Ухвала

від 20.03.2012 по справі 2а-1670/9160/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/9160/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженною відповідальністю "Кронас " на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2011р. по справі № 2а-1670/9160/11

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Кронас "

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженною відповідальністю "Кронас" (далі -ТОВ "Кронас") до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з даною постановою суду, ТОВ "Кронас" подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити, а саме визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 18.03.2011 року № 0001051502/0/724.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про необґрунтованість позовних вимог. Апелянт вказує, що оскільки факт здійснення фінансово-господарських операцій із Приватним підприємством "Нафта-Капітал" (далі - ПП "Нафта-Капітал") підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковою та видатковою накладною, рахунком, платіжним дорученням), то позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 2 768 грн. Оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (далі -Закон України №168/97-ВР) не визначено право платника податку на податковий кредит в залежність від сплати податку контрагентами, то податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог законодавства, та як наслідок прийняв незаконне оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.105-106).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що через проведенням ТОВ "Кронас" безтоварних операцій із контрагентом -"Нафта-Капітал", дані, які відображені позивачем у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсними на суму ПДВ, в результаті чого відповідачем було правомірно донараховано податок на додану вартість

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Кременчуцької ОДПІ у період з з 15.01.2011 року по 15.02.2011 року проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Кронас" за грудень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 892/15-322/24558830 від 28.02.2011 року.

На підставі вище зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001051502/0/724 від 18.03.2011 року , яким ТОВ "Кронас" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 3 460 грн., в т.ч. 2 768 грн. - основний платіж, 692 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про те, що правочин укладений між позивачем та ПП "Нафта-Капітал" не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

Відповідно до п.п.7. 7. 2. п.7.7. ст. 7 вищезазначеного закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Таким чином, вимога пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку як необхідної умови зменшення податкового зобов'язання звітного періоду, стосується платника, який згідно із законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов"язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними. Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов*язані з рухом активів, зміною зобов*язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Як вбачається з матеріалів справи, що 23.11.2010 року між ПП "Нафта-Капітал" (Постачальник) та ТОВ "Кронас" (Покупець) укладено Договір постачання №64, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити товарно-матеріальні цінності, на умовах даного договору та додатків до нього.

Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що вартість товару по договору, що постачається покупцю визначається у рахунку-фактурі, що виставляється покупцю на підставі його замовлення з урахуванням цін, асортименту, обсягу на дату постачання та транспортних витрат з урахуванням відстані до місця призначення товару.

Відповідно до п. 2.4 Договору Покупець здійснює оплату товарно-матеріальних цінностей по факту постачання товару. Датою постачання товару є дата його прийому Покупцем або вантажоодержувачем відповідно до видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, оплату товарно-матеріальних цінностей позивачем здійснено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Нафта-Капітал" 02.12.2010 року. При цьому, дана операція проведена установою банку 03.12.2010 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля банку, проставленого на платіжному дорученні № 44 від 02.12.2010 року. Однак, відповідно до видаткової накладної № 731 від 27.12.2010 року товарно-матеріальні цінності передано від Постачальника до Покупця 27.12.2010 року.

Таким чином, оплату товарно-матеріальних цінностей позивачем проведено з порушенням вимог п. 2.4 Договору поставки № 64 від 23.11.2010 року. Доказів укладення сторонами додаткових угод чи внесення змін до вказаного договору в частині визначення порядку проведення розрахунків за товар позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем видатковій накладній та рахунку-фактури, які були виписані ПП "Нафта-Капітал" в адресу ТОВ "Кронас", в порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не зазначено реквізити сторін (адресу, податковий номер тощо).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки якість і комплектність товару повинні відповідати стандартам, технічним умовам та наданим зразкам. Позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано документів та зразків, які б підтверджували відповідність товарно-матеріальних цінностей відповідним стандартам та технічним умовам.

Як в суді першої інстанції позивачем не було надано доказів транспортування товару від ПП «Нафта-Капітал» до ТОВ «Кронас».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявністі факту безтоварністі проведених між ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Кронас" операцій.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності встановленого визначення права платника податку на податковий кредит в залежність від сплати податку контрагентами, та наявність у позивача у позивача первинних документів, які підтверджують факт оплати за наданий товар, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наявність у позивача первинних документів у хоч і є обов"язковою підставою для визначення податкового кредиту але не є вичерпною, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту. Позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду не було надано доказів, що саме від ПП «Нафта-капітал» був отриманий товар, який в послідуючому ви користувався в господарській діяльності.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженною відповідальністю "Кронас " залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року по справі № 2а-1670/9160/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.