Постанова

від 27.03.2012 по справі 13/653

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2012 року 14:45 № 13/653

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2008 року № 0001501704/0, № 0001511704/0, № 0001521704/0, № 0001531704/0, від 07.07.2008 року № 0001501704/1, № 0001511704/1, № 0001521704/1, № 0001531704/1, від19.09.2008 року № 0001501704/2 № 0001511704/2, № 0001521704/2, № 0001531704/2, від 02.12.2008 року № 0001501704/3, № 0001511704/3, № 0001521704/3, № 0001531704/3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки було складено акт, факти викладені в якому не відповідають дійсності, висновки відповідача щодо переходу зі спрощенної системи оподаткування на загальну систему оподаткування у зв'язку з тим, що з 01.05.2007 року у СПД-ФО ОСОБА_1 працювало 11 найманих осіб, а станом на 26.03.2008 року 24 наймані особи є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані рішення прийняті на підставі хибних висновків податкового органу про порушення позивачем вимог ст..1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Позивач вважає, що відповідач безпідставно нарахував позивачу єдиний податок, податок з доходів фізичних осіб, податок з доходів найманих працівників, податок на додану вартість як платнику єдиного податку.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України суд замінив неналежного відповідача на належного -Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на висновки, викладені в Акті перевірки, про порушення позивачем вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»в частині дотримання граничної суми річного обсягу виручки, перевищення кількості найманих працівників, а також невиконання вимог Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач просив суд у позові відмовити.

Позивач змінив позовні вимоги та просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2008 року № 0001501704/0, № 0001511704/0, № 0001521704/0, № 0001531704/0, від 07.07.2008 року № 0001501704/1, 0001511704/1, № 0001521704/1, № 0001531704/1, від 19.09.2008 року № 0001501704/2, 0001511704/2, № 0001521704/2, № 0001531704/2, від 02.12.2008 року № 000150704/3, № 0001511704/3, № 0001521704/3, № 0001531704/3, від 19.09.2008 року № 0003711704/0, від 02.12.2008 року № 0003711704/1, від 06.02.2009 року № 0003711704/2.

Зазначені податкові повідомлення рішення були прийняті відповідачем за результатами розгляду повторних скарг позивача, поданих в адміністративному порядку на податкові повідомлення-рішення від 18.04.2008 № 0001531704/0, від 18.04.2008 № 0001521704/0, від 18.04.2008 № 0001511704/0, від 18.04.2008 № 0001501704/0.

У судовому засіданні 19.10.2009 року провадження у справі зупинено до перегляду Київським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги позивача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2009 року по справі № 16/8.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2010 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2009 року залишено без змін; 30.01.2012 року провадження у справі № 13/653 поновлено.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Позивач ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України N 727/98, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99, після отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.

08.04.2008 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було складено Акт № 5078/17-4-НОМЕР_1 Про результати виїзної позапланової перевірки суб'єкта господарювання -фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2008 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог п.п. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», донараховано податку з доходів 43 772,70 грн.; п. 7.1. ст. 7 п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»донараховано податку з доходів найманих працівників 24 646, 83 грн.; абз. 4 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»донараховано єдиного податку 1500,00 грн.; п.п. «б»п. 2.1., п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2, п.п. 7.3.1. п. 7..3 ст. 7 п. 9.6. ст. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»донараховано податок на додану вартість 14 324,00 грн..

Відповідно до акта перевірки донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 43772,70 грн. сталося внаслідок виявлення податковим органом найманих осіб, трудові відносини яких не оформлені належним чином з працедавцем.

Під час перевірки встановлено, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів найманих працівників у розмірі 8215,61 грн. зазначене порушення було виявлено відповідачем з пояснювальних записок найманих працівників позивача. Також перевіркою встановлено здійснення підприємницької діяльності з використанням найманої праці без збільшення ставки єдиного податку на 50% з квітня 2006 року по червень 2007 року.

За результатами перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2008 № 0001531704/0 яким позивачу донараховано 43 772, 0 грн. податкового зобов'язання з податку з доходів фіз.осіб, від 18.04.2008 № 0001521704/0 на яким позивачу донараховано 24646,83 грн. податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників -8215,61 грн. основного платежу, 16 431,22 грн. штрафних фінансових санкцій, від 18.04.2008 № 0001511704/0 з яких основного платежу з податку на додану вартість -13022,00 грн., штрафних фінансових санкцій -1302,20 грн., від 18.04.2008 № 0001501704/0 на суму 1 500 грн.- єдиний податок..

Позивач оскаржив зазначені повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 07.07.2008 року № 0001501704/1, 0001511704/1, № 0001521704/1, № 0001531704/1, від 19.09.2008 року № 0001501704/2, 0001511704/2, № 0001521704/2, № 0001531704/2, від 02.12.2008 року № 000150704/3, № 0001511704/3, № 0001521704/3, № 0001531704/3, від 19.09.2008 року № 0003711704/0, від 02.12.2008 року № 0003711704/1, від 06.02.2009 року № 0003711704/2.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Держава гарантує право на підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, кожному громадянину України через систему норм національного законодавства шляхом створення сприятливого клімату для розвитку підприємництва.

Зокрема, Указом N 727/98 запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку і звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями ст. 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000,00 грн.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених вказаним Указом положень.

Як було встановлено у судовому засіданні та вбачається із Акту перевірки, СПД- ФО ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність у сфері громадського харчування, орендує приміщення у великих торгових центрах, та викорстовує працю найманих працівників, з якими укладено трудові договори.

Перевіркою було встановлено, що за період з 01.05.2007 року по 31.03.2008 року кількість найманих працівників, що працювали у СПД -ФО ОСОБА_1перевищила кількість 10 осіб, чим порушено вимоги п. 1 Указу № 727 та п.п. «а»п. 19.1 ст.19 Закону № 889.

Відповідно додовідок обстеження місць здійснення діяльності СПД -ФО ОСОБА_1 від 26.03.2008 року № 83/17-408/1, № 4/17-480/01 та наданими поясненнями найманих працівників та управляючого СПД -ФО ОСОБА_1 ОСОБА_3 станом на 01.05.2007 року у підприємця працювало 11 найманих працівників, про що свідчить пояснення найманого працівника ОСОБА_4, яка працює поваром за договором повної матерільної відповідальності, укладеним з СПД -ФО ОСОБА_1 Трудовий договір між громадянкою та підприємцем не укладався. Станом на 26.03.2008 року у підприємця працює 24 наймані особи.

Згідно поясненнями найманих працівників, які працюють у СПД -ФО ОСОБА_1, трудові угоди з позивачем не укладались, тому податковий орган дійшов висновку, що позивачем перевищено кількість найманих працівників (10 осіб) встановлених п. 1 Указу 727, у зв'язку з чим позивача переведено на загальну систему оподаткування з 01.07.2007 року.

Відповідно до доказів, що містяться у справі зазначені особи під час перевірки працювали за цивільно-правовими угодами, про що складено договори підряду, сплачено в бюджет утриманий податок з доходів фізичних осіб за 1 -й квартал 2008 року, складена декларація..

Щодо посилання відповідача на довідки обстежень та пояснення від 26.03.2008 року суд зауважує, що перевірка позивача проводилася з 28 березня 2008 року. Таким чином, будь-які обставини, які вказуються в довідках обстежень від 26 березня 2006 року виявлені поза межами перевірки. Відповідно до п. 1.5. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року № 326 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень. Отже, довідки обстеження від 26 березня 2008 року не є документами, які відповідно до законодавства України фіксують порушення податкового законодавства, а відтак не можуть бути доказами на підтвердження порушення Позивачем податкового законодавства.

З огляду на це суд вважає, що відповідач неправомірно включив до акта перевірки пояснення найманих працівників та управляючого СПД -ФО ОСОБА_1 ОСОБА_3, які були отримані податковим органом не під час перевірки господарської діяльності позивача.

Разом з тим, із направлень № 788/17-4 від 19 березня 2008 року та № 799/17-4 від 19 березня 2008 року, на підставі яких була проведена перевірка вбачається, що іспекторам Відповідача було доручено контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків (в тому числі хронометражів) за товари (послуги) у встановленому законом порядку, дотримання порядку реалізації, виявлення найманих осіб, трудові відносини яких не оформлені належним чином, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Основною формою податкового контролю є податкова перевірка фінансово-господарської діяльності контрольованого суб'єкта. Із змісту розділу III Закону України «Про державну податкову службу в Україні», слідує, що відповідач має право на здійснення планової або позапланової виїзної документальної перевірки. При цьому, ст. 11-1 вказаного Закону, визначено що необхідною умовою перевірки мають бути підстави для її проведення.

При цьому на момент виникнення спірних правовідносин питання дотримання законодавства про працю не було віднесено до компетенції податкових органів. Уповноваженим органом здійснювати контроль за дотриманням законодавства про працю у 2008 році був Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України.

Посадові особи Держнаглядпраці у разі порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю мають право притягнути винних осіб до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки відповідачем не надано доказів притягнення СПД -ФО ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, а висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки грунтуються на доказах, які отримані відповідачем з порушенням закону, суд дійшов висновку, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про перевищення максимальної кількості найманих працівників та безпідставно переведено позивача на загальну систему оподаткуваня обліку та звітності.

Судом встановлено, що згідно платіжних відомостей про оплату позивачем заробітної плати найманим працівникам за період з січня 2007 року по березень 2008 року у позивача працювали та отримували заробітну наймані працівники, не більше 10 чоловік.

Враховуючи викладене, висновок про порушення Позивачем ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та втрату ним права бути платником єдиного податку починаючи з 01 липня 2007 року є необгрунтованим.

Разом з тим, згідно свідоцтва про сплату єдиного податку № НОМЕР_2 від 01.01.2007 року (подовжене на 2008 рік) позивач є платником єдиного податку.

Відтак, податкові повідомлення рішення № 0001531704/0 від 18 квітня 2008 року, № 0001531704/1 від 07 липня 2008 року, № 0001531704/2 від 19 вересня 2008 року та № 0001531704/3 від 02 грудня 2008 року про нарахування Позивачеві податку з доходів фізичних осіб (фізичних осіб-суб'єктів господарської діяльності) у розмірі 43 772 (сорок три тисячі сімсот сімдесят дві) гривні 70 коп. винесені у зв'язку з порушенням Позивачем пп. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Податкові повідомлення рішення № 0001521704/0 від 18 квітня 2008 року, № 0001521704/1 від 07 липня 2008 року, № 0001521704/2 від 19 вересня 2008 року та № 0001521704/3 від 02 грудня 2008 року про нарахування Позивачеві податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) у розмірі 8 150 (вісім тисяч сто п'ятдесят) гривень 74 коп. та штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16 301 (шістнадцять тисяч триста одна) гривня 48 коп. винесені у зв'язку з порушенням Позивачем п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач дійшов висновку, що СПД -ФО ОСОБА_1 не виконував свої обов'язки податкового агента при виплаті заробітної плати своїм працівникам та несвоєчасно нараховував, утримував та сплачував до бюджету податок з доходу фізичних осіб.

Проте, згідно п. 2.16 Акту перевірки на найманих працівників, з якими укладено трудові договори, інформація згідно наданих до перевірки звітів за формою 1-ДФ надавалась до ДПІ у повному обсязі.

Таким чином, судом встановлено, що обов'язки податкового агента Позивач виконав належним чином.

Крім того, оскільки СПД -ФО ОСОБА_1 є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку № НОМЕР_2 від 01.01.2007 року (подовжене на 2008 рік) необхідно зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 2 Указу № 746 суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

За таких обставин, визначення Позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15% є протиправним, тому податкові повідомлення рішення № 0001521704/0 від 18 квітня 2008 року, № 0001521704/1 від 07 липня 2008 року, № 0001521704/2 від 19 вересня 2008 року та № 0001521704/3 від 02 грудня 2008 року є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Податкові повідомлення рішення № 0001511704/0 від 18 квітня 2008 року, № 0001511704/1 від 07 липня 2008 року, № 0001511704/2 від 19 вересня 2008 року та № 0001511704/3 від 02 грудня 2008 року про нарахування Позивачеві податку на додану вартість у розмірі 13 022 (тринадцять тисяч двадцять дві) гривні 00 коп. винесені у зв'язку з порушенням Позивачем пп. «б»п. 2.1., пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 3.1.6. Акту перевірки податковий орган вважає, що Позивач підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість з 01 липня 2007 року, оскільки станом на 03 лютого 2008 року досяг обсягів виручки 300 000 гривень, а саме 300 271 грн. 15 коп.

Проте такий висновок суперечить чинному законодавству України. Відповідно до ст. 6 Указу № 746 платники єдиного податку звільняються від сплати ПДВ. Відповідно до ст. 1 Указу № 746 фізичні особи- підприємці мають право на застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності, якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Оскільки позивач має статус платника єдиного податку та перебуває на спрощенній системі оподаткування до нього підлягає застосуванню спеціальне законодавство, що регулює дані правовідносини.

Таким чином, Позивач зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником ПДВ при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік на суму, що становить допустимий розмір для платників єдиного податку - 500 тис. гривень, а не 300 тис. гривень.

За таких обставин податкові повідомлення рішення № 0001511704/0 від 18 квітня 2008 року, № 0001511704/1 від 07 липня 2008 року, № 0001511704/2 від 19 вересня 2008 року та № 0001511704/3 від 02 грудня 2008 року є безпідставними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Податкові повідомлення рішення № 0003711704/0 від 19 вересня 2008 року, № 0003711704/1 від 02 грудня 2008 року, № 0003711704/2 від 06 лютого 2009 року винесені у зв'язку з порушенням Позивачем пп. «б»п. 2.1., пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп. 17.1.1., 17.1.2. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано пп. 17.1.1., 17.1.2. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки у Позивача як було зазначено вище не виникло обов'язку подавати податкову декларацію з податку на додану вартість.

Отже, враховуючи неправомірність переведення позивача на загальну систему оподаткування, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку;податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Таким чином ДПІ у Солом'янському районі м. Києва неправомірно нараховано податкові зобовязання СПД -ФО ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, податку на доходи фізичних осіб -найманих працівників та податку на додану вартість, оскільки позивач як платник єдиного податку звільнений від сплати зазначених податків.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі не доведено, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. ст. 69-71, 99, 100, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

№ 0001501704/0, № 0001511704/0, № 0001521704/0, № 0001531704/0 від 18 квітня2008 року;

№ 0001501704/1, 0001511704/1, № 0001521704/1, № 0001531704/1, від 07 липня 2008 року;

№ 0001501704/2, 0001511704/2, № 0001521704/2, № 0001531704/2 від 19 вересня 2008 року;

№ 000150704/3, № 0001511704/3, № 0001521704/3, № 0001531704/3 від 02 грудня 2008 року;

№ 0003711704/0 від 19 вересня 2008 року;

№ 0003711704/1 від 02 грудня 2008 року;

№ 0003711704/2 від 06 лютого 2009 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій