Постанова

від 12.11.2008 по справі 20/82-08-1457

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20/82-08-1457

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 листопада 2008 р.                                                                                    № 20/82-08-1457  

Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Дунаєвська Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Михайлюк М.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Жасмін - Тур"

на ухвалу           господарського суду Одеської області від 10.04.2008 року

та на постанову           Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року

у справі                                                  № 20/82-08-1457

господарського суду                              Одеської області

за позовом                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Українська інформаційно-експедиторська

                                                            компанія"

до                                                            Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Готельний комплекс "Юність"

про                                                            визнання пункту договору недійсним

за участю представників:

скаржника -           Федоренка І.Л.

позивача –          Асатряна Т.Л.

відповідача –          не з"явились

В С Т А Н О В И В:

          У квітні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська інформаційно-експедиторська компанія" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний комплекс "Юність" про визнання недійсним пункту 7.1.7. договору суборенди №01-2008 від 28.03.2008 року.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду першої інстанції клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом: заборони будь-яким особам (юридичним особам, фізичним особам), крім ТОВ "Готельний комплекс "Юність" в особі директора Дуки Т.І. та/або уповноважених нею осіб, володіти, користуватися та займати будь-які приміщення в будівлі готелю "Юність" (м. Одеса, вул. Варламова Сергія (вул. Піонерська), буд. 32), заборони розміщати у будівлі готелю "Юність" та у будь-яких його приміщеннях структурні підрозділи  і працівників будь-яких осіб (юридичних осіб, фізичних осіб), крім структурних підрозділів та працівників ТОВ "Готельний комплекс "Юність" в особі Дуки Т.І. та /або уповноважених нею осіб, а також заборони будь-яким особам (юридичним особам, фізичним особам), крім ТОВ "Готельний комплекс "Юність" в особі директора Дуки Т.І. та/або уповноважених нею осіб, встановлювати обмеження пересування по будівлі готелю "Юність" (м. Одеса, вул. Варламова Сергія (вул. Піонерська), буд. 32), замикати чи/та обмежувати доступ до окремих приміщень готель "Юність" як шляхом механічного, так і шляхом фізичного блокування, встановлювати перепускний режим у готелі "Юність", встановлювати зони контролю чи охорони готелю "Юність", створювати перешкоди у доступі в будівлю готелю "Юність" (м. Одеса, вул. Варламова Сергія (вул. Піонерська,буд. 32), знімати встановлену ТОВ "Готельним комплексом "Юність" в особі директора Дуки Т.І. та/або уповноважених нею осіб, охорону готелю "Юність".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.04.2008 року (суддя Щавинська Ю.М.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року (судді: Михайлов М.В., Тофан В.М., Журавльов О.О.), заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інформаційно-експедиторська компанія" задоволено.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, ТОВ "Жасмін-Тур" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати зазначену ухвалу першої та постанову апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення вказаними судами норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права,  вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним пункту 7.1.7. договору суборенди №01-2008 від 28.03.2008 року, яким сторонами погоджено, що: "підписанням цього договору сторони засвідчують, що суборендар отримує повне право без попередження, узгодження та / або повідомлення орендаря передавати свої права та обов"язки за цим договором будь-яким третім особам стосовно всього майна та / або будь-якої його частини будь-яким третім особам на умовах, які визначає суборендар самостійно на власний розсуд, протягом строку дії цього договору".

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що вказаний пункт договору суперечить чинному законодавству, а тому має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Статтею ст.66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суддя дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає.

Виносячи ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд, в порушення ст. ст. 66, 86 ГПК України, не обґрунтував яким чином невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за позовом про визнання недійсним пункту договору суборенди №01-2008 від 28.03.2008 року, яким сторони передбачили повне право суборендаря, без попередження та узгодження з орендарем, передавати свої права та обов"язки за цим договором будь-яким третім особам стосовно всього майна та / або його частини.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ГК України суб'єкти  господарювання, інші учасники відносин у сфері господарювання мають здійснювати свою діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, додержуючись визначених законодавством вимог.

Вживаючи заходи до забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, володіти, користуватися, займати, розміщатись у приміщеннях, встановлювати обмеження пересування по будівлі готелю "Юність", крім уповноважених осіб ТОВ "Готельний комплекс "Юність", замикати чи/та обмежувати доступ до них, встановлювати зони контролю чи охорони готелю "Юність", створювати перешкоди у доступі до будівлі тощо, суд, зокрема, застосував заходи до забезпечення позову,  не з"ясував співвідношення позовних вимог з вимогами, викладеними у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову.

Крім цього, в касаційній скарзі ТОВ "Жасмін-Тур" стверджувало, що воно є власником спірного майна, проте, при вжитті заходів до забезпечення позову, це питання залишилось поза увагою суду.

Враховуючи зазначене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду Одеської області від 10.04.2008 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Жасмін - Тур"

задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 10.04.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 року у справі № 20/82-08-1457 скасувати.

Справу передати до господарського суду Одеської області для розгляду.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська

СуддіН.І. Мележик

М.В. Михайлюк