Рішення

від 26.04.2012 по справі 5015/884/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.12 Справа№ 5015/884/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс -Інвест», м. Донецьк, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ізоляторна компанія», м. Львів, про: стягнення 100'501,20 грн. Суддя М. М. Синчук При секретарі Григорчук Н.В. За участю представників: позивача:ОСОБА_1 -довіреність від 11.02.2012 р., відповідача:ОСОБА_2 -довіреність від 04.04.2012 р. Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс -Інвест»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ізоляторна компанія»про стягнення 100'501,20 грн. Ухвалою від 05.03.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.03.2012 р.

Підставою для звернення з позовом до суду стало невиконання відповідачем умов договору №12142П/2010 від 14.12.2010 р., внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 100'501,20 грн.

В судове засідання 20.03.2012 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 05.03.2012 р. виконав.

В судове засідання 20.03.2012 р. представник відповідача не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 10.04.2012 р.

В судовому засіданні 10.04.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.04.2012 р. представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні оголошено перерву до 23.04.2012 р.

В судовому засіданні 23.04.2012 р. представник позивача подав письмові пояснення на заперечення відповідача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги задоволити повністю.

В судовому засіданні оголошено перерву до 26.04.2012 р.

В судовому засіданні 26.04.2012 р. представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зверненням у Львівську торгово-промислову палату із запитом.

В судовому засіданні 26.04.2012 р. представник позивача щодо заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи заперечив, просить суд розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Справа №5015/884/12 має бути вирішена у строк до 03.05.2012 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі укладено договір №12142П/2010 від 14.12.2010 р. (надалі -Договір). За умовами якого постачальник (відповідач у справі) зобов'язується поставити у власність покупця продукцію в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами умовами дійсного договору і специфікацією, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору покупець (позивач у справі) зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити продукцію, що постачається в його власність, згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до Специфікації від 10.01.2011 р. до Договору, вартість продукції, яка зазначена у Специфікації (1,2,3,4,5,6,7 -партії), складає 76'945,80 грн. з ПДВ. В пункті 6 Специфікації визначено, що термін постачання продукції, що зазначена в цій Специфікації -14 календарних днів з дня отримання постачальником від покупця письмового замовлення на поставку відповідної партії продукції.

14.03.2011 р. позивач направив відповідачу письмове повідомлення на поставку продукції (партії №1, №2, №3), що відповідач отримав 23.03.2011 р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція. (а/с 15-17)

20.04.2011 р. позивач направив відповідачу письмове повідомлення на поставку продукції (партія №4), що відповідач отримав 29.04.2011 р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція. (а/с 19-22)

15.06.2011 р. позивач направив відповідачу письмове повідомлення на поставку продукції (партія №5), про що свідчать опис вкладення у цінний лист та поштова квитанція. (а/с 24-25)

Згідно з Договором та Специфікацією від 10.01.2011 р. (а/с 13) вартість продукції (1,2,3,4,5 -партії), поставку якої відповідач мав здійснити на виконання п. 6 Специфікації, замовлень надісланих позивачем, з урахуванням ПДВ складає 55'834,00 грн.

Згідно з п. 3.1. Договору поставка продукції здійснюється в асортимент, кількості, за цінами й у терміни, узгоджені сторонами в Специфікації.

Відповідно до п. 3.3. Договору на доказ поставки продукції постачальник зобов'язаний надати покупцеві товаросупровідні документи.

Згідно з п. 3.5. Договору зобов'язання постачальника щодо постачання продукції вважаються виконаними з моменту поставки продукції разом з документами, зазначеними в пп. 2.1., 3.3. Договору.

21.06.2011 р. на адресу відповідача надіслано претензію №08-1/2696 на суму 29'214,30 грн., про що свідчить опис вкладення у цінний лист.

Станом на день розгляду справи судом відповідачем не надано суду доказів поставки позивачу продукції на виконання умов Договору. Доказів зворотнього суду не представлено.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку непоставки продукції в терміни, зазначені в Специфікації, постачальник сплачує покупцеві штрафну санкцію у розмірі 1% від вартості продукції за кожний день прострочення поставки, а також відшкодовує всі збитки, заподіяні покупцеві внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором.

Згідно з п. 7.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це з'явилося внаслідок обставин нездоланного характеру, що не залежить від волі сторін і безпосередньо впливають на виконання Договору, на час дії таких обставин.

У відповідності до п. 7.2. Договору сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за цим Договором на умовах, передбачених п. 7.1. Договору, зобов'язана в термін не більше 5 календарних днів письмово сповістити іншу сторону з додаванням відповідного підтвердження, виданого Торгово-промисловою палатою України.

В судових засідання представник відповідача доказів передбачених п. 7.3. Договору суду не представив.

Відповідно до п. 8.1. Договору, цей Договір набирає чинності в день його підписання і діє до повного виконання сторонами всіх своїх обов'язків за Договором.

В судовому засіданні 10.04.2012 р. представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, де вказав, що згідно Специфікації загальна вартість продукції з урахуванням ПДВ, поставка якої передбачалась Договором, становила 55'834,00 грн., а розмір штрафної санкції заявлений позивачем становить 100'501,20 грн., що у два рази перевищує суму Договору. Вказав, що відповідач є малим підприємством, стягнення штрафних санкцій спричинить фактичне припинення його діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку прострочення постачальником строку поставки продукції, та/або своїх зобов'язань згідно п. 2.3. цього Договору більше, ніж на 15 робочих днів, та/або у випадку, якщо постачальник допустив істотні відхилення від умов Договору, у тому числі, але не виключно, поставку неякісної та/або некомплектної продукції, покупець має право відмовитись від виконання своїх зобов'язань за Договором та розірвати Договір в односторонньому порядку, повідомивши про це в письмовій формі постачальника не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття покупцем рішення про розірвання Договору. Пунктом 8.2. Договору передбачено право дострокового одностороннього розірвання Договору виключно покупцем.

Згідно з п. 8.3. Договору, в інших, не передбачених п. 8.2. Договору випадках, дострокове розірвання Договору допускається тільки за згодою обох сторін або у випадках, передбачених законами України.

Листами №5 від 25.01.2011 р., №18 від 25.02.2011 р. відповідач звернувся до позивача з проханням розірвати Договір поставки №18 від 25.02.2011 р.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються , якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Станом на день розгляду справи судом, Договір поставки №18 від 25.02.2011 р. дійсний та у встановленому законом порядку не розірваний.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно з положеннями ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначено у ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1. Договору поставка продукції здійснюється в асортимент, кількості, за цінами й у терміни, узгоджені сторонами в Специфікації.

Відповідно до Специфікації до Договору від 10.01.2011 р., вартість продукції, яка зазначена у Специфікації, складає 76'945,80 грн. з ПДВ. В пункті 6 Специфікації визначено, що термін постачання продукції, що зазначена в цій Специфікації -14 календарних днів з дня отримання постачальником від покупця письмового замовлення на поставку відповідної партії продукції.

Як встановлено судом, відповідачем не надано суду доказів поставки позивачу продукції на виконання умов Договору. Доказів зворотнього суду не представлено.

В запереченнях на позовну заяву представник відповідача вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Стаття 617 ЦК України встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності (таяння снігу в горах, щорічні сезонні мусонні дощі тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно поданих відповідачем запереч, порушення відповідачем зобов'язань сталось саме внаслідок дії митних органів.

У відповідності до п. 7.2. Договору сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за цим Договором на умовах, передбачених п. 7.1. Договору, зобов'язана в термін не більше 5 календарних днів письмово сповістити іншу сторону з додаванням відповідного підтвердження, виданого Торгово-промисловою палатою України.

В судових засіданнях представник відповідача не надав доказів передбачених п. 7.3. Договору та недовів неналежного виконання зобов'язань внаслідок непереборної сили в розумінні ст. 617 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку не поставки продукції в терміни, зазначені в Специфікації, постачальник сплачує покупцеві штрафну санкцію у розмірі 1% від вартості продукції за кожний день прострочення поставки, а також відшкодовує всі збитки, заподіяні покупцеві внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до Специфікації від 10.01.2011 р. до Договору, вартість продукції, яка зазначена у Специфікації (1,2,3,4,5,6,7 -партії), складає 76'945,80 грн. з ПДВ. В пункті 6 Специфікації визначено, що термін постачання продукції, що зазначена в цій Специфікації -14 календарних днів з дня отримання постачальником від покупця письмового замовлення на поставку відповідної партії продукції.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем не виконано письмові замовлення на поставку 1, 2, 3, 4, 5 партії продукції. Вартість непоставленої продукції, згідно Специфікації, з урахуванням ПДВ складає 55'834,00 грн. Розмір штрафної санкції заявлений позивачем становить 100'501,20 грн., що значно перевищує вартість не поставленої за замовленнями позивача продукції.

Відповідно до ст. 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право господарського суду у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, судом враховано, що відповідачем не заподіяно збитків позивачу, а також те, що відповідач повідомляв позивача листом №5 від 25.01.2011 р., та просив розірвати Договір, у зв'язку із затриманням товару митними органами. Відповідач у відзиві повідомив суд, що є малим підприємством, стягнення штрафних санкцій спричинить фактичне припинення його діяльності.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Разом з тим, на підставі ст. 551 ч. 3 ЦК України, враховуючи, що розмір заявлених позивачем штрафних санкцій, що дорівнює 100'501,20 грн., значно перевищує розмір збитків, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс -Інвест»про стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 55'834,00 грн. штрафних санкцій.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ізоляторна компанія»(адреса: вул. Огієнка, буд. 16, кв. 3, м. Львів, 79007; ідентифікаційний код 36929717 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс -Інвест»(адреса: бульвар Шевченка, 11, м. Донецьк, Ворошиловський район, 83055; ідентифікаційний код 31018149 ) 55'834,00 грн. -штрафних санкцій, 2'010,02 грн. -судового збору.

3. В частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 44'667,20 грн. відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 27.04.2012 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.