Рішення

від 10.04.2012 по справі 5023/10130/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р. Справа № 5023/10130/11

вх. № 10130/11

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 85/1027 від 05.12.2011 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-Гарант", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків

про стягнення 31 277,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 31277,77 грн., у тому числі 28913,16 грн. боргу з урахуванням інфляційних, 2049,80 грн. 3 % річних, 314,81 грн. штрафу за договором купівлі-продажу № 1, укладеним між сторонами 07.08.2008 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 січня 2012 року провадження у справі 5023/10130/11 було зупинено до розгляду пов'язаної з нею іншої справи № 38/8 за позовом АТ „ХТЗ" до ТОВ „Ідеал-Гарант" про стягнення 10000 грн., що розглядається господарським судом м. Києва.

26 березня 2012 року до суду надійшла Заява ТОВ "Ідеал-Грант" про поновлення провадження у справі, в якій позивач посилається на те, що рішенням господарського суду м. Києва у справі № 38/8 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року в задоволенні апеляційної скарги відмовлено та рішення господарського суду м. Києва у справі № 38/8 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 березня 2012 року поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов, посилаючись, зокрема, на сплив позовної давності, наголошує, що позивач дізнався про своє порушене право 24.09.2008 р. та мав право на захист свого права до 24.09.2011 р. (включно). Як вбачається, позовна заява надіслана на адресу Відповідача 01.12.2011 р., а провадження по справі порушено 07.12.2011 р.. На підставі викладеного, відповідач, посилаючись на ч. 4 ст. 267 ЦК України, якою передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, просить суд застосувати позовну давність та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Також, у відзиві на позов відповідачем зазначено, що посилання позивача на платіжне доручення №1089 від 31.03.2009 р. безпідставне, оскільки відповідач помилково сплатив 10 000,00 грн. на користь Позивача з наступним призначенням платежу „Оплата за хомути обжимні зг. рах. і-000056 від 11.09.08 дог. 1 від 29.08.08 р. В т.ч. ПДВ 1 666, 67 грн.". Відповідач стверджує, що цей платіж ніяким чином не стосується зобов'язань, а відповідно і до погашення зобов'язань за договором № 1 від 07.08.2008 року, був здійсненний помилково.

Щодо нарахування до основного боргу індексу інфляції, 3% річних та штрафу у 1% від загальної вартості товару, відповідач зазначив, що у відношенні АТ ,,ХТЗ" господарським судом Харківської області ухвалою від 31.05.2007 р. по справі № Б-39/109-07, порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ч. 4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

07.08.2008 року між ТОВ "Ідеал-Гарант" та ВАТ "Харківський Тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" було укладено Договору купівлі-продажу №1.

У відповідності до умов договору позивач (Продавець) зобов"язується в порядку та на умовах, визначених договором, поставляти відповідачеві (Покупцю) черв"ячні хомути (Товар), а Покупець зобов"язався на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати Товар та оплачувати його.

З матеріалів справи вбачається, що за вказаним Договором позивачем було поставлено а відповідачем отримано запасні частини до тракторів, а саме: хомути обжимні черв'ячні, загальною вартістю з ПДВ 31480,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №і-000065 від 20.08.2008 року, яка зі сторони Відповідача була підписана належним чином уповноваженою особою ОСОБА_2, повноваження якого підтверджено довіреністю на отримання товару на бланку суворої звітності серії ЯПД №020075 від 20.08.20008 року.

Відповідно до п. 2.3 Договору, оплата Товару повинна була бути здійснена в строк 24-х банківських днів з моменту його отримання Відповідачем. Відповідно до п. 2.4 Договору зобов'язання Відповідача (покупця) щодо оплати товару вважаються виконаними з моменту зарахування відповідної суми на поточний рахунок Позивача (продавця).

Однак у встановлений Договором строк зобов'язання з оплати поставленого Товару не було виконано Відповідачем. Лише 31.03.2009 року, після тривалого листування, на поточний рахунок Позивача поступила часткова оплата у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою з банку.

Заперечення відповідача щодо помилкової оплати 10 000,00 грн. на користь позивача суд не приймає до уваги, оскільки рішенням господарського суду м. Києва у справі № 38/8, залишеним в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року, у задоволенні позову ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" до ТОВ "Ідеал-Грант" про стягнення 10000,00 грн., відмовлено. У вказаному рішенні господарського суду м. Києва судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини купівлі-продажу, у яких Позивач має заборгованість перед Відповідачем за отриманий товар, інших відносин між цими сторонами немає. На оплату цієї заборгованості Позивач сплатив Відповідачу 10000,00 грн., при цьому в призначенні платежу припустився помилок щодо дат підписання договору та рахунку, при цьому назва отриманого товару, номери договору та рахунку Позивачем вказані вірно. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що Відповідач підставно за договором, рахунком та накладною отримав від Позивача спірні кошти, обґрунтовано зарахував їх у сплату за переданий товар, тому підстави для застосування ст.1212 Цивільного кодексу України відсутні, відповідно позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В силу частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Решта заборгованості за договором у розмірі 21480,80 грн. відповідачем не оплачена.

У відповідності до статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом а кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором а застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 21480,80 грн. обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату Товару покупець (Відповідач) сплачує продавцю (Позивачеві) штраф у розмірі 1% від загальної вартості Товару.

Позивачем наданий до суду розрахунок суми штрафу, розмір якого складає 314,81 грн. Але враховуючи, що господарським судом Харківської області ухвалою від 31.05.2007 р. по справі № Б-39/109-07, порушено провадження у справі про банкрутство АТ ,,ХТЗ" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ч. 4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується штраф і пеня, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або не неналежне виконання не нараховуються.

За таких обставин, суд вважає необхідним в частині вимог про стягнення 314,91 грн. штрафу в позові відмовити.

Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та річних. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 7432,36 грн. інфляційних та 2049,80 грн. 3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що протягом дії мораторію не нараховуються як штраф так і інші санкції за неналежне виконання господарського грошового зобов'язання, в тому числі інфляційні витрати та 3 % річних, суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки ( штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, а є сумою, на яку збільшується загальна сума боргу в разі прострочки виконання грошового зобов'язання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ч. 4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 625 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, код ЄДРПОУ 05750295, п/р 26002032034803 в АКІБ "УкрСиббанк", м.Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал-Гарант" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52 (оф. 617) Код ЄДРПОУ: 34972928 п/р 26004001018440 в ВАТ "Перший Інвестиційний Банк", м. Київ, МФО 300506) 21480,80 грн. боргу, 7432,36 грн. інфляційних, 2049,80 грн. 3 % річних, 1397,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 314,81 грн. штрафу відмовити.

Суддя Присяжнюк О.О.

Повний текст рішення підписаний ___ квітня 2012 року.