Постанова

від 26.02.2009 по справі 5/035-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5/035-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 лютого 2009 р.                                                                                    № 5/035-08  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.

розглянула

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лелека-плюс" (далі –ТОВ "Лелека-плюс")

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від30.10.08

у справі№ 5/035-08

господарського судуКиївської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм" (далі –ТОВ "Галафарм")

доТОВ "Лелека-плюс"

простягнення 47 683,32 грн.

В засіданнях взяли участь представники:

- позивача:Ісаєва Д.Д. (за дор. № 15-01-09-Гс від 05.01.09)- у судовому засіданні 26.02.09;

- відповідача:Косенко А.П. (за дов. б/н від 05.09.08)- у судовому засіданні 12.02.09;Мухіна Ю.С. (за дов. б/н від 25.02.09)- у судовому засіданні 26.02.09.

Ухвалою від 02.02.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., касаційна скарга ТОВ "Лелека-плюс" б/н від 28.11.08 була прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 12.02.09.

Врахувавши, що у судове засідання 12.02.09 представник

ТОВ "Галафарм" не з'явився, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 26.02.09.

У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.02.09 для розгляду справ, призначених до перегляду на 26.02.09 колегією суддів у складі головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В, судді –Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.02.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 03.06.08 господарського суду міста Києва (суддя –

Подоляк Ю.В.) позов задоволено повністю.

З ТОВ "Лелека-плюс" на користь ТОВ "Галафарм" стягнуто 3 124,86 грн. пені, 33 342,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами,

10 485,77 грн. збитків, 469, 53 грн. витрат по сплаті державного мита та

118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого суду мотивовано положеннями ст.ст. 536, 549, 611, 623 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України.

Постановою від 30.10.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Міщенка П.К., суддів –Тарасенко К.В., Яковлєва М.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Лелека-плюс" задоволено частково.

Рішення від 03.06.08 господарського суду Київської області в частині стягнення з ТОВ "Лелека-плюс" на користь ТОВ "Галафарм" збитків в розмірі 10 485,77 грн. скасовано, резолютивну частину рішення в цій частині викладено в наступній редакції: "Стягнути з ТОВ "Лелека-плюс" на користь

ТОВ "Галафарм" 3 124,86 грн. пені, 33 342,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 364,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 91,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити."

З ТОВ "Галафарм" на користь ТОВ "Лелека плюс" стягнуто 52,48 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

При винесенні постанови апеляційний суд врахував, що ТОВ "Галафарм" не доведено завдання йому збитків несвоєчасною сплатою грошових коштів за поставлений товар.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій,

ТОВ "Лелека-плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 30.10.08 Київського апеляційного господарського суду в частині стягнення 33 342,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами скасувати.

Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Галафарм" щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу ТОВ "Лелека-плюс" залишити без задоволення, а оскаржену постанову –без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 01.02.07 між ТОВ "Галафарм" та ТОВ "Лелека-плюс" було укладено договір поставки № 28-44 (далі –Договір), відповідно до умов якого

ТОВ "Галафарм" є постачальником, а ТОВ "Лелека-плюс" –покупцем. Предмет даного договору сторони визначили в п. 1.1, відповідно до якого Постачальник (ТОВ "Галафарм") зобов'язаний здійснити Покупцеві (ТОВ "Лелека-плюс") поставку, а ТОВ "Лелека-плюс" зобов'язано прийняти у власність та оплатити відповідно до умов договору лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (товар), асортимент, кількість та ціна яких зазначені у видаткових накладних (специфікаціях) позивача, які є невід'ємними частинами даного договору.

Судами встановлено, що умови оплати товару та здійснення платежів визначено сторонами в розділі 4 Договору. Так, встановлено, що Договором передбачено, що оплата за поставлений товар може здійснюватися у формі: повної або часткової передплати, повної або часткової оплати "по факту" постачання товару, відстрочення платежу на різні терміни що зазначається у кожній видатковій накладній постачальника. ТОВ "Лелека-плюс" взяло на себе зобов'язання у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній Постачальника. В разі, якщо у видатковій накладній Постачальника термін оплати поставленої партії товару не вказаний, Покупець зобов'язаний повністю оплатити товар в строк 30 календарних днів з моменту його прийняття.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розділом 5 Договору сторони погодили відповідальність, яка настає у разі порушення зобов'язань по даному Договору. Пунктом 5.1 визначено, що за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару, Покупець (ТОВ "Лелека-плюс") зобов'язаний сплатити Постачальнику (ТОВ "Галафарм") штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати поставленого товару, до моменту остаточного розрахунку. В разі порушення ТОВ "Лелека-плюс" терміну повної оплати товару більше ніж на 10 календарних днів, він зобов'язаний виплатити ТОВ "Галафарм", окрім пені, збитки в розмірі 15 % від загальної вартості товару з простроченою оплатою, а також окремо від неустойки, відшкодувати інші збитки та витрати ТОВ "Галафарм", пов'язані з притягненням ТОВ "Лелека-плюс" до виконання його грошових зобов'язань за даним Договором.

Крім того, судами встановлено, що в п. 9.6 Договору сторони визначили, що в разі прострочення Покупцем (ТОВ "Лелека-плюс") повної оплати товару, отриманого від постачальника (ТОВ "Галафарм"), більше ніж на 15 календарних днів, ТОВ "Галафарм" має право стягнути з ТОВ "Лелека-плюс" 0,5 % від загальної вартості партії товару з простроченої повною оплатою на вказаний термін, за кожен день користування ТОВ "Лелека-плюс" грошовими коштами ТОВ "Галафарм".

Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди встановили, що

ТОВ "Лелека-плюс" повністю розрахувалось за поставлений йому ТОВ "Галафарм" товар.

Проте, ТОВ "Галафарм" звернувшись з позовною заявою до

ТОВ "Лелека-плюс" обґрунтовує свої вимоги, тим, що на виконання Договору, ним у період з 14.02.07 по 21.05.07 було поставлено ТОВ "Лелека-плюс" товар на загальну суму 69 905,12 грн., але така сума заборгованості погашена

ТОВ "Лелека-плюс" повністю лише 16.07.07, у зв'язку з чим ТОВ "Галафарм" наполягає на стягненні з ТОВ "Лелека-плюс" суми штрафних санкцій у вигляді неустойки в формі пені, суми збитків та суми процентів за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з диспозицією ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України на договір поставки поширюються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми судова колегія вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що задовольнивши позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Лелека-плюс" 33 342,40 грн. суми процентів за користування чужими грошовими коштами за Договором на загальну суму 69 905,12 грн., апеляційний суд не врахував положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також положень ст. 233 Господарського кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішення по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судове рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лелека-плюс" б/н від 28.11.08 задовольнити частково.

Рішення від 03.06.08 господарського суду Київської області та постанову від 30.10.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 5/035-08 господарського суду Київської області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

судді:Т.Данилова

О.Муравйов