Постанова

від 17.11.2008 по справі 07/159-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/159-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2008 р.                                                           Справа № 07/159-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. ,  Шевель О. В.

при секретарі Черкашиній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Комаров О.Д.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного вищого закладу «Харківський інститут кадрів управління», м. Харків (вх. № 2411 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.08 р. по справі № 07/159-08

за позовом Приватного вищого закладу "Харківський інститут кадрів управління" м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Адвокатська фірма "Омега" м. Харків

про стягнення 1354,00 грн.                                                                 

встановила:

У липні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 1354,00 грн. збитків, завданих невиконанням відповідачем договору № 48/п ВІД 29.08.2006Р., а також просив суд стягнути з останього судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2008 р. по  справі            № 07/159-08 (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2008 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому позивач, зокрема, зазначає, що неспроможність позивача виконати свій обов'язок по передачі документів, передбачених пунктом 2.1.1 Договору настала з вини відповідача та пов'язана з неможливістю зв'язатися з ним через його фактичну відсутність за юридичною адресою, вважає, що саме відповідач не виконав ні обов'язку по отриманню від позивача документів, передбачених пунктом 2.1.1 Договору, ні обов'язків, передбачених пунктами 2.2.1 та 2.2.2  даного Договору та навіть не приступив до їх виконання та не прийняв жодних заходів по належному виконанню зобов'язання.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.                                     

Колегія суддів, беручи до уваги наявність в справі доказів належного повідомлення сторін про розгляд справи, а також враховуючи, що в матеріалах справа достатньо документального обґрунтування для вирішення господарського спору по суті, вважає за доцільне розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101  Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

29.08.2008р. між сторонами по справі укладено договір № 48/П, відповідно до умов якого Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (відповідач) виконує науково-дослідницькі роботи, розробляє та передає належним чином оформлену документацію з енергетичної паспортизації об'єктів замовника (позивача).

Позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу 1 354,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 154 від 19.09.06р. та № 169 від 04.10.06р..

Пунктами 3.1 та 3.2 вказаного договору передбачено, що виконавець приступає до виконання робіт за даним договором з моменту передачі документів за переліком і у строки, вказані в а. 2.1.1 Строк виконання робіт виконавцем встановлюється на протязі 30 днів з моменту передачі документів, вказаних в п. 2.1.1, виконавцю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 354,00 грн. збитків місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не виконав у строк протягом 10-ти днів з моменту підписання договору № 48/П від 29.08.06р. умови п. 2.1.1. договору та не надав відповідачу вказані у даному пункті документи, через що відповідач не мав можливості виконати свої зобов'язання за даним договором, та керуючись ч. 4 ст. 612 та ст. 613 Цивільного кодексу України, визнав позивача таким, що з 09.09.06р. прострочив виконання зобов'язання.  На підставі таких встановлених обставин суд першої інстанції вважає, що позивачем не доведено суду протиправність поведінки відповідача, а також не доведено наявність вини відповідача у невиконанні зобов'язань за вказаним договором, що, за висновками суду, позбавляє позивача права вимагати стягнення з відповідача збитків.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть  спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх документальне та матеріальне обґрунтування; доводи наведені в оскаржуваному рішенні стосовно вини позивача у невиконання зобов'язання, колегія суддів визнає неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови позивачу у заявленої ним до стягнення суми збитків в розмірі 1 354,00 грн., оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з'ясував дійсні обставини справи в їх сукупності, не дав належну оцінку умовам спірного договору та не вірно застосував норми матеріального права до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

В даному випадку зобов'язання виникає з двостороннього договору № 48/П від 29.08.2008р.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. За змістом спірного договору і позивач, і відповідач наділяються відповідними правами та обов'язками.

Відтак обов'язку позивача надати відповідачу документи, передбачені п. 2.1.1 Договору, кореспондує обов'язок відповідача вказані документи прийняти. Без виконання свого обов'язку відповідачем, позивач не в змозі виконати свій обов'язок по передачі документів, передбачені п. 2.1.1 Договору.

