Ухвала

від 21.09.2011 по справі 2а-11907/10/6/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11907/10/6/0170

21.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Куліш Г.Е.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність № 29 від 16.09.11;

представник відповідача- Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекці АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 27.01.11 по справі № 2а-11907/10/6/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" Товариство з обмеженою відповідальністю "L'TMPIRE DU VIN" (вул. Л.Самариної 19,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська, 82-в,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Феодосії (правонаступник -Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція) від 27.01.2010 року № 0000042301/0, від 12.04.2010 року № 0000042301/1, податкових повідомлень-рішень Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції від 01.07.2010 року № 0000042301/2, від 20.09.2010 року № 0000042301/3, якими Дочірньому підприємству «Кримський Винний Дім»ТОВ DU VIN»визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 97468,95 грн. (в тому числі 64979 грн. -основного платежу та 32489, 95 грн. -фінансових санкцій)

Позовні вимоги вмотивовані положеннями п.7.4, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.7. статті 1, підпунктів 7.2.3., 7.2.6., 7.2.8. пункту 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року та пунктами 1,7,8 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244, що на думку позивача надають правових підстав вважати протиправними прийняті податкові повідомлення-рішення ДПІ, які підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2011 року позовні вимоги Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "L'ЕMPIREDUVIN" задоволені повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в місті Феодосії від 27 січня 2010 року № 0000042301/0, від 12.04.2010 року № 0000042301/1, податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції від 01.07.2010 року № 0000042301/2, від 20.09.2010 року № 0000042301/3, якими Дочірньому підприємству «Кримський Винний Дім»Товариства з обмеженою відповідальністю EMPIRE DU VIN»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97468,95 грн. (в тому числі 64979 грн. -основного платежу та 32489, 95 грн. -фінансових санкцій).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства Дочірньому підприємству «Кримський Винний Дім»Товариства з обмеженою відповідальністю EMPIRE DU VIN».

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу Севастопольського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Дочірньому підприємству "Кримський Винний Дім" Товариства з обмеженою відповідальністю "L'TMPIRE DU VIN" відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним.

Відповідач у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечив, не про дату, час та місце розгляду апеляційного розгляду сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 16.11.2009 року по 25.12.2009 року на підставі направлень від 16.11.2009 року № 658 та від 10.12.2009 року № 673, виданих Державною податковою інспекцією в м. Феодосії посадовими особами державної податкової інспекції в м. Феодосії було здійснено планову виїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім» Товариства з обмеженою відповідальністю «L"EMPIREDUVIN" код ЄДРПОУ 32945625 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.10.2009 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт № 2/2-31/32945625 від 11.01.2010 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім»Товариства з обмеженою відповідальністю »EMPIREDUVIN" код ЄДРПОУ 32945625 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.10.2009 року ».

Згідно зазначеного Акту перевірки було встановлено порушення позивачем приписів п.п. 7.2.6., п.п. 7.4.4. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 64979,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Феодосії від 27.01.2010 року № 0000042301/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 97468,95 грн. (в тому числі 64979 грн. -основного платежу та 32489, 95 грн. -фінансових санкцій).

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до ДПІ у м. Феодосіі із первинною скаргою на податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2010 року № 0000042301/0, в якій ставилося питання про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення повністю.

Рішенням Державної податкової інспекції в м. Феодосії від 01 квітня 2010 року № 1597/10/25-010 (отриманим позивачем 06 квітня 2010 року) первинну скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення -без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивачем на адресу Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим було направлено повторну скаргу, в якій ставилося питання про скасування спірного податкового повідомлення-рішення повністю. Рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 17.06.2010 року № 1357/10/25-023 повторну скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 01.09.2010 року № 8821/6/25-0515 повторну скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін.

З акту перевірки ДПІ у м. Феодосії № 2/2-31/32945625 від 11.01.2010 року "Про результати планової виїзної документальної перевірки Дочірнього підприємства «Кримський Винний Дім»Товариства з обмеженою відповідальністю »EMPIREDUVIN" код ЄДРПОУ 32945625 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.10.2009 р». вбачається, що відповідачем на стор. 66 Акту перевірки визначено, що згідно встановлених в Акті перевірки порушень податкового законодавства в частині завищення валових витрат підприємства послуги реклами продукції не відносяться до валових витрат підприємства та не пов'язані з його господарською діяльністю та у відповідності до приписів п.п 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) не підлягають включенню до складу податкового кредиту по ПДВ. Всього за цим порушенням ДПІ в м. Феодосії встановлено заниження з податку на додану вартість в розмірі 52737,43 грн.

Актом перевірки ДПІ в м. Феодосії встановлено порушення приписів п.п. 5.3.9. п. 5.3., п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем нібито було завищено валові витрати на витрати з розповсюдження рекламних матеріалів ТМ Ореанда (листівок) у сумі 245518,76 грн. В акті перевірки також зазначено, що вказані листівки розповсюджувалися в рамках проведення акції «Віва»найкрасивіші люди 2007, гірськолижному курорті «Буковель», в журналі «Кореспондент»№ 48/08. При цьому ДПІ в м. Феодосії зроблено висновок про те, що дії із розповсюдження листівок із інформацією про алкогольні напої в місцях продажу цих напоїв не є рекламою.

Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що зазначені висновки ДПІ в м. Феодосії не ґрунтуються на правильному застосуванні приписів Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 року № 270/96-ВР, п.п. 5.3.9. п. 5.3., п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 -ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із подальшими змінами та доповненнями) та п.п 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є виробником алкогольних напоїв, в тому числі під торговельною маркою «Ореанда»на підставі ліцензії № 208, виданої Департаментом САТ ДПА України з терміном дії з 06.09.04 року по 06.09.09. року, яка була чинною в перевіряємий період. Позивачу надано право на використання знаків для товарів та послуг (торговельної марки) «Ореанда»відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № 81261 від 27.08.2007 року, виданого Державним Департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та дозволу на використання знаків для товарів і послуг № ВСО 834045.

Реалізація алкогольних напоїв здійснюється позивачем згідно умов Договору комісії № 75 від 27.09.2004 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Мегаполіс», згідно умов якого алкогольна продукція надається для реалізації позивачем через комісіонера - ТОВ «ТБ «Мегаполіс». Реалізацію алкогольної продукції, наданої комісіонеру позивачем згідно вказаного договору, в тому числі алкогольної продукції під торговельною маркою «Ореанда»за періоди з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року, з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.04.2009 року по 31.04.2009 року підтверджено Звітами комісіонера від 31.10.2008 року, від 31.12.2008 року, 31 січня 2009 року, 31 березня 2009 року та 30.04.2009 року -ТОВ «ТБ «Мегаполіс»за вказані періоди, які наявні в матеріалах справи.

Також встановлено, що за період, що перевірявся, ДП «Кримський Винний Дім»ТОВ DU VIN" було укладено договір з ТОВ «Бренд Бенд»про надання рекламних послуг № 120 від 01.09.2004 року (із додатковими угодами щодо пролонгації договору). Надання рекламних послуг стосовно алкогольної продукції під торговельною маркою «Ореанда»здійснювалося Виконавцем за Договором в тому числі, за періоди: з 01.10.2008 року по 31.10.2008 року, з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року.

Так, виконання умов Договору Сторонами також було укладено Додатки до цього Договору, відповідно до змісту яких на Виконавця (ТОВ «Бренд Бенд») Замовником (позивачем) покладено обов'язки по розповсюдженню рекламних листівок про торговельну марку «Ореанда»з метою формування та підтримання обізнаності споживачів про продукцію під торговельною маркою «Ореанда», її популяризацію, стимулювання інтересу споживачів до продукції під торговельною маркою «Ореанда», підвищення, зміцнення лояльності (позитивного ставлення) споживачів до такої продукції та підвищення попиту та обсягів продажу вказаної продукції., та, як наслідок, отримання Замовником прибутку від продажу товарів, які виробляються Замовником. В таких Додатках також вказано кількість таких листівок, які мають бути розповсюджені Виконавцем за Договором. Відповідно до пункту 1.1. Договору про надання послуг № 120 від 01.09.2004 року передбачено, що Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Бренд Бенд») зобов'язується надати Замовнику комплексні послуги по організації та проведенню рекламної кампанії, передпродажних заходів (виготовлення та розповсюдження реклами) продукції Замовника, які Виконавець може надавати як самостійно, так із залученням третіх осіб.

На виконання умов Договору № 120 від 01.09.2004 року позивачем та Виконавцем за вказаним Договором -ТОВ «Бренд Бенд»складено та підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 187 від 31.10.2008 року, № 218 від 31.12.2008 року, № 7 від 31.01.2009 року, № 39 від 31.03.2009 року, № 58 від 30.04.2009 року, які були надані позивачем під час проведення перевірки ДПІ в м. Феодосії (копії наявні в матеріалах справи). Зазначені Акти підтверджують факт надання позивачеві Виконавцем послуг по розповсюдженню рекламних листівок про алкогольну продукцію під торговельною маркою «Ореанда».

Статтею 1 Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996 року № 270/96-ВР передбачено, що рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Тобто Законом України «Про рекламу»від 03.07.1996 року № 270/96-ВР передбачено, що рекламою є інформація про певну особу чи товар, розповсюджена у будь-який спосіб (тобто не встановлено обмежень щодо форм розповсюдження такої інформації) та встановлено призначення такої інформації: сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

З огляду на те, що на розповсюджуваних згідно Договору про надання рекламних послуг № 120 від 01.09.2004 року з ТОВ «Бренд Бенд»листівках містилася інформація про товар, виробником та продавцем якого є позивач (алкогольна продукція під торгівельною маркою «Ореанда»), сторонами договору обрано не заборонену чинним законодавством форму розповсюдження такої інформації - у вигляді листівки, а надання послуг ТОВ «Бренд Бенд»по розповсюдженню інформації про товар чи його виробника згідно умов вказаного Договору спрямовано на формування або підтримання обізнаності споживачів про алкогольну продукцію під ТМ «Ореанда». Крім того, на дослідженій судом першої інстанції рекламній листівці про алкогольну продукцію під торговельною маркою «Ореанда»міститься й текст попередження "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я", що відповідно до ч. 7 статті 22 Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996 року № 270/96-ВР є обов'язковою вимогою щодо супроводження реклами алкогольних напоїв чи знаків для товарів та послуг, під якими такі алкогольні напої випускаються.

В обґрунтування позиції стосовно неправомірності віднесення позивачем витрат на розповсюдження рекламних листівок до складу валових витрат ДПІ в м. Феодосії посилається на приписи ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу», відповідно до якого встановлено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою. Тобто Законом України «Про рекламу» встановлено, що саме розміщення інформації про товар або його виробника у місцях, де такий товар реалізується чи надається споживачеві не є рекламою.

В Договорах, укладених між ТОВ «Бренд Бенд»та позивачем чітко визначено, що предметом договору є надання ТОВ «Бренд Бенд»послуг по розповсюдженню рекламних матеріалів (листівок) щодо торговельної марки «Ореанда», що вказує на те, що розповсюдження таких листівок здійснюється з метою рекламування продукції під ТМ «Ореанда».

