Рішення

від 23.04.2012 по справі 5023/975/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № 5023/975/12

вх. № 975/12

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01/71-391 Д від 30.12.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 03.01.2012 року

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Енергоринок" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Н", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 50005,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 50005,75 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу електричної енергії № 2208/01 від 24 червня 2004 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 50005,75 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 лютого 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/975/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 19 березня 2012 року об 11:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2012 року розгляд справи відкладено на 09 квітня 2012 року о 10:30.

В призначене судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги підтримав, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав додаткові пояснення (вх. № 7457) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання відповідач з'явився, проти позову частково заперечив з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позов.

В судовому засіданні 09 квітня 2012 року оголошено перерву до 23 квітня 2012 року до 11:45, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

23 квітня 2012 року після перерви розгляд справи було продовжено.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач проти позову частково заперечує. Посилаючись на заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 2573) просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 24876,02 грн. за перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії у січні 2011 року.

Також, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства та відсутність своєї вини в порушенні умов договору, просить суд зменшити на 90 % розмір неустойки у виді штрафу за перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії у березні 2011 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24 червня 2004 року між позивачем - Державним підприємством "Енергоринок" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега-Н" було укладено договір купівлі-продажу електроенергії №2208/01, відповідно до умов якого позивач зобов'язується продавати, а відповідач (постачальник) зобов'язується купувати електричну енергію відповідно до умов вищезазначеного договору.

Згідно з п. 3.8 спірного договору та відповідно до додаткової угоди від 31 серпня 2005 року за № 2888/01, де зазначено, що відповідач (постачальник) до 16 годин 20 числа місяця, що передує розрахунковому, надає через уповноваженого представника до позивача Повідомлення, яке повинно бути підписане відповідачем (постачальником) і погоджено та зареєстровано ЕК.

На виконання вищезазначеного пункту договору відповідачем було надано позивачу:

- повідомлення від 14 грудня 2010 року №1 на заявлений в січні 2011 року обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України, що становить 2 258 330 кВт.г.;

- повідомлення від 14 лютого 2011 року №3 на заявлений в березні 2011 року обсяг купівлі електричної енергії на ОРЕ України, що становить 2 247 282 кВт.г.

Відповідно до п.3.17 спірного договору від 24.06.2004 року, та згідно з додатковою угодою від 24.12.2009 за № 5854/03, в разі необхідності, відповідач (постачальник) може один раз до 20 числа (включно) розрахункового місяця збільшити замовлений обсяг купівлі електроенергії за певних умов.

На виконання вищезазначеного пункту договору відповідачем було надано позивачу:

- повідомлення від 14 січня 2011 року № 1к на заявлений в січні 2011 року обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України (додаток - 6), що становить 2 823 222 кВт.г.;

- повідомлення від 14 березня 2011 року № 3к на заявлений в березні 2011 року обсяг купівлі електричної енергії на ОРЕ України, що становить 2 808 490 кВт.г.

Згідно з п.3.18 спірного договору по закінченню розрахункового місяця на підставі п.3.11 цього договору складається Акт прийому-передачі електричної енергії за місяць.

На виконання вищенаведеного пункту спірного договору відповідачем було надано позивачу:

- акт від 31 січня 2011 року № 1 прийому-передачі електричної енергії з ОРЕ України, що поставлялася у період з 01.01.2011 по 31.01.2011 в обсязі 3 322 228 кВт.г.;

- акт від 31 березня № 3 прийому-передачі електричної енергії з ОРЕ України, що поставлялася у період з 01.03.2011 по 31.03.2011 в обсязі 3 287 070 кВт.г.;

Згідно з п.5.4.2 спірного договору від 24.06.2004 року та відповідно до додаткової угоди від 17.12.2008 № 4994/01, у разі перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії постачальником за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до Повідомлення п.3.8 цього договору з врахуванням п.3.17 цього Договору) на величину, що перевищує 10%, нараховує відповідачу (постачальнику) штраф у розмірі 10% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

У зв'язку з тим, що відповідач у січні 2011 року на 17,7 відсотків та в березні 2011 року на 17 відсотків перевищив фактичний обсяг купівлі електричної енергії за відповідні розрахункові місяці, позивач, на адресу відповідача направив претензії про порушення умов спірного договору від 24.06.2004 року в частині відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого в розрахунковому періоді.

Так, претензія від 15.03.2011 року за вих. № 02/32-2113 про сплату штрафу в сумі 24876,02 грн. відправлена на адресу відповідача 17.03.2011, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком відправки рекомендованих листів та вручена останньому 22.03.2011, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103227329720.

Претензія від 12 травня 2011 року за вих. № 02/32-3807 про сплату штрафу в сумі 25129,73 грн. відправлена на адресу відповідача 17.05.2011, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком відправки рекомендованих листів та вручена останньому 23.05.2011, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103228026470.

Відповідач відповіді на вищезазначені претензії не надав, та штраф позивачу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідач, під час розгляду справи, заперечуючи проти позовних вимог з посиланням на ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України, надав заяву про застосування строків позовної давності та застосування наслідків її спливу посилаючись на те, що позовна заява позивача складена 09.02.2012 року а строк позовної давності в частині стягнення штрафу у розмірі 24876,02 грн. сплив 31 січня 2012 року, оскільки позивач про те, що його право порушено дізнався при підписанні Акту прийому-передачі електричної енергії 31 січня 2011 року.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд визнав її такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання по сплаті штрафу у спірному договорі не зазначений, строки позовної давності по даній вимозі мають рахуватися саме по закінченню семиденного строку від дня пред'явлення вимоги від 15.03.2011 року (вих. № 02/32-2113) про сплату штрафу в сумі 24876,02 грн., що була отримана відповідачем 22.03.2011 року. Позовна заява ДП "Енергоринок" подана до суду 14.02.2012 року, тобто до спливу 1 річного строку позовної давності.

На підставі викладеного, суд вирішив відмовити відповідачу в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності та наслідків її спливу (вх. № 2573).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно приписів ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Також суд зазначає, що умови спірного договору щодо завчасного інформування ТОВ "Вега-Н" про заплановані ним обсяги купівлі електричної енергії у ДП "Енергоринок", шляхом надіслання повідомлення на заявлений обсяг купівлі електроенергії в розрахунковому місяці, та їх дотримання і відповідність фактичним обсягам купівлі електроенергії в кінці розрахункового місяця, відображених в акті прийому-передачі електроенергії, спрямовані на забезпечення сталої роботи Оптового ринку електричної енергії України, специфікою якого є необхідність постійного і безперервного збалансування виробництва і споживання електричної енергії.

Дана позиція підтверджується й постановою ВГСУ від 30.07.2009 №15/07-09 в аналогічній справі в якій зазначено, що умова договору про застосування відповідальності за відхилення фактичного обсягу купівлі електроенергії від замовленого є способом дисциплінування покупця (постачальника) до чіткого визначення потреб у електроенергії з метою планового (безперебійного) розподілу електроенергії між усіма постачальниками (споживачами) України.

Аналогічні положення містяться і в абз.8 п.3.1 рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 №3-рп/2002, де зазначається, що: "Особливістю функціонування об'єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу".

Відповідно до ч.4 ст.219 ГК України: "Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин".

Єдиною обставиною та підставою звільнення Сторін від відповідальності за порушення умов спірного договору (розділ 6) є настання форс-мажору (обставин непереборної сили).

Аналогічні положення містять й вимоги чинного законодавства України, а саме ч.2 ст.218 ГК України: "Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів" та ст.617 ЦК України: "Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів".

Таким чином суд зазначає, що надані ТОВ "Вега-Н" пояснення та наведені останнім доводи не дають підстав вважати, що Відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення умов Договору та, всупереч вимогам ст.614 ЦК України, ним не доведено відсутність своєї вини в порушенні умов спірного договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума в розмірі 50005,75 грн. стягненню з відповідача на користь позивача.

Наведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Н", 61091, м. Харків, вул. Танкопія, 13/5, кв. 4, (п/р 26002385401 у ПАТ "АБ "Укргазбанк" в м. Харкові, МФО 350448, код ЄДРПОУ 32235614) на користь Державного підприємства "Енергоринок", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27 (п/р 26008302861 у ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381) - 50005,75 грн. штрафу, 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/975/12 підписаний 28 квітня 2012 року.