Постанова

від 14.06.2012 по справі 5023/975/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06»червня 2012 р. Справа №5023/975/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1, за довіреністю №01/71-391Д від 30.12.2011 року;

відповідача -ОСОБА_2, за довіреністю №1/7 від 03.01.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Н», м.Харків (вх.№1697Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2012 року у справі №5023/975/12,

за позовом Державного підприємства «Енергоринок», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Н», м.Харків,

про стягнення коштів у сумі 50005,75 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2012 року по справі №5023/975/12 (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Н»на користь Державного підприємства «Енергоринок»50005,75 грн. штрафу, 1609,50 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2012 року по справі №5023/975/12 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ДП «Енергоринок»про стягнення з ТОВ «Вега-Н»штрафних санкцій в сумі 24876,02 грн. за перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії у січні 2011 року та зменшити на 90% неустойку у виді штрафу за перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії ТОВ «Вега-Н»у березні 2011 року.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване судове рішення щодо стягнення штрафних санкцій в сумі 24876,02 грн. неправильно застосував ст. 261 Цивільного кодексу України та ст. 530 Цивільного кодексу України. При відмові відповідачу застосувати наслідки пропуску строку позовної давності суд першої інстанції неправильно встановив початок перебігу строку позовної давності.

Крім того, відповідач вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що сторонами було укладено додаткову угоду до договору, якою розмір штрафу зменшено на 90%. Тобто відповідно до додаткової угоди від 11.08.2011 року №74/56/02 до договору від 24.06.2004 року №2208/01 розмір штрафу складає не 10%, а 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Вега-Н»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 06.06.2012 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак в судовому засіданні пояснив, що заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2012 року по справі №5023/975/12 -без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

24.06.2004 року між позивачем - Державним підприємством «Енергоринок»та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вега-Н»укладено договір купівлі-продажу електроенергії №2208/01, відповідно до умов якого позивач зобов'язується продавати, а відповідач (постачальник) зобов'язується купувати електричну енергію відповідно до умов вищезазначеного договору.

Згідно з п. 3.8 вказаного договору та відповідно до додаткової угоди від 31.08.2005 року за № 2888/01, відповідач (постачальник) до 16 годин 20 числа місяця, що передує розрахунковому, надає через уповноваженого представника до позивача повідомлення, яке повинно бути підписане відповідачем (постачальником) і погоджено та зареєстровано ЕК.

На виконання вищезазначеного пункту договору відповідачем було надано позивачу повідомлення від 14.12.2010 року №1 на заявлений в січні 2011 року обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України, що становить 2 258 330 кВт.г. Також відповідачем було надано позивачу повідомлення від 14.02.2011 року №3 на заявлений в березні 2011 року обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України, що становить 2 247 282 кВт.г.

Відповідно до п. 3.17 договору купівлі-продажу електроенергії №2208/01 від 24.06.2004 року з урахуванням додаткової угоди від 24.12.2009 за №5854/03, в разі необхідності, відповідач (постачальник) може один раз до 20 числа (включно) розрахункового місяця збільшити замовлений обсяг купівлі електроенергії за певних умов, зокрема, відповідач (постачальник) до 16 годин 20 числа розрахункового місяця надає через уповноваженого представника до позивача скориговане повідомлення, яке повинно бути підписане відповідачем (постачальником) і погоджено та зареєстровано ЕК.

На виконання вищезазначеного пункту договору відповідачем було надано позивачу повідомлення від 14.01.2011 року №1к на заявлений в січні 2011 року обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України (додаток - 6), що становить 2 823 222 кВт.г. та повідомлення від 14.03.2011 року №3к на заявлений в березні 2011 року обсяг купівлі електричної енергії на ОРЕ України, що становить 2 808 490 кВт.г.

Згідно з п. 3.18 договору №2208/01 по закінченню розрахункового місяця на підставі п. 3.11 цього договору складається акт прийому-передачі електричної енергії за місяць, з переліком споживачів постачальника.

Так, відповідачем було надано позивачу акт від 31.01.2011 року №1 прийому-передачі електричної енергії з ОРЕ України, що поставлялася у період з 01.01.2011 по 31.01.2011 в обсязі 3 322 228 кВт.г. та акт від 31.03.2011 року №3 прийому-передачі електричної енергії з ОРЕ України, що поставлялася у період з 01.03.2011 по 31.03.2011 в обсязі 3 287 070 кВт.г.;

Згідно з п. 5.4.2 договору купівлі-продажу електроенергії №2208/01 від 24.06.2004 року та відповідно до додаткової угоди від 17.12.2008 року № 4994/01, у разі перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії постачальником за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення п.3.8 цього договору з врахуванням п.3.17 цього договору) на величину, що перевищує 10%, нараховує відповідачу (постачальнику) штраф у розмірі 10% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

У зв'язку з тим, що відповідач у січні 2011 року на 17,7 відсотків та в березні 2011 року на 17 відсотків перевищив фактичний обсяг купівлі електричної енергії за відповідні розрахункові місяці, позивач, на адресу відповідача направив претензії про порушення умов договору від 24.06.2004 року в частині відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого в розрахунковому періоді.

Так, претензія від 15.03.2011 року за вих.№02/32-2113 про сплату штрафу в сумі 24876,02 грн. відправлена на адресу відповідача 17.03.2011 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком відправки рекомендованих листів та вручена останньому 22.03.2011 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103227329720.

Претензія від 12.05.2011 року за вих.№02/32-3807 про сплату штрафу в сумі 25129,73 грн. відправлена на адресу відповідача 17.05.2011 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком відправки рекомендованих листів та вручена останньому 23.05.2011 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103228026470.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач відповіді на вищезазначені претензії не надав, та штраф позивачу не сплатив.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно приписів ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Умови договору №2208/01 від 24.06.2004 року з урахуванням додаткових угод до нього, щодо завчасного інформування ТОВ «Вега-Н»про заплановані ним обсяги купівлі електричної енергії у ДП «Енергоринок», шляхом надіслання повідомлення на заявлений обсяг купівлі електроенергії в розрахунковому місяці, та їх дотримання і відповідність фактичним обсягам купівлі електроенергії в кінці розрахункового місяця, відображених в акті прийому-передачі електроенергії, спрямовані на забезпечення сталої роботи Оптового ринку електричної енергії України, специфікою якого є необхідність постійного і безперервного збалансування виробництва і споживання електричної енергії.

Умова договору про застосування відповідальності за відхилення фактичного обсягу купівлі електроенергії від замовленого є способом дисциплінування покупця (постачальника) до чіткого визначення потреб у електроенергії з метою планового (безперебійного) розподілу електроенергії між усіма постачальниками (споживачами) України.

Аналогічні положення містяться і в абз.8 п.3.1 рішення Конституційного Суду України від 12.02.2002 №3-рп/2002, де зазначається, що особливістю функціонування об'єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу.

Єдиною обставиною та підставою звільнення сторін від відповідальності за порушення умов спірного договору (розділ 6) є настання форс-мажору (обставин непереборної сили). Стаття 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України визначає обставини за яких особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання.

Суд першої інстанції встановив та колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із такими висновками, що надані ТОВ «Вега-Н»пояснення та наведені ним доводи не дають підстав вважати, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення умов договору та, всупереч вимогам ст.614 Цивільного кодексу України, ним не доведено відсутність своєї вини в порушенні умов договору купівлі-продажу електроенергії №2208/01 від 24.06.2004 року.

ДП «Енергоринок», відповідно до умов укладеного договору застосовує до ТОВ «Вега-Н»міру відповідальності за відхилення фактичних обсягів споживання електроенергії від замовлених в розрахунковому місяці в розмірі 10% вартості такої різниці.

Доводи апелянта, що розмір штрафу складає не 10%, а 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії у зв'язку з чим просив як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції зменшити на 90% неустойку у виді штрафу, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Пунктом 5.4.2 договору від 24.06.2004 року №2208/01 було передбачено, що в разі фактичного перевищення постачальником місячного замовленого обсягу купівлі електричної енергії (відповідно до повідомлення п.3.8 цього договору) на величину, що перевищує 20%, більше 3-х разів за останні 12 місяців, нарахувати постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості перевищеного обсягу електричної енергії.

В подальшому пункт 5.4.2 договору від 24.06.2004 року №2208/01 змінено додатковою угодою №2888/01 від 31.08.2005 року пункт 5.4.2 викладено з новій редакції: в разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії постачальником за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення п.3.8 цього договору) на величину, що перевищує 10%, нарахувати постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії. Дана додаткова угода вступила в силу 01.09.2005 року.

Додатковою угодою №4994/01 від 17.12.2008 року також було змінено пункт 5.4.2 та викладено його у новій редакції: у разі перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії постачальником за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення п.3.8 цього договору) на величину, що перевищує 10%, нарахувати постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії. Дана додаткова угода вступила в силу 01.09.2009 року.

Як вбачається із матеріалів справи додатковою угодою №7456/02 від 11.08.2011 року до договору від 24.06.2004 року №2208/01 пункт 5.4.2 договору викладено у новій редакції, а саме, постачальник зобов'язаний у разі перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії постачальником за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення п. 3.8 цього договору з врахуванням п. 3.17 цього договору) на величину, що перевищує 5% нарахувати постачальнику штраф у розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії. Дана додаткова угода набула чинності з 01.09.2011 року. Однак, перевищення фактичного обсягу купівлі електричної енергії постачальником за розрахунковий місяць від замовленого відбулося у січні 2011 року та у березні 2011 року тобто до того, як була укладена додаткова угода 7456/02 від 11.08.2011 року та зменшено штраф у період дії додаткової угоди №4994/01 від 17.12.2008 року.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не вбачає правових підстав для задоволення вказаних вимог -зменшення штрафу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності правових підстав для стягнення з нього суми штрафу у розмірі 25129,73 грн. за порушення умов договору в частині відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії в березні 2011 року від замовленого в розрахунковому періоді.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо стягнення суми штрафу у розмірі 24876,02 грн. за порушення умов договору в частині відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії в січні 2011 року від замовленого в розрахунковому періоді, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 19.03.2012 року звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про застосування строків позовної давності та наслідків її спливу.

Суд першої інстанції розглянувши вказану заяву відмови у її задоволенні посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання по сплаті штрафу у договорі №2208/01 від 24.04.2004 року не зазначений, строки позовної давності по даній вимозі мають рахуватися саме по закінченню семиденного строку від дня пред'явлення вимоги від 15.03.2011 року (вих.№02/32-2113) про сплату штрафу в сумі 24876,02 грн., що була отримана відповідачем 22.03.2011 року. Позовна заява ДП «Енергоринок»подана до суду 14.02.2012 року, тобто до спливу 1 річного строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особо може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Підставою нарахування позивачем штрафу за січень 2011 року був акт №1 прийому-передачі електричної енергії з ОРЕ, який підписано сторонами 31.01.2011 року. Тобто позивач про те, що його право порушено, а саме, відповідачем перевищено фактичний обсяг купівлі електричної енергії у січні 2011 року довідався при підписані вказаного акту - 31.01.2011 року.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення штрафу у розмірі 24876,02 грн. за перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії у січні 2011 року сплив 31.01.2012 року. Однак, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою 09.02.2012 року, тобто після закінчення строку позовної давності.

Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволені позову.

Отже, судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволені заяви відповідача про застосування позовної давності та не відмовлено позивачу в задоволені позовних вимог про стягнення суми штрафних санкцій в сумі 24876,02 грн. за перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії у січні 2011 року.

Доводи позивача, що строк позовної давності необхідно обраховувати з березня 2011 року, оскільки претензія про сплату коштів була отримана відповідачем 22.03.2011 року та згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України тільки після спливу семи днів, за умови її не виконання, починається строк перебігу позовної давності, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося згідно ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач підписуючи акт прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України від 31.01.2011 року дізнався що його право порушено, а саме відповідачем перевищено фактичний обсяг купівлі електричної енергії у січні 2011 року.

Пред'явлення претензії позивачем є його правом, а не обов'язком відповідно до законодавства України. Чинним законодавством України не передбачено зупинення або переривання строку позовної давності на підставі факту пред'явлення претензії стороною. Також відповідно до взаємовідносин, щодо яких не встановлений обов'язковий порядок досудового врегулювання спору, чинним законодавством України початок перебігу позовної давності не зв'язується з процедурою досудового врегулювання спору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення господарським судом Харківської області від 23.04.2012 року по справі №5023/975/12 неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, які регулюють положення щодо позовної давності, тому рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2012 року підлягає скасуванню частково, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Н»задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2012 року у справі №5023/975/12 в частині задоволення позовних вимог Державного підприємства «Енергоринок»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Н»про стягнення штрафних санкцій в сумі 24876,02 грн. за перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії у січні 2011 року -скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити Державному підприємству «Енергоринок»в задоволені позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в сумі 24876,02 грн. за перевищення фактичного обсягу купівлі електроенергії у січні 2011 року.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Н», 61091, м.Харків, вул.Танкопія, 13/5, кв. 4, (п/р 26002385401 у ПАТ "АБ "Укргазбанк" в м.Харкові, МФО 350448, код ЄДРПОУ 32235614) на користь Державного підприємства «Енергоринок», 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27 (п/р 26008302861 у ГОУ АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 21515381) 25129,73 грн. штрафу та 1609,50 грн. судового збору -залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 11 червня 2012 року.