Постанова

від 11.04.2012 по справі 2а/0470/2774/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/2774/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представників позивача представника відповідача Гнип Л.М., Тропіа В.В. Коросташової І.М розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про про скасування рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрегат» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці, Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 20.01.2012 року №110070000/2012/300047/2, скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 23.01.2011 року №110070000/2/00005, стягнути з державного бюджету України через управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» (49066, м.Дніпропетровськ, вул. Казакевича, буд.6, к.56 код ЄДРПОУ 20198843, розрахунковий рахунок №26008117748001 у ПАТ «КБ ПриватБанк» МФО 305299) суми митних платежів в розмірі 17 377,43 гривні.

На обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем 1 при винесені рішення щодо визначення митної вартості товарів порушені вимоги законодавства, оскільки відповідач визначив митну вартість товарів із застосуванням резервного методу, тоді як позивач діяв на підставі договору, а тому митне оформлення товару слід було визначити за ціною договору. Позивач посилається на ст.ст. 259, 264, 266-267, 273 Митного кодексу України та на «Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766.

Ухвалою суду від 05.04.2012 року здійснено процесуальне правонаступництво Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просили позов задовольнити та пояснили суду, що позивачем до митного оформлення подані всі необхідні документи. Згідно Митного кодексу України митна вартість за резервним методом визначається лише уразі, якщо неможливо застосувати жоден із методів визначення митної вартості шляхом їх послідовного застосування. Відповідачем 1 не обґрунтовано не застосовано інші методи визначення митної вартості з урахуванням раніше ввезених подібних або ідентичних товарів за тим же контрактом та за деклараціями попередніх митних оформлень, а саме в травні та вересні 2011 року. В результаті дій Дніпропетровської митниці, позивач був зобов'язаний здійснити оформлення товару за надмірною митною вартістю і, як наслідок, був змушений сплатити митні платежі у більшому розмірі.

Відповідач 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. В судовому засіданні пояснив, що під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів виникла необхідність перевірки та контролю правильності обчислення позивачем митної вартості. Після чого була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом, оскільки декларант зазначив, що додаткових документів надати неможливо, то відповідачем 1 був здійснений послідовний вибір методів визначення митної вартості товару.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився надав клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління, надав суду письмові заперечення на позов, які містяться в матеріалах справи, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював митне оформлення. Вимога про захист порушеного права на стягнення коштів поставлена з порушенням статей Бюджетного кодексу України та з недотриманням Порядку від 20.07.2007 року за № 611/147, як така, що подана заздалегідь, оскільки висновку митного органу або відповідного рішення суду до відповідача 2 не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрегат» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18.06.1993 року.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Митного кодексу України від 11.07.2002 року № 92-ІV (надалі - Митний кодекс України) митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органу, в розумінні Митного кодексу України, при: 1) перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; 2) декларуванні товарів і транспортних засобів; 3) повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; 4) здійснені митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Статтею 88 Митного кодексу України встановлено, що декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларації митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження (надалі - Порядок № 1766), які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 5 Порядку № 1766 встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268-273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.

Відповідно до п.7 Порядку № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

На виконання контракту №19, укладеного 20.11.2010 року між ТОВ «Фрегат» та «Zhongshan feida caster Co.ltd» та додаткової угоди №3 від 30.12.2011 року, 13 січня 2012 року позивачем було представлено до митного оформлення товар, а саме «частини до візків несамохідних в асортименті: ролик зворотний. Марка відсутні, модель відсутня, номер кузова відсутній, номер шасі відсутній, рік виготовлення - 2011. Торговельна марка невідома, виробник: «Zhongshan feida caster Co.ltd», країна виробництва Китай», оформленого вантажною митною декларацією форми МД-2 № 110000013/2012/300273. Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною контракту (метод 1), відповідно до статті 267 Митного кодексу України, а саме вартість товарів заявлена позивачем складала 211 357, 68 гривень.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару були надані такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №19 від 20.11.2010 року з додатковою угодою та додатком; інвойс № FD 111130-10 від 30.11.2011 року; платіжні доручення №1085 від 06.10.2011 та №1507 від 15.12.2011 року; пакувальний лист від 30.11.2011 року; рахунок-фактура від виконавця договору про надання товарно-експедиційних послуг №ODS-000005 від 03.01.2012 року; товарно-транспортна накладна №ZIS/538670 від 09.12.2011 року; CMR№5480; договір страхування вантажів №085100 2423 О-12 від 09.12.2011 року; сертифікат про проходження товару №G114420052820049.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з присів Митного кодексу України, статтею 259 якого визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Кодексу. Митний орган відповідно до ст. 265 Митного кодексу України має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Перевірка правильності визначення позивачем, як декларантом, митної вартості товарів, здійснюється митними органами відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 року, а саме - перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком № 1766, консультації з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на митну вартість товарів, співставлення рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, застосування інших форм контролю, які передбачені Митним кодексом України.

Як встановлено у судовому засіданні, під час здійснення перевірки виявилося, що заявлена позивачем ціна товару є значно нижчою рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у відповідача 1, що підтверджується витягом з ЄАІС Держмитслужби України (а.с. 68), враховуючи наявність зазначеної інформації виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточнення.

Відповідно до ст.88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому, в рамках положень п.11 Порядку № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

П. 13 Порядку №1766 визначено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

П. 14 Порядку №1766 встановлено, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Так, Дніпропетровською митницею відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.2003 № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.2003 за № 1192/8513, п.11 Порядку № 1766 у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості до ВМД №110000013/2012/300273 від 13.01.2012 року зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: копія ВМД країни відправлення; страховий поліс (за наявності, згідно умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальним експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, зазначено дату складення переліку, прізвище та підпис особи, що здійснив перевірку даних зазначених у ВМД. Декларант був ознайомлений під особистий підпис з переліком витребуваних документів та попереджений про надання документів у 10-ти денний термін та вчинив запис «13.01.2012 року Ознайомлена. ОСОБА_1. Консультація з ВКМВ та КТ проведена», запис скріплений підписом (а.с. 92-92 зворот).

Вмотивовану заяву на продовження терміну подання додаткових документів позивач не подав, окрім того до спливу 10-ти денного терміну декларантом ОСОБА_1. здійснено запис «додаткових документів надати не можливо 20.01.2012 року», запис скріплений підписом (а.с 92 зворот).

Згідно пояснень представників позивача в судовому засіданні та письмових пояснень декларанта вказаний запис був зроблений у зв'язку з необхідністю у найкоротшій термін отримати товар у вільне розпорядження за наявності у позивача витребуваних документів, однак такі доводи позивача не заслуговують на увагу, оскільки висновок експерта торгово-промислової палати від 20.01.2012 року, експортна декларація підприємства виробника, страховий поліс (за наявності, згідно умов поставки) не були подані до відповідача 1, відсутні будь-які належні та допустимі докази на таке підтвердження, також декларантом власноруч вчинено запис про неможливість надання додаткових документів. Окрім того, зазначені документи до суду також надані не були.

Виконання обов'язку надати додаткові документи законом жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості.

Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакету документів, в тому числі ненадання додаткових документів.

Таким чином, митний орган відповідно до Порядку № 1766, визначив митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством, прийнявши рішення про визначення митної вартості від 20.01.2012 року № 110070000/2012/300047/2, відповідно до якого митну вартість визначено в сумі 298 244,85 гривень (1,8200 доларів за 1 шт.) на підставі статті 273 Митного кодексу України (за шостим методом) та видано катку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110070000/2/00005.

При цьому, в Рішенні про визначення митної вартості зазначено: «Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) за наявності наступних причин: неподання та відмова від подання декларантом додаткових документів, зазначених у ДМВ по ВМД, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості. У митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено за методом визначення митної вартості 1-3. Враховуючи положення ст. 270 МКУ, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2 та 3 згідно статей 268 ї 269 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. 271, 272 МКУ) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню та належать до доданої вартості та вартості робіт. Застосовано 6-резервний метод визначення митної вартості товару відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваного товару, раніше визначеного за методами 1-6 відповідно до положень статті 273 МКУ, ВМД №100210000/1/852216 від 26.12.2011».

23.01.2012 року позивачем подана нова декларація митної вартості форми ДМВ-2 №110070000/2012/300704, згідно якої митна вартість товару відкоригована на суму 298 244,85 гривень.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз наведених норм, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та Порядку № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, що й було здійснено відповідачем 1 та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості.

Недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості у наданих ним документах та наявність у митного органу іншої інформації про митну вартість товару унеможливили застосування методу 1 згідно з положеннями ст. 267 Митного кодексу України.

У зв'язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно перейдено до наступного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 268 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 Митного кодексу України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами (метод 2), які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. При застосуванні другого методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) про продаж ідентичних товарів.

Відповідно до ст. 269 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) - метод 3) під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. При застосуванні третього методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ про продаж подібних (аналогічних) товарів.

Методи на основі віднімання та додавання вартості, передбачені статтями 271 та 272 Митного кодексу України неможливо застосувати і через відсутність інформації, яка має ґрунтуватися на даних, що є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відповідно до статті 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 273 Митного кодексу України, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Як встановленому в судовому засіданні, Дніпропетровською митницею при прийнятті оскарженого рішення про визначення митної вартості товару було використано наявну інформацію про митне оформлення ідентичного та/або подібного (аналогічного) товару, митна вартість якого була визначена відповідно до ст. 273 Митного кодексу України, тобто за резервним методом і митне оформлення якого здійснювалось на митній території України найближчою датою (26.12.2011 року), що підтверджується витягом з ЄАІС ДМСУ.

З урахуванням методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджені наказом державної митної служби України від 31.01.2007 року №74, суд погоджується з доводами Дніпропетровської митниці щодо відсутності правових підстав визначати митну вартість товару за іншим, ніж резервним методом, оскільки митне оформлення ідентичного або подібного (аналогічного) товару відбулось саме за резервним методом. Позивач будь-яких інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості до відповідача 1 не надав.

Згідно ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач не звертався до Дніпропетровської митниці за поясненнями про причини застосування саме резервного методу при визначенні митної вартості товару. Крім того, митне оформлення товару позивачем не було здійснено відповідно до норм статті 264 Митного кодексу України, де зазначено, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митницею, декларант має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначених митним органом. Тобто здійснивши митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною Дніпропетровської митницею, позивач фактично погодився з її рішенням, не скориставшись можливістю оформити товар під гарантійні зобов'язання.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідач 1 має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, яка була нижчою від наявної в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. З урахування наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач 1, відповідно до наведених законодавчих норм, надав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав відповідачу 1 обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, відмови надання будь-яких додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем.

Також відповідачем 1 було послідовно застосовано методи визначення митної вартості товару.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що приймаючи рішення про визначення митної вартості за шостим методом Дніпропетровська митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, спірне рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

У зв'язку з вищезазначеним, оскільки відповідачем 1 правомірно винесене оскаржуване рішення, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, то вимога позивача щодо стягнення з державного бюджету України суми митних платежів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» до відповідача 1 Дніпропетровської митниці, відповідача 2 Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про скасування рішення, картки відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10.04.2012р.

Суддя Н.В. Боженко