Постанова

від 13.04.2012 по справі 5021/2362/2011

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2012 р. Справа № 5021/2362/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Соколов О.О.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1027С/3-9 ) на рішення господарського суду Сумської області від 14.11.11 р. у справі № 5021/2362/2011

за позовом ТОВ "Роксана"

до Приватний підприємець ОСОБА_3

про стягнення 4871,23 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 3280 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1591 грн. 23 коп. за період з 1.01.2011р. по 2.10.2011р. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.11.2011 р. по справі № 5021/2362/2011 ( суддя М.С. Лущик) позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (40030, АДРЕСА_1) на користь ТОВ "Роксана" (40030, м. Суми, вул. Воскресенська, 2) 1591 грн. 23 коп. -3% річних, 3280 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, з посиланням на наявність грошового зобов'язання, яке своєчасно невиконане та ст. 625 ЦК України.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі зазначив, що заборгованість стягнута рішенням господарського суду Сумської області від 7.02.2011р. сплачена 3.10.2011р.,тому зобов'язання є припиненим, інфляційні та річні стягувались рішенням суду від 7.02.2011р.,тобто рішення приймалось з тих же підстав, в період з 25.05.2011р. по 3.10.2011р велось виконавче провадження,сплачувався виконавчий збір за несвоєчасне виконання рішення.

Відповідач вважає, що судом порушені норми процесуального права,так як відповідача не повідомлено про час та місце розгляду справи.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики від 22.08.2008 р., відповідно до якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти в розмірі 80000 грн. 00 коп, а відповідач зобов`язався повернути таку саму суму грошових коштів позивачеві 31 грудня 2009 року.

Відповідач свої зобов'язання щодо повернення позики у встановлений договором строк не виконав, тому його заборгованість перед позивачем склала 80 000 грн. 00 коп. В зв'язку з неповерненням позики, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та інфляційних за період з 1.01.2010р. по 31.12.2010р. і річних за період з 1.01.2010р. по 2.02.2011р.

07 лютого 2011 року господарським судом Сумської області винесено рішення по справі 18/145-10, яким позовні вимоги позивача задоволено та стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь ТОВ "Роксана 80000 грн. 00 коп. боргу, 7280 грн. 00 коп. інфляційних збитків, 2 616 грн. 99 коп. 3% річних, 898 грн. 96 коп. витрат по сплаті державного мита, 206 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2011 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що 25 травня 2011 року Ковпаківським відділом державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а також згідно наданої позивачем виписки банку, відповідач рішення господарського суду Сумської області від 07 лютого 2011 року виконав 03.10.2011 року, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3280 грн. 00 коп. інфляційних збитків за період з 01.01.2011 по 02.10.2011 рік та 1591 грн. 23 коп. - 3% річних за період з 03.02.2011 по 02.10.2011 рік.

Згідно зі ст. 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі і грошове, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на те, що в період з 25.05.2011р. по 3.10.2011р велось виконавче провадження,сплачувався виконавчий збір за несвоєчасне виконання рішення,тому відповідальність за порушення грошового зобов'язана передбачена ст. 625 ЦК України не повинна застосовуватися безпідставне,так як відкриття виконавчого провадження та сплата виконавчого збору не припиняє грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, якщо воно не виконано у встановленому законом порядку, а у даному випадку рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2011року по справі № 18/145-10, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Отже, оскільки рішення господарського суду Сумської області від 07.02.2011 року по справі 18/145-10 фактично виконано відповідачем тільки 03.10.2011 року, то позивач вправі вимагати стягнення з відповідача у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

В зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних у сумі 1591 грн. 23 коп. за період з 3.02.2011р. по 2.10.2011р. та інфляційні збитки у сумі 3280 грн. 00 коп. за період з 1.01.2011р. по 2.10.2011р.

Посилання відповідача на п.2 ст. 62 ГПК України та твердження про вирішення спору між тими сторонами та з тих самих підстав безпідставне та спростовується матеріалами справи, так як не співпадає предмет спору, а саме по даній справі стягуються інфляційні у сумі 3280 грн. за період з 1.01.2011р. по 2.10.2011р. та річні за період з 3.02.2011р. по 2.10.2011р., які не були предметом позову по інший справі та не стягувались рішенням суду Сумської області від 07 лютого 2011 року по справі № 18/145-10.

Посилання відповідача про порушенням норм процесуального права та неповідомлення про час та місце розгляду справи безпідставне та спростовується матеріалами справи, ухвала про порушення провадження у справі від 10.10.2010 року направлялась судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем в позовній заяві,та повернута поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання", згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за НОМЕР_1, відповідач знаходиться за адресою: 40491, АДРЕСА_1. Суд направляв відповідачу ухвалу про порушення провадження у справі та ухвалу про відкладення розгляду за вказаною адресою. При цьому, ухвала про відкладення до суду відділенням пошти на день судового засідання повернута не була.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд першої інстанції не порушував норми процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст. ст. 599, 625 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 14.11.2011 р. по справі № 5021/2362/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 17.04.2012 р.