Ухвала

від 22.04.2014 по справі 2а/0470/2774/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 квітня 2014 року м. Київ В/800/1718/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Конюшка К.В.

Гончар Л.Я.

Горбатюка С.А.

Розваляєвої Т.С.

Чалого С.Я.

перевіривши матеріали заяви Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року (№К/800/40112/13)

у справі №2а/0470/2774/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат»

до Дніпропетровської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про скасування рішення, стягнення коштів

В С Т А Н О В И В :

До Вищого адміністративного суду України надійшла заява Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 (№К/800/40112/13).

Зі змісту вказаної заяви про перегляд судового рішення убачається, що Дніпропетровська митниця просить переглянути ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 (№К/800/40112/13) з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У своїх доводах заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.10.2011 №К/9991/23944/11, від 30.08.2012 №К/9991/37397/12 та від 17.09.2013 №К/9991/76023/11 і зазначає, що в даних рішеннях суд касаційної інстанції по-іншому застосував положення статей 264, 265, 266, 268-272 Митного кодексу України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, ніж в ухвалі, яку просить переглянути заявник.

Також, обґрунтовуючи заяву, Дніпропетровська митниця зазначає, що у цій справі, як і в провадженнях №К/9991/23944/11, №К/9991/37397/12 та №К/9991/76023/11, мають місце подібні правовідносини, зокрема щодо наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів стосовно заявленої митної вартості товарів під час здійснення митного оформлення товарів декларанта та права вимагати при цьому у декларанта надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до положень статей 239-2 та 240 КАС України Вищий адміністративний суд України перевіряє відповідність заяви про перегляд судових рішень вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.12.2010 «Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України» під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ураховуючи наведені положення норм адміністративного судочинства та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для допуску цієї справи до провадження для перегляду судового рішення з огляду на таке.

Зі змісту ухвал Вищого адміністративного суду України від 04.10.2011 №К/9991/23944/11 та від 30.08.2012 №К/9991/37397/12 вбачається, що суд касаційної інстанції, приймаючи рішення на користь митного органу, виходив з того, що суб'єкт владних повноважень обґрунтував та довів неможливість послідовного застосування 1-5 методів визначення митної вартості під час прийняття оспорюваних рішень про визначення митної вартості товарів на підставі резервного (6-го) методу.

У той же час, постановляючи ухвалу від 16.01.2014 (№К/800/40112/13), суд касаційної інстанції виходив з того, що митний орган не надав доказів проведення процедури консультацій з позивачем та щодо можливості або неможливості послідовного застосування кожного наступного методу та належного мотивування неможливості застосування попереднього методу. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що митним органом прийнято протиправне рішення про застосування шостого резервного методу визначення митної вартості товару без обґрунтування неможливості послідовного застосування попередніх п'яти.

Крім того, приймаючи рішення від 17.09.2013 №К/9991/76023/11, суд касаційної інстанції виходив, зокрема, з того, що суб'єктом господарювання не була підтверджена заявлена ним митна вартість товару і аналогічний товар позивачем раніше вже ввозився на митну територію України за відмінною (вищою) від заявленої у спірних відносинах ціною.

На противагу викладеному, в ухвалі від 16.01.2014 (№К/800/40112/13) суд касаційної інстанції зазначив, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларантом поданий повний пакет документів, передбачений пунктом 7 Порядку №1766. Ціна товару, визначена в контракті, та обґрунтованість визначення митної вартості в первинній ВМД №110000013/2012/300273 за першим методом підтверджена фактичним перерахунком грошей постачальнику, висновком експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 20.01.2012 та ВМД країни відправника.

У свою чергу, митниця не довела необхідність витребування додаткових документів, при тому, що аналогічний товар в 2011 році проходив митне оформлення з визначенням митної вартості за першим методом на підтвердження чого позивачем надані декларації від 10.05.2011 №110000013/2011/308067 та від 19.09.2011 №110000013/2011/317063 на імпорт аналогічного товару.

Таким чином, аналіз змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 (№К/800/40112/13) та долучених до заяви ухвал суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що судом касаційної інстанції по-різному було застосовано одні і ті самі норми матеріального права саме у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 165, 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити Дніпропетровській митниці Міністерства доходів і зборів України в задоволенні заяви та допуску справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрегат» до Дніпропетровської митниці та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області скасування рішення, стягнення коштів до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року (№К/800/40112/13).