Рішення

від 26.04.2012 по справі 16/5025/294/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2012 р.Справа № 16/5025/294/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна", м. Славута Хмельницької області

до Фермерського господарства „Діоніс", с. Івашківці Новоушицького району

про стягнення 113 233,47 грн., з яких 90 720,00 грн. основного боргу, 15 966,72 грн. інфляційних нарахувань та 6 546,75 грн. 3% річних

Суддя В.В. Магера

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 113 233,47 грн., з яких 90 720,00 грн. основного боргу, 15 966,72 грн. інфляційних нарахувань та 6 546,75 грн. 3% річних за невиконання останнім зобов'язань по договору поставки №1019н від 19.02.2009р.

Представник позивача в засідання суду 25.04.2012р. не з`явився, проте в засіданні суду 17.04.2012р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. При цьому наголосив, що заборгованість відповідача визначено за невиконання умов договору №1019 н від 19.02.2009 р.

В наданих 17.04.2012р. письмових поясненнях вважає, що відзив відповідача не стосується позовних вимог по даній справі, звертає увагу суду на те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не стосується даної справи та договору поставки №1019н від 12.09.2009 року.

Крім того вважає, що заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог погашається однорідна заборгованість між сторонами за іншими договорами які не є предметом розгляду даної справи.

Вказує, що акт звірки взаєморозрахунків не можна вважати доказом оплати або зарахування заборгованості, оскільки в останньому зазначено, що заборгованість за договором поставки на суму 90 720,00 погашається на суму 12 582,92 гривень, однак в акті не має опису зустрічної заборгованості, та не зазначено на якій юридичній підставі ця заборгованість погашається на 12 582,92 гривень. Крім того акт звірки взаєморозрахунків датований 30.06.2010 року, однак після цього між сторонами вбувались господарські операції (поставка товару та його оплата).

Звертає увагу суду на те, що в договорі оплата за отриманий товар передбачена у вигляді грошових коштів.

Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив, про причини неявки не повідомив, проте на адресу суду направлено відзив від 02.04.2012р., в якому зазначається про те, що розглянувши матеріали заяви ТОВ „Суффле Агро Україна" про зарахування зустрічних однорідних вимог до ФГ „Діоніс" відповідач заперечує у задоволені даних вимог із наступних причин:

1. Згідно з договором №1019 ТОВ „Сффле Агро Україна" здійснювало на адресу ФГ „Діоніс" поставки насіння і засобів захисту. Борг фермерського господарства по даних поставках становив 78137,08грн., що підтверджується актом взаєморозрахунків №891 від 30.06.10 р. Після складання акта взаєморозрахунків ТзОВ „Суффле Агро Україна" більше ніяких поставок фермерському господарству не здійснювала.

2. ФГ „Діоніс" здійснило поставки ячменю товариству у кількості: пивоварного з компенсацією транспортних витрат -55 890 кг на суму 101 725,39 грн. (накладна №15 від 20.08.2010 р., копія додається), ячменю 3-го класу з компенсацією транспортних витрат 192 860 кг на суму 283 523,49 грн. (накладна №16 від 20.08.2010р. копія додається)

3. Всього ФГ „Діоніс" повинно отримати коштів за здану продукцію - 385 248 грн. ТзОВ „Суффле Агро Україна" перерахувало суму 388 488,47 грн., що на 3 239,59 грн. більше, ніж необхідно було перерахувати за здану продукцію. Отже, вважає, що борг фермерського господарства перед товариством становить 3 239,59 грн. переплати і 78 137,08 грн. борг згідно акта звірки. Тому разом увесь борг виходить - 81 376,67грн. (3239,59 + 78137,08=81376,67грн.)

ФГ „Діоніс" просить врахувати, що згідно наявних товаротранспортних накладних (копії додаються), товариство приймало весь ячмінь пивоварним. При перерахуванні грошей товариство 192 860 кг пивоварного ячменю зарахувало як ячмінь 3-го класу, знизивши відповідно ціну. Фермерське господарство про прийняття пивоварного ячменя 3-м класом не було повідомлене, що є порушенням договору. Факт приймання ячменю 3-м класом виявив відповідач, при приїзді на завод для звірки.

Після виявлення факту, що ячмінь приймається не пивоварним, було припинено поставку ячменю. Залишки ячменю було реалізовано на Балинський ХПК, де він був згідно аналізу прийнятий пивоварним.

Тому вимоги ТОВ „Суффле Агро Україна" стягнути 3% за не виконання зобов'язань по договору поставки та інфляційні нарахування відповідач вважає необґрунтованими.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна" м. Славута як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР станом на 05.03.2012р.

Фермерське господарство „Діоніс" с. Івашківці Новоушицького району як юридична особа значиться в ЄДР згідно Витягу №566955 від 20.12.2011р.

12.02.2009р. між ТОВ „Суффле Агро Україна" (продавець) та ФГ „Діоніс" (покупець) було укладено договір поставки ячменю №1019н, згідно якого продавець продає, а покупець купує насіння ячменю пивоварного (товар). (п.п.1.1 договору).

