Постанова

від 05.04.2012 по справі 2а-17805/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2012 року 15:40 № 2а-17805/11/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стехбуд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового рішення-повідомлення № 0008202303 від 21.11.2011 року. Суддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 28.11.2011; Від відповідачаОСОБА_2 -довіреність № 7/9/10114 від 14.03.2012. На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 05.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового рішення-повідомлення № 0008202303 від 21.11.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.11р. відкрито провадження у адміністративній справі та закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті на 14.12.11р.

У судових засіданнях, що призначались на 14.12.11р., 29.12.11р., 02.02.12р., 03.02.12р., 28.02.12р., 15.03.12р., судом оголошувались перерви у зв'язку з необхідністю надати суду додаткові матеріали по справі та клопотанням позивача.

У судовому засіданні 05.04.12р. представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стехбуд»(надалі -позивач), зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною державною адміністрацією міста Києва 20.12.2004р. за № 10741020000003813 (код ЄДРПОУ 33308049), та перебуває на обліку, як платник податків, у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -відповідач).

03.11.2011р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стехбуд» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «РІП»за квітень та травень 2011 року, за результатами якої було складено Акт № 2321/2303/33308049 від 03.11.2011р.

Перевіркою встановлено, порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством ТОВ «Стехбуд»занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 96 519,00 грн., в т.ч. за квітень 2011р. на суму 60 129,00 грн., за травень 2011 року на суму 36 390,00 грн.

У вказаному акті відповідач зазначає, що податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «РІП»є нікчемними, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту Позивачу.

Судом встановлено, що 12.04.2011р. між позивачем та ТОВ «РІП»укладено договір підряду №41/С на виконання будівельних робіт. Відповідно до п. 1.1. Договору, підрядник зобов'язується організувати та виконати відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплекс робіт по утепленню фасаду з оздобленням на об'єкті завершення будівництва житлових будинків на ділянці №12 (секція В), у 26-а мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина - Троєщина у Деснянському районі м. Києва у терміни встановлені Договором. Відповідно до п. 5.1.3. Договору позивач зобов'язується оплачувати прийняті роботи в розмірах і в строки, що встановлені Договором.

В період з 12.04.2011р. по 31.05.2011р. ТОВ «РІП»на виконання умов Договору було виконано будівельні роботи на загальну суму 579122,87 грн., в тому числі ПДВ 96520,48 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт наявними в матеріалах справи.

ТОВ «РІП»виписані наступні податкові накладні: № 158 від 29.04.2011р., № 556 від 31.05.2011р.

Зазначений договір, акти та відповідні податкові накладні від імені ТОВ «РІП»було підписано, як директором, громадянином ОСОБА_3, який будучи опитаний пояснив, що він не є директором ТОВ «РІП», підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував документів, та не здійснював жодних фінансово -господарських взаємовідносин з іншими підприємствами. Він був допитаний у рамках документальної перевірки ТОВ «РІП», проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, про що було складено Акт № 1803/23-03/32163147 від 08.08.2011р.

У зв'язку з чим під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «РІП»є фіктивним, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладених позивачем з ТОВ «РІП»договору приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст.234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочинів позивача з ТОВ «РІП»та не надано відповідних судових рішень, якими укладені позивачем з ТОВ «РІП»договори визнано недійсними.

З огляду на положення ст.228 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на час укладення позивачем договорів з ТОВ «РІП»), відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вина директора ТОВ «РІП»ОСОБА_3, виражена в намірі порушити публічний порядок під час укладання договору від імені ТОВ «РІП»не доведена відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладені позивачем з ТОВ «РІП»правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсними наслідки, що підлягають застосуванню передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановивши під час проведення перевірки, що вчинені позивачами правочини з ТОВ «РІП»мають ознаки фіктивного та/або нікчемного правочину, не вжив передбачених чинним законодавством заходів -не звернувся до суду про визнання таких правочинів недійсними (у разі його фіктивності) та не звернувся до суду про застосування наслідків нікчемного правочину.

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Стехбуд»та товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»останній був належним чином зареєстрований як платник податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «РІП», що містяться в матеріалах справи, яке було на момент їх видачі зареєстроване у встановленому порядку податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «РІП» знаходиться в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується свідоцтвом від 31.03.2011р.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Стехбуд»були всі підстави для формування податкового кредиту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення № 0008202303 від 21.11.2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

Постанова набуває законної сили в порядку статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В.Смолій