Ухвала

від 22.08.2012 по справі 2а-608/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-608/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" серпня 2012 р. м. Київ

головуючого -судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р.,

Федорової Г.Г.,

при секретарі Драгирук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хевес» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.09.2011р., -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2012 року задоволено позов ТОВ «Хевес»та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001530720/0 від 07.09.2011 р. та № 0001540720/0 від 07.09.2011р. винесені Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва ДПС.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, який заперечував проти позову, не доведено правомірності його дій при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Голосіївському районі м.Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хевес»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2010 року та за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 26.08.2011 р. № 828/1-07-20-31239597 (далі -Акт перевірки).

З пункту 2.3. Акту перевірки вбачається, що податковий орган суцільним порядком перевірив декларації з ПДВ за серпень, вересень 2010 р., грудень 2010 р., січень -лютий 2011 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки, імпортні ВМД , видаткові накладні, прибуткові накладні, а також здійснював перевірку з урахуванням оборотно-сальдових відомостей по рах. 281, 361, 631, 632, 64 за наведені вище періоди.

Пунктом 2.8. Акту перевірки причиною виникнення від'ємного значення є реалізація імпортованого товару (заморожених морепродуктів) за ціною, як зазначає ДПІ, нижчою митної вартості.

Надалі, як зазначено в Акті перевірки (розділ 3), згідно з поданою до ДПІ декларацією за вересень 2010 року (вх. від 07.06.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 49 939 грн. Окрім того, згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за лютий 2011 року (вх. від 07.06.2011 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 29334 грн.

Зазначено в Акті перевірки, що на порушення п. 4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон про ПДВ ), підприємством протягом серпня, вересня, грудня 2010 року реалізовувало ТМЦ за договірними цінами, нижчими ніж звичайні (митної вартості з урахуванням мита) більш ніж на 20% із включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, що нараховані згідно з ВМД на митну вартість з урахуванням мита відповідно до п. 4.3., п. 6.1., п. 7.4.1. Закону про ПДВ , в січні, лютому 2011 р. на порушення п. 188.1. ПК України підприємством реалізовано ТМЦ за договірними цінами, нижчими ніж митна вартість товарів, разом із включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ, що нараховані згідно ВМД на митну вартість з урахуванням мита відповідно до п. 198.3. ПК України , що призвело до заниження суми податкових зобов'язань за серпень 2010 року у розмірі 7561 грн., вересень 2010 року у розмірі 77048 грн., у грудні 2010 року у розмірі 11606 грн., січень 2011 року у розмірі 25128 грн., лютий у розмірі 3918 грн. у зв'язку з чим занижено суму податкових зобов'язань (р. 25 Декларації) за вересень 2010 року на 25942 грн., за грудень 2010 року на 9546 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за серпень 2010 р. 7561 грн., за вересень 2010 року 8728 грн., за грудень 2010 р. на 2060 грн., за січень 2011 р. на 25128 грн., за лютий 2011 р. на 3918 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2010 року, лютому 2011 р. на 49939 грн., 29334 грн. відповідно..

В Акті перевірки, податковим органом зазначено, що при подальшій реалізації імпортованого товару податкові зобов'язання повинні визначатися за правилами встановленими п. 4.1. Закону про ПДВ , а саме, якщо його договірна вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції повинна бути розрахована виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної ціни, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизного збору, ввізного мита, що включається в ціну товару.

Надалі, податковий орган визначає, що відповідно до п. 198.3. ПК України податковий кредит визначається виходячи із договірної ціни, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу (стаття набирає чинності з 1 січня 2013 р.). Аналогічно цьому, як зазначено в Акті перевірки, відповідно до п. 190.1. ПК України базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна вартість, але не менше митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до Митного кодексу України , мита та підакцизних товарів, що підлягають сплаті, за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

Тобто, як вірно вказано судом першої інстанції, зазначаючи підставою прийняття оскаржуваного рішення норми, які відсилають до ст. 39 ПК України , відповідач по суті обґрунтовує оскаржуване рішення нормою (ст. 39), яка не набрала чинності.

Фактично, як зазначено в Акті перевірки, за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг складає відповідно до документів, що підтверджують фактичну оплату за серпень 2010 року по постачальнику Dar-Mar - 121700 грн. ПДВ, за грудень 2010 року по постачальникам Maramar Siafood, Dalian Hintong Aguatic Food C.,LTD,, Dar-Mar, Rizhao Yirongyu an Marine Food Co -491200 грн., по постачальникам за імпортними операціями за січень 2011 року - 476700 грн.

Тому, із врахуванням вищенаведеного та даних у Додатку 2 за вересень 2010 року частина залишку від'ємного значення, як зазначено в Акті перевірки, фактично митним органам та постачальникам товарів робі/послуг на митній території України, не брала участі у розрахунку бюджетного відшкодування складає 49939 грн. (серпень 2010 року). Відхилення виникло за рахунок порушення, як зазначає ДПІ, п. 4.1., п. 4.3. Закону про ПДВ , а саме підприємством протягом перевіряємого періоду реалізовано ТМЦ за договірними цінами, нижчими ніж звичайні (митної вартості з урахуванням мита).

Окрім того, із врахуванням зазначено та даних Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена митним органам та постачальниками товарів/послуг на митній території України, не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування складає 29334 грн. Відхилення, як зазначено в Акті перевірки, виникло за рахунок порушення вимог п. 188.1., п. 190.1. ПК України , підприємством протягом перевіряємого періоду реалізовано ТМЦ за договірними цінами, нижчими ніж митна вартість.

Надалі, на стор. 8 Акту перевірки ДПІ зазначає, що перевіркою встановлено, що на порушення вимог п/п. 200.4. ПК України ТОВ «Хевес» включено до розрахунку сум бюджетного відшкодування суми ПДВ не сплачені постачальникам товарів/послуг, у зв'язку з чим залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту за лютий 2011 року збільшується на 2146 грн.

На підставі акту перевірки Відповідачем прийняті два податкові повідомлення-рішення, а саме: - за № 0001530720/0 від 07.09.2011 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (звітний період за який подано декларацію - вересень 2010 р., лютий 2011 р.) відповідно на 49939 грн. та 29334 грн., а всього 79273 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн. за порушення п. 4.1., п. 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 188.1., 190.1. ПК України (щодо застосування звичайної ціни); - та за № 0001540720/0 від 07.09.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 35488 грн. за основним платежем та на 8872 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення п. 4.1., 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 188.1.190.1. ПК України («щодо застосування звичайної ціни»).

Відповідно до положень п.п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

"Звичайна ціна" визначається за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" (далі -Закон про прибуток ) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Судом першої інстанції вірно наголошено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом , покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону ). Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно із ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу .

Отже, за нормами Митного кодексу визначається саме митна вартість товару, який переміщується через митний кордон України, а "Звичайна ціна" визначається за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні бази оподаткування операцій з продажу товару, який імпортований в Україну, і ці поняття не є тотожними, оскільки сфера їх застосування чітко визначена окремими нормативними актами.

Тому, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позиція податкового органу (відносно операцій до 2011 року) з приводу того, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, так як жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За вищенаведених обставин висновки ДПІ щодо операцій, які здійснені позивачем з реалізації до 2011 року на митній території України імпортованих товарів нижче за звичайну ціну, за яку податковий орган визнає саме їх митну вартість не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а отже, і оскаржувані рішення, не можуть вважатися обґрунтованими та такими, що відповідають наведеним вище положенням законодавства, тому правомірно визнані судом першої інстанції протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що в контексті положень п. 4.1. Закону про ПДВ під час розгляду справи податковий орган не довів належними та допустимими доказами того, що ціна реалізації на митній території України імпортованої у 2010 році продукції нижче за звичайні ціни більш ніж на 20%. є вірним.

Обґрунтовано судом першої інстанції спростовано висновки податкового органу, що спірні податкові повідомлення-рішення (щодо операцій з продажу імпортованих товарів позивачем у 2011р. на території України) підставно прийняті останнім відповідно до положень п. 188.1., п. 39.13, та п. 190.1. ПК України із зазначенням того, що вони ґрунтуються на застосуванні правил про «звичайні ціни», оскільки відповідно до Розділу XIX ПК України , стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Тобто, як вірно відмічено судом першої інстанції у постанові, по суті правовою підставою для прийняття оскаржуваних рішень є положення правового акту, які не діють і не набрали чинності, що вже само по собі зумовлює висновок про протиправність оскаржуваних рішень.

Також, судом першої інстанції в постанові вказано та вбачається з матеріалів справи, що ДПІ враховувало при розрахунках у т.ч. випадки перевищення ціни реалізації продукції на митній території України над митною вартістю, які однак, не підлягали врахуванню при здійсненні узагальнених математичних розрахунків податкових зобов'язань позивача, так як ціна реалізації була вища за митну вартість товару.

Крім того, відповідно до направлення на перевірку від 10.08.2011р. та відповідного наказу (т.4 а.с.42) перевірці підлягали достовірність нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010року і лютий 2011р., однак висновки перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства, згідно Акту перевірки, зроблені перевіряючими за насліком фактичної перевірки не тільки цих двох місяців, але і інших періодів, які в наказі та направленні на перевірку не зазначені (серпень, грудень 2010р. та січень 2011р.), що також не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

По даній справі Відповідачем, як вірно зазначено судом першої інстанції, жодним чином, на підставі належних та допустимих доказів, встановлених в порядку визначеному КАС України, не доведено правомірності його дій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.