Постанова

від 25.04.2012 по справі 15/043-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 15/043-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 та на рішеннягосподарського суду Київської області від 29.06.2011 у справі№15/043-11 господарського суду Київської області за позовомзаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" доПриватного підприємства "Інтерхім КС" простягнення 859 266,98 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники: - Міністерства фінансів України повідомлений, але не з'явився; - ПАТ "Родовід банк" Савчук О.Г., - прокуратури Савицька О.В., - відповідача Горбань Р.О.,

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.04.2012 №03.07-05/281 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та призначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Мирошниченко С.В., судді - Барицька Т.Л., Хрипун О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.06.2011 (суддя Рябцева О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 (судді: Кошіль В.В., Моторний О.А., Шапран В.В.), частково задоволений позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (надалі позивач 1) та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (надалі позивач 2) до Приватного підприємства "Інтерхім КС" (надалі відповідач); за рішенням, з відповідача стягнуто 550000,00 грн . заборгованості за кредитом; 200010,28 грн. заборгованості по сплаті процентів; 2750,00 грн. заборгованості зі сплати комісії; 43602,06 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 8672,68 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті процентів; 12670,11 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту; 7446,86 грн. 3% річних від суми прострочених процентів; 47259,39 грн. інфляційних втрат за простроченою заборгованістю за кредитом; 25847,60 грн. інфляційних втрат за простроченою заборгованістю по процентам; крім того, розстрочено виконання рішення суду таким чином: до 28.07.2011 -37 427,50 грн.; до 28.08.2011 -37427,50 грн.; 28.09.2011 -37427,50 грн.; 28.10.2011р. -37427,50 грн.; 28.11.2011р. -37427,50 грн.; 28.12.2011р. -37427,50 грн.; 28.01.2012р. -37427,50 грн.; 28.02.2012р. -37427,50 грн. 28.03.2012р. -37427,50 грн.; 28.04.2012р. -37427,50 грн.; 28.05.2012р. -37427,50 грн.; 28.06.2012р. -37427,50 грн.; 28.07.2012р. -,50 грн.; 28.08.2012р. -37427,50 грн.; 28.09.2012р. -37427,50 грн.; 28.10.2012р. -37427,50 грн.; 28.11.2012р. -37427,50 грн.; 28.12.2012р. -37427,50 грн.; 28.01.2013р. -37427,50 грн.; 28.02.2013р. -37427,50 грн.; 28.03.2013р. -37427,50 грн.; 28.04.2013р. -37427,50 грн.; 28.05.2013р. -37427,50 грн.; 28.06.2013р. -37426,48 грн.

Позивач 1, не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 984 702,92 грн.; в обґрунтування підстав касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) є вимоги позивачів 1 та 2 стягнути з відповідача 984 702,92 грн., з яких: 550 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 217 314,89 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 750,00 грн. комісія, 52 682,96 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 66 279,04 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 26 814,13 грн. інфляційні втрати за простроченою заборгованість по процентам, 47 259,39 грн. інфляційні втрати за простроченою заборгованістю по кредиту, 12 685,06 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту, 8 917,45 грн. 3% річних від суми прострочених процентів.

Підставами даного позову є порушення відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем 2 та відповідачем кредитним договором №79.1/49-КЛВ-08 від 21.08.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Здійснивши розгляд справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 21.08.2008 між позивачем 2 та відповідачем укладений кредитний договір №79.1/49-КЛВ-08, відповідно до умов якого позивач 2 відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 550 000,00 грн. з кредитною ставкою 23,5% річних і яка (ставка) підлягає коригуванню банком (позивачем 2) в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу НБУ більше 5 грн. 10 коп. за 1 долар США під час дії цього договору на кратність такого збільшення; позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі - надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи; згідно з п.1.1. кредитного договору, датою остаточного повернення всіх отриманих грошових коштів є 20.08.2010; додатковою угодою № 1 від 30.09.2008 сторони змінили п. 2.5. договору та встановили проценту ставку на рівні 24,5% річних, інші умови цього пункту залишили без змін; додатковою угодою №3 від 28.09.2009 сторони встановили строк погашення простроченої заборгованості за процентами, нарахованими за період з 26.02.2009 по 25.08.2009 в сумі 75 756,36 грн. не пізніше 30.10.2009, встановили строк погашення процентів, що будуть нараховані за період з 26.08.2009 по 25.09.2009 не пізніше 30.10.2009, а також продовжили термін сплати простроченої заборгованості за нарахованою комісією у сумі 2 750,00 грн. до 30.102.2009; пунктом 3.4.8. передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, позичальник (відповідач) зобов'язаний сплатити банку (відповідачу 2 пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування банком; натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного повернення сум кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією; відтак, враховуючи встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій керуючись, зокрема, приписами статей 11, 525, 526,625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України та статті 193, 232 ГК України, прийшли до правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 550 000,00 грн. суми кредиту (у сумі, заявленій позивачем 2 до стягнення); 2 750,00 грн. комісії за управління кредитною лінією (у сумі, заявленій позивачем 2 до стягнення); 43 602,06 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості з повернення кредитних коштів (сума, перерахована господарським судом першої інстанції з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України); 47 259,39 грн. інфляційних втрат за простроченою заборгованістю за кредитом (у сумі, заявленій позивачем 2 до стягнення); 12 670,11 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом (сума, перерахована господарським судом).

