Ухвала

від 17.04.2012 по справі 2а-15303/11/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15303/11/0170/19

17.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "СТРОЙ-ЦЕНТР 2"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.12.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 08.02.12 у справі № 2а-15303/11/0170/19

за позовом Приватного підприємства "СТРОЙ-ЦЕНТР 2" (вул. Київська, 115 а, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2012 адміністративний позов Приватного підприємства «СТРОЙ-ЦЕНТР-2»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 24.11.2011 № 0012062301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1368367,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 342092,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 24.11.2011 Державною податковою інспекцією в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі-відповівдач) винесено податкове повідомлення-рішення №0012062301 про донарахування Приватному підприємству «Строй-Центр 2»(далі- позивач) податку на додану вартість в сумі 1368367,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 342092,00 грн.

Передумовою донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 1368367,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 342092,00 грн. став акт №14943/23/2/36646029 від 20.10.2011 документальної невиїзної перевірки позивача з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з Приватним підприємством «Дорстройсервіс Крим»за грудень 2010року.

Перевіркою встановлено недодержання позивачем (вигодонабувач) в момент вчинення правочину вимог частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з Приватним підприємством «Дорстройсервіс Крим»та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 1368 367,00 грн.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, позивач та його контрагенти мають право вільного вибору як контрагента по угоді, так і виду та якості товарів, що ними придбаваються, а також право вільного вибору наступного розпорядження придбаним товаром продати його іншим особам, використовувати у власній виробничій діяльності и таке інше.

Як вбачається з матеріалів справи 07.12.2010 позивач (підрядчик) та Приватне підприємство «Дорстройсервіс Крим»(субпідрядник) уклали договір субпідряду № 01/12-2010 СП, відповідно до пункту 1.1якого підрядчик доручає, а субпідрядник виконує додаткові роботи капітального ремонту вулично-дорожньої мережі міста Сімферополя (вул. Толстого, вул. Тітова, вул. Гурзуфська, вул. Гоголя, вул. Москалева, вул. Євпаторійське шосе, вул. Воровського).

Пунктом 2.1 зазначеного договору встановлено, що сторони дійшли до згоди: вартість робіт визначається правилами визначення вартості будівництва згідно реформування і ціноутворення і взаємовідносин в будівництві ДБН.Д. 1-1-2000. При зміні вартості матеріалів і послуг договірна ціна може бути переглянута за згодою сторін і оформлена у письмовому виді.

Оплата за виконані роботи за цим договором здійснюється згідно форм КБ-2в, КБ-З в субпідрядником в строк до 10 днів з моменту підписання форм КБ-2В замовником (пункт 2.2. договору субпідряду № 01/12-2010 СП від 07.12.2010).Вартість договору складає 10 516 897, 11 грн., у тому числі- податок на додану вартість -1752 816,19грн. (пункт 2.3 договору субпідряду № 01/12-2010 СП від 07.12.2010).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що сторонами підписано акти прийняття виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в за грудень 2010року, за січень 2011 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт /і витрат/ за формою КБ-3 за грудень 2010 року, за січень 2011 року.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як свідчать матеріали справи Приватним підприємством «Дорстройсервіс Крим»виписані податкові накладні № 198 від 23.12.2010 на суму 9 121 897,11 грн., в тому числі податок на додану вартість- 1520316,18 грн.,№ 200 від 30.12.2010 на суму 995 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 165833,33 грн. Платіжним дорученням №109 від 24.12.2010 на суму 9521897,11 грн. позивач здійснив оплату за капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі міста Сімферополя за договором № 01/12-2010 СП від 07.12.2010 і рахунку 219 від 23.12.2010, в тому числі податок на додану вартість - 1586982,85 грн. Сума податку на додану вартість за зазначеною угодою була включена позивачем до податкового кредиту і відображена в декларації за грудень 2010 року.

Слід зазначити, що на час проведення позивачем даної господарської діяльності, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що договір субпідряду № 01/12-2010 СП від 07.12.2010, укладений між позивачем та Приватним підприємством «Дорстройсервіс Крим», був виконаний реально, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, в акті перевірки №14943/23/2/36646029 від 20.10.2011 зазначено, що за даними комп'ютерної бази «Перелік платників податку на додану вартість за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», яку використовують податкові органи для визначення «благонадійності»відповідного підприємства, контрагент позивача- Приватне підприємство «Дорстройсервіс Крим»має стан «0», що за даними податкового органу означає відсутність будь-яких ознак фіктивності.

Не визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі про недодержання позивачем (вигодонабувач) в момент вчинення правочину вимог частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених по ланцюгу з Приватним підприємством «Дорстройсервіс Крим»(ЄДРПОУ 34671363) у зв'язку з недоведеністю.

Судова колегія звертає увагу на те, що реальність та фактичність виконаних робіт підтверджено зустрічними перевірками Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим з питання документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між позивачем та Головним управлінням капітального будівництва при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим за період з 01.01.2010 по 31.07.2011, за результатами яких складено довідки №06-31/148 від 09.09.2011 та №06-31/165 від 07.10.2011. Будь-яких порушень з боку позивача зазначеними перевірками не встановлено.

Висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та визнання даних, наведених в декларації з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними - не відповідають вимогам статей 215, 216 Цивільного кодексу України.

Недоречними визнаються посилання заявника апеляційної скарги на частину першу статті 203, статтю 215, частину першу статті 216 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Судова колегія зазначає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання додаткової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту. Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагента.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився ой факт, що невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. Невиконання будь-яким контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки лише щодо цієї особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права віднесення сплачених ним у ціні робіт відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розмірі податкового кредиту.

Законодавством не передбачено і не визначено обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини. Підприємство не має права вимагати від контрагентів подібної інформації. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються лише взаємовідносини між учасниками операції, на підставі якої внесено відомості до податкового обліку.

Крім того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку Приватним підприємством «Дорстройсервіс Крим»відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.

Судова колегія відмічає, що позивач при проведені господарської операції зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальником підприємства по ланцюгу необхідних сум податку на додану вартість до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статі 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надано доказів будь-яких умисних дій з боку посадових осіб позивача стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, про те, що позивач мав достатні і передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника податку на додану вартість до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Проте відповідачем в порушення вимог «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних та виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, не вказано , які первинні документи на момент перевірки у позивача відсутні, яких господарських операцій стосуються, не зазначено , які документи позивача досліджувались під час перевірки, з яких встановлено порушення, не вказано інші докази наявності порушення.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками невиїзної документальної перевірки позивача з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з Приватним підприємством «Дорстройсервіс», ЄДРПОУ 34671363, та і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні №0012062301 від 24.11.2011 фінансових санкції в сумі 342092,00грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2012 у справі № 2а-15303/11/0170/19 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко