Постанова

від 14.10.2008 по справі 17/36-08-1507

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" жовтня 2008 р.

Справа № 17/36-08-1507

Колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого

судді: Воронюка О.Л.

Суддів:                     Єрмілова Г.А.

                               Лашина В.В.

При

секретарі:          Толок В.В.

За участю представників сторін:

Від ТОВ ВКФ “Пластік” -Кобринський

Ф.І., директор, посвідчення №1;

Представник

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Про час і

місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення

господарського суду Одеської області від 21.07.2008р.

у справі  № 17/36-08-1507

за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Пластік”

до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1

про стягнення 13055,28 грн.

                                                  ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду

Одеської області від 21.07.2008р. (суддя Зуєва Л.Є.) позов Товариства з

обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Пластік” до фізичної

особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13055,28 грн. -задоволено частково;

стягнено з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної

фірми “Пластік” 1087,40 грн.- неустойки; 742,92 грн. - збитків у вигляді

упущеної вигоди; 129,66 грн. - заборгованості за телефонні послуги; 570 грн. -

заборгованості по електропостачанню; 2180,82 грн. - матеріальних битків; 102

грн. - держмита; 118 грн. - витрат на послуги інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу. 

Не погоджуючись з рішенням

господарського суду, фізична особа- підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну

скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення,

яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та

процесуального права

ТОВ ВКФ “Пластік” у відзиві на

апеляційну скаргу з доводами викладеними в апеляційній скарзі не погоджується,

вважає їх необґрунтованими та просить рішення 

господарського суду Одеської області залишити без змін, а апеляційну

скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість прийнятого

господарським судом рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна

скарга фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 

не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою

відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Пластік” та фізична

особа-підприємець ОСОБА_1 25.10.2006р. уклали договір оренди нежитлового

приміщення №85/11А.

Відповідно до умов вищезазначеного

договору, позивач передав відповідачу нежитлові приміщення в будівлі за

адресою: м. Одеса, пров. Староконний, 2, загальною площею 30,0кв.м., яка

складається з двох кімнат, для використання під продуктовий магазин.

Згідно п. 4.2 Договору, користувач

орендованого приміщення зобов'язався користуватися приміщенням у відповідності

з укладеним Договором та призначенням приміщення.

Пунктом 2 укладеного договору

визначено, що даний договір укладений строком на 1 рік, починаючи з

05.11.2006р. по 05.11.2007р., у випадку якщо ні орендар, ні орендодавець не

заявить за один місяць до закінчення терміну дії договору про свій намір

розірвати договір, то його дія продовжується на той же строк, та на тих же

умовах.

Пунктом 4.9 укладеного Договору

передбачено, що при бажанні достроково звільнити орендоване приміщення та

припинити його дію відповідач, зобов'язаний попередити про це позивача не

пізніше, ніж за 60 днів.

Відповідно до п.6.3 зазначеного

договору в випадку порушення орендарем п.4.2-4.6 або п.4.9 останній виплачує

орендодавцю суму неустойки яка дорівнює двомісячній платі за оренду майна.

Після закінчення строку дії

договору жодна із сторін не заявила свого бажання про його припинення, а отже

відповідно до п. 2.3 вказаний договір був продовжений до 05.11.2008р.

Між тим, відповідачем в порушення

умов укладеного договору, а саме п. 4.9, без попередження орендодавця, в

односторонньому порядку розірвано договір оренди. 

Враховуючи вказану обставину,

позивачем відповідачеві згідно до умов договору та у відповідності до діючого

законодавства нараховано суму штрафних санкцій та суму збитків, вимога про

сплату яких відображена в претензії ТОВ „Пластік” направленої на адресу

відповідача. Залишення відповідачем поза увагою вимоги зазначеної претензії,

зумовило позивача на звернення до господарського суду з відповідним позовом.

З контексту ст.173 ГК України,

вбачається, що господарським зобов'язанням, є зобов'язання що виникає між

суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері

господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт

зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського

характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматись від певних дій, а інший

суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог статті 193

Господарського кодексу України положення якої співпадають зі статтею 526

Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які

мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути

підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування.

Згідно відповідних норм ГК України

господарським судом встановлено фактичне перебування відповідача в орендованому

приміщенні, використання його з порушенням п.4.1-4.10 укладеного договору

оренди та наявність у останнього заборгованості по електропостачанню та

заборгованості по оплаті телефонних послуг на момент подачі позову, що є

порушенням ФОП ОСОБА_2 ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193

Господарського кодексу України, та підтверджує правомірність заявлених позовних

вимог.

Посилання скаржника на те, що суд

першої інстанції задовольняючи позовні вимоги по справі, порушив норми

матеріального права, судовою колегією не приймається до уваги з огляду на

наступне.

На думку відповідача, спірний

договір між сторонами не є діючим з моменту його укладення, оскільки на день

укладання договору оренди нежитлового приміщення чинне законодавство

передбачало обов'язкову необхідність нотаріального посвідчення договору оренди

нерухомого майна та державну реєстрацію такого договору оренди, що не було

дотримано сторонами.

Так, судова колегія зазначає, що за

положеннями ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього

Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та

визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів

цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та

справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд

сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів

цивільного законодавства.

При визначені правочину або його

окремих положень недійсними з огляду на ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України стороні

необхідно довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання

правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, зокрема, відповідність

змісту правочину вимогам закону та спрямованість волі учасників правочину на

реальне досягнення обумовленого ними юридичного результату, що відповідно не

доведено та не відображено в апеляційній скарзі відповідача.

Крім того, як правомірно зазначено

судом першої інстанції укладений між сторонами договір як цивільно -правовий

правочин є дійсним на час розгляду справи, та дійсність якого не є предметом

розгляду даної справи, а тому зобов'язання за цим договором мають виконуватися

належним чином.

Враховуючи викладене, колегія судів

вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає

фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а тому підстави для

задоволення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 103, 105

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

 ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду

Одеської області від 21.07.2008р по справі №17/36-08-1507 залишити без змін, а

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

          Головуючий суддя                                                            Воронюк О.Л.

          Суддя                                                                               

Єрмілов Г.А.

          Суддя                                                                               

Лашин В.В.

          Постанова підписана  16.10.2008р.