Законом України «Про рекламу»встановлено, що не є рекламою, по-перше, саме розміщення інформації (а не її розповсюдження, яке визначено в актах прийому-передачі виконаних робіт до Договору про надання послуг № 120 від 01.09.2004 року), по-друге: розміщення інформації у місцях, де здійснюється реалізація або надання товару споживачеві. Листом Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації від 01.01.2003 року «Про застосування окремих положень Закону України «Про рекламу»повідомлено наступне: «До статті 8 "Загальні вимоги до реклами" додано частину сьому такого змісту: "Розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, не вважається рекламою". У цьому випадку йдеться про інформацію про товар та/або його виробника, яка об'єктивно необхідна споживачу для здійснення свідомого вибору товару, його належного використання, захисту своїх споживчих прав тощо (інформація про дійсні споживчі якості товару, про порядок його використання, утилізації тощо, про належні дії споживача у тих чи інших випадках у зв'язку з придбанням та використанням товару, контактна інформація про виробника тощо)». Тобто в розумінні приписів ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу»законодавцем визначено, що не вважається рекламою розміщення об'єктивно необхідної інформації про товар, а не інформації, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес до товару чи його виробника, яка була розміщена на листівках, що розповсюджувалися згідно Договорів, укладених позивачем із ТОВ «Бренд Бенд». Більш того положення частини 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу»розповсюджуються лише на випадки розміщення інформації про товар чи виробника саме у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що розміщення рекламних листівок у журналі «Кореспондент»не є розміщенням інформації про товар під ТМ «Ореанда»в місці його реалізації чи надання споживачам, оскільки в журналі неможливо здійснити реалізацію чи надання товару. (Акт № 39 від 31.03.2009 року).

Крім того, в звітах про якість виконаних робіт (наданих послуг) по розповсюдженню рекламних матеріалів, які додавалися до договору із ТОВ «Бренд Бенд»та Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) чітко визначено місця розповсюдження листівок: а саме - гірськолижний курорт «Буковель», с. Поляниця, Івано-Франківська область, журнал «Кореспондент»№ 48/08, в межах проведення акції «Віва. Найкрасивіші люди України 2007».

Судова колегія зазначає, що поняття місця продажу алкогольних напоїв чітко визначено приписами абз. 11 ст. 1 Закону України «про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№ 481/95-ВР від 19.12.1995 року, відповідно до приписів якого місце торгівлі визначено як місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

В свою чергу згідно Актів прийому-передачі виконаних робіт до Договору № 120 між позивачем та ТОВ «Бренд Бенд»визначено географічні місця, в яких розповсюджувалися рекламні листівки, друковане видання (журнал «Кореспондент») та місце проведення акції. Також ДПІ в м. Феодосії не враховано й того, що згідно пункту (коду) 74.40.13. Державного класифікатору продукції та послуг, який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. N 822 визначено що до рекламних послуг віднесено послуги з розповсюдження рекламних проспектів та зразків. При цьому Законом України «Про рекламу»встановлено, що рекламні засоби - це засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача, тобто рекламний проспект або рекламна листівка повністю відповідають визначенню рекламного засобу, а отже розповсюдження рекламних листівок відповідає визначенню «реклами». Більш того, зазначені вище заходи також відповідають й ознакам передпродажних заходів стосовно товарів під торговельною маркою «Ореанда», які продаються позивачем, оскільки спрямовані на стимулювання попиту та підвищення обсягів продажу продукції під торговельною маркою «Ореанда».

Абзацем першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Крім того суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Таким чином, зважаючи на розміщення на рекламних матеріалах товарного знаку позивача, що відповідає законодавчо закріпленому визначенню реклами, судова колегія погоджується із тим, що висновок ДПІ в м. Феодосії про те, що розповсюдження таких листівок не є рекламним заходом згідно пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування підприємств»не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Згідно вищевказаного Договору про надання послуг № 120, додатків до нього та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)Виконавцем -ТОВ «Бренд Бенд»за завданням позивача було здійснено саме рекламні заходи стосовно алкогольної продукції під торговельною маркою «Ореанда», виробником якої є позивач та яка продається (надається для реалізації через комісіонера - ТОВ «ТБ «Мегаполіс») позивачем згідно умов договору комісії № 75 від 27.09.2004 р з ТОВ «ТБ «Мегаполіс».

Отже, витрати на розповсюдження реклами, зокрема, рекламних листівок, включаються до складу валових витрат платника податків на підставі підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 -ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із подальшими змінами та доповненнями).

