Ухвала

від 13.11.2008 по справі 2/240-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/240-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, місто Київ, вул. Комінтерну, 16                                                  230-31-77

УХВАЛА

"13" листопада 2008 р.                                                                  Справа № 2/240-08

за позовом                   товариства з обмеженою відповідальністю  «Сервісний металоцентр

                              «ЛЕМАН-УКРАЇНА», м. Київ

до відповідача             відкритого акціонерного товариства  «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»,

м. Боярка

про                               стягнення 8960,29 грн.

                                                  Суддя                                         О.В. Конюх

О Б С Т А В И Н И      С П Р А В И :

ухвалою від 10.11.2008р. порушено провадження у справі № 2/240-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «ЛЕМАН-Україна», м. Київ до відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», м. Боярка про стягнення 8960,29 грн.

11.11.2008р. позивач –ТОВ «Сервісний металоцентр «ЛЕМАН-Україна»звернувся до суду із заявою про виправлення помилки, в якій просить, у зв'язку із допущенням технічної помилки розглядати ціну позову 896 029,39 грн. Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд встановив, що у позовній заяві, поданій позивачем до суду, заявлена до стягнення ціна позову складає 8960,29 грн., однак, державне мито платіжним дорученням від 31.10.2008р. № 7028 сплачене виходячи з вимог 896 029,39 грн., крім того, з розрахунку, доданому до позову, вбачається, що позивач виходив із суми основного боргу 802094,84 грн., та відповідно до цієї суми вираховував суми пені, процентів, річних та інфляційних, тобто при поданні позову, дійсно мала місце технічна помилка.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє заяву позивача про виправлення технічної помилки та приймає до розгляду заявлену позивачем ціну позову 896,029, 39 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки від 27.09.2007р. № 11/09/07, відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу металопродукцію, за яку відповідач не розраховувася протягом тривалого часу, в результаті чого на день звернення до суду борг відповідача склав 802094,84 грн. Крім того, позивач твердить, що за прострочення обумовлених договором строків оплати за отриманий товар з відповідача належить до стягнення пеня, передбачена пунктом 5.2 договору в сумі 53945,03 грн., проценти за користування чужими коштами в сумі 26972,51 грн., 3% річних в сумі 6761,60 грн. та інфляційні збитки в сумі 6255,41 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з державного мита в сумі 8960,30 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Крім того, 11.11.2008р. позивач звернувся до господарського суду із заявою про вжиття заходів по забезпеченню позову від 29.10.2008р., в якій просить суд в порядку ст. 66, 67 ГПК України вжити заходів до забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на кошти на поточних рахунках відповідача в сумі позову та судових витрат 896029,39+118++8960,30=

=905107,69 грн., а також накласти арешт на все майно відповідача, в тому числі нерухоме, та незавершене будівництво, а також на рухоме майно, транспортні засоби тощо. Заява обґрунтована тим, що на день звернення із заявою заборгованість відповідача складає значну суму, остання часткова оплата за товар відповідачем здійснена 02.07.2008р., відповідно протягом тривалого часу кошти від відповідача не надходять, що свідчить про відсутність наміру відповідача здійснити розрахунок з позивачем за отриманий товар. Також позивач твердить, що у зв'язку із занепадом будівельної галузі, в якій здійснює діяльність відповідач, існує реальна небезпека того, що без вжиття заходів забезпечення позову рішення у справі може залишитись невиконаним.

Розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає її такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.  Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до пункту 3 Роз'яснення ВАСУ від 23.08.1994, № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Відповідно до пункту 2 Листа ВГСУ від 12.12.2006, № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Оскільки позовні вимоги позивача полягають у стягненні з відповідача грошових коштів за договором поставки і не стосуються прав на майно, заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно суд вважає неадекватними суті заявлених вимог, на забезпечення яких вони вживаються.

Відповідно до п. 6.1 Роз'яснення ВАСУ від 23.08.1994, № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у позовному провадженні при накладенні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Враховуючи те, що не вжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення  господарського суду  у даній справі, суд на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України задовольняє заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову частково та метою забезпечення позову у справі № 2/240-08 накладає арешт на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача у банківських установах, в розмірі суми предмету позову та судових витрат 905107,69 грн.

Беручи наведене вище до уваги, керуючись пунктами 3, 6.1 Роз'яснення ВАСУ від 23.08.1994, № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", пунктом 2 Листа ВГСУ від 12.12.2006, № 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову", ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «ЛЕМАН-Україна»про виправлення помилки задовольнити та прийняти до розгляду заявлену позивачем ціну позову 896 029, 39 грн.

2. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «ЛЕМАН-Україна»про забезпечення позову задовольнити частково.

3. Накласти арешт на грошові кошти відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»(08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білгородська 51, корп.5, ідентифікаційний код 31611940, п/р 26008300003994 Перша Київська філія АКБ «Форум», МФО 300948) в розмірі суми предмету позову та судових витрат 905107,69 грн.

Ухвалу направити сторонам та відділу ДВС Боярського МУЮ.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її винесення.

          Суддя                                                                                Конюх О.В.