Постанова

від 10.04.2012 по справі 2а/2470/386/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/386/12

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Григораша В.О.;

секретаря судового засідання - Дячука Д.А.;

за участю:

представника позивача - Фочук К.Г.;

представника відповідача - не з'явився;

розглянувши адміністративний позов Виконавчої дирекції Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Сторожинецького кооперативу "Буковинське джерело-1" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові Виконавча дирекція Чернівецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі позивач) просить стягнути з Сторожинецького кооперативу "Буковинське джерело-1" (далі відповідач) заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 2731,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно поданого відповідачем звітом по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, розмір заборгованості відповідача по страхових внесках складає 2731,85 грн. Документом, що підтверджує визнання відповідачем заборгованості поданий звіт Ф4-ФСС з ТВП за 2011 рік від 10.01.2012 року та Акт звірки розрахунків від 19.10.2011 року.

Відповідач вдруге в судове засідання не з'явився. На його адресу, яка вказана в ЄДР, були направлені судові повістки з відомостями про дату, час і місце проведення судового засідання, однак конверт повернувся на адресу суду із відміткою пошти про те, що адресат тимчасово відсутній.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV відомості внесені до Єдиного державного реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Окрім того, виходячи із ч. 8 ст. 35 КАСУ, вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Частиною 11 ст. 35 КАС України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 03.02.2012 року, відповідач зареєстрований за адресою с. Давидівка, Сторожинецький район, Чернівецька область (а.с. 6). Відповідно до Довідки АБ №114265 з ЄДРПОУ, організаційно-правовою формою відповідача є споживчий кооператив, а видами діяльності за КВЕД: розподілення та постачання газу; будівництво будівель; будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (а.с. 5). На підставі заяви від 29.05.2009 року, відповідач взятий позивачем на облік 29.05.2009року (а.с. 7), та зареєстрований страхувальником згідно картки страхувальника №730080001145 від 29.05.2009 року (а.с. 8).

Згідно з поданими відповідачем звітом Ф4-ФСС з ТВП за 2011 рік по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, за відповідачем рахується заборгованість по страхових внесках в сумі 2731,85 грн. (а.с. 9).

Окрім того, між сторонами у справі складено та підписано Акт звірки розрахунків від 19.10.2011 року по залишках заборгованості за 2010 рік по страхових внесках станом на 01.10.2011 року (а.с 10). Відповідно до вказаного Акту звірки, відповідачем підтверджено існування простроченої заборгованості, станом на 01.10.2011 року, в сумі 2731,85 грн.

На день розгляду справи, заборгованість відповідачем добровільно не сплачена.

До спірних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-III, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2240), визначено правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 2240 загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 2240 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду. Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону № 2240 страхувальник зобов'язаний: нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

Відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків передбачена ст. 30 Закону № 2240-ІІІ - страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Пеня нараховується за весь строк недоїмки, а строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, об'єктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку - позов задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю повністю.

2. Стягнути з Сторожинецького кооперативу «Буковинське джерело-1» (59021, с. Давидівка, Сторожинецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 36463408) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сторожинецькому районі Чернівецької області суму заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 2731 (дві тисячі сімсот тридцять одна) грн. 85 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі складено 17 квітня 2012 року (15.04.-16.04.2012 року - вихідні дні).

Суддя В.О. Григораш