Рішення

від 21.07.2008 по справі 17/36-08-1507

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21"

липня 2008 р.

Справа  № 17/36-08-1507

За

позовом:          Товариства з обмеженою

відповідальністю виробничо-комерційної

                              фірми „Пластік”;

до  відповідача: 

Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1;

про  стягнення 13055,28 грн.

Суддя  Зуєва Л.Є.

П

р е д с т а в н и к и :

Від позивача:      Кобринський Ф.І. - директор;

Від відповідача: ОСОБА_2.

- повірений;

СУТЬ

СПОРУ: ТОВ ВКФ

„Пластік” звернулося до суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_1., про

стягнення неустойки у розмірі 1087,4 грн., збитків у розмірі 1087,4грн., 699,66

грн. -заборгованість по комунальних витратам, 2180,82 грн. -матеріальних

збитків та 8000 грн. -моральної шкоди. 

Відповідач

в засідання суду з'явився, надав письмовий відзив на позов, в якому заявлені

позовні вимоги не визнає з підстав викладених у наданому відзиві та просить суд

у задоволенні позову відмовити повністю.

По

справі у відповідності до ст..77 ГПК України оголошувалась перерва з

18.06.2008р. по 21.07.2008 р. о 11 год. 30 хв.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

25.10.2006р.

між ТОВ ВКФ „Пластік” (далі позивач) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1.

(відповідач), укладено договір оренди нежитлового приміщення №85/11А,

відповідно до умов якого, а саме п. 1.1 

позивач передав відповідачу нежитлові приміщення в будівлі за адресою: АДРЕСА_1,

загальною площею 30,0кв.м., яка складається з двох кімнат, для використання під

продуктовий магазин.

У

відповідності до п. 4.2 укладеного Договору, користувач орендованого приміщення

зобов'язався користуватися приміщенням у відповідності з укладеним Договором та

призначенням приміщення.

Розділом

2 укладеного договору визначено, що даний договір укладений строком на 1 рік,

починаючи з 05.11.2006р. по 05.11.2007р., однак, якщо у випадку ні орендар, ні

орендодавець не заявить за один місяць до закінчення строку Договору про свій

намір розірвати договір, то строк його дії продовжується на той же строк, та на

тих же умовах.

Оскільки

в строк встановлений п.2.3 укладеного договору жодна з сторін не заявила свого

бажання про припинення дії договору, вказаний договір був продовжений до  05.11.2008р.

Пунктом

4.9 укладеного Договору передбачено, що при бажанні достроково звільнити

орендоване приміщення та припинити його дію відповідач, зобов'язаний попередити

про це позивача не пізніше, ніж за 60 днів.

Однак

відповідач в порушення умов укладеного договору, а саме п. 4.9, в

односторонньому порядку розірвав договір оренди за два місяці до закінчення

строку на який його було укладено. У зв'язку з цим, позивачем відповідачу на

підставі п. 6.3 укладеного договору було нараховані штрафні санкції, з яких

1087,4грн. -неустойки, 1087,4 грн. -збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позивачем

на адресу відповідача направлена претензія, з вимогою перерахувати на користь

ТОВ ВКФ „Пластік” нараховану неустойку та відшкодувати витрати понесені

позивачем в результаті ремонту вхідних дверей, заміни замків та ремонту

холодильної камери, а також в строк до 13.02.2008р. передати за актом

приймання-передачі орендоване майно, однак зазначена претензія відповідачем

залишена по заувагою. Крім того, у відповідача залишилася заборгованість по

оплаті послуг по електроенергії та телефонного зв'язку у розмірі 699,66 грн.

Зазначені

обставини спонукали ТОВ ВКФ „Пластік” звернутися до господарського суду

Одеської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1. про стягнення з неї

2174,8 грн. -штрафних санкцій; 699,66 грн. - заборгованості по комунальним

послугам та послугам телефонного зв'язку, 8000 грн. - моральної шкоди,

заподіяної позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача по справі, а також 2180,82

грн. -матеріальних збитків.

Ухвалою

господарського суду Одеської області від 11.04.2008р. порушено провадження по

справі №17/36-08-1507 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційної фірми „Пластік” до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1.

про стягнення 13055,28 грн.

Дослідивши

обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов

висновку, що позовна заява ТОВ ВКФ „Пластік” підлягає задоволенню частково з

наступних правових підстав.

У

відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що

передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних

прав та обовЧязків  є договори та інші правочини. Правочин,

різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення

осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних

прав і обовЧязків.

При

цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої  цивільні 

права вільно на власний розсуд.

Як

зазначається у роз'ясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від

01.04.1994р.( з подальшими змінами та доповненнями ) „Про деякі питання  практики вирішення спорів,  пов'язаних з відшкодуванням шкоди” вирішуючи

спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен

з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової

відповідальності. При цьому господарському суду  слід відрізняти обов'язок боржника

відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням

зобов'язання, що випливає з договору (стаття 203 Цивільного кодексу

України)  від позадоговірної шко ди,

тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 40

Цивільного кодексу України.)

Як

вбачається з матеріалів справи між сторонами по справі існували договірні

правовідносини, які випливали з договору оренди нежитлового приміщення №85/11А

від 25.10.2006р., укладеного між ТОВ ВКФ „Пластік” та фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_1.

У

відповідності зі ст.204 ЦК України 

договір укладений між сторонами по справі, як  цивільно-правовий   правочин 

є правомірним  на час розгляду

справи, оскільки  його недійсність прямо

не встановлена законом, та  він не

визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цим договором  мають 

виконуватися належним чином.

Відповідно

до ст.526 ЦК України № 435-IV від 16.01.2003 р. зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до

звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння

відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо

інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Пунктом

4.9 укладеного Договору передбачено, що при бажанні достроково звільнити

орендоване приміщення та припинити його дію відповідач, зобов'язаний попередити

про це позивача не пізніше, ніж за 60 днів.

Розглядом

матеріалів справи встановлено, що відповідач в порушення умов укладеного

договору, а саме п. 4.9 самовільно, в односторонньому порядку розірвав договір

оренди за два місяці до закінчення строку на який його було укладено.

У

відповідності до п. 6.3 укладеного договору, у випадку порушення п. 4.2 -4.6

або 4.9 укладеного договору, орендодавець сплачує орендарю відповідно до вимог

ст. 549 ЦК України неустойку, рівну двом місячним орендним платежам.

Відповідно

до п. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) являється грошова сума

або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у випадку порушення

боржником зобов'язання.

При

цьому, відповідно до п. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає

незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або

неналежним виконанням зобов'язання.

Вимогами

ст. 551 ЦК України, передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума,

рухоме і нерухоме майно. При цьому, якщо предметом неустойки є грошова сума, її

розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким

чином враховуючи, що умовами укладеного договору оренди, а саме п. 6.3,

встановлений точний розмір неустойки, яка рівна двом місячним орендним платам,

сума яких складає 1087,4 грн., суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ

ВКФ „Пластік” в цій частині обґрунтовані у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Крім

того, позивач на підставі 623 ЦК України, нарахував відповідачеві збитки, у

вигляді втраченої вигоди у розмірі 1087,4 грн. тобто орендна плата за 60 днів,

які він реально міг би отримати, якщо відповідач належним чином виконав умови

п. 4.9 Договору, оскільки у зв'язку з тим, що договір оренди було розірвано

відповідачем з         06 лютого 2008р.,

а наступний договір оренди приміщення магазину з іншою особою було укладено

лише 25.03.2008р.

В цій

частині позову суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково,

оскільки  виходячи з розрахунку, наданого

позивачем, відповідачем було розірвано договір оренди з 06 лютого 2008р., а

новий договір позивачем укладено 25.03.2008р., таким чином термін, за який

позивачеві були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди  становить 41 день, а не 60 днів, як зазначено

у розрахунку. Тому виходячи з розміру середньомісячної орендної плати з

відповідача слід стягнути 742,92 гривен (543,7грн.(середньомісячна орендна плата)/30

днів = 18,12 грн. орендна плата за 1день х 41день =   742,92 грн.)

У

відповідності до п. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання,

має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Вимогами

п. 1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її

цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, п. 2.2 ст. 22 ЦК

України, визначено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за

звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі

змісту п.3 ст. 22 ЦК України вбачається, що збитки відшкодовуються у повному

обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або

більшому розмірі.

Приймаючи

до уваги положення ст.ст. 22, 623 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні

вимоги в частині щодо стягнення з відповідача 742,92 грн. збитків у вигляді

упущеної вигоди обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розглянувши

наданий представником позивача розрахунок суми позову, суд вважає, що вимоги

щодо стягнення з відповідача заборгованості по електропостачанню у розмірі 570

грн. та заборгованості по оплаті за телефонні послуги у розмірі 129,66 грн.

також  обґрунтовані та підтверджені

належними доказами, які наявні в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Крім

того, відповідач своїми діями наніс матеріальні збитки позивачу у розмірі

2180,82 грн., які складаються з ремонту холодильного прилавку по заміні

компресора на загальну суму 1825,82 грн., що підтверджується видатковою

накладною №898 від 01.04.2008р. та актом дефектації від 31.03.2008р., складеного

ТОВ „АРЕХ-Одеса”, а також по заміні замків та ремонту дверей на суму 345 грн.,

що також підтверджується товарними чеками від 05.04.2008р., що маються в

матеріалах справи.   

Згідно

зі ст.614 ЦК України особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за

наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено

договором або законом, при цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка

порушила зобов'язання.

Однак

відповідач не скористався наданим йому правом щодо надання обґрунтованих

заперечень, які б свідчили про відсутність своєї вини у діях, які заявлені

позивачем у позовній заяві.

