Ухвала

від 09.11.2011 по справі 2а-6603/11/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6603/11/0170/11

09.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Зезюлінська А.В.

за участю сторін:

позивач, Приватного підприємства "Техно групп"- ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму від 12.01.1999 року;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 13.07.11 по справі № 2а-6603/11/0170/11

за позовом Приватного підприємства "Техно групп" (вул. Донського 6а кв 11,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ТЕХНО ГРУПП»звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 адміністративний позов Приватного підприємства «ТЕХНО ГРУПП»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0004862301 від 20.05.2011 яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4525,68грн., в тому числі за основним платежем 3620,54грн., за штрафними санкціями 905,14грн., вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкоа інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 скасувати, у позові відмовити у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем прийняте повідомлення-рішення №0004862301 від 20.05.2011 яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 4525,68грн., в тому числі за основним платежем 3620,54грн., за штрафними санкціями 905,14грн.,

Передумовою донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 3620,54грн грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 905,14грн. став акт від 10.05.2011 № №5772/23-2/35593370 документальної невиїзної перевірки Приватного підприємства «ТЕХНО ГРУПП»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в результаті здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "Комманд" за грудень 2010 року, за висновками якої встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1 пункту 7.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 3620,54грн.,

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про порушення правил оподаткування, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та належними доказами, наданими позивачем.

З висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія з огляду на наступне.

З акту перевірки вбачається , що позивач відніс до складу податкового кредиту у грудні 2010 року суми податку, сплаченого у ціні товарів, придбаних у ПП «Комманд»Сума ПДВ за вказаний період, яка включена позивачем до складу податкового кредиту та сплачена ПП «Комманд»складає 3620,54грн. Також результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту і податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено, що ПП «Комманд»(продавець), ЄДРПОУ 35096833, стан 0, на суму 3620,54грн. сформувало податковий кредит ПП «ТЕХНО ГРУП»(покупець). ПП «Комманд»відобразило у своїй податковій звітності підприємства зі станом «23»місцезнаходження не встановлено: ПП «Фрегат ХХІ»(ЄДРПОУ 37172250); ПП «Родіна ХХІ»(ЄДРПОУ 37172287).

Відповідач дійшов висновку про те, що оскільки податковий кредит ПП «Комманд» за грудень 2010 сформовано за рахунок постачальників, які не знаходяться за місцезнаходженням, це свідчить про фіктивність формування податкового кредиту у ПП «Комманд»та неможливість здійснення постачання товарів (робіт, послуг) у грудні 2010, тому правочини між позивачем та ПП «Комманд», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у грудні 2010, є нікчемними та не створюють правових наслідків.

На підставі зазначеного відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1., 7.4.5, 7.5.1 п.7.5. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.5,7, 207, 208 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 19 статті 2 Бюджетного кодексу та про нікчемність правочинів, укладених позивачем із зазначеним суб'єктом господарювання.

Слід зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин, Закон України "Про податок на додану вартість" визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної -вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На час виписки податкової накладної та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Слід зазначити, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що в акті перевірки не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем норм, зазначених в акті перевірки , не міститься жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону податкових накладних, виданих ПП «Комманд».

Таким чином, відсутні законодавчо визначені обставини, які б були підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 3620,54грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 905,14грн.

Судова колегія також погоджується з тим, що посилання податкового органу на порушення правил оподаткування, які мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, є необґрунтованими.

Матеріали справи свідчать про реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Видаткові накладні, акт виконаних робіт та податкові накладні, підтверджують факт поставки позивачу Приватним підприємством «Комманд» запасних частин до автомобілів та надання послуг із відновлення інформаційної бази позивача.

Крім того, сплата позивачем контрагенту вартості поставлених товарів, в тому числі ПДВ підтверджується копіями платіжних доручень із відміткою банківської установи.

Разом з тим, невиконання контрагентами контрагента позивача порядку здійснення господарської діяльності, зокрема і відсутність їх за зареєстрованим місцезнаходженням, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Отже, твердження заявника апеляційної скарги про те, що угода між Приватним підприємством «ТЕХНО ГРУПП»і Приватним підприємством «Комманд»має ознаки нікчемності, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів того, що зазначене господарське зобов'язання визнане нікчемним у передбаченому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію суду першої інстанції стосовно відсутності підстав щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість в сумі 3620,00грн.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування суми з податку на додану вартість в розмірі 3620,00грн. за наслідками невиїзної документальної перевірки позивача з податку на додану вартість, то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкції в сумі 905,25грн. за абзацом другим підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Таким чином, у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3620,54 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 905,25 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 у справі № 2а-6603/11/0170/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук