Постанова

від 25.04.2012 по справі 7/44-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 7/44-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", м. Київ (м. Суми) на постанову та ухвалу від 06.12.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2011 р. господарського суду Сумської області у справі№ 7/44-10 господарського суду Сумської області

за заявою Державної податкової інспекції в м. Суми до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Локс", м. Суми провизнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Солдаткін С.В.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.05.2010 року порушено провадження у справі № 7/44-10 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Локс" (далі -Боржник, Товариство) за заявою Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -Кредитор, Інспекція) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Сумської області від 31.05.2010 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.10.2011 року (суддя - Костенко Л.А.) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Товариства, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі -Банк) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду Сумської області від 03.10.2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року (головуючий суддя -Бородіна Л.І., судді: Лакіза В.В., Хачатрян В.С.) Банку відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 03.10.2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 03.10.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 32 Закону про банкрутство, ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Товариства та припиняючи провадження у справі про банкрутство, а суд апеляційної інстанції, підтримуючи вказані висновки, встановили, що у Боржника не було виявлено активів та коштів, а тому не були здійсненні розрахунки із кредиторами у справі. У зв'язку із відсутністю Товариства за місцем реєстрації та відсутністю фінансової та бухгалтерської документації неможливо провести фінансовий аналіз, а згідно отриманих довідок у Боржника відсутні кошти, земельні ділянки, нерухоме майно та транспорт.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними висновками судів, оскільки вони зроблені з грубим порушенням норм Закону про банкрутство.

Так, суд касаційної інстанції погоджується із доводами скаржника про те, що місцевий суд під час розгляду складених звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства, в порушення норм ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство, не заслуховував думку Банку, як визнаного у справі кредитора Боржника, щодо вказаних звіту та балансу.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні до розгляду в судовому засіданні та відкладенні розгляду звіту ліквідатора Товариства та ліквідаційного балансу останнього Банк, в порушення норм 4 3 , 4 4 ГПК України та ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство повідомлений про відповідні судові засідання не був, а розгляд в судовому засіданні та затвердження вказаних звіту та балансу відбувся за відсутністю представника Банку (т. 2 а.с. 21, 27-28).

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Норми ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлюють особливості щодо підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Поряд з цим, необхідність дотримання таких загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, як безспірність кредиторських вимог зберігає свою обов'язковість і при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство. Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, а вказані умови складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на порядок застосування норм ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство щодо визначення безспірних вимог кредиторів та доказів, що можуть, відповідно до законодавства, підтверджувати безспірні вимоги до боржника.

Так, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника .

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Норми ст. 1071 Цивільного кодексу України визначають підстави списання Банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду , а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Також, виходячи з положень ст. 1, ч. 3 ст. 6 та ст. 52 Закону про банкрутство обов'язковим є також дотримання таких умов при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство щодо складу заявлених до відсутнього боржника у якості кредиторських грошових вимог, визначених нормами ст. 1 Закону про банкрутство.

Нормами ст. 1 вказаного закону грошове зобов'язання визначено, як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф ), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

Між тим, в порушення вказаних норм, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство Товариства, не звернувши увагу на те, що вказана ініціюючим кредитором -Інспекцією в заяві про порушення справи про банкрутство безспірна заборгованість Боржника в сумі 2 549 грн. 96 коп., відповідно до доданих до цієї заяви податкових повідомлень -рішень та податкових вимог на підтвердження таких кредиторських вимог, складає суму штрафних санкцій (т. 1 а.с. 21, 22, 25, 32, 38, 45, 55). До того ж, Інспекцією в порушення викладених вище норм не було надано доказів безспірності цих вимог -відкриття виконавчого провадження щодо стягнення вказаної суми заборгованості.

До викладеного слід додати, що в порушення спеціальної норми, визначеної в ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство, Інспекцією, як органом державної податкової служби, який здійснює контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), до своєї заяви про порушення справи про банкрутство Товариства не було додано доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Суд же апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув та при здійсненні перегляду справи в апеляційному порядку не застосував повноваження, передбачені ч. 2 ст. 101 ГПК України -щодо перевірки законності та обґрунтованості рішення місцевого суду у повному обсязі.

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції зазначає, що, в порушення норм ч. 3 ст. 6, ч. 10 ст. 7, ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство справа про банкрутство Товариства була порушена та провадження у цій справі здійснено за відсутністю доказів на підтвердження наявності у Інспекції безспірних кредиторських вимог до Боржника, що є однією із обов'язкових умов та підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що дотримання та підтвердженність належними доказами у справі умов, передбачених нормами ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, є обов'язком при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника та складає предмет спору у справі про банкрутство, недотримання ж будь-якої із передбачених вказаними нормами вимог виключає подальше провадження у справі про банкрутство (якщо справа вже була порушена), суд касаційної інстанції дійшов висновку про безпідставність порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство Товариства.

У зв'язку з викладеним та виходячи із системного аналізу приписів норм п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та із повноважень суду касаційної інстанції, передбачених п. 4 ст. 111 9 ГПК України, оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню, як незаконні, а провадження у справі про банкрутство Товариства -припиненню за відсутністю предмету спору.

Дійшовши викладеного висновку, касаційні вимоги Банку про направлення справи на новий розгляд до місцевого суду на стадію ліквідації задоволенню не підлягають.

Місцевому господарському суду у зв'язку із припиненням провадження у справі про банкрутство, як таке, що порушено безпідставно, вирішити питання щодо відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців запису щодо юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Локс" .

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 11, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4 3 , 4 4 , 32-34, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. та ухвалу господарського суду Сумської області 03.10.2011 р. у справі № 7/44-10 скасувати.

3. Провадження у справі № 7/44-10 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Локс" припинити.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанову виготовлено та підписано 26.04.2012 року.