Постанова

від 18.04.2012 по справі 24/335

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 № 24/335

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі

Дмитрина Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від відповідача - ОСОБА_4 (представник за довіреністю);

від третьої особи 1. - не з'явився;

від третьої особи 2. - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

15.12.2011 року

по справі

№ 24/335 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція»

про

стягнення 21 026,74 грн.

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс»

про

стягнення 16 517,00 грн.

треті особи, які не

заявляють

самостійних вимог

на предмет спору

1. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Неохімики Україна»

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2011 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» 17 000,00 грн. основного боргу, 1 321,11 грн. пені, 1 224,00 грн. інфляційних витрат, 382,85 грн. 3 % річних та судові витрати. В решті позову відмовлено. У задоволені зустрічного відмовлено повністю.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1780 від 14.04.2010 року, в частині оплати за надані транспортні послуги.

Щодо зустрічних позовних вимог, то судом встановлено, що в міжнародній ТТН CMR б/н від 17.09.2010 року відсутня відмітка одержувача про пошкодження вантажу в момент прийняття його від перевізника, а акт № 7 від 24.09.2010 року не може бути належно допустимим доказом у справі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2011 року у справі № 24/335 і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ТОВ «ВКФ «Будсервіс» за первісним позовом відмовити у повному обсязі та задовольнити позовні вимоги ТОВ «Укрінтерекспедиція» за зустрічним позовом.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно вимог п. 4 ст. 30 Конвенції КДПВ письмові зауваження зацікавлена сторона може зробити на наступний день, що і було зроблено.

Відповідно до вимог Конвенції КДПВ договір перевезення встановлюється накладною, пункти та розділи CMR допускають внесення застережень (зауважень) лише перевізником при прийнятті вантажу на перевезення.

Апелянт зазначає, що судом не було взято до уваги той факт, що процес приймання (розмитнення) та перевантаження вантажу проходило тривалий час, майже протягом двох діб.

Також товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» стверджує, що рішення прийнято судом із порушенням норм процесуального права - ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен був відкласти розгляд справи та зобов'язати сторін подати додаткові пояснення та докази щодо проміжку часу, протягом якого автомобіль «Volvo» (д.н.з. НОМЕР_1) з напівпричепом (д.н.з. НОМЕР_2) перебував на розвантаженні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2012 року відновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 24/335.

Позивач заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва без змін. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, позивач не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» заявлялись клопотання про виклик в судове засідання для дачі пояснень водія ТОВ «ВКФ «Будсервіс» ОСОБА_5, про витребування у ТОВ «ВКФ «Будсервіс» показання тахографу («тахошайби») з автомобіля марки «Volvo» (д.н.з. НОМЕР_1) з напівпричепом (д.н.з. НОМЕР_2) при здійсненні перевезення вантажу у період з 17.09.2010 року та 23.09.2011 року та виклик у судове засідання для дачі пояснень завідуючого складом ВАТ «КАТП-13054» ОСОБА_6

Позивач заперечує проти заявлених клопотань.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знайшла достатніх підстав для задоволення зазначених клопотань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 року продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» та товариство з обмеженою відповідальністю «Неохімики Україна» своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» - перевізник та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» - експедитор було укладено договір перевезення вантажу №1780, за умовами якого перевізник зобов'язався доставити довірений йому вантаж, який належить клієнтам - замовникам послуг експедитора, до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату /а.с. 30-31, т.1/.

Умови перевезення вантажів, обсяги, строки доставки, пункт призначення, провізна плата та інші умови конкретизуються у заявці (додається), яка є невід'ємною частиною цього договору. Заявка підписується експедитором та надсилається перевізнику факсом або електронною поштою. Здійснення перевезення перевізником є підтвердженням факту отримання заявки та ознайомлення з її текстом та особливими умовами, якщо такі є (п.1.2 договору).

16.09.2010 року відповідач надав позивачу замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого замовив перевезення вантажу -поліетилен на піддонах, 20.625 т. за маршрутом Kutno (PL) - Київ (UA) з розмитненням вантажу у м. Києві, дата завантаження - 17.09.2010 року, термін доставки -22.09.2010 року, ставка нетто за 1 а/м з ПДВ -11 500 грн. /а.с. 32, т.1/.

20.09.2010 року відповідач надав позивачу замовлення на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого замовив перевезення вантажу -поліетилен на піддонах, вагою 20.625т. за маршрутом Kutno (PL) - Київ (UA) з розмитненням вантажу у м. Києві, дата завантаження - 22.09.2010 - 23.09.2010 року, термін доставки - 27.09.2010 року, ставка нетто за 1 а/м з ПДВ - 11 500 грн. /а.с. 33, т. 1/.

Факт надання послуг за замовленнями підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR б/н від 17.09.2010 року та від 23.09.2010 року та актами здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ - 0000277 від 23.09.11 року на суму 11500 грн. та № ОУ - 0000282 на суму 11 500 грн., які підписані відповідачем без зауважень. Позивачем оформлено рахунки - фактури №СФ-0001228 від 23.09.2010 року №СФ-0001241 від 28.09.2010 року на суму 11 500грн. кожний /а.с. 34-39, т.1/.

Таким чином, вартість перевезення за CMR б/н від 17.09.2010 року та від 23.09.2011 року по договору перевезення вантажу №1780 від 14.04.2010 року становить 23 000 грн.

Пунктом 3.1 договору сторони встановили, що розрахунки між експедитором та перевізником здійснюються відповідно до договору, чинного законодавства та нормативно-правових актів України у термін до 30 днів з дня отримання оригіналів рахунків, товарно-транспортних накладних, CMR та податкових накладних. Платежі перевізнику за перевезення вантажів здійснюються експедитором за рахунок коштів клієнтів (як резидентів, так і не резидентів), як в гривнях, так і в іноземній валюті (євро, долари США) у відповідності до заявки експедитора.

Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором № 1780, перерахувавши 21.10.2010 року на рахунок перевізника 6 000,00 грн. за авто послуги згідно рахунку № 1241, що підтверджується банківським витягом, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 17 000 грн. /а.с. 40, т. 1/.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 37 на суму 17 000,00 грн., доказів реагування матеріали справи не містять /а.с. 41, т. 1/.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до положень ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Так, за накладною CMR б/н від 17.09.2010 року вантаж був доставлений та виданий одержувачу 23.09.2010 року, зазначене підтверджується актом № ОУ - 0000277 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 23.09.2011 року на суму 11500 грн., підписаним позивачем та відповідачем, CMR б/н від 17.09.2010 року, а також актом про розміщення товарів на комерційний склад ВАТ «КАТП-13054» від 23.09.2010 року. Оригінал накладної був оглянутий колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодовувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4 договору №1780 передбачено, що у випадку затримки оплати рахунків, експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожну добу прострочення.

В силу ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ч. 6. ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, господарський суд міста Києва дійшов правильного висновку щодо стягнення пені у розмірі 1 321,11 грн. за період з 29.10.2010 року по 29.04.2011 року у відповідності до вимог ст. 232 ГК України.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з цим, господарським судом міста Києва розглянуто вимогу по зустрічному позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція», заявляючи вимогу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Будсервіс» вартості пошкодженого вантажу в сумі 16 517 грн. посилається на те, що через пошкодженням вантажу, за платіжним дорученням № 4857 від 11.04.2011 року на підставі претензії №204/1 від 24.09.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінтерекспедиція» відшкодувало клієнту за договором транспортного експедирування №400 від 19.05.2009 року - ТОВ «Неохіміки України» вартість пошкодженого поліетилену у сумі 16 517,00 грн., які підлягають до стягнення з позивача, як понесені відповідачем збитки у відповідності до п. 1 ст. 17 Конвенції КДПВ, ст. .924 ЦК України та умов договірних правовідносин між сторонами.

За статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажу перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до ст. 18 Конвенції КДПВ, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Тягар доказування ГПК України покладено на позивача.

За ТТН CMR б/н від 17.09.2010 року, оригінал якої був оглянутий у судовому засіданні, відсутня відмітка одержувача про пошкодження вантажу в момент приймання його від перевізника.

Частиною 1 ст. 30 Конвенції КДПВ встановлено, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 ст. 30 Конвенції, якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що пошкодження однієї із 19 упаковок з поліетиленом (одного біг-бега, загальна маса якого складає 1 100 кг) та висипання поліетилену в гранулах на вантажну платформу автомобіля у кількості 405 кг, неможливо було не помітити при вивантаження автомобіля 23.09.2010 року.

Таким чином, перевізник в силу ч. 2 ст. 17 Конвенції КДПВ, звільняється від відповідальності за пошкодження вантажу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для скасування чи зміни рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2011 року у справі № 24/335.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2011 року у справі № 24/335 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 24/335 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.