Рішення

від 24.04.2012 по справі 5009/1055/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/40/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.12 Справа № 5009/1055/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка»(юридична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 22А-76; поштова адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 141)

до Комунального підприємства «Сприяння»(69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3)

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 -довіреність б/н від 04.04.2012 р.

ОСОБА_2 - довіреність б/н від 04.04.2012 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марка»звернулося в господарський суд із позовом про стягнення з Комунального підприємства «Сприяння»суми 8923,20 грн. основного боргу за ліцензійним договором № 32 від 01.03.2006 р.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами ліцензійного договору № 32 від 01.03.2006 р., позивачем було передано відповідачу не виключні ліцензії на загальну суму 8923,20 грн., що підтверджується Актами постачання програмного забезпечення «ВІРТУОЗ»від 15.04.2008 р. на суму 4461,60 грн. та від 18.07.2008 р. на суму 4461,60 грн. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав. У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з Претензією про сплату боргу. Після отримання Претензії відповідач розрахунки за Договором так і не здійснив. Посилаючись на приписи статей 1, 2, 252, 253, 526, 530, 610 ЦК України та ст. 193, 218 ГК України та умови ліцензійного договору № 32 від 01.03.2006 р., позивач просить позов задовольнити та стягнути на його користь 8923,20грн.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2012 р. порушено провадження у справі 5009/1055/12, розгляд якої призначено на 24.04.2012 р.

За клопотанням представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Надав двосторонній Акт звірки взаємних розрахунків сторін станом на 10.04.2012 р.

Відповідач - КП «Сприяння» - вимоги суду, викладені в ухвалі від 20.03.2012 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів, не виконав, повноважного представника в судове засідання не направив. Натомість, надіслав письмове клопотання (вих. б/н, б/д), в якому, посилаючись на перебування керівника підприємства у додатковій відпустці для складання державних іспитів в Запорізькому державному університеті, просить перенести слухання справи на інший день.

Розглянувши клопотання відповідача, суд залишає його без задоволення, як процесуально безпідставне.

Посилання відповідача на перебування керівника підприємства у відпустці через складання державних іспитів не є в розумінні ст. 77 ГПК України належною підставою для відкладення розгляду справи зважаючи на той факт, що відповідачем у справі є юридична особа (але не посадова особа).

З моменту порушення провадження у справі (20.03.2012 р.) до дати призначення справи до слухання (24.04.2012 р.), сплив значний проміжок часу (більше місяця).

Перебування директора у відпустці з 09.04.2012 р. не могло бути перешкодою відповідачу для підготовки та направлення до суду письмового відзиву на позов та доказів в обґрунтування своїх заперечень (при наявності таких) протягом цього часу.

До того ж, згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

В даному випадку, відповідач (КП «Сприяння»), у разі перебування директора у відпустці, мав право направити іншого повноважного представника для участі в судовому засіданні 24.04.2012 р. для представництва своїх інтересів.

При цьому, суд зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Статтею 75 ГПК України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В даному випадку, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представника сторони не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Крім того, в судовому засіданні 24.04.2012 р. представником позивача було надано двосторонній Акт звірки взаємних розрахунків сторін - станом на 10.04.2012р., за підписом повноважних представників позивача та відповідача, з якого слідує, що наявність суми боргу за ліцензійним договором № 32 від 01.03.2006 р. в розмірі 8923,20грн., яку позивачем заявлено до стягнення, відповідач підтвердив.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду спору по суті, відсутність перешкод у розгляді позовної заяви ТОВ «Марка», суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 24.04.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.03.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марка»(Ліцензіаром, позивачем у справі) та Комунальним підприємством «Сприяння»(Ліцензіатом, відповідачем у справі) було укладено ліцензійний договір № 32 (надалі -Договір), за умовами якого, Ліцензіар зобов'язався передати Ліцензіату не виключні ліцензії на використання копій програмного продукту «ВІРТУОЗ»згідно зі Специфікацією № 1, а Ліцензіат зобов'язався прийняти не виключні ліцензії на використання копій програмного продукту та сплатити визначену Договором грошову суму за отримання Ліцензії.

Відповідно до пункту 4.5 Ліцензіат після видачі Ліцензій та передачі Ліцензіаром Програмного продукту, підписує Акт приймання-передачі Програмного продукту, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно із п. 5.1 Договору вартість однієї Ліцензії складає 4461,60 грн.

Остаточний розрахунок по даному Договору Ліцензіат зобов'язується здійснити до 31.12.2010 р. (п. 5.3 Договору).

Також, до Договору сторонами було укладено Додаткові угоди: № 19 від 11.04.2008р. та № 23 від 18.07.2008 р., пунктом 1.5 яких, сторонами було узгоджено, що Ліцензіат зобов'язується здійснювати платежі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Ліцензіара протягом 3-х місяців з моменту поставки Ліцензій, а Ліцензіар зобов'язується за письмовою заявкою надавати необхідну кількість ліцензій.

За умовами п. 9.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повної оплати Ліцензіатом вартості Ліцензій по даному Договору - до 31.12.2010 р.

Як підтверджується матеріалами справи, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином, що підтверджується двосторонніми Актами постачання програмного забезпечення «ВІРТУОЗ»від 15.04.2008 р. на суму 4461,60 грн. та від 18.07.2008 р. на суму 4461,60 грн., всього на суму 8923,20 грн.

Проте, з боку відповідача, договірні зобов'язання належним чином виконані не були. У встановлений Договором строк відповідач отримані ліцензії не сплатив.

У зв'язку з чим, на адресу відповідача позивачем була направлена Претензія (вих. № 12/12-01 від 12.12.2011 р.) з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 8923,20 грн. та пеню протягом місяця з дати отримання Претензії.

У відповідь на Претензію позивача, відповідач, листом від 11.01.2012 р. за вих. № 4 повідомив, що він не відмовляється від сплати боргу, але просить позивача надати більший строк для виконання своїх фінансових зобов'язань.

Позовна вимога про стягнення з КП «Сприяння»суми 8923,20 грн. основного боргу, стала предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 -175 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що в квітні та липні 2008 р. позивач передав відповідачу не виключні ліцензії на використання програмного продукту «ВІРТУОЗ»за ліцензійним договором № 32 від 01.03.2006 р.

За умовами пункту 5.3 Договору остаточний розрахунок КП «Сприяння»зобов'язано провести до 31.12.2010 р.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання. Долучені до матеріалів справи Акти постачання програмного забезпечення «ВІРТУОЗ»(№ 1 від 15.04.2008 р. та № 1 від 18.07.2008 р.) підписані уповноваженими представниками сторін та засвідчені печатками обох підприємств.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати, всупереч вимог закону та умов Договору належним чином не виконав, вартість отриманих ліцензій не оплатив.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з КП «Сприяння»суми 8923,20 грн. основного боргу правомірною та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

До того ж, сума боргу підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки взаєморозрахунків сторін, згідно якого, станом на 10.04.2012 р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 8923,20 грн. Акт звірки засвідчений підписами уповноважених осіб сторін та печатками обох підприємств.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за договором № 32 від 01.03.2006 р.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Сприяння»(69037, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3, ЄДР 32372438, рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марка»(юридична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Новгородська, 22А-76; поштова адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 141, ЄДР 20473108, рахунок № 26002031558700 у АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) суму 8923 (вісім тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 20 коп. основного боргу та суму судового збору в розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 26.04.2012 р.

Суддя М.В. Мірошниченко