Постанова

від 17.11.2008 по справі 18/102

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/102

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.11.2008  року                                                                      Справа № 18/102

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Лазненко Л.Л.

                                        Медуниці О.Є.

Склад судової колегії призначено розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 01.10.2008. Розпорядженням від 03.10.2008 склад судової колегії змінено.

при секретарі                    

судового засідання                    Яковлевій І.А.

за участю представників сторін

від позивача                              Скиря І.М., дов. №26 від 30.01.2008

                                                  Шестерин С.С., дов. №99 від 30.05.2008

від відповідача                    Писаревський В.А., дов. б/н від 01.11.2008

від 3-ї особи                              не прибув

Розглянувши

апеляційну скаргу                      Товариства з обмеженою відповідальністю

„НПК-Сервіс”, м. Лисичанськ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         09.09.2008

у справі                               № 18/102 (суддя –Корнієнко В.В.)

за позовом                               Акціонерного комерційного банку

                                                  „Індустріалбанк” в особі Луганської філії,

м. Луганськ

до відповідача                     Товариства з обмеженою відповідальністю

„НПК-Сервіс”, м. Лисичанськ

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача                                        Приватне підприємство „Маршал”, м. Лисичанськ

про                                        стягнення 649199 грн. 96 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.09.2008 у справі №18/102 (суддя Корнієнко В.В.) задоволено позов акціонерного комерційного банку „Індустріалбанк” в особі Луганської філії, стягнуто з відповідача збитки в сумі 649199 грн. 96 коп., витрати зі сплати державного мита в сумі 6492 грн. та інформаційно-технічного забезпечення  судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статті 224 Господарського кодексу України та умови договору № 3 зберігання  нафтопродуктів від 18.05.07 мотивоване обґрунтованістю заявлених вимог.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач у порушення пункту 2.1.7 договору зберігання нафтопродуктів від 18.05.2007 №3, повернув із зберігання третій особі, ПП „Маршал”, нафтопродукти без одержання письмового повідомлення банка про припинення дії договору застави і відсутності невиконаних зобов”язань поклажедавця перед банком.

Вказане порушення потягнуло неможливість стягнення позивачем з третьої особи заборгованості за договором кредитної лінії від 06.06.2007 в сумі 649199 грн. 96 коп., де 600000 грн. –заборгованість, а 18036 грн. 15 коп. –заборгованість зі сплати відсотків, 31163 грн. 81 коп. –пеня за прострочення грошових зобов”язань.

Відповідач у справі, ТОВ «НПК-Сервіс», не погодився з прийнятим місцевим господарським судом рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким  відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

З висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки відповідно до п. 2.1.2 договору зберігання нафтопродуктів №3 від 18.05.07, зберігач зобов'язаний повернути прийняте на зберігання майно на першу вимогу поклажедавця за згодою ЛФ АКБ «Індустріалбанк».

Згідно п. 2.1.7 додаткової угоди до договору зберігання нафтопродуктів №3 від 18.05.2007, зберігач зобов”язаний повернути поклажедавцю передане на зберігання майно у повному обсязі, після отримання письмового повідомлення банку про припинення дії договору застави та відсутності невиконаних кредитних зобов”язань поклажедавцем перед банком. Зберігач, ТОВ „НПК-Сервіс”, отримав дозвіл від банку на передачу частини майна, не у повному обсязі, тому з боку зберігача не має порушень пункту 2.1.7 додаткової угоди до договору зберігання нафтопродуктів.

Згідно до розділу 3 пункту 3.11 договору застави товарів в обороті № КЛ 3/0411/02/07 від 06.06.2007 заставодавець, ПП „Маршал”, зобов”язався при реалізації предмету застави, частини предмету застави здійснювати заміну товару, який вибуває на аналогічний за його ознаками, такої ж або більшої вартості.

Зберігач у відповідності до договору не несе відповідальності за невиконання зобов”язань поклажедавцем.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому  проти доводів відповідача  заперечує, посилаючись на те, що відповідач в порушення умов договору зберігання  нафтопродуктів № 3 від 18.05.07 повернув ПП «Маршал»заставлений бензин у повному обсязі без наявності письмового повідомлення банку про припинення дії договору застави.

