Рішення

від 24.04.2012 по справі 8/5007/11/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" квітня 2012 р. Справа № 8/5007/11/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 23.04.12р.

Лещенко Д.П. - директор

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" (м.Житомир)

про стягнення 59500,55 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 59500,55 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №Т142/09 від 07.09.11р., з яких 56414,00 грн. - сума основного боргу, 153,02 грн. - 3% річних, 112,83 грн. - інфляційні та 2820,70 грн. - штраф.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що відповідач частину суми основного боргу в розмірі 5000,00 грн. сплатив позивачеві після порушення провадження у справі. В підтвердження надали копію платіжного доручення. Позовні вимоги підтримали в частині стягнення 51414,00 грн. основного боргу, а також в частині стягнення 3% річних, інфляційних та штрафу з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення ухвали суду.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір поставки №Т142/09 від 07.09.11р., розрахунок суми боргу, видаткові накладні, довіреності, оборотно-сальдові відомості, претензію, платіжне доручення, свідоцтво про державну реєстрацію, статут, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.11р. між сторонами був укладений договір поставки №Т142/09 (а.с.7), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати (поставити) відповідачеві (покупцеві) автомобільні товари, а відповідач зобов'язаний прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, поставка товару здійснюється на підставі попередньої заявки покупця.

Згідно з п.1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються у видатковій накладній.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що товар вважається прийнятим з моменту підписання видаткової накладної.

Загальна вартість товару, що поставляється за цим договором, складає суму вартості товару по всіх видаткових накладних, укладених сторонами протягом дії цього договору (п. 2.4 даного договору).

Як передбачено п. 3.1 договору, розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору поставки, оплата буде здійснюватись наступним чином: перерахування грошової суми покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту відвантаження.

На виконання умов даного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв передбачений договором товар, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 8-12).

Пунктом 9.4.2 договору сторони визначили, що покупець зобов'язаний своєчасно здійснювати необхідні розрахунки з постачальником.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару виконав частково.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

13.01.12р. позивач направив відповідачеві письмову претензію з вимогою сплатити суму боргу (а.с.14).

Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, разом з тим частину суми боргу в розмірі 3200,00 грн. сплатив позивачеві.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 56414,00 грн., про що свідчить оборотно-сальдова відомість позивача.

Однак, після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачеві суму боргу в розмірі 5000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №139 від 22.03.12р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 5000,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, суд задовольняє позов в частині стягнення 51414,00 грн. основного боргу (56414,00 грн. - 5000,00 грн.), з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №Т142/09 від 07.09.2011р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено частинами 1 і 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений п.3.2 договору строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 51414,00 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 153,02 грн. 3% річних, 112,83 грн. інфляційних та 2820,70 грн. штрафу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем до стягнення з відповідача 153,02 грн. 3% річних та інфляційні в розмірі 112,83 грн. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.10.2 договору, за затримку платежів у відповідності до розділу 3 цього договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 2% від загальної вартості невиконаного зобов'язання, якщо прострочення оплати становить від 1 до 30 днів і 5% від загальної вартості невиконаного зобов'язання, якщо прострочення оплати становить від 31 і більше днів.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає, що штраф нарахований правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягає задоволенню в сумі 2820,70 грн.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повного розрахунку з позивачем суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 51414,00 грн. основного боргу, 153,02 грн. 3% річних, 112,83 грн. інфляційних та 2820,70 грн. штрафу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду і частину суми основного боргу сплатив під час розгляду справи в суді.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс", 10031, м. Житомир, вул. Маршала Рибалка, 25, код ЄДРПОУ 32699083

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дакота", 03061, м. Київ, проспект Відрадний, 93/2, код ЄДРПОУ 36509625

- 51414,00 грн. - основного боргу;

- 153,02 грн. - 3% річних;

- 112,83 грн. - інфляційних;

- 2820,70 грн. - штрафу;

- 1609,50 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 5000,00 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.04.12

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)