Постанова

від 10.04.2012 по справі 2а-17461/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2012 року 10:44 № 2а-17461/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ла-Корунья»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Юзина О.В.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 22/11/11-01 від 22.11.2011 р.);

від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність № 70 від 12.03.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ла-Корунья»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2011 р. суддею Барановим Д.О. було відкрито провадження у справі № 2а-17461/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку із переходом судді Баранова Д.О. до Господарського суду м. Києва, протоколом розподілу справ між суддями, справу № 2а-17461/11/2670 було передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянській Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2012 р. справу № 2а-17461/11/2670 було прийнято до провадження для продовження розгляду суддею Добрянською Я.І. та призначено судове засідання на 10.04.2012 р.

В судовому засіданні 10.04.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 03.11.2011 р. № 0004712311 та № 0004702311.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження податку на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 62 611,00 грн. та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження податку на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 50 089,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ла-Корунья»(код ЄДРПОУ 32620448) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Технолоджігруп»(код ЄДРПОУ 36800209) за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2011 р., контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 62 611,00 грн. та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 50 089,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що згідно Вироку Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 1-932/10) від 18.08.2010 було визнано винним гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво») щодо створення фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ «Технолоджігруп»(контрагента позивача), що в свою чергу заподіяло великої матеріальної шкоди Державі.

Крім того, за результатами перевірки контрагента позивача ТОВ «Технолоджігруп»встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, та в зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А отже, в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Також відповідачем було зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Технолоджігруп»було анульовано 24.01.2011 р., стан платника - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», та згідно даних ДПА України контрагентом позивача ТОВ «Технолоджігруп»не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету, оскільки сума ПДВ в розмірі 50 089,00 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту за травень 2010 року, контрагентом позивача до Державного бюджету сплачена не була.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, п. 79.1 статті 79 Податкового Кодексу України, та у зв'язку з надходженням постанови від 27.08.2011 року, винесеної в рамках по кримінальній справі № 13-7731 слідчого СОГ старшого слідчого з СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі в Київській області майора податкової міліції ОСОБА_5, про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ла-Корунья»(код ЄДРПОУ 32620448), була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ла-Корунья»(код ЄДРПОУ 32620448), з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Технолоджігруп»(код ЄДРПОУ 36800209) за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 11111/23-11/32620448 від 18.10.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження податку на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 62 611,00 грн. та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження податку на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 50 089,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, заступником начальника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. № 0004702311 по податку на додану вартість на суму 62 611, 00 грн., в т.ч. основного платежу 50 089, 00 грн., штрафні санкції 12 522,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 р. № 0004712311 по податку на прибуток підприємств на суму 78 264, 00 грн., в т.ч. основного платежу 62 611, 00 грн., штрафні санкції 15 653,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення було надіслано позивачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 03.11.2011 року.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 03.11.2011 р. № 0004712311 та № 0004702311, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, між ТОВ «Ла-Корунья» та ТОВ «Технолоджігруп»фінансово-господарські взаємовідносини здійснювалися на підставі виписаних на адресу ТОВ «Ла-Корунья» рахунків-фактур на загальну суму 300 536,60 грн. в т.ч. ПДВ 50 089,423 грн., а саме:

- рахунок-фактура № ТГ-0000004 від 01.04.2010 року на загальну суму 300 536,60 грн. в т.ч. ПДВ 50 089,43 грн.

Згідно вказаного рахунку-фактури, номенклатура товару наступна:

1. Комплект рефлекторів призових до сповіщувачів DOP (50-100 м.) в кількості 57 шт. на загальну суму 63 030,60 грн. в т.ч. ПДВ 10 505, 10 грн.

2. DOP -40R Сповіщувач пожежний димовий лінійний оптичний 4-х провідний в кількості 57 шт. на загальну суму 237 506, 00 грн. в т.ч. ПДВ 39 584, 33 грн.

Відповідно до вказаного рахунку-фактури ТОВ «Технолоджігруп»виписано на адресу ТОВ «Ла-Корунья»видаткові та податкові накладні на загальну суму 300 536, 60 грн. в т.ч. ПДВ 50089,43грн.

Розрахунки між підприємствами здійснювались в безготівковій формі:

- платіжне доручення № 97 від 01.04.2010 року на суму 135 000, 00 грн.;

- платіжне доручення № 107 від 20.04.2010 року на суму 165 536, 60 грн.

Кредиторська/дебіторська заборгованість на кінець перевіряємого періоду відсутня.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно бази даних АІС «Податки», ТОВ «Технолоджігруп»(код ЄДРПОУ 36800209), зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією від 20.10.2009 року. Взято на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 27.10.2009 року за № 37390.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Технолоджігруп»від 02.11.2009 року № 100252607 видано ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, свідоцтво платника ПДВ анульоване 24.01.2011 р. , індивідуальний податковий номер - 368002026599.

Місцезнаходження ТОВ «Технолоджігруп»згідно бази даних АІС «Податки»: 03057, м. Київ, вул. Довженка, 18.

Стан платника - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Директор та головний бухгалтер в одній особі - ОСОБА_4 (ідент. номер НОМЕР_3).

Також, що підтверджується наявними матеріалами справи, згідно Вироку Дніпровського районного суду м. Києва (справа №1-932/10) від 18.08.2010 р. у складі головуючого судді - Колесник Л.А., при секретареві - Хлєбік Я.О., за участю прокурора -Харлова Д.О., було розглянуто справу по обвинуваченню гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, та встановлено:

«В середині жовтня місяця 2009 року ОСОБА_4 перебуваючи по пр-ту Гагаріна, 9 в м. Києві, вступив у попередню змову з особою, матеріали згідно якої виділені в окреме провадження, та надав згоду на створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим слідством особи. Усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього учасника створюваного підприємства, а саме: небажання особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, реєструвати підприємство на власне ім'я розуміючи, що створюване ним підприємство буде використовуватись для здійснення незаконної діяльності, оскільки пропозиція невстановленої особи не передбачала здійснення контролю за господарською діяльністю підприємства, ОСОБА_4 з корисливих спонукань погодився на таку пропозицію. Після чого, в середині жовтні 2009 року ОСОБА_4 знаходячись в м. Києві, передав особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, ксерокопію свого паспорта та довідки при присвоєння ідентифікаційного номеру, після чого, завірив особистим підпис статут ТОВ «Технолоджігруп»та надав спільно з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, вищевказаний документ до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_7 для нотаріального засвідчення свого підпису, як учасника даного Товариства на Статуті, з метою реєстрації юридичної особи невстановленої слідством, не маючи на меті ведення видів підприємницької діяльності, вказаних у Статуті даного Товариства. Потім, ОСОБА_4, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, діючи всупереч встановленому законодавством України порядку державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, передав вищевказані статутні документи невстановленій слідством особі для здійснення державної реєстрації ТОВ «Технолоджігруп».

Після створення зазначеного Товариства, 11 листопада 2009 року, ОСОБА_4, діючи за попередньою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, відкрив рахунок у ВАТ КБ «Інтербанк».

Документи про реєстрацію та відкриття поточного рахунку ТОВ «Технолоджігруп», ОСОБА_4 передав особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, після чого, управління господарською діяльністю зазначеного підприємства не здійснював, ведення бухгалтерського та податкового обліку, результатів господарської діяльності Товариства не організовував.

Створення ТОВ «Технолоджігруп»дозволило особі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, прикриваючись фактом зовнішньо законної реєстрації підприємства, здійснювати незаконну діяльність.

Так, використовуючи ТОВ «Технолоджігруп»як прикриття, діючи від імені ОСОБА_4, протягом 2009-2010 року особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, складала фіктивні господарські угоди, первинні документи господарської діяльності підприємства, документи податкової звітності, з заниженням необхідних до сплати сум податків.

Участь ОСОБА_4 у створенні фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ «Технолоджігруп», відповідно до висновку проведеного аналізу документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Технолоджігруп»від 13 липня 2010 року, заподіяло державі велику матеріальну шкоду.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, повністю підтвердив покази, які він надавав під час досудового слідства, та пояснив суду, що у жовтні 2009 року, раніше незнайомий йому ОСОБА_6, перебуваючи по пр. Гагаріна, 9 в м. Києві запропонував йому за грошову винагороду, зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Технолоджігруп». Перебуваючи у скрутному матеріальному становищі він погодився та підписував статутні документи, підготовані та надані йому. Підписуючи зазначені статутні документи та відкриваючи рахунок у ВАТ «Інтербанк», він повністю розумів що не буде займатись фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Технолоджігруп», оскільки не має ні відповідної освіти ні певного досвіду. Крім того, він розумів, що така реєстрація є прикриттям незаконної діяльності невстановленої особи. Після реєстрації ТОВ «Технолоджігруп»та відкриття рахунків в банку, він з ОСОБА_6 не зустрічався і жодних фінансово - господарських документів та документів податкової звітності не підписував. За свою згоду він від ОСОБА_6 отримав винагороду в сумі 800 грн.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України («Фіктивне підприємництво»).

Крім того, як видно з наявних матеріалів справи, на адресу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було надіслано копію Акта № 1777/23-12/36800209 від 04.08.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Технолоджігруп»(код ЄДРПОУ 36800209) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2009 р. по 10.06.2011 р., складеного ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва.

Так, зазначеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Технолоджігруп»встановлено:

- відповідно до частини 1,5 ст. 203, п.1,2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

- перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, контрагентом позивача ТОВ «Технолоджігруп»не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету, оскільки сума ПДВ в розмірі 50 089,00 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту за травень 2010 року, контрагентом позивача в податковій звітності не визначалася та до Державного бюджету сплачена не була.

Так, відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання , зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки ТОВ «Технолоджігруп»та наявного вироку суду відносно засновника (директора та бухгалтера) ТОВ «Технолоджігруп», яким встановлено вину особи у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України («Фіктивне підприємництво»), наслідком діяльності підприємства є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Відповідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, перевіркою контрагента позивача було зроблено висновок, що правочини, укладені ПП «Металод»з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

В даному випадку податкові накладні контрагента позивача ТОВ «Технолоджігруп»виписані з порушеннями, а саме підписані невідомою особою.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.3 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи те, що договір між позивачем та ТОВ «Технолоджігруп» не укладався, а правовідносини відбувалися на підставі рахунку-фактури, що також підписаний невстановленою особою, а відповідно містить ознаки нікчемності, то перевіркою не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені ТОВ «Технолоджігруп», що в сою чергу також підписані невідомою особою.

Відповідно до положень п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної»від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавством передбачена необхідність обов'язкового підтвердження суб'єктами господарювання товарності (фактичності) здійснених операцій, суми ПДВ за якими включаються до складу податкового кредиту. Однак позивачем, як видно із матеріалів справи, не було допустимими доказами доведену суду такої товарності (фактичності) операцій із контрагентом ТОВ «Технолоджігруп».

Крім того, як було наголошено представником відповідача та вбачається з наявних матеріалів справи, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Технолоджігруп»анульоване 24.01.2011 року, стан платника - «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту в періоді що перевірявся на загальну суму 50 089,00 грн.

Відповідно до п.1.32 статті 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «Технолоджігруп», з боку останнього були підписані невідомою особою, оскільки, відповідно до вироку суду по кримінальній справі, засновника (директора та бухгалтера) ТОВ «Технолоджігруп»ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України («Фіктивне підприємництво»), та будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_4 показав, що жодних фінансово-господарських документів та податкової звітності від імені ТОВ «Технолоджігруп»він не складав та не підписував.

Крім того, як було зазначено вище, перевіркою контрагента позивача ТОВ «Технолоджігруп»було встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, та в зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А отже, в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Технолоджігруп»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Технолоджігруп»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема неподання контрагентом позивача ТОВ «Технолоджігруп»податкової звітності за період здійснення правовідносин із позивачем, контрагентом позивача не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для їх сплати до Державного бюджету, що в свою чергу були включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2010 р., а відповідно зазначене завдало шкоди Державному бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Технолоджігруп»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Такий вирок Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 1-932/10) від 18.08.2010, яким було визнано винним гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво») щодо створення фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ «Технолоджігруп»(контрагента позивача), що в свою чергу заподіяло великої матеріальної шкоди Державі, - наявний та міститься в матеріалах справи.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 12.04.2012 р.