Рішення

від 01.12.2008 по справі 2/240-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/240-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" грудня 2008 р.                                                                          Справа № 2/240-08

за позовом                   товариства з обмеженою відповідальністю  «Сервісний металоцентр

                              «ЛЕМАН-УКРАЇНА», м. Київ

до відповідача             відкритого акціонерного товариства  «Будівельна компанія

                              «Дніпроінвестбуд», м. Боярка

про                               стягнення 8960,29 грн.

Суддя                                                         О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача:                    Кутченко О.М., юрисконсульт, довіреність від 20.10.2008р. б\н

від відповідача:          не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

позивач –товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «ЛЕМАН-Україна», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 27.10.2008р. б/н до відповідача –відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», м. Боярка, в якому просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар, пеню, проценти за користування чужими коштами, 3% річних, інфляційні збитки в загальній сумі 8020,95 грн., а також покласти на відповідача судові  витрати.

Ухвалою від 13.11.2008р. суд, прийняв до розгляду заяву позивача про виправлення технічної помилки, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача

896 029,39 грн. Крім того, вказаною ухвалою суд частково задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та вжив заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд»в розмірі суми предмету позову та судових витрат.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки від 27.09.2007р. № 11/09/07, відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу металопродукцію, за яку відповідач не розраховувася протягом тривалого часу, в результаті чого на день звернення до суду борг відповідача склав 802094,84 грн. Крім того, позивач твердить, що за прострочення обумовлених договором строків оплати за отриманий товар з відповідача належить до стягнення пеня, передбачена пунктом 5.2 договору в сумі 53945,03 грн., проценти за користування чужими коштами в сумі 26972,51 грн., 3% річних в сумі 6761,60 грн. та інфляційні збитки в сумі 6255,41 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з державного мита в сумі 8960,30 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, позовні вимоги та представлені позивачем докази не спростував, в судове засідання свого представника не направив, про причини не направлення суд належним чином не повідомив, хоча про день час та місце його проведення був повідомлений судом вчасно належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.11.2008р. Від відповідача до суду надійшло клопотання від 12.11.2008р. б/н, в якому відповідач просив суд відкласти розгляд справи. Ухвалою від 18.11.2008р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено.

В судове засідання 02.12.2008р. представник відповідача також не з'явився, витребуваних документів не подав. Від відповідача до суду подано клопотання від 01.12.2008р. б/н, в якому відповідач просив суд повторно відкласти розгляд справи. Зазначене клопотання подано до загального відділу суду в день судового засідання 02.12.2008р., відповідно представник відповідача був присутній в приміщенні суду в день розгляду справи та свідомо не виконав вимог суду та не з'явився в судове засідання, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 22 ГПК України щодо необхідності добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що сторони у справі належним чином повідомлялися судом про день, час та місце судового розгляду (відповідач –на обидві адреси, зазначені в позовній заяві), те, що розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «ЛЕМАН-Україна», м. Київ (далі по тексту –ТОВ «Леман») до відповідача –відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», м. Боярка (далі по тексту ВАТ «Дніпроінвестбуд), враховуючи заяву про виправлення технічної помилки, вислухавши пояснення представника позивача та вивчивши додатково зібрані у справі докази, господарський суд

встановив:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно визначення ст. 265 ГК України та частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений між ними договір поставки від 27.09.2007р. № 11/09/07-ДПП (далі – Договір), відповідно до якого постачальник (ТОВ «Леман») зобов'язався передати Покупцю (ВАТ «Дніпроінвестбуд») товар (металопродукцію), а Покупець зобов'язався оплатити вартість Товару та прийняти його у відповідності до умов Договору.

Згідно до пункту 1.2 Договору сторони домовились, що ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура Товару визначається в Рахунках-фактурах Постачальника, та/або у видаткових/залізничних накладних. Відповідно до пунктів 1.4 та 1.5 Договору в ціну товару включені послуги по навантаженню товару на відкритий транспортний засіб, вартість пакування і тари. Згідно до пунктів 2.3, 2.4 Договору поставка товару здійснюється протягом 3-х банківських днів від дати зарахування на поточний рахунок Постачальника попередньої оплати в розмірі 100%  вартості товару. При поставці товару самовивозом зі складу Постачальника, Покупець зобов'язується вибрати товар протягом 3-х днів з дати оплати 100% вартості товару. При порушення строків приймання товару Постачальник має право відмовитись від поставки товару без виплати штрафних або компенсаційних виплат та запропонувати Покупцю поставити цей товар на інших умовах.

Відповідно до розділу 3 Договору орієнтована сума Договору складає 5000000,00 грн. Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом 100% передоплати в терміни, вказані в Рахунках-фактурах, на поточний рахунок Постачальника. Постачальник має право поставити товар без попередньої оплати, в цьому випадку Покупець оплачує товар в розмірі 100% протягом 3-х дів з моменту поставки. Відповідно до пункту 3.8 Договору сторони домовились, що грошові кошти, які надходять від Покупця, в будь-який момент зараховуються Постачальником у черговості, встановленій ст. 534 ЦК України.

Відповідно до пункту 5.2 Договору сторони передбачили за прострочення строків оплати товару стягнення з Покупця пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, а також штрафу в розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Згідно до пункту 5.3 Договору, крім сплати пені та штрафу, сторона, що порушила умови даного договору, відшкодовує іншій стороні заподіяні в результаті цього збитки. У випадку заподіяння Покупцем Постачальникові збитків, повіданих з несвоєчасним наданням, а також надання недостовірних відвантажувальних реквізитів, несвоєчасним одержанням товару на станції або пункті призначення, Покупець зобов'язаний відшкодовувати Постачальникові збитки, заподіяні такими діями, а також задовольнити претензії, пред'явлені до останнього залізницею або іншими перевізниками.

Крім того, сторони пунктом 5.4 Договору визначили, що сплата пені та відшкодування збитків не звільняє Сторону від виконання своїх зобов'язань за Договором. У випадку прострочення Покупцем оплати поставленого товару Постачальник має право вимагати оплату вартості поставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме відповідно до залучених до матеріалів справи видаткових накладних, відповідних ним рахунків-фактур в період з 01.11.2007р. по 22.07.2008р. здійснював поставку металопродукції відповідачу. Всього за поданими до позову первинними документами позивачем доведено поставку металопродукції відповідачу на загальну суму 3 982 536,44 грн. Про отримання товару відповідачем свідчать додані до матеріалів справи копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виданих відповідачем уповноваженим на отримання товару особам, та підписи зазначених осіб у видаткових накладних.

В порушення свого зобов'язання відповідачем отриманий товар оплачувався з порушенням встановленого в Договору строку та не в повному обсязі. За твердженням позивача, яке відповідачем не спростовано, згідно реєстру платіжних документів відповідачем було сплачено за вказаний період кошти в загальній сумі 3 336 817,64 грн. Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, ст. 218 ГК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Оскільки кошти відповідачем сплачувались з порушенням встановленого Договором строку, позивач зараховував кошти, що надходили від відповідача в рахунок оплати за поставлений товар згідно до умов пункту 3.8 Договору та приписів ст. 534 ЦК України, згідно яких у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) в першу чергу відшкодовується витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання, 2) у друг чергу сплачуються проценти на неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо вчасної оплати за отриманий товар. Перевіривши обґрунтованість доданого до позову розрахунку основного боргу з врахуванням особливостей, передбачених пунктом 3.8 Договору та ст. 534 ЦК України, суд встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу  є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі –802 094,84 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 547 правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Як вбачається з пункту 5.2 Договору, сторони передбачили оплату пені в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Перевіривши обґрунтованість доданого до позову розрахунку належної до сплати пені, суд звернув увагу на те, що відповідачем пеня нарахована не у відповідності до розміру, передбаченого Договором, а вірно в меншому розмірі –у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на час прострочення відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». За таких обставин суд встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі –53945,03 грн.

Згідно до частини 2 ст. 546 ЦК України, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Таким чином, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем за поставлений товар в сумі 802094,84 грн.,

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену розділом 5 Договору та ст. 625 ЦК України,

- оприлюднені Державним комітетом статистики України в офіційних друкованих органах індекси інфляції за відповідний період ,

Судом встановлено, що поданий до позову розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим, таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих інфляційними процесами в сумі 6255,41 грн. та 3% річних в сумі 6761,60 грн., є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 26972,51 грн., то зазначена вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частинами 3, 4 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2 стаття 536 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за правовим змістом проценти за користування чужими коштами можуть бути передбаченою законом санкцією у випадку прострочення постачальника, а не покупця. Крім того, посилання позивача на ст. 1048 ЦК України в обґрунтування розміру нарахованих процентів є безпідставним, оскільки зазначена стаття регулює розмір процентів за договором позики, тоді як між сторонами у справі відсутні відносини позикодавця та позичальника за договором позики.

За таких обставин, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «ЛЕМАН-Україна», м. Київ до відповідача –відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», м. Боярка частково та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі

802094,84 грн. пеню в сумі 53945,03 грн., 3% річних в сумі 6761,60 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в сумі 6255,41 грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, на підставі ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Беручи наведене вище до уваги, керуючись ст.ст. 11, 218, 525, 526, 546, 534, 536, 547, 610, ч.2 ст. 614, ст.ст. 625, 629, ч.3, 4 ст. 693, ст. 712, 1048 ЦК України, ст.ст. 173, 230, ч.4 ст. 231,, 265 ГК України  Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»,  ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «ЛЕМАН-Україна», м. Київ до відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд», м. Боярка задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білгородська, буд. 51, корп. 5, ідентифікаційний код 31611940, р\р 26008300003994 в Першій Київській філії АКБ «Форум», МФО 300948) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний металоцентр «ЛЕМАН-Україна» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, ідентифікаційний код 32665054):

основний борг в сумі 802094,84 грн. (вісімсот дві тисячі дев'яносто чотири гривні вісімдесят чотири копійки),

пеню в сумі 53945,03 грн. (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень три копійки),  

3% річних в сумі 6761,60 грн.(шість тисяч сімсот шістдесят одна гривня шістдесят копійок),   

збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 6255,41 грн. (шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень сорок одну копійку),

8690,57 грн. (вісім тисяч шістсот дев'яносто гривень п'ятдесят сім копійок)  державного мита та 114,45 (сто чотирнадцять гривень сорок п'ять копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його проголошення, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Конюх О.В.