ДПІ в м. Феодосії в Акті перевірки також встановлено й порушення приписів пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 -ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із подальшими змінами та доповненнями)., проте за текстом Акту перевірки не конкретизовано, в чому саме відповідач вбачив порушення позивачем вказаної норми Закону. Згідно з абзацем четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 -ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із подальшими змінами та доповненнями) визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідачем не заперечується, а судом досліджено, що на виконання умов Договору № 120 від 01.09.2004 року позивачем та ТОВ «Бренд Бенд»підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 187 від 31.10.2008 року, № 218 від 31.12.2008 року, № 7 від 31.01.2009 року, № 39 від 31.03.2009 року, № 58 від 30.04.2009 року, які оформлено у відповідності до вимог п. 2 ст .9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV та є первинними документами та фіксують факти надання позивачеві виконавцем - ТОВ «Бренд Бенд»послуг по розповсюдженню рекламних листівок з рекламною інформацією про алкогольну продукцію під торговельною маркою «Ореанда». Згідно з положенням "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року. №88 первинними документами є письмові докази, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозвіл адміністрації на їх проведення. Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996 первинний документ повинен мати наступні обов'язкові реквізити: назву документу, дату та місце складання, назву підприємства, від ім'я якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, її одиницю виміру, посадових осіб відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, які дають можливість ідентифікувати особу, яка приймала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, зазначене спростовує встановлене Актом перевірки ДПІ в м. Феодосії порушення з боку позивача приписів пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 -ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із подальшими змінами та доповненнями). Судом також встановлено, що послуги по розповсюдженню рекламних листівок оплачені позивачем ТОВ «Бренд Бенд»згідно платіжних доручень, наявних в матеріалах справи.

Факт надання послуг за договором № 120 від 01.09.2004 року також підтверджується обов'язковими документами податкового обліку, а саме податковими накладними, виписаними ТОВ «Бренд Бенд»та отриманими позивачем, а саме: від 29.10.2008 року № 379, від 31.12.2008 року № 436, від 31.01.2009 року № 12, від 31.03.2009 року № 79.

Судова колегія також зазначає, що доводи ДПІ в м. Феодосії щодо того, що вказані документи не дозволяють встановити зміст та обсяг господарської операції є необґрунтованими з огляду на те, що в цих Актах чітко зазначено зміст господарської операції -послуга по розповсюдженню рекламних листівок, що узгоджується із предметом Договору № 120 від 01.09.2004 року, вказано й обсяг такої господарської операції -1 послуга, вказано й виконавця за договором -ТОВ «Бренд Бенд», вказано місце складання кожного первинного документу, місце надання послуг.

За таких обставин судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що витрати на розповсюдження рекламних листівок про алкогольні напої під торговельною маркою «Ореанда»відносяться до складу валових витрат ДП «Кримський Винний Дім»ТОВ 'EMPIREDUVIN»згідно приписів п.п. 5.4.4. п. 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 -ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із подальшими змінами та доповненнями) та підтверджені первинними документами, отже позивачем не допускалося порушення приписів п.п5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94 -ВР в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із подальшими змінами та доповненнями). Суд також відзначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не враховано приписи пункту 5.11. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Судом встановлено, а позивачем доведено, що послуги та результати послуг, отриманих позивачем від ТОВ «Бренд Бенд»за договором №120 від 01.09.2004 року повністю пов'язані із господарською діяльністю позивача, оскільки являють собою рекламні та передпродажні послуги стосовно алкогольної продукції під торговельною маркою "Ореанда», яка продається позивачем.

Крім того, суми ПДВ були сплачені позивачем у зв'язку із придбанням послуг за договором № 120 від ТОВ "Бренд Бенд», а результати послуг використані в господарській діяльності позивача: факт надання послуг підтверджено Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 187 від 31.10.2008 року, № 218 від 31.12.2008 року, № 7 від 31.01.2009 року, № 39 від 31.03.2009 року, № 58 від 30.04.2009 року, результат надання послуг визначено в зазначених Актах - формування та підтримання обізнаності споживачів про продукцію під торговельною маркою «Ореанда», її популяризацію, стимулювання інтересу споживачів до продукції під торговельною маркою «Ореанда», підвищення, зміцнення лояльності (позитивного ставлення) споживачів до такої продукції та підвищення попиту та обсягів продажу вказаної продукції.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних, наданих ТОВ «Бренд Бенд», які наявні в матеріалах справи.