Порушення з боку відповідача умов договору зберігання нафтопродуктів зробило неможливим звернення банком стягнення на предмет застави, що призвело до заподіяння позивачу реальних збитків в заявленій сумі.

Позивач вважає рішення господарського суду Луганської області від 09.09.08 у даній справі законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вказане рішення –без змін.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення  представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

Між ТОВ „НПК-Сервіс”, відповідачем у справі, та ПП „Маршал”, третьою особою у справі, 18.05.2007 укладено договір зберігання нафтопродуктів №3, за умовами якого відповідач зобов”язався зберігати майно 3-ї особи у справі –бензин марки А-95 у кількості 330,250 тон (а.с. 7,8).

На підставі акту прийому-передачі майна на зберігання від 18.05.2007 відповідач прийняв від 3-ї особі 330,250 тон бензину марки А-95 (а.с. 11).

06.06.2007 між АКБ «Індустріалбанк», позивачем у справі, та  Приватним підприємством «Маршал», 3-ю особою у справі, укладено договір  кредитної лінії, відповідно до умов якого  позивач надав 3-й особі кредитну лінію  в сумі 600000 грн. з 06.06.07 по 04.12.09 включно зі сплатою за користування кредитними коштами щомісячних відсотків з розрахунку 18% річних (а.с. 18-19).

На забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами укладено договір застави товарів в обороті № КЛ 3/0411/02/07 від 06.06.07 (а.с. 12-14), відповідно до умов якого заставодавець, приватне підприємство «Маршал», 3-я особа у справі, надає заставодержателю, позивачу у справі, у забезпечення вимог за договором кредитної лінії № КЛ 0411/03/07 від 06.06.07 товари в обороті –нафтопродукти, а саме бензин марки А-95 у кількості 330, 250 тон, який згідно договору зберігання нафтопродуктів № 3 від 18.05.07 знаходиться на зберіганні у ТОВ «НПК-Сервіс»за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, 2  «а»територія ПМК-3 (а.с. 7-8).

06.06.07 сторони за договором зберігання ПП «Маршал», 3-я особа у справі, ТОВ «НПК-Сервіс», відповідач у справі, та АКБ «Індустріалбанк», позивач у справі, уклали додаткову угоду до договору зберігання  нафтопродуктів № 3 від 18.05.07.

06.03.08 до відповідача надійшов  від 3-ої особи у справі лист вих.. № 18 від 06.03.08 з вимогою передати із зберігання заставлене майно –бензин А-95 у кількості 330,250 тон за договором кредитної лінії № КЛ/0411/03/07 від 06.06.07 та договору застави товарів в обороті № КЛ3/0411/02/07 від 06.06.07 (а.с. 16).

АКБ «Індустралбанк»- позивач у справі дав згоду ПП «Маршал», 3-й особі у справі, на реалізацію заставленого товару в обороті –бензину А-95 у кількості 330 тон, який повинно бути поновлено до 01.05.08 (а.с. 17).

Згідно акту прийому-передачі від 06.03.08 відповідач передав  ПП «Маршал», 3-й особі у справі 330,250 тон бензину А-95 (а.с. 15).

25.03.2008 позивачем було направлено 3-й особі у справі лист-вимогу №235, яким позивач вимагав припинення дії кредитного договору №Кл/0411/03/07 від 06.06.2007 та здійснення погашення заборгованості за вказаним договором.

27.05.08 позивач направив претензію відповідачу з вимогою відшкодувати збитки завдані  внаслідок недотримання ним умов  п.п.2.1.7 договору зберігання нафтопродуктів № 3 від 18.05.07 в сумі 631023 грн.

Відповідач не задовольнив претензії позивача, що і стало підставою для звернення позивача 10.07.08 з позовом до господарського суду Луганської області з вимогами стягнути з відповідача 649199 грн. 96 коп. збитків, де 600000 грн. –борг по поверненню кредиту, 18036 грн. 15 коп. –заборгованість по оплаті відсотків, 31163 грн. 81 коп. – пеня за прострочення грошових зобов'язань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач  послався на неправомірне повернення зі зберігання відповідачем 3-й особі бензину, який знаходився в заставі у позивача, що позбавило його можливості звернути стягнення на предмет застави.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ним передано ПП «Маршал»заставлений бензин А-95 у кількості 330 тон на підставі письмової згоди АКБ «Індустріалбанк».

