прийняття оскаржуваних рішень є положення правового акту, які не діють, не набрали чинності , що вже само по собі зумовлює висновок про протиправність оскаржуваних рішень.

Окрім того, відповідно до п. 190.1. ПК України, який також визначено ДПІ правовою підставою прийняття оскаржуваних рішень, базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

Проте, зазначена норма регулює оподаткування виключно операцій із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій, а отже спірні рішення, які ґрунтуються на даній нормі права, яка не стосується спірних операцій, не можуть вважатися правомірними.

(2) При цьому суд зазначає, що у 2011 році для певних операцій законодавець встановлює виключення із загального правила визначення бази оподаткування. Частина таких виключень міститься в ст. 189 ПК, а частина безпосередньо в ст. 188. Так, для операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України базою оподаткування є їх договірна вартість, що не може бути нижче митної вартості товарів при їх ввезенні на митну територію України з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Зокрема, безпосередньо абзацом 3 п. 188.1. ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У цьому контексті позивач зазначає, що із виготовлених ДПІ таблиць проведених розрахунків у взаємозв'язку з первинними документами та ВМД вбачається перевищення ціни реалізації товарів на внутрішньому ринку над митною вартістю, а отже, на думку позивача, розрахунки ДПІ є невірними і не можуть бути покладені в основу висновків акту перевірки та оскаржуваних рішень.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, суд також зазначає, що відповідно до п. 3. ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що з аналізу розрахунків податкового органу в цьому контексті (таблиці співставлення ціни внутрішньої реалізації з митною вартістю товару у ВМД) у взаємозв'язку з наявними у справі первинними документами, вбачається, що ДПІ враховувало при розрахунках у т.ч. випадки перевищення ціни реалізації продукції на митній території України над митною вартістю, які однак, не підлягали врахуванню при здійсненні узагальнених математичних розрахунків податкових зобов'язань позивача.

Так, за видатковою накладною № РН-0000009 від 06.01.2011 р. на користь ТОВ «Укртрейдінг»було реалізовано морепродукти (крабові палички) по ціні 11,2 грн. без ПДВ на загальну суму без ПДВ 33600 грн., а всього на 40320 грн. з ПДВ -6720 грн., які були імпортовані за ВМД № 604780 від 31.12.2010 р., що відповідає відомостям, наведеним обома сторонами. Митна вартість без ПДВ одиниці продукції, як зазначено у розрахунках, наведених у таблиці ДПІ за січень 2011 р., склала 5,85 грн ., тобто ціна реалізації на внутрішньому ринку перевищує митну вартість. Аналогічні обставини реалізації визначені по позиціям 1 -7, 11, 12, 13, 14, 16, 17 цієї таблиці за січень 2011 року. Окрім того, вбачається також перевищення ціни реалізації товару на внутрішньому ринку над митною вартістю за лютий 2011 року, відомості щодо чого також наведені ДПІ у наданій до справі таблиці, за відомостями якої розраховувались математичні висновки акту перевірки. Зокрема, це (перевищення ціни реалізації на внутрішньому ринку без ПДВ над митною вартістю) стосується позицій 1-6, 9, 11, 13, 20-22, 24, 25, 26, 29 у таблиці узагальнених розрахунків податкового органу щодо аналізу операцій з реалізації імпортованої продукції на митній території України.

З наданих ДПІ таблиць та розрахунків, результати яких використані при формуванні математичних висновків акту перевірки, не вбачається, що наведені операції на внутрішньому ринку не враховувались при здійсненні загальних розрахунків, проведених ДПІ відносно нарахованих податкових зобов'язань, та ДПІ під час розгляду справи не надано будь-яких інших розрахунків з яких би вбачалося, що операції, де ціна реалізації на внутрішньому ринку вище ніж митна вартість, не враховувались у висновках акту перевірки.

З огляду на наведене, проведені ДПІ розрахунки за 2011 рік, які покладені в основу оскаржуваних рішень, внаслідок недоведеності обставин на яких ґрунтуються ці висновки, не можуть вважатися обґрунтованими, а отже, враховуючи, що на суд не покладено функцій щодо усунення недоліків перевірки та проведення розрахунків замість податкового органу, спірні рішення не можуть вважатися такими, що прийняті з урахуванням всіх обставин, які мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, що свідчить про невідповідність зазначених рішень визначеному п. 3. ч. 3 ст. 2 КАС України критерію оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень, а саме критерію обґрунтованості рішень суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, в силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові збільшено відповідні грошові зобов'язання або зменшено суму бюджетного відшкодування.

Враховуючи те, що інших, ніж наведені вище, підстав прийняття оскаржуваних рішень акт перевірки та оскаржувані рішення не містять , беручи до уваги наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваних рішень, які є взаємопов'язаними між собою, ДПІ не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості висновків в акті перевірки, у т.ч. числі математичних розрахунків, а також не доведено вчинення позивачем порушень податкового законодавства. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хевес»(код з ЄДР 31239597; адреса: 03040, м. Київ, вул. Деміївська 35/б к. 254) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва: № 0001530720/0 від 07.09.2011 р. та № 0001540720/0 від 07.09.2011 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 02 квітня 2012 року.