Постанова

від 17.04.2012 по справі 2а-587/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 р. № 2а-587/12/1370

о 12 год., 10 хв.м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінком», представник -ОСОБА_1 (довіреність від 05.01.2012 року) до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, представник -ОСОБА_2 (довіреність № 296/243/10-007 від 22.03.2012 року) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінком»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0000042321 від 12.01.2012 року.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акта № 5100/23-209/3181579 від 23.12.2011 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000042321 від 12.01.2012 року, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість в сумі 7643,00 грн. (в тому числі за основним платежем -7642,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.).

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що господарські операції контрагента позивача -ПП «Авторесурс-сервіс»призвели до настання реальних наслідків, підтверджені первинними документами, відображені у податковій звітності, а отже у позивача існує право на віднесення сум сплачених зазначеному контрагенту до податкового кредиту. Відтак, висновки відповідача викладені в акті перевірки щодо нікчемності правочину позивач вважає такими, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просила суд позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у поданому запереченні проти позову просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Будінком»з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період 01.02.2011 року - 28.02.2011 року при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Авторесурс-сервіс». Відповідно до наданих до перевірки документів (договору, податкової, видаткової накладної) встановлено, що ПП «Авторесурс Сервіс»постачав товари ТОВ «Будінком».

ДПІ у Франківському районі м. Львова провела позапланову невиїзну перевірку ПП «Авторесурс Сервіс», про що був складений акт від 14.04.2011 року за № 602/23-2/3703617 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Авторесурс Сервіс»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за лютий 2011 року. За наслідками виїзду не встановлено місцезнаходження посадових осіб ПП «Авторесурс Сервіс»про що складено акт «незнаходження за юридичною адресою». В ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, трудові ресурси. Відповідно, ПП «Авторесурс Сервіс»не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу товарів, робіт, послуг, укладені ПП «Авторесурс Сервіс» з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Відтак, несплачений контрагентом податок на додану вартість унаслідок порушення встановленого порядку формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд в задоволенні позовну відмовити повністю, зазначила про правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення -рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

23.12.2011 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року при здійсненні фінансово-господарських взаєморозрахунків з ПП «Авторесурс -сервіс». За результатами проведеної перевірки складено акт № 5100/23-209/32181579.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 180.1 ст. 180, п. 187.1. ст. 187, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201. ст. 120 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 7642,00 грн.

В акті перевірки зазначено:

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за лютий 2011 року, встановлено його завищення на суму 7642,00 грн. Перевіркою відображених показників у рядку 10.1-13.1 Декларації «Операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»за лютий 2011 року у загальній сумі 7642,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з купівлі товаро-матеріальних цінностей у ПП «Авторесурс Сервіс». Відповідно до наданих до перевірки документів (договору, податкової, видаткової накладної) встановлено, що ПП «Авторесурс Сервіс»постачав товари ТОВ «Будінком».

ДПІ у Франківському районі м. Львова провела позапланову невиїзну перевірку ПП «Авторесурс Сервіс», про що був складений акт від 14.04.2011 року за № 602/23-2/3703617 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Авторесурс Сервіс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку №5 до декларації з ПДВ за лютий 2011 року».

Згідно проведеного аналізу діяльності ПП «Авторесурс Сервіс»виконує фінансово-господарську діяльність без мети отримання прибутку, не знаходиться за юридичною адресою, у нього відсутні основні фонди, складські приміщенні, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатні трудові ресурси для здійснення діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредит, не мають реального товарного характеру, що у сукупності вказує на «нікчемність» правочинів.

В акті також зазначено, перевіркою встановлено, що ПП «Авторесурс Сервіс» не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ПП «Авторесурс Сервіс» з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових

наслідків, а отже є нікчемними. Взаємовідносини між ТОВ «Будінком»та ПП «Авторесурс Сервіс»не спричинили реального настання правових наслідків та внаслідок виконання сторонами нікчемних угод у позивача не виникає право на податковий кредит з ПДВ.

12.01.2012 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000042321, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 5100/23-209/32181579 від 23.12.2012 року, встановлено порушення п. 180.1 ст. 180, п. 187.1. ст. 187, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201. ст. 120 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, усього 7643,00 грн., в тому числі за основним платежем - 7642,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, ЦК України, ПК України, КАС України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 1 ст. 180 Податкового кодексу України, платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку.

