Постанова

від 24.04.2012 по справі 4/147-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 4/147-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В, Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради на постановувід 06.02.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№4/147-11 господарського суду Київської області за позовомНовопетрівської сільської ради доВишгородського районного споживчого товариства про - визнання укладеним договору оренди землі №4 від 07.06.2011р.; - визнання укладеним акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі№4 від 07.06.2011 р. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні була оголошена перерва до 24.04.2012.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.11.2011 (суддя О. Щоткін), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 (судді Л. Рєпіна, Г. Корсакова, В. Сулім) у задоволенні позову про визнання укладеним договору оренди землі №4 від 07.06.2011 та визнання укладеним акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі №4 від 07.06.2011 відмовлено. Рішення судів обґрунтовані відсутністю правових підстав, передбачених ст. 187 ГК України для визнання спірного договору укладеним у примусовому порядку. Також, судами відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі№4 від 07.06.2011, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання договору укладеним, в задоволенні якої судом відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами Новопетрівська сільська рада -позивач у справі, звернулася із касаційною скаргою, в якій

просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 21.11.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012, посилаючись на порушення судами ст. 144 Конституції України, ст.ст. 179, 187 ГК України, ст.ст. 648, 649 ЦК України, ст.ст. 123-126, 206, 211 ЗК України, ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Вважає, що ним правильно обрано спосіб захисту, передбачений ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

15 квітня 2011 року Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України та п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", було прийнято рішення "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству"№99.1-VІ-VІ, згідно з яким Новопетрівська сільська рада, розглянувши лист Вишгородського районного споживчого товариства від 11 березня 2011 року №93 щодо складання договору оренди землі, Технічну документацію із землеустрою щодо надання земельних ділянок Вишгородському районному споживчому товариству в оренду під розміщення існуючих магазинів, складів та інших приміщень які розташовані на території Київської області, Вишгородського району, с. Нові Петрівці №ПО-0390 від 11.10.2010р., затвердила технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству (далі - Відповідач) та надала в оренду строком на 10 років земельну ділянку під існуючими на ній будівлями за адресою: Київська область, Вишгородський район, села Нові Петрівці, вул. Леніна, 231 та 233, земельна ділянка загальною площею 0,0422 га, кадастровий номер 3221886001:03:255:0101 і встановила річний розмір орендної плати за земельну ділянку у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

08 червня 2011 року позивач листом № 729 надіслав на адресу відповідача проект договору оренди землі № 4 від 07 червня 2011 на зазначену вище земельну ділянку. Протокол розбіжностей до договору відповідач не надавав.

20 червня 2011 року відповідач листом №211 фактично відмовився від укладання договору оренди землі, у зв'язку з незгодою з розміром орендної плати, пояснивши що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, низькою купівельною спроможністю населення не може сплачувати орендну плату від 6% до 12% від грошової оцінки земельних ділянок, просить встановити мінімальну ставку?3%.

Заявою про уточнення розміру позовних вимог позивач також просить суд визнати укладеним акт приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі №4, як такий, що є невід'ємною частиною договору оренди землі.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Вимога про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки не відповідає приписам ч.1 ст.187 ГК України, щодо обов'язковості укладення такого договору, а також визначеним у ст.16 ЦК України та ст.152 ЗК України способам захисту цивільних прав та інтересів на земельні ділянки.

Укладення господарських договорів за рішенням суду регулюються ч. 1 ст. 187 ГК України. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до ст. 179 ГК України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Позивачем не зазначено закону, який би зобов'язував особу укласти договір оренди землі.

Згідно з приписами ст.ст. 627, 628, 632 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

При цьому, ст. 649 ЦК України встановлено, що розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом; розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Загальний порядок укладення господарських договорів врегульований ст.181 ГК України.

Господарсько-процесуальним кодексом України передбачено, що господарським судом України підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів (ст.12). В ст.84 ГПК України зазначено що в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір?умови на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Зважаючи на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права, як визнання договору укладеним.

Порядок укладення договору оренди землі передбачений ст.16 Закону України "Про оренди землі". Істотні умови цього договору зазначені в ст.15 закону.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Вишгородське РСТ не згідно з розміром орендної плати що пропонувала в договорі оренди землі Новопетрівська сільрада. Тобто у сторін є спір щодо істотних умов договору оренди землі, який необхідно вирішити у встановленому законом порядку.

Договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним погодженням сторонами всіх істотних умов договору.

Використання землі в Україні є платним. Використання землі без документів що підтверджують право на землю (договір оренди, держакт) тягне за собою відповідальність та відшкодування збитків власникам землі.

Крім цього, суди попередніх інстанцій, оцінюючи рішення Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області від 15 квітня 2011 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду Вишгородському районному споживчому товариству" №99.1-VІ-VІ встановили, що воно не відповідає вимогам п.9 ст.123 ЗК України та не може вважатися рішенням саме про надання земельних ділянок в оренду.

Надавати іншу оцінку цьому документу виходить за межі компетенції касаційної інстанції встановленої ст. 111 7 ГПК України.

Тому, беручи до уваги приписи викладених вище статей, враховуючи рекомендації, викладені у п. 2.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" щодо того, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, а не про затвердження технічної документації із землеустрою щодо надання земельної ділянки в оренду суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову оскільки:

ні ЗК України, ні ЗУ "Про оренду землі" не передбачають обов'язку певної особи укласти договір оренди земельної ділянки, навіть на підставі рішення відповідного органу про укладення такого договору, оскільки це є лише його правом;

позивачем не надано належного правового обґрунтування щодо необхідності укладення спірного договору в порядку визначеному ст.ст.179,187 ГК України;

визнання договору оренди земельної ділянки в редакції однієї з сторін є обмеженням у реалізації прав іншої сторони такого договору, яка не може бути примушена виконувати умови договору, визначені в односторонньому порядку;

сторони не досягли згоди щодо орендної плати, вказаної в договорі оренди землі.

Колегія суддів також вважає, що судами обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним акту приймання-передачі земельної ділянки за договором оренди землі№4 від 07.06.2011, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання договору укладеним, в задоволенні якої судом відмовлено.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права. Доводи скаржника про порушення приписів ст.ст. 179,187 ГК України, ст.ст. 648, 649 ЦК України, ст.ст. 123-126, 206, 211 ЗК України, ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи а тому, колегією суддів до уваги не приймаються. Отже, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Новопетрівської сільської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 у справі №4/147-11 -без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун