Рішення

від 22.10.2008 по справі 50/286

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

50/286

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  50/286

22.10.08

За позовом     товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Каді Дніпро"

до                    товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Будімперія"

про                  стягнення 56 719,89 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача                  Кузьміченко С.В.(дов. від 17.09.2008)

Від відповідача         не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 56 719,89 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.08.2008 порушено провадження у справі №50/286 та призначено до розгляду на 22.09.2008.

У судовому засіданні 22.09.2008. представник позивача надав заяву про уточнення позивних вимог, в якій просить: 1) стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 25 549,50грн.; 2) стягнути з відповідача  суму штрафних санкцій у розмірі 48 756,65 грн., а також судові витрати. Суд прийняв дані уточнення.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2008 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 10.10.2008.

10.10.2008 в судовому засіданні позивач надав додаткові докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Каді Дніпро" (далі позивач, - покупець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "НВК Будімперія" (далі відповідач, - постачальник за договором) укладено договір поставки № 18(далі –договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язався прийняти вказану продукцію і оплатити її згідно з додатковою угодою № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з додатковою угодою № 1 до договору загальна вартість товару, який мав бути поставлений, становить 34 066,00 грн.

Відповідно до п. 5.3. договору при здійсненні розрахунків по договору покупець сплачує:

-          попередньо 30% від загальної вартості товару, вказаної в додатковій угоді № 1, протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку;

-          наступні 45% від загальної вартості товару, вказаної в додатковій угоді № 1, по факту поставки постачальником та отримання покупцем товару згідно видаткової накладної;

-          наступні 25 % від загальної вартості товару, вказаної в додатковій угоді № 1, по факту прийняття покупцем робіт за договором підряду № 14 від 16.04.2007.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено платежі: 18.04.2007 на суму 10 219,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 57 від 18.04.2007 та 11.05.2007 на суму 15 329,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 64 від 11.05.2007. Загальна сума здійснених позивачем платежів становить 25 549,50 грн.

Вищевказані платіжні доручення приймаються судом у якості належного доказу здійснення оплати товару позивачем.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що  поставка товару постачальником здійснюється на умовах DDP, склад покупця за адресою: м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 44.

Згідно з п. 3.1. договору постачальник здійснює поставку товару покупцю не пізніше 27.04.2007.

В пунктах 3.3. та 3.5. зазначено, що передача товару покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних на складі покупця. Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем у кількості, зазначеній у відповідній видатковій накладній.

Судом встановлено, що ні в обумовлений договором строк, ні на момент розгляду справи поставка товару постачальником здійснена не була.

18.01.2008 покупець направив на адресу постачальника лист № 2 про відмову від прийняття товару та вимогу повернути сплачені покупцем у рамках договору кошти у розмірі 25 549,50 грн. та штрафні санкції передбачені договором. Однак, відповіді на даний лист не отримано, грошові кошти відповідачем не повернуті, а штрафні санкції не сплачено.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 220 Господарського кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст.ст. 662 та 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Статтею 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються зокрема до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Станом на дату прийняття судом рішення відповідач спірні кошти позивачеві не повернув. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 25 549,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25 549,50 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктами 1,2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Положеннями ч. 3 ст.612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 2.1.4. постачальник зобов'язується нести передбачену договором відповідальність за порушення термінів поставки товару.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку порушення постачальником термінів постачання товару згідно умов договору, він сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5% від загальної вартості товару за кожен день прострочення виконання зобов'язань до дня фактичної поставки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на свою користь пеню в сумі 45 307,78 грн.(відповідно до уточнених позовних вимог) за період  прострочення.

Втім, суд не може погодитися з такими вимогами позивача з огляду на те, що відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Кінцевим терміном виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором є 27.04.2007. Тобто, право у відповідача на нарахування пені виникло з 28.04.2007. Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення пені сплив 28.04.2008 і у зв'язку з цим суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені.

Відповідно до п. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Положеннями ст.536 ЦК України  також передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 2 953,28 грн. інфляційних витрат та 495,59 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85  ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Будімперія" (вул. Ізюмська, 7, м. Київ, 03039, р/р № 26005380715501 в Київській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013, код ЄДРПОУ 33777680) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Каді Дніпро" (вул. Березинська, б. 80, м. Дніпропетровськ, 49130, р/р № 26001119004641 в Дніпропетровській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 305017, код ЄДРПОУ 33612032) основний борг в сумі 25 549 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок дев'ять)грн. 50 коп.; інфляційні збитки в сумі 2 953 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 28 коп., три відсотки річних в розмірі 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 59 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 289(двісті вісімдесят дев'ять)грн. 98 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                     Головатюк Л.Д.