В той же час, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам, пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 3% річних, інфляційних втрат за простроченою заборгованістю за процентами, з огляду на таке.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів, місцевий господарський суд виходив з того, що протокол засідання Малого Фінансового комітету ВАТ "Родовід банк" від 25.11.2008 №229 стосується змін процентної ставки за звітний період з 26.10.2008 по 25.11.2008, тому при розрахунку заборгованості за процентами за наступні звітні періоди має застосовуватися процентна ставка у розмірі 24,5%, встановленому у п. 1 додаткової угоди №1 до кредитного договору від 21.08.2008 №79.1/49-КЛВ-08, а тому, заявлена до стягнення сума процентів за користування кредитними коштами, розрахована позивачем за процентною ставкою 27,69% річних, підлягає перерахунку за процентною ставкою 24,5%, та становить 200 010,28 грн. Зробивши такі висновки, місцевим господарським судом, відповідно, була перерахована пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, виходячи із встановленої судом суми заборгованості за процентами, а також 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з ч. 3 ст. 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Водночас, колегія вважає вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без урахування усіх умов кредитного договору №79.1/49-КЛВ-08 у сукупності, так само, як і без урахування усіх положень протоколу засідання Малого Фінансового комітету ВАТ "Родовід банк" від 25.11.2008 №229 (надалі протокол) у частині, що стосується корегування процентної ставки за кредитними договорами.

Так, як вказувалося вище, місцевий господарський суд за результатами дослідження п. 10 вказаного протоколу, що стосується зміни процентної ставки у зв'язку зі зміною офіційного курсу долара США, прийшов до висновку, що встановлена у п. 10 протоколу скоригована процентна ставка, стосується лише звітного періоду, а саме: з 26.10.2008 по 25.11.2008, в подальшому, на думку суду, має застосовуватися ставка, визначена п. 1 додаткової угоди №3 до кредитного договору, на рівні 24,5% річних.

Однак, такий висновок є передчасним, оскільки судами не досліджено та не враховано увесь зміст п. 10 протоколу, який має наступну редакцію: "В зв'язку зі збільшенням офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України, понад 5 гривень 10 копійок за 1 (один) долара США (починаючи з 24 жовтня 2008 року, середньозважений курс долара США за звітний період з 26.10.2008 р. по 25.11.2008 р. становить 5 гривень 78 копійок за 1 долар США) встановити починаючи з 25.11.2008 р. процентні ставки перераховані на коефіцієнт 1,13 (=5.78/5,10) за всіма діючими кредитними договорами (скориговані ставки прийматимуть значення діючої процентної ставки помноженої на коефіцієнт 1,13…", що свідчить про неповне дослідження судами усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення даного спору.

Неврахування усього змісту вказаного пункту протоколу свідчить про порушення судами норм процесуального права щодо прийняття судового рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та призвело як до передчасного висновку щодо загального розміру заборгованості відповідача за процентами, так і до передчасних висновків щодо нарахованих на встановлений судом першої інстанції розмір заборгованості по процентах 3% річних, інфляційних втрат, та пені, що не може бути усунуто судом касаційної інстанції, в силу наданих їх повноважень, та є підставою для передачі справи у вказаних частинах на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Виходячи із наведеного, колегія суддів також не може погодитися із здійсненою судом першої інстанції на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, розстрочкою виконання прийнятого у даній справі судового рішення, адже розмір розстроченої суми загальної заборгованості відповідача, в силу наведеного вище не може вважатися вірним, і за результатами нового розгляду судового рішення у даній справі, в частині, з якою не погоджується суд касаційної інстанції, може бути змінений, що безпосередньо вплине й на розмір розстрочених частин платежів, які має здійснити відповідач, у визначені судовим рішенням строки.

Згідно з ч. 3 ст. 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

В даному випадку, прийняті у даній справі судові рішення частково не відповідають вищенаведеним нормам, а оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, пені, нарахованої на заборгованість за процентами, 3% річних та інфляційних втрат на вказану заборгованість, а також, в частині розгляду заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у даній справі, підлягають скасуванню, а справа, у вказаних частинах -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін; крім того, врахувати умови кредитного договору №79.1/49-КЛВ-08, що регулюють не лише право банку на зміну процентної ставки, а й порядок збільшення процентної ставки (п. 3.1.7. договору) і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 та рішення господарського суду Київської області від 29.06.2011 у справі №15/043-11 скасувати частково, в частині 217 314,89 грн. заборгованості за процентами, 52 682,96 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 26 814,13 грн. інфляційних втрат за простроченою заборгованістю за процентами, 8 917,45 грн. 3% річних від суми простроченої заборгованості за процентами, в частині стягнення державного мита в розмірі 3 057,29 грн., а також в частині розстрочки виконання рішення суду і в цих частинах справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 та рішення господарського суду Київської області від 29.06.2011 у справі №15/043-11 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун