Ухвала

від 08.12.2011 по справі 2а-7409/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7409/11/0170/4

08.12.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Зезюлінська А.В.

за участю сторін:

сторони та їх представники не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 21.07.11 по справі № 2а-7409/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ФМ" (вул. Ясна, 37 а,Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95022)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання нечинним акту, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2011 року позовні вимоги - задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 26 травня 2011 року №0005512301 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ФМ" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4167,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "ФМ" 3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 липня 2011 року та прийняти нове рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Сторони явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 08.12.2011 року, не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається що позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 37050612, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача за результатами перевірки складено акт№5871/23 4/37050612 від 11.05.2011" Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Корпорація"ФМ" ЄДРПОУ 37050612 з питань взаємовідносин з ПП "Кримспецтехнолоджи" ЄДРОПОУ 36693441 за січень 2011 р"від 11.05.2011 року №5871/23-4/37050612.

Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість, задекларованого за січень 2011 року у сумі 4166,67 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 №0005512301 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4167,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Матеріали справи свідчать, що в ході документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено, що податковий кредит позивача частково (на суму 4166,67 грн.) сформовано на підставі податкових накладних, виданих ПП "Кримспецтехнолоджи" (ідентифікаційний код 36693441). В ході перевірки також встановлено, що господарські операції позивача із ПП "Кримспецтехнолоджи" не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). У зв'язку із цим, податковий орган дійшов висновку про те, що вказані господарські операції не мали "товарного характеру" і засновані на нікчемних правочинах, вчинених без наміру створення правових наслідків, що ними обумовлювались.

Відповідно до бази даних податкового органу, податкової звітності та інших документів наданих для перевірки, встановлено укладення та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, не встановлено наявність у ПП "ЕЧКІ" власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

За цих обставин, податковий орган дійшов до висновку про нікчемність укладених між сторонами цивільно-правових договорів та, відповідно, отримання позивачем видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Отже, на підставі зазначеного відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, що господарські операції позивача і ПП "Кримспецтехнолоджи" були спрямовані на штучне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 01.05.2010 позивачем із ПП "Кримспецтехнолоджи" укладено договір надання послуг №48, за яким останнє зобов'язувалось надати послуги з прибирання приміщень, які використовуються позивачем для здійснення господарської діяльності (а.с. 17-27).

Первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Всі первинні документи, що підтверджують виконання вищезазначеного договору є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому факт надання позивачу вказаних послуг у січні 2011 року підтверджується актами здачі-приймання робіт від 31.01.2011 року №ОУ-0000004, №ОУ-0000005, журналами прибирання приміщень, сплата вартості послуг підтверджується платіжними дорученнями від 04.02.2011 року №8457 та №8458.

У січні 2011 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту 4166,67 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Кримспецтехнолоджи" (індивідуальний податковий номер 366934401092).

Згідно із розшифровкою суми податкового кредиту у розрізі контрагентів, віднесено до складу податкового кредиту 4166,67 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ПП "Кримспецтехнолоджи" (індивідуальний податковий номер 366934401092).

Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних у січні 2011 року позивач отримав від ПП "Кримспецтехнолоджи" наступні податкові накладні: №91 від 31.01.2011 року на суму ПДВ 2500,00 грн.; №92 від 31.01.2011 року на суму ПДВ 1666,67 грн., порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідачем про такі порушення не зазначено.

Слід зазначити, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Закону, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, якій є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до вимог Закону.

За даними акту перевірки ПП "Кримспецтехнолоджи" формував податковий кредит за результатами господарських операцій із ПП "Ечкі", стосовно яких податковий орган також дійшов висновку про їх "безтоварність" та нікчемність відповідних правочинів.

Недоречними вважаються посилання заявника апеляційної скарги на відсутність у ПП "Кримспецтехнолоджи" товарної бази, оскільки предметом договірних відносин між позивачем і ПП "Кримспецтехнолоджи" були послуги з прибирання приміщення.

Водночас, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування, оскільки податковим органом не надано жодного доказу того, що ПП "ЕЧКІ" є "ланкою" у ланцюгу постачання послуг, які є предметом договору позивача із ПП "Кримспецтехнолоджи".

Відповідно до підпункту14.1.185 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлений перелік об'єктів оподаткування, згідно із підпунктом "а" вказаного пункту об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Абзацами 1-4 пункту 198.2 та абзацами 1-2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім того, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з тим, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Судом першої інстанції досліджено обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що позивач підтвердив дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

Викладені в апеляційній скарзі твердження про відсутність у ПП "ЕЧКІ" власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень для здійснення будь-якого виду діяльності, не приймаються судовою колегією до уваги у зв'язку з їх недоведеністю тому не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення правил оподаткування.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Отже, доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування, тому зазначений висновок є передчасним і таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб, які проводили перевірку.

Судова колегія зазначає, що платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Несплата постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання податкових зобов'язань та порушення ними певних вимог податкового та іншого законодавства не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та заявлення бюджетного відшкодування.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем у порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, у тому числі, не надано доказів того, що позивач порушив вимоги діючого законодавства стосовно формування податкового кредиту, також не доведено нікчемність або визнання недійсними угод, укладених позивачем за вказаний податковий період, податкові зобов'язання і податковий кредит по яким відображені в податкових деклараціях.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обставини, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення не підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Судова колегія зазначає, що акт невиїзної документальної перевірки №5871/23-4/37050612 від 11.05.2011 " Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Корпорація "ФМ" ЄДРПОУ 37050612 з питань взаємовідносин з ПП "Кримспецтехнолоджи" ЄДРОПОУ 36693441 за січень 2011 р" не є по своєї суті рішенням суб'єкта владних повноважень, не породжує для платника податків настання певних юридичних наслідків, не є для нього обов'язковими та не впливає на його права та обов'язки. Тому правильним судовою колегією вважається висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання зазначеного акту невиїзної документальної перевірки №5871/23-4/37050612 від11.05.2011 нечинним, зважаючи на відсутність факту порушення прав позивача в цієї частині.

При таких обставинах, суд першої інстанції правильно частково задовольнив позовні вимоги, при цьому повно встановив обставини справи, дав їм вірну правову оцінку та не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим не підлягає задоволенню, постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2011 по справі № 2а-7409/11/0170 підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2010 по справі № 2а-7409/11/0170/4 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук