Постанова

від 05.08.2008 по справі ас 7/116-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД  

СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

05.08.08

          Справа №АС 7/116-08.

Господарський суд

Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді М.Б. Рижкова,

суддів: В.Д. Гудима, Л.А. Костенко, розглянувши матеріали справи

За позовом:          Державної податкової інспекції в м.

Суми

до відповідача:          1) Товариства з обмеженою

відповідальністю «БК Консоль-Суми»

          2) Приватного підприємця ОСОБА_1

про визнання недійсними

угод та господарських зобов'язань та стягнення 92272 грн. 00 коп.

За участю представників

сторін :

від позивача  Марченко Олександр Олександрович (дов. №

1250/9/10-009 від 09.01.08р.)

від відповідача     1) не прибув

                              2) ОСОБА_2

В судовому засіданні брав

участь секретар судового засідання Малюк Р.Б.

Суть спору: позивач

просить: 1) визнати недійсними усні угоди на постачання товарно-матеріальних

цінностей, укладені між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з

обмеженою відповідальністю «БК Консоль-Суми» на загальну суму 92272 грн. з

моменту вчинення;

2) визнати недійсними

господарські зобов'язання між приватним підприємцем ОСОБА_1 та товариством з

обмеженою відповідальністю «БК Консоль - Суми» на загальну суму 92272 грн., з

моменту вчинення.

3) стягнути з Товариства

з обмеженою відповідальністю «БК Консоль-Суми» в доход держави кошти в розмірі

92272 грн., одержані за оспорюваними господарськими зобов'язаннями.

4) стягнути з приватного

підприємця ОСОБА_1 в доход держави кошти в розмірі 92272 грн., одержані за

оспорюваними господарськими зобов'язаннями.

Перший відповідач відзив

на позов не подав, в засідання суду не з'явився, про час та місце розгляду

справи повідомлений належним чином.

Другий відповідач, у

відзиві на адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Суми, з

позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не

підлягають задоволенню.

Оскільки перший

відповідач в засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, то

згідно ст. ст. 71, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справа

розглядається за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення повноважних 

представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

встановив наступне:

Впродовж березня - травня

2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БК Консоль - Суми» та

приватним підприємцем ОСОБА_1 були укладені усні угоди на постачання товарно -

матеріальних цінностей.

До цих угод були виписані

наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки № 9 від 20.03.2006р., № 18/1

від 17.04.2006р., № 22 від 26.04.2006р., № 26 від 27.04.2006р., № 40 від

18.05.2006р., № 41 від 23.05.2006р.; накладні № 18 від 20.03.2006р., № 42 від

17.04.2006р., № 46 від 26.04.2006р., № 48 від 27.04.2006р., № 63 від

23.05.2006р., № 62 від 18.05.2006р.

На дану поставку товарів

були виписані податкові накладні на загальну суму 92272,00 грн. в т.ч. ПДВ

15378,00 грн.: від 20.03.2006 р. № 13 на суму 18360,00 грн. (ПДВ - 3060 грн.);

від 17.04.2006 р. № 17 на суму 9108 грн. (ПДВ - 1518 грн.); від 26.04.2006 р. №

19 на суму 10378,80 грн. (ПДВ - 1729,80 грн.); від 27.04.2006р. № 21 на суму

29700 грн. (ПДВ - 4950 грн.); ВІД 23.05.2006Р. № 27 на суму 8448 грн. (ПДВ -

1408 грн.); від 18.05.2006р. № 25 на суму 16278 грн. (ПДВ - 2713 грн.).

На підставі цих

документів  приватний підприємець ОСОБА_1

збільшив валові витрати на загальну суму 92272 грн. та податковий кредит з

податку на додану вартість на загальну суму 15387,80 грн.

В документах, як службова

особа ТОВ "БК Консоль-Суми", що здійснювала господарські операції і

оформляла всі документи на виконання договорів, вказаний директор ТОВ "БК

Консоль-Суми» ОСОБА_3.

Проведеними податковою

міліцією заходами встановлено, що за керівника підприємства ТОВ «БК

Консоль-Суми" ОСОБА_3 підписувався ОСОБА_4 Як вбачається з протоколів

допиту та протоколу очної ставки, копії яких додані до позову, ніякої

господарської діяльності ТОВ «БК «Консоль-Суми" з ПП ОСОБА_1 у 2006 році

не здійснювало, ніяких робіт не виконувало та не організовувало, ніяких товарів

не отримувало.

Державна податкова

інспекція в м. Суми вважає, що усні угоди, укладені між ТОВ «БК Консоль - Суми»

та ПП ОСОБА_1, були укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та

суспільства. В зв'язку з чим державна податкова інспекція в м. Суми була

змушена звернутись до господарського суду. 

Розглянувши матеріали

справи, заслухавши пояснення повноважного 

представника позивача, оцінивши та дослідивши наявні у справі докази,

суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково,

виходячи з наступного:

Статтями 55, 58

Господарського кодексу України передбачена обов'язкова державна реєстрація

суб'єктів господарювання. Відповідно до ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу

України скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання

статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру.

Постановою Ковпаківського

районного суду м. Суми від 22 травня 2007р. в справі № 2-А-59/07 були визнані

недійсними: рішення від 01.02.2006р. про створення ТОВ «БК Консоль - Суми» з

01.02.2006р., статут ТОВ "БК "Консоль-Суми" з 02.02.2006р.,

свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 з 02.02.2006 року, свідоцтво про

реєстрацію платника НОМЕР_2 з 16.02.2006 року. Вказана постанова суду набрала

законної сили з 02 червня 2007 року.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу

адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені

судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що

набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть

участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, на момент

укладення оспорюваних договорів їх сторона - ТОВ «БК Консоль-Суми», не мала

необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно ст. 207 ГК

України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам  закону, або вчинено з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками

господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із

сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним

повністю або в частині.

З огляду на

вищезазначене, позовні вимоги в частині визнання недійсними: усних угод на

постачання товарно-матеріальних цінностей, укладені між приватним підприємцем

ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Консоль-Суми» на

загальну суму 92272 грн. з моменту вчинення, та визнання недійсними

господарських зобов'язань між приватним підприємцем ОСОБА_1 та товариством з

обмеженою відповідальністю «БК Консоль - Суми» на загальну суму 92272 грн., з

моменту вчинення - визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають

задоволенню в повному обсязі.

В частині позовних вимог,

щодо застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним,

передбачених ст. 208 Господарського кодексу України, вимоги позивача не

підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Положення ст. ст. 207 та

208 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що

правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і

суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з

ч. 1 ст. 203, ч 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним і визнання

такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому органи державної

податкової служби можуть на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну

податкову службу в Україні» звертатись до суду з позовом про стягнення в доход

держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

За вчинення правочину з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства застосовуються

санкції, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України. Однак вказані

санкції не можуть застосовуватись як сам факт несплати податків, зборів та

інших обов'язкових платежів однією із сторін договору. Отже, правопорушенням є

несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій,

передбачених ст. 208 Господарського кодексу України необхідним є наявність

умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства.         

Оскільки санкції,

передбачені ч.1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням

суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності,

то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як

такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. З огляду на це такі

санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК

України.

Згідно ст. 250 ГК України

адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта

господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше

як через один рік з дня порушення цим суб'єктом вставлених законодавчими актами

правил здійснення господарської діяльності.

З моменту порушення Товариством

з обмеженою відповідальністю «БК Консоль-Суми» вставлених законодавчими актами

правил здійснення господарської діяльності пройшло більше року, отже вимоги

щодо застосування ст. 208 ГК України взагалі заявлені за межами встановленого

строку давності.

Враховуючи все викладене,

суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з товариства з

обмеженою відповідальністю «БК Консоль-Суми» та приватного підприємця ОСОБА_1 в

доход держави коштів в розмірі 92272 грн. є неправомірними, необґрунтованими і

не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Державної

податкової інспекції в м. Суми задовольнити частково.

2.          Визнати недійсними усні угоди на

постачання товарно-матеріальних цінностей, укладені між приватним підприємцем

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_3) та Товариством з обмеженою

відповідальністю «БК Консоль-Суми» (40030, м. Суми, вул. Реміснича, 12, корп.

2, кв. 3, ід. код 34013033) на загальну суму 92272 грн. з моменту вчинення.

3.          Визнати недійсними господарські

зобов'язання між приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_3) та

товариством з обмеженою відповідальністю «БК Консоль - Суми» (40030, м. Суми,

вул. Реміснича, 12, корп. 2, кв. 3, ід. код 34013033) на загальну суму 92272

грн., з моменту вчинення.

4.          В іншій частині позовних вимог

відмовити.

         Порядок і строки апеляційного

оскарження встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду

першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному

обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Відповідно до ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо

інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку

заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо

його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду

справи.

В судовому засіданні

оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови

складений і підписаний 11.08.2008 р.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ                                                                     

М.Б. Рижков

СУДДІ                                                                                                         В.Д.

Гудим

Л.А. Костенко