Постанова

від 25.04.2012 по справі 5002-33/3857-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5002-33/3857-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталія" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Автономної Республіки Крим 08.11.2011 Севастопольського апеляційного господарського суду 16.02.2012 у справі господарського суду№ 5002-33/3857-2011 Автономної Республіки Крим за позовомРеспубліканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Наталія" Фонд майна Автономної Республіки Крим проспонукання до виконання певних дій у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача - третьої особиШкелебей О.В.; повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

08.09.2011 Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталія" про зобов'язання ТОВ "Наталія" звільнити нежитлові приміщення площею 141, 9 кв. м. розташовані за адресою: м. Сімферополь, проспект Кірова, 46.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 у справі № 5002-33/3857-2011 (суддя Радвановська Ю.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Маслова З.Д., судді Градова О.Г., Латинін О.А.), зобов'язано ТОВ "Наталія" звільнити нежитлові приміщення площею 141, 9 кв. м. розташовані за адресою: м. Сімферополь, проспект Кірова, 46.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 у справі № 5002-33/3857-2011, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення спору між сторонами стало питання щодо наявності правових підстав для зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення, що випливає з вимог ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк .

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк , встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором; дана норма кореспондується із приписами п. 4 ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує жодна із сторін договору.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди, згідно з приписами статей 759, 763, 764, 785 ЦК України, статті 284 ГК України та статей 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дослідивши умови охоронно-орендного договору на користування нерухомих пам'ятників історії та культури від 04.01.1999; встановивши, що пунктами 6.1, 6.4 договору передбачено, що його дія припиняється у випадку спливу строку, на який його було укладено і орендар зобов'язаний передати Республіканському комітету з охорони та використання пам'ятників історії та культури АР Крим об'єкт оренди у повному збереженні з усіма дозволеними поліпшеннями на підставі двостороннього акту; пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі закінчення строку договору та наявності згоди сторін на його продовження, Республіканський комітет з охорони та використання пам'ятників історії та культури АР Крим та орендар складають письмову угоду, в якій зазначають нові строки початку та закінчення дії договору, розмір і строки платежів; відповідно до пункту 7.5 спірного охоронно-орендного договору, його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який було укладено цей договір; строк дії охоронно-орендного договору закінчився 31 жовтня 2008 року (з урахуванням додаткових угод до договору від 30.07.2007, від 30.01.2008 та від 30.04.2008); Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини листом від 15.08.2008 № 1420 повідомив ТОВ "Наталія" про відмову від пролонгації охоронно-орендного договору, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та просив передати майно за актом приймання-передачі в строк, визначений у договорі; беручи до уваги те, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2009 у праві № 2-26/936-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2010, зобов'язано ТОВ "Наталія" усунути перешкоди в користуванні частиною нежитлового приміщення по вул. Кірова, 46, у м. Сімферополі, шляхом передачі зазначеного майна за актом приймання-передачі Республіканському комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим; постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 у справі 2-30/12858-2007, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2008, відмовлено у задоволені позовних вимог ТОВ "Наталія" до Фонду майна Автономної Республіки Крим про зобов'язання укласти договір оренди спірного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Республіканського комітету з охорони та використання пам'ятників історії та культури Автономної Республіки Крим; з огляду на те, що 03.08.2011 представниками Республіканського комітету АР Крим з охорони культурної спадщини складений акт, яким зафіксовано, що нежитлові приміщення по вул. Кірова, 46 у м. Сімферополі ТОВ "Наталія" не звільнені та ним використовуються; відповідач під час розгляду даної справи не заперечував, що використовує спірне приміщення після припинення дії договору; дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для перебування відповідача у займаному ним приміщенні та, відповідно, задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити орендовані приміщення.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі не спростовують зроблених судами попередніх інстанцій висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталія" залишити без задоволення, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 у справі № 5002-33/3857-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА