Рішення

від 03.10.2008 по справі 11/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/106

03.10.08

За позовомФермерського господарства  «Невесенко В.О.»

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС»

простягнення 92261,46 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача       Невесенко В.О. –керівник, Міненко С.А. –представник

від відповідача  не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача  90768,51 грн. заборгованості, з яких основний борг у сумі  30545,16 грн., пені у сумі 11229,80 грн.,  3% річних у сумі 1890,12 грн., збитків від інфляції у сумі 13218,38 грн. та 33885,08 грн. штрафу.

16.09.2008 позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 92261,46 грн. боргу, з яких основний борг у сумі  30545,16 грн., пені у сумі 12491,67 грн., 3% річних у сумі 2047,86 грн., збитків від інфляції у сумі 13291,69 грн. та 33885,08 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу цукрових буряків № 63/02 від 02.09.2006, відповідач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про порушення провадження у справі та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

02.09.2006 між Фермерським господарством «Невесенко В.О.»(далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВС»(далі –відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу цукрових буряків № 63/02  (далі –Договір), належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався виростити у 2006 році цукрові буряки (далі –продукція) та передати їх у власність відповідачу, а останній зобов'язався прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Згідно п. 4.3 Договору зобов'язання вважається виконаним належним чином та в повному обсязі після передачі позивачем відповідачу продукції за адресою: Сумська обл., Білопільський район, смт. Жовтневе, вул. Заводська, 26, в мінімальній кількості 400 тон та підписання обома сторонами відповідного акту прийому-передачі та/або накладної на передачу продукції, оформлення інших первинних документів на виконання всіх зобов'язань по даному Договору.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору сторонами визначено суму договору у розмірі 84000,00 грн. (в т. ч. ПДВ 14000,00 грн.) із розрахунку 400 тон продукції за ціною 210,00 грн. за тону (в т.ч. ПДВ 35,00 грн.).

Остаточна сума Договору визначається на підставі актів прийому-передачі та/або видаткових накладних (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п.п.5.5 та 5.6 Договору сторонами передбачено поетапну оплату відповідачем за отриману від позивача продукцію з кінцевим розрахунком по факту поставки продукції після підписання акту приймання-передачі продукції протягом одного місяця, але не пізніше 31.12.2006.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передав відповідачу продукцію на загальну суму 67770,16 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.  Факт отримання відповідачем продукції підтверджується також довіреностями на отримання товару.

В рахунок погашення зобов'язань за Договором відповідач перерахував позивачу 15000,00 грн. згідно платіжного доручення №1589 від 05.09.2006 та, як підтверджується наявними в матеріалах справи копіями протоколів №3/10 від 03.10.2007, №25/10-11 від 25.11.2007 про зарахування взаємних однорідних зобов'язань і не заперечується позивачем, відповідач передав позивачу товар (цукор) на загальну суму 22225,00 грн. на підставі договору №ДКЦ 188 від 03.10.2007 і Додатку №1 до нього та видаткових накладних №№ЮВ-0002090, ЮВ-0002435 від 03.10.2007.

Отже, відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, за отриманий товар на суму 30545,16 грн. у строк, встановлений Договором, не розрахувався.

Наявність зазначеної заборгованості станом на 10.11.2007 підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 26.02.2008 з вимогою сплатити заборгованість за отриману продукцію, яку останній залишив без відповіді та без задоволення.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

У відповідності до вимог ст. 525 ЦК України  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі ч.2 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару у встановлений Договором строк у сумі 30545,16 грн. не виконав.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань щодо оплати отриманої продукції за Договором № 63/02 від 02.09.2006 суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Фермерського господарства  «Невесенко В.О.» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС»суми основного боргу в розмірі  30545,16 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 33885,05 грн. штрафу та 12491,67 грн. пені суд відзначає наступне.

Пунктом 7.2. Договору сторонами передбачено сплату штрафу за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по Договору у розмірі 50% вартості непоставленої продукції. Тобто сторони погодили застосування штрафу за недопоставку продукції; штраф за прострочення сплати вартості товару договором не встановлений.

За таких обставин, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 547 ЦК України, позов в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 33885,05 грн. задоволенню не підлягає.

У відповідності до п. 7.3 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, крім штрафу, сторони несуть відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконання зобов'язань за кожний день такого невиконання.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У Договорі ( п. 5.6) встановлено обов'язок відповідача щодо сплати вартості поставленого товару  по факту його поставки після підписання акта передачі продукції протягом одного місяця, однак не пізніше 31.12.2006. Відповідно, відповідач вважається таким, що прострочив, з 01.01.2007.

Як вбачається з розрахунку позивача, пеня нарахована позивачем за період з 01.01.2007 до 11.09.2008, тобто за 620 днів, що є більшим ніж шість місяців. За розрахунками суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України становить 4451,49 грн.

Враховуючи викладене, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені за несплату вартості продукції передбачена Договором, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4451,49 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2047,86 грн. та 13291,69 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Оскільки факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання встановлено судом, вимоги позивача про стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Однак, розраховуючи збитки від інфляції, позивач двічі обрахував збитки у жовтні 2007 року, застосувавши індекс інфляції 102,9 %, як до заборгованості у розмірі 52770,16 грн. у цьому місяці, так і суми в розмірі 30545,16 грн., тобто без урахування зменшення розміру боргу з 03.10.2007, що призвело до подвійного обрахування.

За таких обставин розмір збитків від інфляції, заявлений позивачем, підлягає частковому задоволенню, в розмірі 11513,42 грн.  

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102,00 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів.

Виходячи з розміру заявлених вимог, з урахуванням їх збільшення, позивач повинен був сплатити державне мито у розмірі 922,61 грн., при цьому позивачем було перераховано 1122,33 грн. згідно квитанції №000081 від 29.05.2008.

Частина 1 ст. 47 ГПК України визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.  

Таким чином, надмірно сплачене державне мито в розмірі 199,72 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВС»(03062, м. Київ, вул. Стрійська, 3; 01103, м. Київ, пров. Червонозаводський, 2/3; 03062, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, р/р 26008169127001 в РЦ КБ «Приватбанк», МФО 320649, код 21614404, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Фермерського господарства  «Невесенко В.О.»(41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Пирогова, 15, р/р 260041313 в СОД ОАО Райфайзен Банк «Аваль»м. Буринь, МФО 337483, код 21127839) суму основного боргу в розмірі 30545 (тридцять тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 16 коп., пеню в сумі 4451 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят одна) грн. 49 коп.,  3%  річних у сумі 2047 (дві тисячі сорок сім) грн. 86 коп., збитки від інфляції у сумі 11513 (одинадцять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 42 коп., державне мито у сумі 452 (чотириста п'ятдесят дві) грн. 08 коп. та 57 (п'ятдесят сім) грн. 82 коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інший частині позову відмовити.

4. Повернути Фермерському господарству  «Невесенко В.О.»(41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Пирогова, 15, р/р 260041313 в СОД ОАО Райфайзен Банк «Аваль»м. Буринь, МФО 337483, код 21127839) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 199,72 грн., перераховане згідно квитанції №000081 від 29.05.2008, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені ГПК України.

Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

                                                                                           Дата підписання рішення:15.10.2008.