Постанова

від 24.04.2012 по справі 5020-56/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 року Справа № 5020-56/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ткаченка М.І.,

суддів Проценко О.І.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, довіреність № 1 від 3 січня 2012 року (Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі);

відповідача - ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1 від 30 травня 1996 року (фізична особа-підприємець ОСОБА_4);

третьої особи - Лисецького Віктора Івановича, наказ № 559-к від 6 липня 2009 року (директор Севастопольського професійного художнього ліцею)

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Кравченко В.Є) від 31 січня 2012 року у справі № 5020-56/2012

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі (майдан Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

(АДРЕСА_1)

(АДРЕСА_2)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольського професійного художнього ліцею

(вулиця Адмірала Макарова, 13, місто Севастополь, 99004)

про стягнення заборгованості у сумі 1187,46 грн. та розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1206 від 1 липня 2011 року

В С Т А Н О В И В :

У січні 2012 року Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просило:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1187,46 грн. (у тому числі: сума боргу з орендної плати у розмірі 1173,43 грн.; пеня у розмірі 13,44 грн.; 3 % річних у розмірі 2,59 грн.) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі;

- розірвати договір оренди індивідуально-визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1206 від 1 липня 2011 року, укладений між сторонами по справі;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 повернути Севастопольському професійному художньому ліцею державне окреме визначене нерухоме майно-одноповерхову будівлю гаража площею 44,9 м 2 , вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею 47,0 м 2 , яке розташовано на території Севастопольського професійного художнього ліцєю за адресою: вулиця Адмірала Макарова, 33 у місті Севастополі шляхом підписання акту прийому - передачі.

Позовні вимоги мотивовані тим, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 неналежно виконує свої обов'язки щодо сплати орендної плати.

Заперечення щодо позовних вимог в матеріалах справи відсутні.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 31 січня 2012 року по справі № 5020-56/2012 позов задоволено.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 повернути Севастопольському професійному художньому ліцєю державне окремо визначене нерухоме майно - одноповерхову будівлю гаража площею 44,9 м 2 , вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею 47,0 м 2 , яке розташовано на території Севастопольського професійного художнього ліцєю за адресою: вулиця Адмірала Макарова, 33 у місті Севастополі шляхом підписання акту прийому - передачі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм матеріального права полягає у тому, що судом першої інстанції не було враховано те, що претензія про розірвання договору оренди у зв'язку з порушенням строків орендної плати позивачем на адресу відповідача не направлялась. Тобто, орендна плата не сплачувалась не з вини фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Порушення норм процесуального права полягає у тому, що відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи.

Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 3 квітня 2012 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Проценко О.І., судді Фенько Т.П. та призначена до розгляду на 24 квітня 2012 року.

У судовому засіданні представники сторін та третьої особи були присутніми.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 1 липня 2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1206 (а.с. 10-13). Предметом укладеного договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно (одноповерхову будівлю гаража площею - 44,9 м 2 ; вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею - 47,0 м 2 ), яке розташоване на території Севастопольського професійного художнього ліцею за адресою: вулиця Адмірала Макарова, 33 у місті Севастополі. Майно перебуває на балансі Севастопольського професійного художнього ліцею (балансоутримувач). Вартість об'єкта нерухомого майна визначена згідно зі звітом про оцінку від 10 вересня 2010 року і становить без урахування ПДВ 83 390,00 грн., одноповерхова будівля гаража площею 44,9 м 2 - 40 740,00 грн. без ПДВ; вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею 47,0 м 2 - 42 650,00 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою: одноповерхова будівля гаража площею 44,9 м 2 - майстерня, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів; вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу площею 47,0 м 2 - розміщення складу.

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується в державний бюджет і балансоутримувачу в співвідношенні 50 % на 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що випливає за звітним. Орендна плата за кожний місяць оренди перераховується в державний бюджет орендарем самостійно у порядку, встановленому даним договором.

Згідно з пунктом 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі не меншому ніж орендна плата за перший місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди та становить 1185,10 грн.

Підставою звернення до суду стало саме невиконання з боку відповідача обов'язку щодо сплати орендної плати згідно умов укладеного договору.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

З пункту 3.3 укладеного договору вбачається, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У пункті 5.8 договору зазначено, що орендар зобов'язується протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване нерухоме майно не менше, ніж його вартість за звітом про оцінку на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В обгрунтування позовних вимог, позивачем надано розрахунок заборгованості відповідача, яка, за період з 1 жовтня 2010 року по 30 листопада 2011 року склала 1171,43 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з невиконанням своїх обов'язків, позивач направив на адресу відповідача претензію „Про розірвання договору оренди у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо страхування об'єкту оренди".

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не надано суду доказів надсилання цієї притензії відповідачу.

Однак, матеріали справи спростовують доводи відповідача, що підтверджується копією претензії, яка була надіслана 28 жовтня 2011 року на адресу відповідача та на адресу Севастопольського професійно-художнього ліцею за вихідним № 11-03-03463 „Про розірвання договору оренди у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо страхування об'єкту оренди" (а.с. 15).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 3.7 укладеного договору сторони узгодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем суми заборгованості з орендної плати, Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми заборгованості з орендної плати за вказаний вище період у розмірі -13,44 грн. та пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі - 2,59 грн. (а.с. 8-9).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд міста Севастополя правомірно дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки доказів, спростовуючих вимоги позивача ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Стосовно посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на порушення господарським судом норм процесуального права, яке виразилось у розгляді справи у його відсутність, то судова колегія вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що позивачем, при зверненні до суду умисно не вказана юридична адреса відповідача, на яку слід відправляти кореспонденцію.

Вивчивши матеріали справи, судовою колегію встановлено, що у позовній заяві зазначена наступна адреса відповідача: АДРЕСА_1.

У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що місце проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідно до пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 2 червня 2006 року № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасникові судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Частиною 6 пункту 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14 серпня 2007 року № 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі у 2007 році" передбачено, що в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідальності покладаються на цю юридичну особу.

В матеріалах справи відсутні заяви відповідача про зміну свого адреса, або прохання про направлення кореспонденції на юридичну адресу.

З наведеного впливає, що у разі коли фактичне місце проживання фізичної особи-учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надіслати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи-учасника судового процесу.

Відповідно до пункту 3.5.11Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до названих вимог Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця провадження фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не обґрунтував своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.

За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи.

Керуючись статтями 4 6 , 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 31 січня 2012 року у справі № 5020-56/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя М.І. Ткаченко

Судді О.І. Проценко

Т.П. Фенько

Розсилка:

Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі (майдан Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)

фізична особа-підприємець ОСОБА_4

(АДРЕСА_1)

(АДРЕСА_2)

Севастопольський професійний художній ліцей

(вулиця Адмірала Макарова, 13, місто Севастополь, 99004)