Постанова

від 25.04.2012 по справі 5015/4163/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 5015/4163/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. -головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Українсько-Російського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телець" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року у справі № 5015/4163/11 Господарського суду Львівської області за позовом ОСОБА_5, м. Львів, до: 1) Українсько-Російського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телець", м. Львів; 2) ОСОБА_6, м. Львів, 3) ОСОБА_7, м. Львів, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Державного реєстратора виконавчого комітету Львівської міської ради Процайла Ярослава Васильовича, м. Львів ; 2) Приватного нотаріуса ОСОБА_9, м. Львів, про визнання недійсними рішень загальних зборів та змін до статуту,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_10 (дов. б/н від 28.12.10);

відповідача-1 - ОСОБА_11 (дов. б/н від 30.08.11),

ОСОБА_12 (дов. б/н від 17.04.12);

відповідачі-2,3 -не з'явились;

треті особи -не з'явились,

в с т а н о в и в:

У липні 2008 року позивач ОСОБА_5 пред'явив у господарському суді позов до відповідачів Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТОВ "Телець", ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсними рішень загальних зборів та змін до статуту.

Вказував, що він був учасником Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТОВ "Телець" з часткою в статутному фонді товариства -50 %.

Зазначав, що 01.09.06 та 04.09.06 відбулися загальні збори учасників Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТОВ "Телець", рішення яких оформлені протоколами № 1 та № 2 відповідно, на яких, зокрема, було вирішено відступити ОСОБА_7 частину належної йому частки у статутному фонді товариства в розмірі 15 %.

Посилаючись на прийняття зазначених рішень без належного волевиявлення, оскільки на час їх прийняття перебував у тяжкому стані під дією різних медичних препаратів та не усвідомлював значення своїх дій, а також на проведення державної реєстрації змін до установчих документів товариства з порушенням вимог ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 15.09.11, просив визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТОВ "Телець" від 01.09.06 та від 04.09.06, оформлені протоколами №№ 1, 2, та скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів товариства, проведену 11.09.06 за номером 14151050001013573.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11 жовтня 2011 року (суддя Фартушок Т.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року (колегія суддів у складі: Галушко Н.А. - головуючий, Краєвська М.В., Орищин Г.В.), позов задоволено частково.

Постановлено визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телець" від 01.09.06, оформлене протоколом № 1 та від 04.09.06, оформлені протоколом № 2.

Визнати недійсними зміни до статуту Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телець" зареєстровані 11.09.06 за номером запису 14151050001013573.

В частині позовних вимог до відповідачів 2 та 3 відмовлено.

Судові акти в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на невідповідність оскаржуваних рішень вимогам діючого законодавства та на відсутність волевиявлення позивача до настання правових наслідків, пов'язаних із зменшенням належної йому частки у статутному фонді товариства.

У касаційній скарзі Українсько-Російське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телець", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 41, 59, 60, 61 Закону України "Про господарські товариства", ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Українсько-Російське спільне підприємство у формі ТОВ "Телець" зареєстровано 15.08.01, його учасниками виступили ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з частками в статутному фонді товариства по 50 % кожен.

01.09.06 та 04.09.06 було проведено загальні збори учасників Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТОВ "Телець", рішення яких оформлені протоколами № 1 та № 2 відповідно.

На вказаних зборах приймали участь всі учасники товариства, що становить 100 % в статутному фонді товариства.

Приписами ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 13 статуту товариства встановлено, що загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь учасники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Як встановлено судами та вбачається з повідомлення про проведення 04.09.06 загальних зборів учасників Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТОВ "Телець" (т. 2 а.с. 71) до порядку денного зборів були включені наступні питання: зміни у складі учасників товариства -прийняття до складу учасників товариства ОСОБА_7 та відступленні на її користь по 15 частин від часток належних учасникам товариства та затвердження нової редакції статуту товариства, з врахуванням даних змін.

Згідно протоколу № 1, яким оформлено оскаржуване рішення зборів до порядку денного зборів було включено питання про розгляд заяви кандидата в учасники товариства від 01.08.06 ОСОБА_7

Згідно протоколу № 2, яким оформлені оскаржувані рішення зборів, до порядку денного зборів було включено питання про розгляд заяви кандидата в учасники товариства від 01.08.06 ОСОБА_7; про нову редакцію установчих документів товариства; про звернення до державного реєстратора з приводу реєстрації нової редакції установчих документів товариства.

Питання про відчуження частки позивача в статутному фонді Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТОВ "Телець" на користь ОСОБА_7 до порядку денного загальних зборів.

Відповідно до вимог ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Таким чином, з аналізу вказаної правової норми слідує, що необхідною умовою для здійснення голосування з питань, не включених до порядку денного, є згода всіх присутніх на зборах учасників товариства.

У відповідності до п.п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

Приписами ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Прийняття до складу учасників товариства нових учасників здійснюється шляхом передачі кандидату частки у статутному фонді товариства або шляхом збільшення статутного фонду товариства за згодою всіх учасників. Кандидат в учасники товариства подає письмову заяву, яка розглядається протягом 30-ти днів (п. 7.1 статуту товариства).

Між тим, обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на відсутність у нього наміру (волевиявлення) на настання правових наслідків, пов'язаних із зменшенням належної йому частки у статутному фонді товариства.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб'єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб'єктом правочину його очікуваного юридичного результату. За таких обставин, дії особи не можуть об'єктивно відображати внутрішню волю суб'єкта цивільних правовідносин досягти бажаного юридичного результату. Тому волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Позивач в обґрунтування своїх вимог також зазначає про те, що був змушений підписати протоколи № 1 від 01.09.06 та № 2 від 04.09.06, оскільки на той час стан його здоров'я був тяжким, він не міг самостійно пересуватись і забезпечувати свою життєдіяльність та перебував у повній залежності від відповідачів 2, 3.

Судами встановлено, що відповідно до висновку експерта № 61 судово-медичної експертизи від 12.05.09 громадянин ОСОБА_5 з 18 квітня по 09 серпня 2006 року періодично знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені 1-ї міської лікарні м. Львова.

Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, як того вимагають положення ст. 43 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що знаходження здоров'я позивача в тяжкому стані поставило останнього в залежність від сторонніх осіб, а саме -відповідачів 2, 3, що вплинуло на волевиявлення позивача в частині підписання протоколів № 1 від 01.09.06 та № 2 від 04.09.06.

При цьому, судами не встановлено, а відповідачами належними та допустимими доказами не доведено того, що після підписання вказаних протоколів позивачем вчинялись будь-які дії, спрямовані на передачу ОСОБА_7 належної йому частини частки в статному фонді Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТОВ "Телець", що підтверджує відсутність волевиявлення позивача на настання зазначених правових наслідків.

З зазначених вище підстав, в їх сукупності, правильно виходили суди попередніх інстанцій, визнаючи недійсними рішення загальних зборів учасників Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телець" від 01.09.06, оформлені протоколом № 1 та від 04.09.06, оформлені протоколом № 2.

Визнання недійсними вказаних рішень загальних зборів учасників Українсько-Російського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телець" стало обґрунтованою підставою до визнання недійсними судами попередніх інстанцій змін до статуту товариства, внесених на підставі даних рішень зборів та зареєстрованих 11.09.06 за номером запису 14151050001013573.

Крім того, порядок державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи визначений приписами ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно якої у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів існування нотаріально посвідченого документу про передачу позивачем ОСОБА_7 належної йому частини частки в статному фонді Українсько-Російського спільного підприємства у формі ТОВ "Телець", як того вимагає ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Враховуючи викладене, при новому розгляді справи судами попередніх інстанцій виконано вказівки Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 22.06.11, та на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на відповідність оскаржуваних рішень загальних зборів вимогам діючого законодавства та на відсутність правових підстав до визнання даних рішень недійсними, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду, як необґрунтовані.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 6 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Українсько-Російського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Телець" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2011 року у справі № 5015/4163/11 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

О.А. Подоляк