Таким чином судова колегія відзначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 52737,43 грн у зв'язку із придбанням послуг по розповсюдженню рекламних листівок про алкогольну продукцію під торговельною маркою «Ореанда».

Крім того, перевіркою також встановлено порушення позивачем приписів п.п. 7.2.6., п.п. 7.7., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями , внаслідок якого позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 12241,80 грн. Зазначені висновки зроблені відповідачем на підставі того, що, на його думку, позивачем неправомірно віднесено суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними постачальниками товарів (робіт, послуг) у минулих податкових періодах та включених до складу податкового кредиту за фактом отримання податкових накладних позивачем.

Судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції, що зазначені висновки відповідача є помилковими з наступних підстав.

Відповідно до приписів пункту 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Законом також передбачено й порядок включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду платником податків.

Так, право на податковий кредит платника податків виникає за правилом «першої події», а саме, або по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), що безпосередньо передбачено приписами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що до складу податкового кредиту з ПДВ в жовтні, листопаді та грудні 2008 року (періоди, які зазначено в Акті перевірки) в розділ податкових декларацій з ПДВ «Податковий кредит»підприємством включено суми податку на додану вартість, які на підставі приписів Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із подальшими змінами та доповненнями) підлягають включенню до складу податкового кредиту звітного періоду.

Також слід зазначити, що п. 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено момент, із яким Закон пов'язує право платника податків на включенням сум ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду: а саме по даті отримання платником податків податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), що і було зроблено ДП КВД у тих періодах, в яких підприємство отримало податкові накладні від контрагентів, вказаних на стор. 67,68 Акту перевірки. Відповідно до приписів підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Тобто в Законі міститься пряма норма, яка визначає достатню правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна.

Разом із тим, Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР містить імперативну норму, яка не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п. п. 7.4.5. пункту 7.4. статті 7Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, відповідно до яких «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)».

Тобто аналіз вищевказаних положень Закону дає підстави зробити висновок, що платник податків має право включити суми ПДВ до складу податкового кредиту саме по даті отримання податкової накладної.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР передбачається й відповідальність платника податків за включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, а саме відповідно до абз.2 п.п.7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону «про податок на додану вартість»визначено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. За таких обставин позивач, суворо дотримуючись приписів п. 1.7. статті 1, підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпунктів 7.4.1, 7.4.5. .п. 7.4,пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від контрагентів, вказаних на стор. 67, 68 Акту перевірки (ПП ОСОБА_7, ЗАТ «Феодосійський завод коньяків та вин», ПП «Ф «Мрия», СП «ТОВ «НТТ», ПП ОСОБА_8, ТОВ «Техноінженірінг», ТОВ «АнтаресКо», ТОВ «Євро Експрес») підтверджені зазначеними податковими накладними та відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних позивача за жовтень, листопаді та грудень 2008 року, які залучені до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та є єдиним документом бухгалтерського та податкового обліку, на підставі якого можливо відобразити суми ПДВ в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та в декларації з податку на додану вартість. Зазначене підтверджується й приписами абз .3 п. п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 ЗаконуЗакону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, відповідно до якого визначено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а також приписами підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону Про ПДВ, відповідно до якого податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд також зазначає, що у відповідності до приписів п.п. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, встановлено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Тобто реєстр виданих/отриманих податкових накладних є встановленою законодавством правовою формою фіксації факту та дати отримання платником податків податкових накладних, оскільки фіксація дати отримання податкової накладної безпосередньо передбачена приписами п.п. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. Зазначене підтверджується й приписами Пункту 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року № 244 (далі за текстом -Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Тобто вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу, пунктом 7 вказаного цього ж Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників в податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що отримані податкові накладні відображаються платником податків урозділі I реєстру ( у графі 2 згідно приписів пункту 9.2. Порядку) .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач за фактом отримання оригіналів податкових накладних відображав дату отримання таких податкових накладних в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за жовтень, листопаді та грудень 2008 року. Дата отримання податкових накладних позивачем також підтверджується і наданим позивачем журналом реєстрації вхідних податкових накладних. Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не містить жодної норми, яка б забороняла включати до складу податкового кредиту платника податків суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих покупцем товарів (робіт, послуг) у податковому періоді іншому, ніж період виписки (складання) податкової накладної постачальниками товарів (робіт, послуг), а навпаки містить імперативну норму (підпункт 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону), яка забороняє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними.

Також судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції щодо неправомірності висновку відповідача стосовно порушення позивачем приписів п.п.7.2.6. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Відповідно до абзацу 2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. В Акті перевірки визначено, що підприємством до ДПІ в м. Феодосії скарги щодо відмови з боку постачальника виписати податкову накладну або щодо порушення порядку її виписування не поступали.

При цьому судова колегія виходить із того, що нормативною підставою для подання заяв зі скаргами на постачальника є або відмова виписувати податкову накладну або порушення порядку її виписування постачальником. При цьому, в Акті перевірки факти виписування податкових накладних зафіксовані та підтверджені,а посилання на порушення порядку заповнення вищевказаних податкових накладних відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання у Акті перевірки та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях на те, що позивач не скористався правом на подання скарги до податкового органу як на підставу для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту того періоду, в якому такі податкові накладні були виписані постачальниками, а саме: посилання на приписи абз.2 п.п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР з боку відповідача є неправомірним з огляду на те, що відповідно до приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено наступне: «У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг)».

Тобто зазначеною нормою Закону визначено, що заяву зі скаргою на постачальника платник податку має право подати до органу державної податкової служби до податкової декларації з ПДВ виключно у разі відмови із боку постачальника надати податкову накладну на адресу контрагента, у якого виникає право на податковий кредит. Насамперед слід відзначити, що зазначеним пунктом Закону визначено право, а не обов'язок платника податків подання такої заяви зі скаргою на постачальника. По-друге, можливість подання такої скарги визначено лише за умови відмови постачальника надати на адресу покупця податкову накладну. При цьому відмова з боку постачальника товарів (робіт, послуг) у наданні покупцю оригіналу податкової накладної повинна бути конкретизована та визначена у певній формі, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не дозволяє органам державної податкової служби самовільно трактувати поняття «відмови від надання податкової накладної»та базувати власні висновки на припущеннях. Тобто орган державної податкової служби не має передбачених законодавством прав чи повноважень застосовувати поняття «відмова від надання постачальником податкової накладної»без підтвердження належними доказами наявності факту такої відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг).

Стосовно врахування в податковому кредиті звітного періоду податкових накладних минулих періодів по строках, то судова колегія звертає увагу на той факт, що Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає заборони на таке врахування. Згідно наказу ДПА України від 30.05.1997 р. №166 у розділі 2 Додатку №5 до декларації за поточний період вказується, що в ній відображаються податкові накладні, виписані в будь-які податкові періоди в межах, встановлених Законом строків давності, тобто трьох років. Зазначене узгоджується із приписами Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що платник податків має право скористатися своїм правом на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту у звітному періоді отримання податкових накладних.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач не припускався порушень приписів п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 , підпунктів 7.4.1, 7.4.5., п. 7.4, пункту 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Феодосії (правонаступник -Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція) від 27 січня 2010 року № 0000042301/0, від 12.04.2010 року № 0000042301/1, податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції від 01.07.2010 року № 0000042301/2, від 20.09.2010 року № 0000042301/3 не можуть бути визнати такими, що прийняті правомірно та обґрунтовано, на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Керуючись ч. 3 ст. 24, ст. 167, ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.01.2011 року по справі № 2а-11907/10/6/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук