Постанова

від 05.11.2008 по справі 12/229пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/229пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 листопада 2008 р.                                                                                    № 12/229пн  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Грека Б.М.

розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу

Житлово-будівельного кооперативу "Мир-40"

на рішеннявідта на постановувідгосподарського суду Донецької області28.05.2008Донецького апеляційного господарського суду22.07.2008

у справі№ 12/229пн

за позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"

доЖитлово-будівельного кооперативу "Мир-40"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Донецька міська рада

прозобов'язання укласти договір на постачання теплової енергії

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаповідомлений, але не з'явився;

- відповідачаповідомлений, але не з'явився;

- третьої особиповідомлений, але не з'явився

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 04.11.2008 № 02-12/475, розгляд справи № 12/229пн господарського суду Донецької області здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Грек Б.М.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006 року Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Мир-40" (далі –відповідач) про зобов'язання укласти з ним договір на постачання теплової енергії.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2008 (суддя Склярук О.І.) позов задоволено повністю, зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір на постачання теплової енергії в редакції, яка запропонована позивачем; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2008 у справі № 12/229пн (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. –головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Шевкова Т.А.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2008 у справі № 12/229пн –без змін.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі № 12/229пн судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, порушення вимог ст. ст. 21, 22 Конституції України, ст. ст. 43, 101 ГПК України, невірне тлумачення судами ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" у контексті із ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"; незастосування судами норм Закону України "Про теплопостачання" до спірних правовідносин сторін; невірне тлумачення ст. ст. 19, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", незастосування положень ст. ст. 10, 21 цього ж Закону; порушення вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1979 № 5 "Про судове рішення"; невірне тлумачення рішення Донецької міської ради від 16.01.2006 № 24/30; незастосування до спірних правовідносин Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 60

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у касаційній скарзі, та просить залишити рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2008 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2008 у справі № 12/229пн без змін, а вимоги касаційної скарги –без задоволення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін та третьої особи у призначене судове засідання не з'явилися.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що позивач - Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" надає послуги з теплопостачання, що є його господарською діяльністю, в той час, як відповідач –Житлово-будівельний кооператив "Мир-40" є балансоутримувачем житлового будинку по вул. Семашко, 30, якому з 01.07.2005 позивач надає послуги з опалення; оплату наданих послуг здійснюють мешканці (фізичні особи) цього будинку по особовим рахункам на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно із ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" та п. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини у сфері теплопостачання між постачальником та споживачем послуг повинні здійснюватися виключно на договірних засадах", саме тому позивач вважає, що укладення договору між ним та відповідачем на постачання теплової енергії для житлового будинку по вул. Семашко, 30 є обов'язковим, у зв'язку із чим, позивач супровідним листом № 48-ж надіслав відповідачу два примірники проекту договору про постачання теплової енергії № 2606 для розгляду та підписання, однак, відповідач відмовився від укладення договору з позивачем, проект договору не підписав, що змусило останнього звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Під час розгляду даної справи господарським судом Донецької області позивач листом № 17-ж від 30.04.2008 повторно надіслав відповідачу проект договору на постачання теплової енергії № 2606 для його підписання. Відповідачем вимоги позивача виконані не були.

Відносини у сфері надання-отримання житлово-комунальних послуг можуть існувати виключно у рамках договору, укладеного між учасниками таких відносин, тобто повинні бути впорядкованими; учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник; особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником (ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що в даному випадку виконавцем та виробником теплової енергії є позивач, а балансоутримувачем будинку № 30 по вул. Семашко у м. Донецьку, є відповідач.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки балансоутримувача, серед яких виділяються наступні: укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном та інші.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

В свою чергу, ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не містить можливості щодо укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг між власником квартир, які розташовані в багатоквартирному будинку, та виробником теплової енергії, яким є позивач у цій справі.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що посилання відповідача на ч. 2 ст. 19 та ч. 1 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", як на відмову в укладенні договору, є безпідставними.

При цьому, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано не прийняв до уваги твердження відповідача (даними твердженнями відповідач обґрунтовує і вимоги касаційної скарги на судові рішення у даній справі), що ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" як теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організація повинна укладати договір на постачання теплової енергії безпосередньо з власниками квартир, як споживачами, оскільки, як було вказано вище, ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не передбачена можливість укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг між власником квартир, які розташовані в багатоквартирному будинку, та виробником теплової енергії, яким є позивач у цій справі.

Також необхідно зазначити, що рішеннями Кіровського районного суду м. Донецька від 26.09.2007 у справі № 2-204/07, від 18.12.2007 у справі № 2-223/07 та від 18.12.2007 у справі № 2-216/07, залишеними без змін постановами апеляційного суду Донецької області, відмовлено у задоволенні позовних вимог членів кооперативу ЖБК "Мир-40" –мешканців будинку № 30 по вул. Семашко, заявлених до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" про спонукання укласти договір на постачання теплоенергії. Судові рішення мотивовані тим, що договір на постачання теплової енергії ККП "Донецькміськтепломережа" повинно укласти саме з ЖБК, як балансоутримувачем будинку, а не з споживачами –власниками квартир.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх судових інстанцій прийшли до правильного висновку, що договір на постачання теплової енергії повинен укладатися між позивачем, як виконавцем або виробником послуг, та відповідачем, як балансоутримувачем даного будинку; в свою чергу, укладення договорів на постачання теплової енергії безпосередньо із споживачами послуг –власниками квартир не передбачено Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1996 №11 "Про судове рішення" (з подальшими змінами і доповненнями) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Доказам у справі в їх сукупності, у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України, суд апеляційної інстанції дав правильну юридичну оцінку і постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2008 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.07.2008 у справі № 12/229пн залишити без змін, а касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Мир-40" –без задоволення.

Головуючий суддя                                                          Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                  Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                      Б.М. ГРЕК