Рішення

від 19.04.2012 по справі 645-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2012Справа №5002-23/645-2012

За позовом Міжвідомчого інституту «Децима» (пр. Вернадського, буд. 12а, м. Москва, Російська Федерація, 117311)

До відповідача Масандрівської селищної ради (вул. Стаханівська, буд. 21, смт Масандра, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98650; ідентифікаційний код 26365696)

про визнання незаконним додаткової угоди та визнання дійсним договору оренди

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - не з'явився

Суть спору: Міжвідомчий інститут «Децима» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Масандрівської селищної ради, в якій просить:

- визнати незаконною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 06.03.2000 р., укладеного між сторонами;

- визнати дійсним договір оренди земельної ділянки від 06.03.2000 р., укладений між сторонами в редакції від 06.03.2000 р.

Ухвалою суду від 27.02.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

В судовому засіданні 20.03.2012 р. представником Міжвідомчого інституту «Децима» надане правове обґрунтування заявлених позовних вимог; представником відповідача - клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, які судом приєднані до матеріалів справи.

Позивач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином.

Масандрівська селищна рада явку свого представника в судове засідання також не забезпечила, про час та місце слухання справи проінформована належним чином, про причини неявки не повідомила, витребувані документи суду не надала.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1, п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив :

6 березня 2000 року між Міжвідомчим інститутом «Децима» (Орендар) та Массандровською селищною радою (Орендодавець) був укладений договір оренди земельної землі, згідно п.1.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,95 га з земель комунальної власності Масандровської селищної ради у м.Ялта, за адресою: Крим, м.Ялта, селище міського типу Масандра, селище Отрадне, вул. Дніпровська, 6.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається у оренду для обслуговування профілакторію «Децима».

Відповідно до п.2.2 договору, він укладений на 25 років з дати прийняття рішення Виконкомом Масандровської селищної ради від 23.04.1997р. про надання земельної ділянки у тимчасове користування та діє до повного виконання зобов'язань.

На початок 2011 року розмір орендної плати складав 97310,15 грн. на рік.

У жовтні 2011 року Масандровською селищною радою був проведений перерахунок розміру орендної плати, відповідно до якого вона була збільшена до 538 208, 30 грн.

Масандрівською селищною радою було направлено відповідачеві додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 6 березня 2000 р., згідно якої договір оренди земельної ділянки пропонується доповнити п.1.6, який викласти в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 7688690,10 грн., згідно виписки з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки»; а також п.2.3 викласти в наступній редакції «за користування земельною ділянкою Орендар оплачує Орендодавцеві орендну плату з 1 серпня 2011 року у розмірі згідно розрахунку річної орендної плати, яка складає 538208,30 грн.»

Не погоджуючись із укладенням додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, позивач звернувся з позовом до Господарського суду АРК.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю здійснення відповідачем у жовтні 2011 р. перерахунку орендної плати, в результаті чого її розмір збільшився до 538208,30 грн., та направленням на адресу інституту проекту додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 06.03.2000 р. Вказані дії Масандрівської селищної ради, на думку позивача, є односторонньою зміною умов договору, що не передбачене ані самим договором, ані діючим законодавством України.

Суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Проте, стосовно таких вимог, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Позивач вільний у виборі способу захисту свого цивільного права, однак, обраний ним спосіб захисту має бути передбачений договором або законом.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено пунктом другим статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Однак, такий спосіб захисту права як визнання незаконною угоди, діючим законодавством не передбачений.

Крім того, як встановлено судом, оспорювана додаткова угода не укладена між сторонами, тому суд зазначає, що позивач передчасно звернувся з вказаною позовною вимогою, оскільки його право не порушено.

Щодо позовної вимоги про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки від 06.03.2000р., суд зазначає, що такий спосіб захисту права може бути застосований тільки на підставі ст.220 ЦК України.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним; у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, вищевказаний договір був нотаріально посвідчений, що виключає підстави для застосування ст.220 ЦК України.

Будь-якого іншого правового обґрунтування позовної вимоги про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки позивачем не надано.

Крім того згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову не має.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.