Ухвала

від 26.04.2012 по справі 8/176/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

У Х В А Л А

26.04.12 Справа № 8/176/2011.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "TVT", м. Київ,

до Селянського (фермерського) господарства "Наталі", м. Сватове Луганської області, -

про стягнення 1967 грн. 17 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –представник не з‘явився;

від відповідача –представник не з‘явився;

від органу виконання судових рішень - Відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції Луганської області –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть справи: 08.11.11 року позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "TVT" (далі - ТОВ "TVT") звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (вих. № 31-1/10 від 31.10.11 року) та заявив вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 445,90 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 1521,27 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем обов'язку сплатити вартість товару у сумі 7968,14 грн., отриманого ним від позивача на підставі видаткової накладної № РН-00478 від 07.12.09 року; зазначену суму було стягнуто з відповідача на підставі рішення господарського суду Луганської області від 22.08.11 року по справі № 8/116/2011.

Рішенням суду від 08.12.11 позов по справі №8/176/2011 задоволено у повному обсязі.

З метою його примусового виконання на користь стягувача судом 29.12.11 року видано наказ № 8/176/2011 від 23.12.11 року на загальну суму 2305,17 грн. (445,90 грн. + 1521,27 грн. + 102,00 грн. + 236,00 грн.).

29.03.12 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою (вих. № 26-2/03 від 26.03.12 року) на дії Відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції Луганської області (далі –ВДВС), в якій просить суд:

відновити ТОВ "TVT" строк для подання скарги на дії ВДВС щодо виконання наказу господарського суду Луганської області від 23.12.11 року по справі № 8/176/2011;

визнати дії ВДВС щодо виконання наказу господарського суду Луганської області від 23.12.11 року по справі № 8/176/2011 протиправними та незаконними;

скасувати постанову ВДВС Сватівського РУЮ Луганської області від 22.02.12 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 30981348 щодо примусового виконання наказу господарського суду Луганської області від 23.12.11 року по справі № 8/176/2011;

зобов‘язати ВДВС Сватівського РУЮ Луганської області належним чином виконати наказ господарського суду Луганської області від 23.12.11 року по справі № 8/176/2011.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.03.12 року позивачу (заявнику) відновлено строк для подання скарги на дії ВДВС.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд скарги було відкладено з 12.04.12 року до 26.04.12 року –у зв'язку з неявкою сторін по справі та неповним виконанням ВДВС вимог суду, викладених в ухвалі від 29.03.12 року по даній справі, про надання доказів.

25.04.12 року, поштою, від ВДВС надійшла заява (вих. №2248/03-27 від 19.04.12 року) про розгляд скарги за відсутності його представника.

До судового засідання, призначеного на 26.04.12 року, сторони не з'явилися без пояснення причин, хоча належним чином були поставлені до відома про дату, час та місце судового слухання (а.с.110).

Станом на 26.04.12 року від позивач (заявника) не надійшла заява про відмову від скарги або зміну вимог.

Відповідач (боржник) своїм правом на надання пояснення на скаргу та на участь у судовому засіданні не скористався.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.04.12 року, ВДВС Сватівського РУЮ надав пояснення на скаргу заявника (вих. №21511/03-27/4 від 09.04.12 року), згідно якому з її доводами не згоден, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, на його думку, державний виконавець діяв в межах своїх повноважень, у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та іншого чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити скаргу по суті у даному судовому засіданні, за відсутності сторін та ВДВС, - на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши скаргу, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

На підставі вищезгаданого наказу позивач спрямував на адресу ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження (вих. №13-1/01 від 13.01.12 року), яку відділ отримав 24.01.12 року (а.с.100) та 31.01.12 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30981348 (а.с.99). Згідно п.2 останньої ВДВС запропонував боржнику у 7-миденний строк, тобто до 03.02.2012 року, добровільно виконати рішення суду.

ВДВС стверджує, що вказана постанова відповідно до приписів ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" була спрямована на адресу сторін виконавчого провадження (а.с.98); сторони виконавчого провадження не оспорюють факт отримання цієї постанови.

Як вбачається з доказів, наданих до справи ВДВС, 22.12.11 року, - тобто після винесення рішення суду по справі (08.12.11 року), але ще до надходження заяви позивача (стягувача) про відкриття вищезгаданого виконавчого провадження, боржник частково добровільно сплатив борг у сумі 1966,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13243619 від 22.012.11 року (а.с.102).

Зазначені дії відповідача (боржника) не суперечать чинному законодавству та є належним доказом часткового погашення боргу.

22.02.12 року, тобто після відкриття виконавчого провадження ВП №30981348, платіжним дорученням від 22.02.12 року №14898284 боржник сплатив решту боргу у сумі 338,90 грн. (а.с.103).

Загальна сума цих двох платежів становить 2305,17 грн. (1966,27 грн. + 338,90 грн.).

Обидва платежі були здійснені через Луганську філію Ощадбанку України, при цьому в якості підстав їх здійснення у кожному платіжному дорученні вказано: "згідно рішення суду від 08.12.2011 року", - що відповідає даті фактичного винесення господарським судом Луганської області рішення за спором у даній справі.

Луганська філія Ощадбанку на запит ВДВС своїм листом від 06.04.12 року за вих. №66 повідомила, що факт повернення грошових коштів, перерахованих на користь позивача на підставі двох вищезгаданих платіжних доручень, не мав місця (а.с.104), - що спростовує твердження позивача (скаржника) про те, що він не отримав грошових коштів від боржника в якості повного погашення наказу господарського суду Луганської області від 23 грудня 2011 року по справі №8/176/2011.

Дослідивши зміст спірної постанови ВДВС від 22.02.12 року про закінчення виконавчого провадження ВП №30981348, суд встановив, що вона в описово-мотивувальній частині містить твердження: "виконано реально у добровільний строк", - що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки строк добровільного виконання був встановлений до 03.02.12 року, а залишок суми боргу у розмірі 338,90 грн. фактично був сплачений 22.02.12 року, - тобто поза межами терміну, встановленого ВДВС для добровільного погашення відповідачем боргу на підставі наказу суду №8/176/2011 від 23.12.2011 року.

Дослідження судом тієї ж (тобто описово-мотивувальної) частини зазначеної постанови показало, що вона містить посилання не тільки на квитанцію (фактично - платіжне доручення) №13243619 від 22.12.11 року на суму 1966,27 грн., але і на квитанцію (фактично - платіжне доручення) №14898284 від 22.02.12 року на суму 338,90 грн., - що спростовує доводи скаржника про те, що ВДВС "закінчує виконавче провадження згідно квитанції, поданої боржником, датованої 22 грудня 2011 року".

Представник ВДВС у судовому засіданні, яке відбулося 12.04.12 року, пояснив ці обставини описками, припущеними під час складання та роздрукування описово-мотивувальної частини постанови від 22.02.12 року.

Викладене вище у цій ухвалі свідчить про те, що доводи скаржника щодо погашення боргу тільки на підставі платіжного доручення від 22.12.11 року, не у повній мірі ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Судом звернуто увагу також на те, що зі змісту скарги вбачається, що позивачу (скаржнику) відомо про існування обох вищезгаданих платіжних документів, оскільки він отримав постанову ВДВС від 22.02.12 року про закінчення виконавчого провадження ВП №30981348.

З урахуванням викладеного та обставин справи суд вважає, що вищезгадані дві описки не вплинули на законність та обґрунтованість оспорюваної постанови ВДВС.

На думку суду, наявні у справі докази беззаперечно підтверджують, що боржник –СФГ "Наталі" шляхом здійснення двох вищезазначених платежів вжив заходів до сплати боргу у сумі 2305,17 грн. саме перед ТОВ "TVT".

Дослідивши та оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як сказано у статті 1 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІУ "Про виконавче провадження" (далі - ЗУ №606-ХІУ) (у редакції Закону України від 04.11.10 року №2677-УІ), виконавче провадження –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 2 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до ст. 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Як зазначено у ст. 8 названого Закону, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення у спосіб та у порядку, встановленому виконавчим провадженням і цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону сторони мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п.1 ч.2 ст. 17 Закону "Про виконавче провадження" наказ господарського суду підлягає виконанню державною виконавчою службою, - при цьому підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача (п.1 ч.1 ст. 19 Закону).

Постанова про відкриття виконавчого провадження виноситься у порядку, встановленому статтею 25 Закону, з обов'язковим наданням боржнику строку для добровільного виконання рішення суду.

Як вбачається зі ст. 31 цього Закону, постанова про арешт коштів боржника, які перебувають у банківських установах, спрямовується на адресу сторін виконавчого провадження простою поштовою кореспонденцією, і лише у разі авансування стягувачем витрат виконавчого провадження вона може бути спрямована у інший спосіб.

Статтею 32 Закону передбачено перелік заходів примусового виконання рішення суду.

З обставин справи вбачається, що ВДВС не вживав заходів примусового виконання рішення суду, оскільки загальну суму боргу відповідач сплатив без їх застосування.

У судовому засіданні представник ВДВС пояснив, що при винесенні спірної постанови керувався приписами частини 3 ст. 27 Закону "Про виконавче провадження", згідно якій у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 8 частини 1 ст. 49 названого Закону встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Аналіз дій ВДВС, вчинених в рамках вищеназваного виконавчого провадження, показав, що вони повністю відповідають приписам вищецитованих норм Закону "Про виконавче провадження".

За таких обставин скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, ст.ст.1,2,5,8,12,15,17,19,25,27,31,32,35,49 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІУ "Про виконавче провадження", керуючись ст.ст.43,22,32-35,43,75, 86 та 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТVT" від 26.03.12 року за вих. №26-2/03 на дії Відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції Луганської області –відмовити.

Суддя А.П.Середа