В даному випадку, позивачем були вжиті необхідні заходи з передачі документів відповідачу, але останній їх фактично не отримав, оскільки за вказаною в договорі адресою він не знаходився, про зміну свого місцезнаходження позивача не повідомляв.

Неспроможність позивача виконати свій обов'язок по передачі документів, передбачених п. 2.1.1 Договору, не з власної вини підтверджується ухвалами  місцевого господарського суду  від 18.08.08р. та від 09.09.08р., а також в оскаржуваному рішенні, де встановлюється факт неможливості зв'язатися з відповідачем через фактичну відсутність його за юридичною адресою (м. Харків, вул. Енгельса, буд. 29-А), зазначеною як в самому договорі № 48/П від 29.08.06р., так і у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса її органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Водночас чинне законодавство, в тому числі Господарський процесуальний кодекс, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі, а в разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає її місцезнаходження, визначеному згідно з законом, і дана особа не довела про це до відома, то всі правові наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. Отже, позивач не повинен приймати заходи по розшуку відповідача і причини неотримання відповідачем надісланих на його адресу повідомлень та ухвал суду не мають юридичного значення.

За таких обставин, на думку колегії суддів,  вина позивача в неможливості виконати свої зобов'язання по передачі документів, передбачених п. 2.1.1 Договору, відсутня, адже ним були прийняті усі залежні від нього заходи щодо виконання своєї частини зобов'язання.

Для прострочення  кредитора, в розумінні ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України,  необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення (вина, протиправність поведінки, наявність шкоди та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що наступила). Жодних з перерахованих елементів в діях позивача немає.

Проте, саме відповідач не виконав свій обов'язок по отриманню від позивача документів, передбачених п. 2.1.1 Договору, та передбачених п.п. 2.2.1 та 2.2.2 Договору та навіть не приступив до їх виконання і не прийняв жодних заходів по належному виконанню зобов'язання.

За таких обставин, протиправність поведінки відповідача полягає у невиконанні їм умов договору, а саме: неотриманні їм документів, передбачених у пункті 2.1.1 Договору № 48/П та невиконанні покладених на нього п.п. 2.2.1 та 2.2.2 зазначеного Договору зобов'язань.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 615 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 48/П у випадку, якщо на протязі 30 днів з моменту укладення договору Замовник не передає Виконавцю документацію, передбаченою п. 2.1.1 договір вважається розірваним.

Внаслідок того, що передбачена умовами договору документація не була передана відповідачу, договір № 48/П від 29.08.2006 року слід вважати розірваним, наслідком чого може бути двостороння реституція і припинення всіх інших правовідносин, що випливають з цього договору з повною компенсацією сторонами негативних наслідків, пов'язаних з розірванням договорів.

Відтак грошові кошти у розмірі 1 354,00 грн. підлягають поверненню позивачу незалежно від виконання останнім п. 2.1.1 Договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не надав належної оцінки наведеним обставинам, не з'ясував причини невиконання умов договору, наявність вини в діях відповідача та ухилення його від виконання договірних зобов'язань і не звернув уваги на правові наслідки невиконання ним умов договору.

З врахуванням викладеного, відмова суду в стягненні з відповідача коштів у розмірі 1 354,00 грн. є необґрунтованою та суперечить нормам чинного законодавства, оскільки  позивач на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надав правове обґрунтування з посиланням на належні докази, які знаходяться в матеріалах справи, що свідчать про правомірність позовних вимог.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що в свою чергу підтверджується вищевказаним.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2008 року по справі             № 07/159-08 скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 610, 611, 613, 615 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного вищого закладу «Харківський інститут кадрів управління», м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2008 року по справі          № 07/159-08 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні  вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична Адвокатська фірма «Омега», м. Харків (61012, м. Харків, вул. Енгельса, 29-А, код ЄДРПОУ 32563013) на користь  Приватного вищого закладу «Харківський інститут кадрів управління», м. Харків  (61105, м. Харків. Вул.. Киргизька, 15, код, ЄДРПОУ 34332245) 1354,00 грн. збитків, витрати  по сплаті держмита у розмірі 153,00 грн. та 118,00 грн. –вартість послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Шевель О. В.