Крім

цього, посилання відповідача у наданому відзиві на позов на ті обставини,

що  спірний договір між сторонами не є

діючим з моменту його укладення, оскільки на день укладання договору оренди

нежитлового приміщення чинне законодавство передбачало обов'язкову необхідність

нотаріального посвідчення договору оренди нерухомого майна та державну

реєстрацію такого договору оренди, що не було дотримано сторонами, судом до

уваги не приймається з огляду на наступне.

Згідно

з положеннями ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього

Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та

визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та

справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд

сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного

законодавства.

При

визначені правочину або його окремих положень недійсними з огляду на ч.ч.1, 5

ст. 203 ЦК України стороні необхідно довести наявність тих обставин, з якими

закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків,

зокрема, відповідність змісту правочину вимогам закону та спрямованість волі

учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ними юридичного

результату, що відповідно не доведено та не відображено у відзиві відповідача,

та будь-які позовні  вимоги  щодо визнання цієї угоди недійсною СПД

ОСОБА_1. в ході розгляду справи у суді також заявлені не були.

Розглянувши

позовні вимоги ТОВ ВКФ „Пластік” про стягнення з відповідача моральної шкоди у

розмірі 8000 грн., та дослідивши надані представником позивача докази в

обґрунтування цих вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині

задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

            Оскільки договір оренди нежитлового

приміщення №85/11А від 25.10.2006р., укладений 

між ТОВ ВКФ „Пластік” та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. після

вступу в силу Господарського кодексу України, до орендних правовідносин між

суб'єктами господарювання слід застосовувати насамперед відповідні норми ГК

України.

Так

відповідно до статті 283 ГК України  за

договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні

(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення

господарської діяльності, при цьому п 6 цієї статті передбачає що до відносин

оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з

урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. 

Так,

згідно ст. 224 ГПК України учасник господарських відносин, який порушив

господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської

діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні

інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені

управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею

доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання

зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою

стороною. 

За

загальними правилами, ст.23 ЦК України, відшкодування моральної шкоди  відноситься до позадоговірних правовідносин.

Однак п.6 ст.225 ГК України визначено, 

що до складу  збитків, що

підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення,

включаються у тому числі і матеріальна компенсація моральної шкоди  у випадках, передбачених законом.

У

порівнянні від збитків, визваних втратою, пошкодженням або знищенням майна,

додаткових затрат, які управнена сторона вже реально провела до моменту

пред'явлення позову про відшкодування збитків, неотримання прибутку (втрачена

вигода) -доходи, які отримала б управнена сторона при нормальних умовах

господарського обороту, якщо б її права не були б порушені, компенсація

моральної шкоди не має загального характеру та можлива лише у випадках,

передбачених законом.

Оскільки

законом, а саме ЦК України та ГК України не передбачені випадки матеріальної

компенсації  моральної шкоди за  порушення сторонами своїх зобов'язань за

договором  оренди, на думку суду правові

підстави  стягнення моральної шкоди в

даному випадку  відсутні.

Згідно

ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У

відповідності до вимог ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті

докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування. 

Таким

чином, суд дійшов висновку, що позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України

не підтверджені та не доведені суду обставини, на які він посилається у своїй

позовній заяві, стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 8000

грн.

З

огляду на викладе, приймаючи до уваги ті обставини, що станом на час розгляду

справи у суді нараховані відповідачу штрафні санкції за неналежне виконання умов

договору оренди нежитлового приміщення №85/11А від 25.11.2006р. у розмірі

2174,8 грн. та заборгованість за послуги по електропостачанню та телефонному

зв'язку у розмірі 699,66 грн., а також матеріальні збитки понесені позивачем у

розмірі 2180,82 грн. не сплачені, суд доходить до висновку, щодо стягнення з

відповідача вказаних сум частково.

Враховуючи

вищевикладене, керуючись ст.ст.11, 12, 22, 204, 525, 526, 549, 550, 551, 614,

623 Цивільного кодексу України, позовні вимоги ТОВ ВКФ „Пластік” підлягають задоволенню

частково.

Судові

витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_2., ідентифікаційний код

НОМЕР_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційної фірми „Пластік” /65091, м. Одеса, Старокінний провулок,

2, код ОКПО 22486109/ 1087 грн. 40 коп. /одна тисяча вісімдесят сім грн. 40

коп./ - неустойки;  742  грн. 92 коп. (сімсот сорок дві грн. 92 коп./

- збитків у вигляді упущеної вигоди; 129 грн. 66 /сто двадцять дев'ять грн. 66

коп./ - заборгованості за телефонні послуги; 570 грн. 00 грн. /п'ятсот сімдесят

грн. 00 коп./ - заборгованості по електропостачанню; 2180 грн. 82 коп. /дві

тисячі сто вісімдесят грн. 82 коп./ - матеріальних битків; 102 грн. 00коп. /сто

дві грн. 00 коп./ - державного мита; 118 грн. 00 коп. /сто вісімнадцять грн.

00коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового

процесу. 

Наказ видати.

3. В іншій частині позову

відмовити.

Рішення

набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ

видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя                                                                                      

Зуєва Л.Є.