Згідно п.3.1, 3.3. договору передбачено, що товар, вказаний в договорі, реалізується покупцю за фактом готовності товару. Насіння постачається на умовах EXW (місце поставки -складські приміщення продавця) та вивозиться транспортом покупця. Базис поставки застосовується у відповідності до Інкотремс-2000р.

Базова ціна на товар, що підлягає поставці за даним договором, встановлюється в Додатку №1за одну тонну на умовах поставки EXW (складські приміщення продавця). Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, відсутність пошкоджень, і у випадках виявлення -негайно повідомити про це продавця. Товар вважається переданим по кількості і якості за умови підписання товарно-транспортної накладної покупцем. (п.п.4.1, 5.1, 5.2 договору).

Додатком №1 до договору №1019Н від 12.02.2009р. сторони погодили вартість товару в сумі 90 720,00 грн. та зазначили, що платіж в сумі 90 720,00 грн. сплачується покупцем до 30 вересня 2009р. (п.2 додатку №1).

На виконання умов договору та додатку №1, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 90 720,00 грн. по видатковій накладні №S-00000073 від 18.02.2009р. по довіреності від 18.02.2008р. №302575 через ОСОБА_3 Вказані накладна та довіреність підписані представниками сторін та скріплені печатками.

16.01.2012р. позивач направив на адресу відповідача за вих.№95 заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою підтвердив, що після зарахування ФГ „Діоніс" має заборгованість перед ТОВ „Суфле Агро Україна" за договором №1019н від 12.02.2009р. на суму 90 720,00 грен. та 11 005,39 грн. заборгованості за договором №1019 з1 від 19.02.2009р. Всього за двома договорами заборгованість становить 101 725,39 грн.

Оскільки відповідач зобов'язання щодо оплати товару належним чином не виконав, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача 113 233,47 грн., з яких 90 720,00 грн. основного боргу, 15 966,72 грн. інфляційних нарахувань та 6 546,75 грн. 3% річних згідно поданих в матеріали справи розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про таке:

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить в ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи слідує, що зобов'язання по договору поставки ячменю від 12.09.2009р. №1019н позивач виконав в повному обсязі, провівши поставку товару в кількості, в терміни та по ціні, що передбачалось додатком №1 до договору на загальну суму 90 720,00 грн., що підтверджено видатковою накладною №S-00000073 від 18.02.2009р. по довіреністю від 18.02.2008р. №302575.

При цьому доказів про сплату відповідачем у встановлені строки боргу в сумі 90 720,00 грн. суду не було подано, доводи позивача не спростовано.

Доводи відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, проведених сторонами, та відповідно, зменшення суми боргу, судом до уваги не приймається, оскільки згідно вказаної заяви №95 від 16.01.2012р. після проведених зарахувань однорідних вимог заборгованість по договору від 12.09.2009р. №1019н залишилась незмінною і становила 90 720,00 грн. Щодо решти боргу, які виникли по інших договорах, та проведені по них проплати, то такі твердження судом до уваги не приймаються, оскільки останні не є предметом даного спору.

Посилання відповідача на часткову оплату боргу в сумі 1 172,62 грн. судом до уваги не береться, оскільки є предметом іншого спору по справі №17/5025/299/12 про стягнення заборгованості по договору №1019з1 від 19.02.2009р.

Посилання відповідача на акт звірки від 30.06.2010р., яким зазначено про часткове погашення заборгованості, судом оцінюється критично, оскільки акт звірки розрахунків в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV не є первинним документом фінансової звітності, а лише фіксує стан розрахунків між господарюючими суб'єктами на певний період часу.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 15 966,72 грн. за період з жовтня 2009р. по лютий 2012р. та пеню в сумі 6 546,75 грн. 3% річних за період прострочення з 01.10.2009р. по 25.02.2012р.

Судом перевірені подані позивачем розрахунки сум інфляційних та 3% річних та приймаються як такі, що обраховані правомірно, відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються із вимогами ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме: в розмірі 90 720,00 грн. основного боргу, 15 966,72 грн. інфляційних нарахувань та 6 546,75 грн. 3% річних, всього в сумі 113 233,47 грн.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати у справі належить покласти на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст.1, 2, 4 5 , 12, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна", м. Славута Хмельницької області до Фермерського господарства „Діоніс", с. Івашківці Новоушицького району про стягнення 113 233,47 грн., з яких 90 720,00 грн. основного боргу, 15 966,72 грн. інфляційних нарахувань та 6 546,75 грн. 3% річних задовольнити.

Стягнути із Фермерського господарства „Діоніс", с. Івашківці Новоушицького району, вул. Центральна,32 (код ЗКПО 21333831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна", м. Славута Хмельницької області, Острозька,138 (код ЗКПО 34863309) 90 720,00 грн. (дев'яносто тисяч сімсот двадцять гривень 00 коп.) основного боргу, 15 966,72 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень 72 коп.) інфляційних нарахувань, 6 546,75 грн. (шість тисяч п'ятсот сорок шість гривень 75 коп.) 3% річних, 2 265,00 грн. (дві тисячі двісті шістдесят п'ять гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2 - позивачу (30000, м. Славута, вул. Острозька, 138 - рекоменд. з повід.);

3 - відповідачу (32623, с. Івашківці Новоушицького району, вул. Центральна, 32 - рекоменд. з повід.).