Ухвала

від 23.05.2012 по справі 13/653

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/653 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губська О.А., Грибан І.О.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2012 р. позовні вимоги було задоволено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки було складено акт, факти викладені в якому не відповідають дійсності, висновки відповідача щодо переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування у зв'язку з тим, що з 01.05.2007 року у СПД-ФО ОСОБА_2 працювало 11 найманих осіб, а станом на 26.03.2008 року 24 наймані особи є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані рішення прийняті на підставі хибних висновків податкового органу про порушення позивачем вимог ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Позивач вважає, що відповідач безпідставно нарахував позивачу єдиний податок, податок з доходів фізичних осіб, податок з доходів найманих працівників, податок на додану вартість як платнику єдиного податку. В подальшому позовні вимоги було уточнено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України № 727/98, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99, після отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.

08.04.2008 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було складено Акт № 5078/17-4-2740308799 про результати виїзної позапланової перевірки суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2008 року.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог п.п. "а"п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", донараховано податку з доходів 43 772,70 грн.; п. 7.1. ст. 7 п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, п.п. "а" п. 19.2 ст. 19 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" донараховано податку з доходів найманих працівників 24 646, 83 грн.; абз. 4 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" донараховано єдиного податку 1500,00 грн.; п.п."б"п. 2.1., п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2, п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 п. 9.6. ст. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" донараховано податок на додану вартість 14 324,00 грн.

Відповідно до акта перевірки донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 43772,70 грн. сталося внаслідок виявлення податковим органом найманих осіб, трудові відносини яких не оформлені належним чином з працедавцем.

Під час перевірки встановлено, що позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів найманих працівників у розмірі 8215,61 грн. зазначене порушення було виявлено відповідачем з пояснювальних записок найманих працівників позивача. Також перевіркою встановлено здійснення підприємницької діяльності з використанням найманої праці без збільшення ставки єдиного податку на 50% з квітня 2006 року по червень 2007 року.

За результатами перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 18.04.2008 № 0001531704/0 яким позивачу донараховано 43 772, 00 грн. податкового зобов'язання з податку з доходів фіз.осіб, від 18.04.2008 № 0001521704/0 на яким позивачу донараховано 24646,83 грн. податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників - 8215,61 грн. основного платежу, 16 431,22 грн. штрафних фінансових санкцій, від 18.04.2008 № 0001511704/0 з яких основного платежу з податку на додану вартість -13022,00 грн., штрафних фінансових санкцій -1302,20 грн., від 18.04.2008 № 0001501704/0 на суму 1 500 грн.- єдиний податок.

Крім того, позивач оскаржив зазначені повідомлення - рішення в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг відповідачем прийнято нові податкові повідомлення - рішення від 07.07.2008 року № 0001501704/1, 0001511704/1, № 0001521704/1, № 0001531704/1, від 19.09.2008 року № 0001501704/2, 0001511704/2, № 0001521704/2, № 0001531704/2, від 02.12.2008 року № 000150704/3, № 0001511704/3, № 0001521704/3, № 0001531704/3, від 19.09.2008 року № 0003711704/0, від 02.12.2008 року № 0003711704/1, від 06.02.2009 року № 0003711704/2.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Держава гарантує право на підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, кожному громадянину України через систему норм національного законодавства шляхом створення сприятливого клімату для розвитку підприємництва.

Зокрема, Указом № 727/98 запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку і звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями ст. 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000,00 грн.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених вказаним Указом положень.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається із Акту перевірки, СПД - ФО ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність у сфері громадського харчування, орендує приміщення у великих торгових центрах, та викорстовує працю найманих працівників, з якими укладено трудові договори.

Перевіркою було встановлено, що за період з 01.05.2007 року по 31.03.2008 року кількість найманих працівників, що працювали у СПД -ФО ОСОБА_2 перевищила кількість 10 осіб, чим порушено вимоги п. 1 Указу № 727 та п.п. "а" п. 19.1 ст.19 Закону № 889.

Відповідно додовідок обстеження місць здійснення діяльності СПД -ФО ОСОБА_2 від 26.03.2008 року № 83/17-408/1, № 4/17-480/01 та наданими поясненнями найманих працівників та управляючого СПД -ФО ОСОБА_2 станом на 01.05.2007 року у підприємця працювало 11 найманих працівників, про що свідчить пояснення найманого працівника, яка працює поваром за договором повної матерільної відповідальності, укладеним з СПД - ФО ОСОБА_2 Трудовий договір між громадянкою та підприємцем не укладався. Станом на 26.03.2008 року у підприємця працює 24 наймані особи.

Згідно з поясненнями найманих працівників, які працюють у СПД -ФО ОСОБА_2, трудові угоди з позивачем не укладались, тому податковий орган дійшов висновку, що позивачем перевищено кількість найманих працівників (10 осіб) встановлених п. 1 Указу 727, у зв'язку з чим позивача переведено на загальну систему оподаткування з 01.07.2007 року.

Відповідно до доказів, що містяться у справі зазначені особи під час перевірки працювали за цивільно-правовими угодами, про що складено договори підряду, сплачено в бюджет утриманий податок з доходів фізичних осіб за 1 -й квартал 2008 року, складена декларація..

Щодо посилання відповідача на довідки обстежень та пояснення від 26.03.2008 року колегія суддів зауважує, що перевірка позивача проводилася з 28 березня 2008 року. Таким чином, будь-які обставини, які вказуються в довідках обстежень від 26 березня 2006 року виявлені поза межами перевірки. Відповідно до п. 1.5. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2004 року № 326 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень. Отже, довідки обстеження від 26 березня 2008 року не є документами, які відповідно до законодавства України фіксують порушення податкового законодавства, а відтак не можуть бути доказами на підтвердження порушення Позивачем податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно включив до акта перевірки пояснення найманих працівників та управляючого СПД -ФО ОСОБА_2, які були отримані податковим органом не під час перевірки господарської діяльності позивача.

Разом з тим, із направлень № 788/17-4 від 19 березня 2008 року та № 799/17-4 від 19 березня 2008 року, на підставі яких була проведена перевірка вбачається, що іспекторам відповідача було доручено контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків (в тому числі хронометражів) за товари (послуги) у встановленому законом порядку, дотримання порядку реалізації, виявлення найманих осіб, трудові відносини яких не оформлені належним чином, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Основною формою податкового контролю є податкова перевірка фінансово-господарської діяльності контрольованого суб'єкта. Із змісту розділу III Закону України "Про державну податкову службу в Україні", слідує, що відповідач має право на здійснення планової або позапланової виїзної документальної перевірки. При цьому, ст. 11-1 вказаного Закону, визначено що необхідною умовою перевірки мають бути підстави для її проведення.

При цьому на момент виникнення спірних правовідносин питання дотримання законодавства про працю не було віднесено до компетенції податкових органів. Уповноваженим органом здійснювати контроль за дотриманням законодавства про працю у 2008 році був Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України.

Посадові особи Держнаглядпраці у разі порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплати її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю мають право притягнути винних осіб до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки відповідачем не надано доказів притягнення СПД -ФО ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, а висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки грунтуються на доказах, які отримані відповідачем з порушенням закону, суд дійшов висновку, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про перевищення максимальної кількості найманих працівників та безпідставно переведено позивача на загальну систему оподаткуваня обліку та звітності.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно платіжних відомостей про оплату позивачем заробітної плати найманим працівникам за період з січня 2007 року по березень 2008 року у позивача працювали та отримували заробітну плату наймані працівники, не більше 10 чоловік.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок про порушення позивачем ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та втрату ним права бути платником єдиного податку починаючи з 01 липня 2007 року є необгрунтованим.

Разом з тим, згідно свідоцтва про сплату єдиного податку № 254741 від 01.01.2007 року (подовжене на 2008 рік) позивач є платником єдиного податку.

Відтак, податкові повідомлення рішення № 0001531704/0 від 18 квітня 2008 року, № 0001531704/1 від 07 липня 2008 року, № 0001531704/2 від 19 вересня 2008 року та № 0001531704/3 від 02 грудня 2008 року про нарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб (фізичних осіб-суб'єктів господарської діяльності) у розмірі 43 772 грн. 70 коп. винесені у зв'язку з порушенням позивачем пп. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", пп. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Податкові повідомлення рішення № 0001521704/0 від 18 квітня 2008 року, № 0001521704/1 від 07 липня 2008 року, № 0001521704/2 від 19 вересня 2008 року та № 0001521704/3 від 02 грудня 2008 року про нарахування Позивачеві податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) у розмірі 8 150 грн. 74 коп. та штрафних санкцій з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16 301 грн. 48 коп. винесені у зв'язку з порушенням позивачем п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач дійшов висновку, що СПД -ФО ОСОБА_2 не виконував свої обов'язки податкового агента при виплаті заробітної плати своїм працівникам та несвоєчасно нараховував, утримував та сплачував до бюджету податок з доходу фізичних осіб.

Проте, згідно п. 2.16 Акту перевірки на найманих працівників, з якими укладено трудові договори, інформація згідно наданих до перевірки звітів за формою 1-ДФ надавалась до ДПІ у повному обсязі.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що обов'язки податкового агента позивач виконав належним чином.

Крім того, оскільки СПД - ФО ОСОБА_2 є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку № 254741 від 01.01.2007 року (подовжене на 2008 рік) необхідно зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 2 Указу № 746 суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

За таких обставин колегія суддів вважає, що визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15% є протиправним, тому податкові повідомлення рішення № 0001521704/0 від 18 квітня 2008 року, № 0001521704/1 від 07 липня 2008 року, № 0001521704/2 від 19 вересня 2008 року та № 0001521704/3 від 02 грудня 2008 року є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Податкові повідомлення рішення № 0001511704/0 від 18 квітня 2008 року, № 0001511704/1 від 07 липня 2008 року, № 0001511704/2 від 19 вересня 2008 року та № 0001511704/3 від 02 грудня 2008 року про нарахування Позивачеві податку на додану вартість у розмірі 13 022 грн. 00 коп. винесені у зв'язку з порушенням позивачем пп. «б»п. 2.1., пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.6 ст. 9 ЗУ "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п. 3.1.6. Акту перевірки податковий орган вважає, що позивач підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість з 01 липня 2007 року, оскільки станом на 03 лютого 2008 року досяг обсягів виручки 300 000 грн., а саме 300 271 грн. 15 коп.

Проте колегія суддів вважає, що такий висновок суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 6 Указу № 746 платники єдиного податку звільняються від сплати ПДВ. Відповідно до ст. 1 Указу № 746 фізичні особи- підприємці мають право на застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності, якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Оскільки позивач має статус платника єдиного податку та перебуває на спрощенній системі оподаткування до нього підлягає застосуванню спеціальне законодавство, що регулює дані правовідносини.

Таким чином, позивач зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватися платником ПДВ при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік на суму, що становить допустимий розмір для платників єдиного податку - 500 тис. Грн., а не 300 тис. грн.

За таких обставин податкові повідомлення рішення № 0001511704/0 від 18 квітня 2008 року, № 0001511704/1 від 07 липня 2008 року, № 0001511704/2 від 19 вересня 2008 року та № 0001511704/3 від 02 грудня 2008 року є безпідставними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Податкові повідомлення рішення № 0003711704/0 від 19 вересня 2008 року, № 0003711704/1 від 02 грудня 2008 року, № 0003711704/2 від 06 лютого 2009 року винесені у зв'язку з порушенням позивачем пп. «б»п. 2.1., пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.6 ст. 9 ЗУ "Про податок на додану вартість" та пп. 17.1.1., 17.1.2. п. 17.1 ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем неправомірно застосовано пп. 17.1.1., 17.1.2. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки у позивача не виникло обов'язку подавати податкову декларацію з податку на додану вартість.

Отже, враховуючи неправомірність переведення позивача на загальну систему оподаткування, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Таким чином ДПІ у Солом'янському районі м. Києва неправомірно нараховано податкові зобовязання СПД -ФО ОСОБА_2 з податку на доходи фізичних осіб, податку на доходи фізичних осіб - найманих працівників та податку на додану вартість, оскільки позивач як платник єдиного податку звільнений від сплати зазначених податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2012 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а судове рішення без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.