Постанова

від 02.04.2012 по справі 2а-18859/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2012 року 17:51 № 2а-18859/11/2670

За позовом Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Укртехнопром" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариства «Холдингова компанія «Укртехнопром»(ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.10.2011 замінено на правонаступника -Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Укртехнопром») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, у якій просить суд визнати протиприавними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 № 0000702303/0 та № 0000692303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2011 адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.10.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.01.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2011 справу прийнято до провадження суддею Кротюком О.В.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому заперечені, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Холдингова Компанія «Укртехнопром»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 року. За наслідком перевірки було складно акт від 21.09.2010 № 586/23-3-33056631 (далі -Акт перевірки) та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2010 року № 0000702303/0 щодо донарахування податку на додану вартість та № 0000692303/0 - податку на прибуток.

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені з приводу взаємовідносин позивача з контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Протерм", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайвік", Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс-Метал», Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті", фізичною особою-підприємцем -ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем -ОСОБА_2; відряджень своїх робітників.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2011 року у справі 2а-14180/10/2670 (К/9991/33968/11) суд вирішує спір по суті, виходячи з наступного.

Позивачем було укладено договір з ТОВ «Сайвік»№ 59 від 15 березня 2007 року. Предметом договору є купівля-продаж товару згідно номенклатури, строків, ціни, які вказані в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Разом з тим, таких специфікацій-додатків до договору позивач суду не надав.

Оцінюючи надані позивачем докази щодо перевезення товару як обґрунтування «товарного»характеру операцій, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно положень статті 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" (№ 2344-III від 05.04.2001 (в редакції, чинній на час правовідносин) автомобільні перевізники, що здійснюють вантажні перевезення на договірних умовах, водії повинні мати дорожній лист, товарно-транспортну накладну (далі - ТТН).

Уважно вивчивши товарно-транспортні накладні, суд не може прийняти їх як належний доказ на перевезення, оскільки: останні не містять жодних відомостей про подорожні листи, які повинні виписуватись при перевезенні і видаватися водію; пункти навантаження і розвантаження містять посилання на місто без зазначення конкретних адрес; відсутній штамп, підпис, прізвище, ім'я і по-батькові як особи, яка відвантажила товар, так і водія з відповідним штампом (саме перевізника ,а не замовника), який прийняв вантаж до перевезення, хоча відповідні графи ТТН чітко вміщують в собі реквізити необхідні для заповнення таких відомостей.

Поряд з цим відсутній в ТТН(ах) підпис особи, яка приймала вантаж з боку позивача, хоча і зазначено прізвище ОСОБА_3 Разом з тим, як випливає з постанови про закриття кримінальної справи від 10 грудня 2010 року, будучи допитаним в якості свідка гр. ОСОБА_3 (який є керівником регіонального складу позивача в м. Красилів), останній повідомив, що комплектуючі він приймав по кількості та якості на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних . Після перевірки продукції по кількості і якості він вносив перелік прийнятої продукції в карточку складського обліку по кожному виду товару (т.1. а.с.149).

З матеріалів справи вбачається (додаток № 7 а.с. 71, 72, 100-104) підписи гр. ОСОБА_3 Проте такі підписи відсутні як у ТТН на перевезення комплектуючих, так і у видаткових накладних, а наявні підписи в накладних явно не відповідають підпису ОСОБА_3

Додатково, суд вважає звернути увагу, що в актах виконаних робіт з перевезення з СПД Рибак (наприклад т.2 а.с. 204 і 206, 209-223; 226,229 і 231 та інш. по справі і додатках) є посилання на номери накладних згідно яких здійснювалося перевезення товару. За наслідком дослідження таких накладних, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що їх номери і дати не відповідають накладним, зазначеним в актах виконаних робіт по перевезенню з СПД Рибак.

В актах перевезення з іншими перевізниками зазначені відомосоті не надають змогу суду ідентифікувати товар, що перевозився, а ТТН мають ті ж недоліки, які було судом зазначено вище.

Аналогічна ситуація щодо ТТН, актів виконаних робіт, видаткових накладних склалася і у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Інтекс-Метал». Проте поряд з цим, надані специфікації, якими визначається товар, його ціна, номенклатура (пп.1.1. договору від 01 серпня 2009 року) судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як досліджені судом їх оригінали, так і копії, що знаходяться в матеріалах справи, не містять реквізитів згідно яких їх можна ідентифікувати як невід'ємну частину договору купівлі-продажу від 01 серпня 2009 року, а тому з цих причин до уваги судом не беруться.

Враховуючи вказане вище у сукупності, суд прийшов до висновку про безтоварність операцій, оскільки відсутні невід'ємні частини договорів з ТОВ «Сайвік», ТОВ «Інтекс-Метал»які визначають товар що є об'єктом купівлі-продажу, поставки; з наданих ТТН, видаткових накладних, пояснень ОСОБА_3 вбачається неможливість отримання, перевезення і оприбуткування товару. На це вказує відсутність відомостей про обов'язкову наявність подорожніх листів (в ТТНах: друга графа зверху після номер), відсутності підписів штампів осіб які здавали/приймали товар до перевезення, підписи відповідальної особи позивача, яка приймала і оприбутковувала товар на складі (хоча з пояснень якої (ОСОБА_3) оприбуткування здійснюється нею саме на підставі ТТН і видаткових накладних, проте підписи про це в таких документах цієї особи відсутні). Акти виконаних робіт з перевезення не містять точної інформації щодо конкретної адреси місця перевезення та предмету перевезення, або містять інформацію, яка не відповідає видатковим документам на товар.

Суд не може прийняти покликання і документи позивача щодо подальшої реалізації комплектуючих згідно власних видаткових документів, з приводу питання «товарності» - реалізації придбаного товару у контрагентів, оскільки це встановити неможливо без наявності ревізії складу (встановлення наявність залишків товару). Адже вказаний товар міг поставлятися позивачем третім особам за рахунок наявних товарних запасів, які було сформовано раніше - до відносин з ТОВ «Сайвік»і ТОВ «Інтекс-Метал».

За правилами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Підпунктом 7.2.3 названого пункту Закону передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу наведених положень Закону N 168/97-ВР вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон N 168/97-ВР пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Таким чином, наявність податкових накладних без проведення реальної операції не може Спричиняти будь-які, пов'язані з цим податкові наслідки в тому числі зменшувати податкові зобов'язання з ПДВ за рахунок сформованого таким чином податкового кредиту. Вказана позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -7046232.

З огляду на зазначене вище у сукупності, суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.

Відповідачем під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем до складу валового доходу підприємства не було включено суму кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, в розмірі 70 966,0 грн. (59 129,00 грн. -сума вартості обладнання, 11 827,67 -сума ПДВ) перед контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Протерм", чим занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2009 року на 17 741,50 грн., що призвело до нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 870,75 грн.

Заборгованість позивача в розмірі 70 966,00 грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Протерм" виникла під час виконання договору поставки від 01.06.2006 р. № 2, на умовах якого ґрунтувалися взаємовідносини між сторонами. Внаслідок порушення позивачем строків оплати за отриманий згідно прибуткової накладної від 24.07.2006 р. товар (радіатори), в бухгалтерському облік позивача значиться відповідна сума.

Згідно наданих банківських та касових документів, відповідачем встановлено, що позивачем не здійснювалося погашення вищезазначеної заборгованості контрагенту, а контрагентом, в свою чергу, протягом строку позовної давності -трьох років, не здійснювалося стягнення такої заборгованості.

Враховуючи положення п.п.1.22.1. п.1.22. ст. 1, п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності слід вважати безповоротною фінансовою допомогою. Валовий дохід підприємства включає доходи з інших джерел, в том числі, але не виключно, у вигляді сум без поворотної фінансової допомоги, отриманої платником у звітному періоді.

Таким чином, суд вважає, донарахування відповідачем податкової заборгованості позивачу з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2009 року в розмірі 17 741,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8 870,75 грн. правомірним та обґрунтованим.

Додатково суд звертає увагу на положення статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств ((в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" № 334/94-ВР від 28.12.1994; далі -Закон) згідно положень якої:

· Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

· До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Оскільки позивачем не надано суду жодних документів, які вказують на факт використання товару, отриманого за наслідком правочину з ТОВ «Протерм»у відповідності до положень статті 5 Закону, то зняття з валових витрат відповідних сум і нарахування санкцій є обґрунтованим (т.1 а.с.184 зворотній бік -пункт 3.), оскільки судом не вбачається понесення позивачем останніх як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження інформаційно-консультативних послуг, наданих фізичними особами-підприємцями -ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем були надані акти надання послуг.

В той же час, для підтвердження включення витрат по інформаційно-консультативним послугам до складу валових витрат необхідні документи, оформленні відповідно до вимог ч. 2,3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні", зокрема: документи, що підтверджують факт отримання таких послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку .

Будь-яких інших документів, з яких судом вбачався б зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку позивачем надані не були.

Таким чином, подані позивачем акти надання послуг не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку, і, з огляду на це, витрати за цими послугами не відповідають вимогам статті 5 Закону. А тому позовні вимоги в цій частині є безпідставним.

Відповідно до п.п.5.4.8. п.5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Сума добових визначається у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем не подано жодних, передбачених вище необхідних документів, які б підтвердили зв'язок відрядження працівників з основною діяльністю такого платника податку. А тому донарахування податковою службою в цій частині є обґрунтованим.

Під час перевірки відповідачем також було встановлено, що в перевіяємому періоді позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті", які ґрунтувалися на договорі про надання послуг з підбору персоналу на вакантні посади від 22.08.2008 р. № 22-08/08.

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті" надавалися послуг з підбору персоналу на вакантні посади, а позивачем сплачувалися відповідні кошти в розмірі 148 606,00 грн.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження витрат на придбання послуг по підбору персоналу, як передбачено в акті перевірки, необхідні документи, що підтверджують факт отримання таких послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи та поданих доказів (т.2 а.с.6-36: замовлення на підбір особи на посаду, накази про прийняття на роботу), судом встановлено, що позивачем під час перевірки, були надані відповідачу окрім актів здавання-приймання наданих послуг інші підтверджуючі документи платіжні документи про оплату послуг в тому числі ті, що підтверджують факт прийняття певних осіб на вакантні посад.

Таким чином включення витрат по наданню послуг по підбору персоналу до складу валових витрат здійснено позивачем правомірно.

Зазначене свідчить про те, що позиція відповідача щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку прибуток підприємства по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аффініті" в розмірі 37 151,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18 576,00 грн. є необґрунтованою та його рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не повністю спростував покликання позивача і довів лише в частині відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 27.09.2010 № 0000692303/0 в частині донарахування податкових і зобов'язань в розмірі 37151,50 гривень та штрафу в розмірі 18576 гривень визнати протиправним і скасувати.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.04.12 р.