Згідно п. 1 ст. 187 цього ж Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.1. ст. 198 цього ж Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у

необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 цього ж Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити визначені цим Кодексом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом не враховуються висновки акту перевірки щодо заниження податкового кредиту позивачем за лютий 2011 року, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, які підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій надано суду копії:

- договору № 05/11 від 07.02.2011 року, укладеного між ПП «Авторесурс Сервіс»(як продавець) та позивачем (як покупцем), згідно якого продавець продає, а покупець купує будматеріали в асортименті, кількістю та за ціною, вказаних у накладних або рахунках;

- видаткової накладної № РН-2-07003 від 07.02.2011 року, складеної між ПП «Авторесурс Сервіс»та позивачем із зазначенням переліку товарів, ціни товару, в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- податкової накладної № 85 від 07.02.2011 року виданих позивачу його контрагентом ПП «Авторесурс Сервіс», в тому числі ПДВ сплаченого в ціні товару;

- виписки банку про рух коштів за 05.04.2011 року з призначенням платежу -оплата за будівельні матеріали;

- рахунку № 04АР-114/09 від 20.01.2012 року із зазначенням найменуванням продукції та її вартості;

- Податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2011 року, Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів за лютий 2011 року (Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ); Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ позивача за лютий 2011 року (Додаток № 1 до податкової декларації з ПДВ);

- картки рахунку 631 за 2011 рік із зазначенням руху товарів між позивачем та його контрагентом - ПП «Авторесурс Сервіс»;

- Оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 за 07.02.2011 року.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 (директор) вказав, що позивачем здійснювалася купівля будматеріалів у ПП «Авторесурс Сервіс»згідно укладеного договору від 07.02.2011 року. На запитання суду свідок зазначив, що з директором підприємства -контрагента познайомився і проводив переговори у телефонному режимі. Обмін інформацією про товар, ціну, асортимент тощо відбувався через електронну пошту. Договір, податкову та видаткову накладну отримав в день отримання товару, в цей же час проводилися і оплата за вказаний товар.

Судом також не враховуються висновки акту перевірки податкового органу про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, що проведені з контрагентом позивача без фактичного здійснення господарської діяльності, оскільки виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість подано суду копії: видаткової, податкової накладної, виписки банку про рух коштів.

Крім цього, відповідачем подано суду копію Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Авторесурс Сервіс»в розрізі контрагентів за лютий 2011 року (Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) у якій зазначається суми ПДВ, обсяг вчинених господарських операцій (поставки) між контрагентом та позивачем, а також ідентифікаційні номер позивача якому контрагентом видано податкову накладну, що спростовує висновок відповідача про нікчемність правочину та протиправність формування податкового кредиту за лютий 2011 року.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентом позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Припущення зазначені в акті перевірки не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Представник відповідача надала суду копію акту документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача -ПП «Авторесурс Сервіс», при цьому зазначивши, що таким актом встановлено його незнаходження за юридичною адресою, відсутність основних фондів, складських приміщень виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатність трудових ресурсів для здійснення діяльності, що свідчить проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами які не виконують свої податкові зобов'язання.

Вказані твердження представника відповідача судом до уваги не беруться, оскільки Податковий кодекс не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З урахуванням вимог ПК України, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) контрагенту, який мав статус платників податку на додану вартість.

Таким чином, мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідач також вказує про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Авторесурс Сервіс», посилаючись на те, що у згаданого підприємства відсутня матеріально-технічна база, виробничі потужності, транспортні засоби для надання відповідних послуг, трудові ресурси, таке відсутнє за юридичною адресою.

Вказане судом не враховується, оскільки наявність чи відсутність матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, відсутність за юридичною адресою не є самостійними правовими підставами для визнання правочину нікчемним, виключення з податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Судом також не враховуються висновки податкового органу щодо нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він

був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч Закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим, вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0000042321 від 12.01.2012 року у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість, усього 7643,00 грн. (в тому числі за основним платежем -7642,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.) є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 180.1 ст. 180, п. 187.1. ст. 187, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201. ст. 120 ПК України, відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 0000042321 від 12.01.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінком»(ЄДРПОУ 32181579, вул. Ярославенка, 17/5а, м. Львів) 107,30 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 23.04.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.