На підтвердження заперечень надав акт прийому-передачі бензину 06.03.08, за яким передано 3-й особі зі зберігання 330 тон бензину марки А-95 (а.с. 57).

Рішенням господарського суду від 09.09.08 позов задоволено повністю з підстав зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі  649199 грн. 96 коп., завданих позивачу у справі в результаті повернення відповідачем у справі заставленого майна 3-ї особи.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав  і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі  збитків (шкоди) –є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 224 Господарського кодексу України.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушення.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з цього позивач повинен довести, що шкоду заподіяно саме протиправною поведінкою відповідачів у справі, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування, а відповідачі повинні довести, що в діях їх працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із виконання відповідачем  у справі зобов'язань за договором №3 зберігання нафтопродуктів від 18.05.07, укладеним між відповідачем та 3-ю особою у справі, та додаткової угоди до цього договору від 06.06.07, укладеної між сторонами та 3-ю особою за позовом.

Матеріалами справи доведено, що у відповідача у справі перебували на зберіганні нафтопродукти  3-ї особи у справі у кількості 330,250 тон бензину марки А-95 загальною вартістю 1601712 грн. 49 коп. згідно договору зберігання №3 від 18.05.07, що підтверджується актом приймання-передачі від 18.05.07 (а.с. 11).

На підставі договору кредитної лінії від 06.06.07 позивачем надано кредит в сумі 600000 грн. Приватному підприємству «Маршал», 3-й особі у справі, яке зобов'язалося у строк до 04.12.2009 повернути одержаний кредит та сплачувати позивачу щомісячно 18% річних за користування кредитом.

У забезпечення своїх зобов'язань за договором кредитної лінії 3-я особа у справі  на підставі договору застави товарів в обороті №КЛЗ/0411/02/07 від 06.06.2007 передала позивачеві в заставу 330,250 тон бензину марки А-95 загальною вартістю 1339164 грн., що знаходився на зберіганні у відповідача.

Спір між сторонами виник в результаті передачі відповідачем 3-й особі у справі заставленого майна –бензину марки А-95 у кількості 330,250 тон до припинення зобов'язань 3-ї особи за договором кредитної лінії, що на думку позивача у справі є порушенням відповідачем обов”язків, передбачених п. 2.1.7 додаткової угоди від 06.01.08 до договору зберігання нафтопродуктів № 3 від 18.05.07 та завдання йому збитків на суму 649199 грн. 96 коп., де 600000 грн. борг по поверненню кредиту, 18036 грн. 15 коп. заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом, 31136 грн. 81 коп. пеня за прострочення грошових зобов'язань.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд посилався на те, що відповідач у порушення пункту 2.1.7 договору зберігання нафтопродуктів від 18.05.2007 №3 повернув зі зберігання третій особі у справі ПП „Маршал” нафтопродукти без одержання письмового повідомлення банку про припинення дії договору застави і відсутності невиконаних кредитних зобов”язань поклажодавця перед банком. Вказаними неправомірними діями відповідача у справі позивачу було завдано збитків у заявленій сумі.

Проте, з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов”язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб”єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної класифікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

Місцевим господарським судом не досліджено належним чином, в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача та його вина, а також чи існує безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу.

Так, місцевий господарський суд  не з'ясував умов укладених між позивачем та третьою особою договорів кредитної лінії № КЛ/0411/03/07 від 06.06.07 та застави товарів в обороті №КЛ/0411/02/07 від 06.06.07 щодо встановлених зобов'язань перед позивачем по поверненню кредиту, умов додаткової угоди від 06.06.07 до договору зберігання нафтопродуктів №3 від 18.05.07 щодо відпуску відповідачем нафтопродуктів під час користування 3-ю особою кредитом за згодою банку та встановлення відповідальності відповідача перед банком за неповернення 3-ю особою кредиту, не надав цим обставинам правової оцінки.

Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, судова колегія керуючись статтями 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглядає справу.

Судовою колегією з'ясовано, що відповідно до п. 1.1 договору кредитної лінії № КЛ/0411/03/07 від 06.06.07 банк, позивач у справі, надає позичальнику, 3-й особі у справі, кредитну лінію в сумі 600000 грн. у порядку передбаченому п. 3.1 цього договору, відповідно до якого позичальник, 3-я особа у справі, зобов'язалася повернути одержаний кредит не пізніше 04.12.2009 у терміни починаючи з 10.07.2009 по 4 грудня 2009 року зі сплатою щомісячно за користування кредитом 18% річних (п. 4.6 договору).

Пунктом 5.2 вказаного договору сторони передбачили право банку, позивача у справі, припинити дію цього договору, направивши відповідне письмове повідомлення, позичальнику, 3-й особі у справі, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків і штрафних санкцій, якщо позичальник не виконує умови цього договору, або договорів укладених у забезпечення виконання цього договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач 25.03.08 направив позичальнику, 3-й особі у справі, лист №235 з вимогою про припинення дії кредитного договору №КЛ/0411/03/07 від 06.06.07 та здійснення повного погашення заборгованості за договором.

Не зважаючи на те, що позичальник не виконав вимогу банку, позивач не використав своє право встановлене п. 5.2 договору –достроково стягнути з позичальника в установленому законом та договором порядку суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків і штрафних санкцій.

Досліджуючи умови договору застави товарів в обороті № КЛ/0411/02/07 від 06.06.07, укладеного між позивачем та 3-ю особою у справі на забезпечення вимог позивача, що випливають з договору кредитної лінії, судовою колегією встановлено, що згідно п. 1.2 цього договору предметом застави, який надає заставодавець, 3-я особа у справі, заставодержателю, позивачу у справі, є товари в обороті –нафтопродукти, а саме бензин марки А-95 у кількості 330,250 тон вартістю 1339164 грн., що знаходиться за зберіганні ТОВ «НПК-Сервіс», відповідача у справі.

За умовами договору застави, заставодавець –3-я особа у справі, має право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.1 договору застави встановлено обов'язок заставодавця, 3-ї особи у справі, при реалізації предмету застави, або його частини, здійснювати заміну товару, який вибуває на аналогічний за його ознаками, такої ж або більшої вартості. Протягом строку дії цього договору забезпечити постійний залишок предмету застави в межах вартості визначеної в п. 15 цього договору.

В пункті 3.2 договору сторони передбачили, що при відсутності заміни заставодержатель, позивач у справі, задовольняє свої вимоги за рахунок іншого страхового відшкодування або за рахунок іншого майна та цінностей заставодавця, 3-ї особи у справі.

У тих випадках, коли предмет застави втрачено не з вини заставодержателя позивача у справі і заставодавець, 3-я особа у справі,  не відновив або за згодою заставодержателя не замінив іншим майном такої ж вартості, заставодержатель, позивач у справі, має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання.

Права та обов'язки зберігача заставленого майна, відповідача у справі, договором застави не визначені.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, встановивши перевіркою від 29.04.08 (а.с. 23) відсутність заставленого майна, не використав свого права задовольнити свої вимоги за рахунок сум страхового відшкодування або за рахунок іншого майна та цінностей заставодавця, 3-ї особи у справі.

Не надані такі докази і суду апеляційної інстанції на підтвердження вжитих заходів щодо стягнення з 3-ї особи у справі заборгованості по кредиту, відсотків за користування кредитом та пені за прострочку повернення кредиту.

Досліджуючи умови додаткової угоди від 06.06.07 до договору зберігання нафтопродуктів № 3 від 18.05.07 судовою колегією встановлено, що сторони за цією угодою не передбачили відповідальності відповідача у справі за повернення позивачу 3-ю особою суму кредиту за договором кредитної лінії № КЛ/0411/03/07 від 06.06.07 та за невиконання 3-ю особою у справі зобов'язань за договором  застави товарів в обороті № КЛ/0411/03/07 від 06.06.07 щодо відновлення чи заміни товару, який вибуває на аналогічний за його ознаками, не передбачили обов”язку відповідача відновити заставлений товар, що знаходиться у нього на зберіганні.

Визнавши, докази позивача обґрунтованими, місцевий господарський суд не звернув уваги та не перевірив доводів відповідача щодо повернення 3-й особі бензину А-95 відповідно до умов пункту 2.2.4 додаткової угоди до договору зберігання нафтопродуктів, та не надав оцінки умовам цього пункту додаткової угоди, не з'ясував обставин щодо виникнення у відповідача зобов”язань з відпуску 3-й особі заставленого майна.

Судовою колегією апеляційної інстанції встановлено, що умовами п. 2.2.4 додаткової угоди до договору зберігання нафтопродуктів № 3 від 18.05.07 передбачено, що під час користування кредитом відпуск нафтопродуктів, що знаходиться на зберіганні у зберігача, відповідача у справі, у кількості, що приводить до зменшення застави, зазначеної в п. 2.2.1 цієї угоди, відбувається за умови надання згоди Банку у письмовій формі.

Сторонами у справі подано лист Банку, позивача у справі, № 03/06-08 від 06.03.08, яким надається дозвіл ПП «Маршал», 3-й особі у справі, на реалізацію заставленого майна бензину А-95 у кількості 300 тон та в якому зазначено, що кількість  бензину А-95 визначена договором  повинна бути відновлена до 01.05.08.

Відповідач отримавши від 3-ї особи у справі лист № 18 від 06.03.08 з вимогою повернути йому із зберігання заставлене майно –бензин А-95 у кількості 330,250 тон  за договорами кредитної лінії та застави товарів в обороті № КЛ/0411/03/07 від 06.06.07 та письмову згоду банку, позивача у справі (лист № 03/06-08 від 06.03.07), керуючись п. 2.2.4 додаткової угоди до договору зберігання передав 3-й особі за актом приймання-передачі від 06.03.08 заставлене майно –бензин марки А-95 у кількості 330,250 тон.

Оскільки позивачем було надано згоду на реалізацію 3-ю особою бензину А-95 у кількості 330 тон, 3-я особа у справі 06.05.08 повернула відповідачеві 0,250 тон бензину А-95, який знаходиться на зберіганні до теперішнього часу.

Судовою колегією встановлено, що під час розгляду справи місцевим господарським судом зазначена обставина, обговорювалась у судовому засіданні, позивачеві стало відомо про наявність у відповідача у справі на зберіганні 0,250 тон бензину А-95. (Пояснення представника відповідача відображені в протоколі судового засідання апеляційної інстанції).

Суд першої інстанції не надав оцінки вказаним обставинам.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідачем надані докази повернення третьою особою 250 кг бензину (акт приймання-передачі від 06.05.08 та оборотно-сальдова відомість за період з 06.05.08 по 01.11.08).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що відповідач у справі, передавши заставлене майно 3-й особі, діяв  правомірно відповідно до умов п. 2.2.4 додаткової угоди від 06.06.07 до договору зберігання нафтопродуктів № 3 від 18.05.07 і не несе відповідальності за невиконання зобов'язань 3-ю особою у справі щодо відновлення заставленого майна і не повернення кредиту.

Отже, вина відповідача у заподіянні позивачу заявлених збитків відсутня.

Крім того, позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками, вжиття заходів щодо стягнення з позичальника, 3-ї особи у справі, в установленому законом та договорами  кредитної лінії та застави  товарів в обороті № КЛ/0411/03/07 суми неповернутого кредиту, процентів за користування кредитом та штрафних санкцій. Лист №235 від 25.03.08 та претензія №773 від 16.07.08 направлені позичальнику, 3-й особі у справі, є тільки вимогою виконати зобов'язання за кредитним договором у  добровільному порядку.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, не надання оцінки фактичним обставинам справи, призвело до неправомірних  висновків щодо задоволення позову, а тому рішення господарського суду від 09.09.08 у справі № 18/102 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

 Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за позовом покладаються на позивача, витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги стягуються з позивача на користь відповідача.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч.1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.   Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „НПК-Сервіс” на рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2008 у справі №18/102 задовольнити.

2.  Рішення господарського суду Луганської області від 09.09.2008 у справі №18/102 скасувати.

3.   У задоволенні позову відмовити.

4.   Судові витрати за позовом покласти на позивача.

5. Стягнути з Акціонерного комерційного банку „Індустріалбанк” в особі Луганської філії АКБ „Індустріалбанк”, м. Луганськ, вул. Леніна, ідентифікаційний код 24844004 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НПК-Сервіс”, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Леніна, 62/8, ідентифікаційний код 13378332 витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 3246 грн. 00 коп.

6. Доручити місцевому господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.Л. Лазненко

Суддя                                                                                О.Є. Медуниця