Рішення

від 25.04.2012 по справі 47/34-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 47/34-08

вх. № 799/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АллесПрінт Технології", м. Харків

про стягнення 72015,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АллесПрінт Технології" заборгованості у розмірі 72 015,83 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору №6/1 від 01.06.2006 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 720,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Під час розгляду справи у 2008 році відповідач надав відзив на позов за вх.№2174 в якому проти задоволення позову заперечував, оскільки ОСОБА_1 на час розгляду справи займав посаду заступника директора ТОВ "АллесПрінтТехнології" з повною матеріальною відповідальність за сохранність, продаж та перевезення відповідачем продукції згідно підписаного ним договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Сума заборгованості відповідача перед позивач в розмірі 59 465,83 грн. по договору №6/1 від 01.06.2006 р. даними бухгалтерського обліку відповідача не підтверджується. Також відповідач повідомив суд проте, що в бухгалтерії ТОВ "АллесПрінтТехнології" укладеного договору не існує та наявні тільки платіжні доручення складені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в яких є посилання на договір, які перераховані помилково, тому відповідач заперечує факт існування договору укладеного між позивачем та відповідачем, про що позивачу було направлено повідомлення 25.01.2008 р. Відсутність укладеного договору 7/3 від 14.07.2006 р. між позивачем та відповідачем, на думку відповідача, підтверджується актом перевірки по дотриманню податкового законодавства ДПІ у Дзержинському районі ТОВ "АллесПрінтТехнології" в період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р. Також відповідач зазначив проте, що за весь період фінансово - господарської діяльності між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "АллесПрінтТехнології" не було отримано, про аудиторську перевірку проведену Аудіторською фірмою "Профі-Аудит" про суму заборгованості відповідача перед позивачем відповідачу відомо не було. Також відповідач повідомив суд проте, що ТОВ „АллесПрінт Технології"" проводилась внутрішня перевірка діяльності ОСОБА_1 на посаді заступника директора ТОВ „АллесПрінт Технології", в ході якої виявились факти фальсифікації документів та використання ОСОБА_1 своєї посади в особистих цілях.

18.01.2008 р. директором ТОВ „АллесПрінт Технології" Юркевичем О.А. була направлена заява до Управління державної служби по боротьбі з економічними злочинами ГУМВС України в Харківській області з приводу фальсифікації ОСОБА_1 договору №7/3 від 14.07.2006р. „Про надання інформаційно-консультаціонних послуг", акту звірки між ТОВ „АллесПрінт Технології" і ФОП ОСОБА_1 від 30.11.2007р. та інших документів ТОВ „АллесПрінт Технології" на посаді заступника директора ТОВ „АллесПрінт Технології"".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 "березня 2008 року провадження по справі було зупинено та направлено вищенаведену справу до Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВД України в Харківській області.

Згідно інформації, яка надійшла на адресу господарського суду Харківської області 02 серпня 2011 року від Дзержинського районного відділу ХГУ ГУМВД України в Харківській області 05.05.2009 р. провадження у кримінальній справі №20080012 за заявою ОСОБА_4 за фактом того, що в період з 20.07.2007 р. по 13.09.2008 р. на підставі підробленого договору №7/3 від 14.07.2006 р., складеного та підписаного від імені директора ТОВ "АллесПрінт Технології" ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 щодо надання останнім інформаційно - консультативних послуг для ТОВ "АллесПрінт Технології", а також підробленого акту прийому - передачі №22/9 від 22.09.2006 р. за вищевказаним договором на рахунок ФОП ОСОБА_1 було перераховано 31 650,00 грн., як часткова оплата наданих послуг за договором - було припинено у порядку ст. 6 п.2 Кримінального процесуального кодексу України. Також у даному листі одночасно повідомлялось, що 30.09.2009 р. прокуратурою Дзержинського району постанова про припинення кримінальної справи №20080012 було скасовано та на даний час слідство по даній справі поновлено. Кримінальна справа №20080012 у відношенні ОСОБА_1 не порушувалось та обвинувачення йому до теперішнього часу не пред'явлено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2012 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на "18" квітня 2012 р. о 10:00 год.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

01.06.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №6/1, відповідно п.1.1. договору позивач (постальник) взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача товари, а відповідач (покупець) взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар, оформивши належним чином акт прийому - передачі чи видаткову накладну.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої зобов'язання відповідно договору виконав, а саме протягом 2007 року поставляв товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними №17 від 20.02.2007 р. на суму 599,25 грн., №18/1 від 26.02.2007 р. на суму 5 024,34 грн., №20 від 01.03.2007 р. на суму 724,95 грн., №26 від 21.03.2007 р., №30/1 від 23.03.2007 р. на суму 680,00 грн., №30 26.03.2007 р. на суму 4052,16 грн., №35 від 28.03.2007 р. на суму 3012,00 грн., №37 від 28.03.2007 р. на суму 686,29 грн., №38/1 від 02.04.2007 р. на суму 8352,07 грн.,№40/2 від 09.04.2007 р. на суму 318, 00 грн., №43/1 від 10.04.2007 р. на суму 4 900,05 грн., №47/1 від 17.04.2007 р. на сум 408,00 грн., №51/1 від 25.04.2007 р. на суму 2566,25 грн., №53 від 26.04.2007 р. на суму 4 631,04 грн., 53/1 від 26.04.2007 р. на суму 110,00 грн., №57 від 07.05.2007 р. на суму 4 750,00 грн., №62 від 11.05.2007 р. на суму 6 382,37 грн., №67 від 21.05.2007 р.,№72/1 від 30.05.2007 р. на суму 1 611,50 грн., №75/1 від 30.05.2007 р., №77/1 від 04.06.2007 р. на суму 522,00 грн., №83/1 від 12.06.2007 р. на суму 2 621,93 грн., №98 від 27.06.2007 р. на суму 8 488,00 грн., №99/1 від 02.07.2007 р. на суму 14 663,60 грн., №116/1 від 17.07.2007 р. на суму 21 141,60 грн., №122/1 від 24.07.2007 р. на суму 7 195,00 грн., №142 від 09.08.2007 р., №144/1 від 16.03.2007 р. на суму 1 920,00 грн., №150 від 21.08.2007 р. на суму 345,00 грн., № 159 від 22.08.2007 р. на суму 600,00 грн., №169 від 29.08.2007 р. на суму 458,00 грн.

Відповідач отримав товар, про що свідчить підпис повноважного представника відповідача на видаткових накладних за довіреностями з печаткою та підписом, які містяться в матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо не укладення договору та помилкового перерахування грошових коштів відповідно платіжних доручень спростовуються матеріалами справи, в яких містяться виписки банку по рахунку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (позивач), з яких вбачається, що відповідач сплачував різними платіжними рахунками на протязі декількох місяців та у кожному міститься призначення платежу згідно договорів кладених між позивачем та відповідачем №6/1 від 01.06.06 р.; №7/3 від 14.07.06 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплатив товар отриманий згідно договору поставки №6/1 від 01.06.2006 р. лише частково, а саме у розмірі 85 852,79, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 59 465,83 грн.

14.07.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №7/3 надання інформаційно - консультаційних послуг, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання за дорученням відповідача надавати інформаційно - консультативні послуги за направленням, які цікавили відповідача.

Відповідно п.3.3.,п. 5.1. вищевказаного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати позивачу винагороду після надання вказаних послуг у розмірі 44 200,00.

Відповідач послуги згідно договору №7/3 від 14.07.2006 р. отримав, але вартість оплатив частково, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 12 550,00 грн.

Згідно висновку аудиторської перевірки проведеної Аудиторською фірмою "Профі-Аудит" про суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "АллесПрінт Технології" перед позивачем загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 01.12.2007 р. становить згідно договору №6/1 від 01.06.06 р. за отриманий товар 59 465,83 грн.,а за договором №7/3 про надання інформаційно - консультаційних послуг від 14.07.06 р. 12 550,00 грн., що загалом складає 72 015,83 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 72 015,83 грн. (сума основного боргу за договорами №6/1 від 01.06.06 р. та договору №7/3 від 14.07.06 р.) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллеспрінт Технології" (м. Харків, пер. Набережний, д. 8, кв. 3, р/р 26002851440260 ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ОКПО-32728522) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 72 015,83 грн., державне мито у розмірі 720,16 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №47/34-08

Повне рішення складено 28 квітня 2012 року.