Рішення

від 24.04.2012 по справі 7/010-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2012 р. Справа № 7/010-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Фіш», м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, м. Бровари,

про стягнення 736 094,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 01/12-1 від 10.01.2012 року;

від відповідача: не з'явились,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Фіш» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №26/1 від 26.01.2012 року (вх. №344 від 08.02.2012 року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 736 094,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №15/07/10-2П від 15.07.2010 року, зокрема, щодо проведення повної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 710 873,43 грн. основного боргу, 21 131,44 грн. пені та 4 089,96 грн. 3% річних, 14 721,90 грн. судового збору, а всього 750 816,73 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2012 року порушено провадження у справі № 7/010-12 та призначено розгляд справи на 01.03.2012 року.

У судове засідання 01.03.2012 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.02.2012 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2012 року на підставі п.1. ч.1 ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 22.03.2012 року.

20.03.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява та додаткові пояснення по справі вих. № 19 від 19.03.2012 року (вх. №4472 від 20.03.2012 р.), які залучені судом до матеріалів справи.

22.03.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 22.03.2012 року (вх.№4583), в якому відповідач повідомив про наміри погасити існуючу заборгованість або укласти мирову угоду та просив суд оголосити перерву. Подане клопотання судом задоволене.

У судове засідання 22.03.2012 року представники сторін з'явилися, представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів. Подане клопотання судом задоволене.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2012 року на підставі ст. 69 ГПК України розгляд спору продовжене з 10.04.2012 року по 24.04.2012 року.

У судовому засіданні 22.03.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.04.2012 року.

У судове засідання 12.04.2012 року представники сторін з'явилися, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України господарським судом оголошено перерву до 24.04.2012 року.

У судовому засіданні 24.04.2012 року представник позивача у справі підтримав позовні вимоги, вважає їх правомірними та обґрунтованими, а тому просив суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання 24.04.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Строк вирішення спору, встановлений статтею 69 ГПК України, та продовжений ухвалою суду від 22.03.2012 року закінчується 24.04.2012 року.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з повторним неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.04.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

15.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Фіш» (постачальник за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №15/07/10-2П (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві, а покупець приймати та оплачувати продовольчі товари (риба, рибопродукти та інше), в подальшому «Товар», згідно замовленням покупця, що оформлені за узгодженою формою (форма замовлення - Додаток №1).

Згідно п. 1.2. договору постачальник зобов'язується постачати товари у комплекті з документацією, що до них відноситься. Зокрема, постачальник зобов'язується постачати разом з товарами у необхідних випадках чинні сертифікати відповідності, сертифікати якості, гігієнічні сертифікати, ветеринарні сертифікати, та обов'язково податкові та видаткові накладні. В накладній зазначається: дата, кількість, ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за поставлений товар.

Відповідно до п. 1.3. договору накладна складається постачальником у відповідності до погодженої заявки покупця і умов цього договору та підписується двома сторонами (представниками сторін).

Згідно п. 3.1. договору постачальник зобов'язується постачати товари за цінами та строком, узгодженими сторонами. Сторони дійшли згоди про те, що ціна цього договору визначається сумарною вартістю всіх поставлених за цим договором товарів.

Оплата за товар здійснюється на умовах попередньої оплати, оплати по факту поставки товару або з відстрочкою платежу. Попередня оплата сплачується при погодженні сторонами та на умовах виставленого рахунку. Оплату по факту поставки товару - покупець зобов'язаний здійснити оплату на загальну суму кожної накладної не пізніше терміну, вказаного у видатковій накладній (п. 3.3. договору).

Даний договір, відповідно до п. 7.1., набуває чинності після його підписання сторонами, діє до 31 грудня 2010 року та може бути подовжений на новий строк, терміном на рік, за згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

Сторонами, п. 7.2. договору, узгоджено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) на підставі цього договору застосовується загальна позовна давність - 3 роки.

05.01.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Фіш» та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору поставки №15/07/10-2П від 15 липня 2010 року.

Згідно п. 1 зазначеної додаткової угоди сторони домовились продовжити строк дій цього договору на 1 рік та у зв'язку з цим викласти пункт 7.1. договору у наступній редакції:

«7.1. Цей договір набуває чинності після його підписання обома сторонами, діє до 31 грудня 2011 року. В випадку якщо не пізніше ніж за 1 (один) календарний місяць до закінчення строку дії цього договору, жодна з сторін не заявить про його закінчення, то договір вважається пролонгований на 1 (один) календарний рік і на тих самих умовах».

Оскільки доказів розірвання договору у визначеному порядку, чи визнання його недійсним сторонами не надано, то, враховуючи п. 7.1. договору, господарський суд зазначає, що договір поставки №15/07/10-2П від 15 липня 2010 року є чинним на момент розгляду спору у суді.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Фіш» поставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 товар на загальну суму 6 154 326,51 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи наступними копіями видаткових накладних:

Зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких засвідчені печатками сторін.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлені згідно вищевказаних видаткових накладних товари були отримані уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи, копіями довіреностей.

Згідно п. 2.13. договору поставки №15/07/10-2П від 15 липня 2010 року з моменту підписання накладної представником покупця, поставка товару вважається такою, що відбулась належним чином, товар вважається таким, що прийнятий покупцем по кількості і якості, а право власності на товар і ризики випадкового знищення чи випадкового пошкодження товару такими, що перейшли від постачальника до покупця.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором №15/07/10-2П від 15 липня 2010 року щодо поставки товару, а відтак у відповідача згідно п. 3.3. договору та вимог чинного законодавства виник обов'язок здійснити оплату на загальну суму кожної накладної не пізніше терміну, вказаного у видатковій накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов договору відповідач здійснив лише часткову оплату поставлених товарів, а саме на суму 5 317 073,74 грн.

Так, відповідно до довідки вих. №1663 від 10.01.2012 року, наданої ПАТ «Терра Банк», обсяг надходжень на поточний рахунок №26002301026441/980 ТОВ «Скандинавія-Фіш» від ФОП ОСОБА_1 в період з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року складає 1 045 000,00 грн.

Згідно довідки вих. №20 від 05.01.2012 року, наданої Публічним акціонерним товариством «ЗЛАТОБАНК», на рахунок № 26007300001010 ТОВ «Скандинавія-Фіш» від ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року надходили кошти, загальна сума яких складає 4 272 073,74 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, по договору було часткове повернення товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних на повернення товару:

- № ВП-0000035 від 28.01.2011 року на суму 10 500,00 грн.

- № ВП-0000156 від 18.03.2011 року на суму 54 372,12 грн.

- № ВП-0000191 від 28.03.2011 року на суму 49 945,22 грн.

- № ВП-0000231 від 12.04.2011 року на суму 11 562,00 грн.

Всього на загальну суму - 126 379,34 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 710 873,43 грн. (6 154 326,51 грн. загальна вартість поставленого товару, - 5 317 073,74 грн. часткова оплата товару, - 126 379,34 грн. вартість повернутого товару).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 710 873,43 грн.

Зазначена сума боргу відповідачем не заперечувалась. Натомість, як вбачається з клопотання (вх. №4583 від 22.03.2012 року), відповідач мав намір погасити борг та мирно врегулювати спір.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 710 873,43 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами та підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 21 131,44 грн., нарахованої на суму боргу з вартості неоплаченого товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2. договору у випадку несвоєчасних розрахунків з постачальником, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги вимоги ЦК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», перевіривши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» розрахунок пені від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок пені є вірним, а таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 21 131,44 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 089,96 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд дійшов висновку, що вона є арифметично вірною, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 4 089,96 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі 736 094,83 грн., з яких 710 873,43 грн. сума основного боргу, 21 131,44 грн. пеня та 4 089,96 грн. 3 % річних.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скандинавія-Фіш» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, код ЄДРПОУ 33693449) 710 873 (сімсот десять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 43 коп. основного боргу, 21 131 (двадцять одну тисячу сто тридцять одну) грн. 44 коп. пені, 4 089 (чотири тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 96 коп. 3% річних та 14 721 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять одну) грн. 90 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 27.04.2012 року