Рішення

від 13.04.2012 по справі 11/68-09-1670

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" квітня 2012 р.Справа № 11/68-09-1670

За позовом: Міністерства транспорту та зв'язку України;

До відповідача: Одеської міської ради;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Одеська залізниця

про визнання права власності.

Суддя Власова С.Г.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 31.03.2009 р. за вх. № 2174 до Господарського суду Одеської області звернулось Міністерство транспорту та зв'язку України з позовною заявою до Одеської міської ради про визнання за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на об'єкт нерухомого майна - "Будівля реостатних випробувань" загальною площею 28, 5 кв.м., який згідно технічного паспорту, виготовленого від 25.05.2007 р., розташований за адресою. м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, №4, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Ухвалою від 06.04.2009 р. до участі у справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Одеську залізницю.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 05.06.2009 р. за вх. № 14155 та 16.07.2009 р. за вх. № 17865 уточнив позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

05.06.2009 р. за вх. № 14156 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача Одеська залізниця надала пояснення по суті спору.

Ухвалою від 22.07.2009 р. у справі № 11/68-09-1670 було призначено судову оціночну експертизу, з метою встановлення вартості нерухомого майна -"Будівля реостатних випробувань" загальної площі 28,5 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, №4.

10.11.2010 року за вх. №30071 від Одеського науково -дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість виконання судової будівельно -технічної експертизи №7902 від 05.11.2010 р. Ухвалою від 19.11.2010 р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою від 01.12.2010 р. у справі №11/68-09-1670 була призначена повторна судова оціночна експертиза, проведення якої доручено Одеському науково - дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено та в зв'язку з надходженням до суду висновку судової експертизи ухвалою від 05.03.2012 р. провадження у справі було поновлено.

15.03.2012 р. за вих. № НЮ-14/568 Позивач звернувся із клопотанням про заміну Міністерства транспорту та зв'язку України його правонаступником - Міністерством інфраструктури України.

Відповідач в судові засідання від 24.04.2009 р., 22.05.2009 р., 10.06.2009 р., 25.06.2009 р., 22.07.2009 р., 01.12.2010 р., 16.03.2012 р., 23.03.2012 р. та 13.04.2012 не з'явився, представників не направив, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (із змінами та доповненнями) та від 12.05.2011р. №581/2011 "Про Положення Міністерства інфраструктури України" Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних з реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізацій державної політики у сфері туризму.

Міністерство інфраструктури України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснюють контроль за діяльністю господарських структур; здійснює претензійно-позовну роботу, звертається до суду з позовом щодо захисту своїх прав та законних інтересів держави у відповідних сферах (п.5 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011р. №581/2011).

Відповідно до п. 1.1. Статуту Одеської залізниці, Одеська залізниця - це статутне державне підприємство, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Згідно п. 4.2. Статуту майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо цього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, спірний об'єкт нерухомості знаходиться на балансі відокремленого структурного підрозділу (філії) -"Локомотивне депо Одеса-Сортувальна" Одеської залізниці, без статусу юридичної особи.

Об'єкт експлуатується, відображений в самостійному балансі та утримується за власний рахунок відокремленого структурного підрозділу (філії) -"Локомотивного депо Одеса -Сортувальна" Одеської залізниці. На конструктивні елементи, які входять до складу зазначеного об'єкту ведуться інвентарні картки для обліку основних засобів №№ 11005.

13.07.2000 відповідно до рішення Одеської міської ради народних депутатів від 28.04.2000 № 1234-ХХIII Одеській залізниці, як землекористувачу, виданий Державний акт на право постійного користування землею № 99 (серія І-ОД № 000301), яким надано у постійне користування землі в межах згідно з планом землекористування. Землі надано у постійне користування для виробничої діяльності.

Позивач стверджує, що з метою проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - "Будівля реостатних випробувань", розташованого за адресою. м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, №4, листом від 31.07.2008 р. № НЮ-14/1186 звернувся до Одеської міської ради із проханням оформити свідоцтво на право власності за державою Україна на нерухоме майно, яке закріплене на праві господарського відання за Третьою особою та яке утримується, експлуатується і відображено в самостійному балансі її відокремленого структурного підрозділу (філії) -"Локомотивне депо Одеса-Сортувальна".

Листом від 02.09.2008 р. № 988 Відповідач надав відповідь про можливість розгляду питання щодо оформлення права власності лише після надання документів, які посвідчують право власності (зокрема -акту державної комісії про прийняття зазначеного об'єкту і введення його в експлуатацію або інших). Будівництво об'єкту здійснювалося Третьою особою самостійно, об'єкт введений в експлуатацію, однак відповідних актів про введення до експлуатації об'єкту у Позивача та у Третьої особи не збереглося.

На замовлення Одеської залізниці КП "ОМБТІ та РОН" було проведено інвентаризаційні роботи та виготовлено технічний паспорт на зазначений нерухомий об'єкт.

За таких обставин, керуючись ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України Позивач просить суд визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на об'єкт нерухомого майна - "Будівля реостатних випробувань" загальною площею 28,5 кв.м., який згідно технічного паспорту, виготовленого від 25.05.2007 р., розташований за адресою. м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, №4, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Третя особа -Одеська залізниця повністю підтримує позов Міністерства .

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 6 Конституції УРСР від 30.01.1937 р., визначено, що земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т. п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Відповідно до положень ст.13 Конституції України (28.06.1996 р.) земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963р. № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

03.08.1990 р. Верховною радою УРСР було прийнято Закон № 142-ХІІ "Про економічну самостійність УРСР", частиною 2 статті 4 якого було встановлено, що до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном в Українській УРСР були також врегульовані прийнятим 07.02.1991 р. Законом № 697-ХІІ "Про власність", який діяв до 20.06.2007 р.

Зокрема, зазначеним Законом було визначено форми власності: приватну, колективну, державну та суб'єктів права власності в Україні: народ України, громадян, юридичних осіб та державу.

Відповідно до ст.31, ч.1 ст.34 Закону України "Про власність" в редакції 07.02.1991 р. до державної власності в Україні належали загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Загальнодержавну (республіканську) власність складали: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 р. №1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", що діяв до 18.10.2006 р. було покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що на момент зведення "Будівлі реостатних випробувань" загальною площею 28,5 кв.м., остання належала до державної форми власності, оскільки була збудована засобами Одеської залізниці, яка входила у систему транспорту загального користування УРСР. Однак, документи про прийняття спірної будівлі до експлуатації були втрачені.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Враховуючи проведений аналіз норм законодавства, суд встановив, що нежитлова "Будівля реостатних випробувань", загальною площею 28,5 кв.м., є власністю держави з моменту її зведення і до теперішнього часу.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (із змінами та доповненнями) та від 12.05.2011 р. №581/2011 "Про Положення Міністерства інфраструктури України" Міністерство інфраструктури України є правонаступником Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних з реалізацією функцій у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, надання послуг поштового зв'язку), а також Міністерства культури і туризму України в частині функцій з реалізацій державної політики у сфері туризму.

Згідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання Позивача від 15.03.2012 р. за вих. № НЮ-14/568 про заміну Міністерства транспорту та зв'язку України його правонаступником Міністерством інфраструктури України обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Міністерства інфраструктури України до відповідача Одеської міської ради про визнання за державою в особі Міністерства інфраструктури України права власності на об'єкт нерухомого майна - "Будівля реостатних випробувань" загальною площею 28,5 кв.м., який згідно технічного паспорту, виготовленого від 25.05.2007 р., розташований за адресою. м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, №4, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці, підтверджені матеріалами справи, обґрунтовані тапідлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що державне мито по справі та ІТЗ судового процесу сплачені Одеською залізницею. Третя особа без самостійних вимог на предмет спору -Одеська залізниця вимог щодо стягнення судових витрат з Відповідача не заявляла.

Керуючись ст.ст. 25, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Замінити Міністерство транспорту та зв'язку України його правонаступником - Міністерством інфраструктури України.

2. Визнати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України право державної власності на об'єкт нерухомого майна - "Будівля реостатних випробувань" загальною площею 28,5 кв.м., який згідно технічного паспорту, виготовленого 25.05.2007 р., розташований за адресою. м. Одеса, вул. 2-га Сортувальна, №4 та перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 18.04.2012 р.

Суддя Власова С.Г.