Постанова

від 30.10.2008 по справі 5/035-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/035-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

30.10.08 р.                                                                                          № 5/035-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Міщенко  П. К. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Тарасенко К. В.

                                                  Яковлева М, Л,

при секретарі судового засідання: Олійник О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2008 року (підписано 29.08.2008 року) по справі № 5/035-08 (суддя  Подоляк Ю.В.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм»

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»     

про                 стягнення 47 683, 32 грн.      

за участю представників:

від позивача:                        Ісаєва Д.Д. (дов. № 03-01-08Вс від 03.01.08 р.)

від відповідача:                          Косенко А.П. (дов. б/н від 05.09.08 р.)

В С Т А Н О В И В:

18.01.2008 року до Господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Галафарм»(позивач) з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»(відповідач) 47 683, 32 грн., з них: 3 190, 22 грн. –пені, 10 485, 77 грн. –збитків, 34 007, 33 грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами, з підстав не належного виконання останнім своїх зобов'язань по оплаті товару відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 28-44 від 01.02.2007 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2008 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 5/035-08.

До прийняття господарським судом першої інстанції рішення по суті у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галафарм»звернулося із заявою про уточнення та зменшення позовних вимог, згідно якої позивач заявляє вимоги про стягнення на його користь з відповідача 46 953, 03 грн., з них: пені у розмірі 3 124, 86 грн., 10 485, 77 грн. –збитків та 33 342, 40 грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2008 року (підписано 29.08.2008 року) у справі № 5/035-08 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм»3 124 грн. 86 коп. пені, 33 342 грн. 40 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 10 485 грн. 77 коп. збитків, 469 грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Не погоджуючись з таким рішенням Господарського суду Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду по даній справі скасувати та прийняти нове, посилаючись на те, що рішення суду ґрунтується на висновках, що не відповідають дійсним обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, у зв'язку з чим заявник вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в частині стягнення збитків у розмірі 10 485, 77 грн. і процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 33 342, 40 грн.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.09.2008 року прийнято до провадження апеляційну скаргу, розгляд якої призначено на 16.10.2008 року.

У засіданні апеляційного господарського суду 16.10.2008 року  оголошувалася перерва до 30.10.2008 року

Представник заявника апеляційної скарги (відповідача) в засіданнях суду апеляційної інстанції вимоги скарги підтримав, посилаючись на доводи викладені в ній та письмових поясненнях від 30.10.2008 року. Просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача заперечив проти вимог заявлених в апеляційній скарзі, посилаючись на доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу вих. № 71-10-08-Гс від 10.10.2008 року та доповненнях до нього вих. № 77-10-08-Гс від 29.10.2008 року. Просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Київської області залишити без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд встановив, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 11 від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції 01.02.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галафарм»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»укладено договір поставки № 28-44 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач по справі є постачальником, а відповідач –покупцем. Предмет даного договору сторони визначили в п. 1.1, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язаний здійснити покупцеві (відповідачу) поставку, а відповідач зобов'язаний прийняти у власність та оплатити відповідно до умов договору лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (товар), асортимент, кількість та ціна яких зазначені у видаткових накладних (специфікаціях) позивача, які є невід'ємними частинами даного договору.

Умови оплати товару та здійснення платежів визначено сторонами в розділі 4 договору. Так, оплата за поставлений товар може здійснюватися у формі: повної або часткової передплати, повної або часткової оплати «по факту»постачання товару, відстрочення платежу на різні терміни що зазначається у кожній видатковій накладній постачальника. Покупець зобов'язаний у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній постачальника. В разі, якщо у видатковій накладній постачальника термін оплати поставленої партії товару не вказаний, покупець зобов'язаний повністю оплатити товар в строк 30 календарних днів з моменту його прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та зазначається і самим позивачем, відповідач повністю розрахувався за поставлений йому позивачем товар.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галафарм»звернувшись з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»обґрунтовує свої вимоги, тим, що на виконання вищевказаного договору, позивач у період з 14.02.2007 року по 21.05.2007 року поставив відповідачу товар на загальну суму 69905, 12 грн. Вказана сума заборгованості погашена відповідачем повністю 16.07.2007 року, у зв'язку з чим позивач визнав необхідним скористатися своїм правом звернення до суду та, з урахуванням умов договору і положень статей 526, 536, 546, 549-551, 623 Цивільного кодексу України, статей193, 216, 217, 224, 225, 230, 232 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у вигляді неустойки в формі пені, суми збитків та суми процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2008 року по даній справі вимоги позивача, з врахуванням поданих ним уточнень розрахунку заявленої суми штрафних санкцій, визнано доведеними, обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги (відповідач), заперечуючи правомірність задоволення вимог позивача в повному обсязі, вказує на те, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження завдання діями відповідача заявлених до стягнення збитків, а тому в силу дії положень ст.ст. 22, 623 ЦК України та ст.ст. 225, 231 ГК України вимоги позивача в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, на переконання відповідача, висновки суду щодо відповідності наданого позивачем розрахунку стягуваної суми процентів за користування чужими грошовими коштами вимогам законодавства та обставинам справи є необґрунтованими, а розрахована та заявлена позивачем до стягнення на його користь з відповідача сума процентів за користування чужими грошовими коштами –надмірно велика, та має бути зменшена судом, враховуючи те, що понесення збитків, внаслідок неналежного виконання  відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 28-44 від 01.02.2007 року, позивачем належними доказами не підтверджується.

Згідно приписів ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч 2. ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав  та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений законом строк; покупець зобов'язаний прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами; одностороння  відмова   від    виконання  зобов'язання  не  допускається.

Розділом 5 договору сторони погодили відповідальність, яка настає у разі порушення зобов'язань по даному договору. Пунктом 5.1 визначено, що за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару, покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити постачальнику (позивачу) штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати поставленого товару, до моменту остаточного розрахунку. В разі порушення відповідачем терміну повної оплати товару більше ніж на 10 календарних днів, він зобов'язаний виплатити позивачу, окрім пені, збитки в розмірі 15 % від загальної вартості товару з простроченою оплатою, а також окремо від неустойки, відшкодувати інші збитки та витрати позивача, пов'язані з притягненням відповідача до виконання його грошових зобов'язань за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, досліджено судом першої інстанції та не заперечується самим відповідачем, ним прострочено виконання зобов'язання по договору щодо оплати товару поставленого позивачем.

Відповідно до ст. ст. 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Враховуючи те, що відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, позивач просив суд стягнути на його користь пеню в розмірі, яка нарахована ним на суму простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення та склала 3 124, 86 грн.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, врахувавши позицію заявника апеляційної скарги, який не заперечує проти нарахування та стягнення, у зв'язку з простроченням виконання ним свого зобов'язання, пені, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 3 124, 86 грн.

Однак, відповідач по справі не погоджується із сумою процентів за користування чужими грошовими коштами, яка склала 33 342, 40 грн. та, відповідно до оскаржуваного рішення суду першої інстанції, визнана такою, що підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором в даному випадку, а саме п. 9.6, сторони передбачили, що в разі прострочення покупцем (відповідачем) повної оплати товару, отриманого від постачальника (позивача), більше ніж на 15 календарних днів, позивач має право стягнути з відповідача 0,5 % від загальної вартості партії товару з простроченої повною оплатою на вказаний термін, за кожен день користування відповідачем грошовими коштами позивача.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки та кількість календарних днів прострочення повною оплатою, апеляційний господарський суд, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині відповідно до наданого позивачем уточненого розрахунку, на суму 33 342, 40 грн.

Однак, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог в частині стягнення збитків у розмірі 10 485, 77 грн., виходячи з наступного.

Збитками згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що  боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Тобто, на позивача лягає тягар доказування наявності збитків понесених позивачем, у звязку з неналежним виконанням своїх зобовязань відповідачем та причинного зв'язку між порушенням зобов'язання відповідачем та збитками, які виникли у позивача внаслідок такого порушення.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено колегією суддів, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано належних доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків, у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання, не надано і відповідних доказів на підтвердження того, яким саме чином позивач поніс збитки, на які він посилається.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, враховуючи зазначене вище, прийшла до висновку, що апеляційна скарга  Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2008 року по даній справі скасуванню в частині задоволення позовних вимог, щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 10 485, 77 грн.

Керуючись п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»на рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2008 року (підписано 29.08.2008 року) по справі № 5/035-08 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 03.06.2008 року (підписано 29.08.2008 року) по справі № 5/035-08 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм»збитків в розмірі  10 485, 77 грн. скасувати, виклавши резолютивну його частину в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 19, МФО  321842, код ЄДРПОУ 33220622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм»(Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 6, МФО 300131, код ЄДРПОУ 30886474) 3 124 (три тисячі сто двадцять чотири) грн. 86 коп. пені, 33 342 (тридцять три тисячі триста сорок дві) грн. 40 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 364 (триста шістдесят чотири) грн. 67 коп. - витрат по сплаті державного мита та 91 (дев'яносто одну) грн. 64 коп.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм»(Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 6, МФО 300131, код ЄДРПОУ 30886474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лелека-плюс»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 19, МФО  321842, код ЄДРПОУ 33220622) 52 (п'ятдесят дві) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам по справі.

Матеріали справи № 5/035-08 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                      Міщенко  П. К.

Судді:

                                                                                                    Тарасенко К. В.

                                                                                                    Яковлєв М. Л.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.11.2008 року

Дата відправки  07.11.08